Постанова № 745590, 19.06.2007, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "19" червня 2007 р. Справа № 6/176

12 год. 35 хв., м. Чернігів

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Блохіної Ж.В.

при секретарі Кузьміні М.М.,

за участю представників

позивача: Москаленко Є.В., довіреність №1360/9/10-010 від 02.03.2007р.,

відповідача: не з'явився,

помічника прокурора

міста Чернігова Редьки Є.А., посвідчення № 74 від 31.07.2002р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

позов Першого заступника прокурора міста Чернігова в

інтересах держави в особі Державної податкової інспекції

у м. Чернігові, м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 28

до  Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

про стягнення 3060,00 грн. за рахунок активів

ВСТАНОВИВ:

Подано позов про стягнення за рахунок активів з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 3060,00 грн. податкового боргу з податку на додану вартість. Податковий борг виник станом на 28.04.2007р.

Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення НОМЕР_1, проте в судове засідання не з”явився, клопотання про відкладення розгляду справи не надіслав.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що позивачем пропущений річний строк звернення до адміністративного суду та просить відмовити у позові.

Суд вирішує справу на основі наявних доказів на підставі ч. 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи та надані докази, вислухавши пояснення представника позивача та прокурора, з'ясувавши фактичні обставини справи, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності Деснянською районною радою м. Чернігова 09.03.1992р. та знаходиться на обліку в ДПІ у м. Чернігові як платник податків з 20.03.1992р.

Відповідач був зареєстрований як платник податку на додану вартість 30.10.1997р., індивідуальний податковий номер НОМЕР_2. Комісією ДПІ у м. Чернігові анульовано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ОСОБА_1 згідно з Актом НОМЕР_3 від 14.11.2005р.

Відповідно до ст.4, п.3 ст. 9 Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про систему оподаткування” платники податків зобов'язані сплачувати належні суми податків та зборів (обов'язкові платежі) у встановлені законодавством строки.

Відповідно до ст.11 Закону України “Про систему оподаткування” платник податків несе відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та дотримання вимог чинного законодавства.

ДПІ у м. Чернігові було проведено документальну перевірку Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1. За наслідками проведеної перевірки позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення НОМЕР_4 від 14.11.2005р., яким відповідачу визначено суму податкового зобов”язання з податку на додану вартість в розмірі 3060,00 грн. Згідно з поштовим повідомленням податкове повідомлення-рішення вручено відповідачу 09.02.2007р.

Нараховану суму податкового зобов”язання відповідач у передбачені законодавством строки не погасив.

Згідно п.п.5.1 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-III від 21.12.2001р. податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п.5.2 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно п.п.5.2.4 п.5.2 ст.5 вищевказаного Закону процедура адміністративного оскарження закінчується останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі, коли така заява була подана у зазначений строк.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків.

Нараховану суму податкового зобов'язання відповідач не оскаржив, таким чином вона є узгодженою.

Відповідно до п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 вищевказаного Закону у випадках адміністративного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання в строки передбачені п.5.3 ст.5 зазначеного Закону, отже вона у відповідності з п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є сумою податкового боргу платника податків. Отже, податковий борг - це в будь-якому випадку узгоджене податкове зобов'язання, яке не сплачене у встановлений строк.

Відповідно до п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-III від 21.12.2001р. ДПІ у м. Чернігові на узгоджену суму податкового зобов'язання були направлені перша податкова вимога НОМЕР_5 від 02.12.2005р. (отримана 31.12.2005р.) та друга податкова вимога НОМЕР_6 від 02.02.2006р. (отримана 15.02.2006р.), які залишені відповідачем без задоволення.

Відповідно до п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-III від 21.12.2001р., активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.

В своїх запереченнях відповідач посилається на те, що позивачем пропущений річний строк звернення до адміністративного суду, передбачений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відповідно до ст. 100 цього Кодексу пропущення строку є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Заперечення відповідача не приймаються до уваги з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Проте згідно п.п. 15.2.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” граничний строк стягнення податкового боргу у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного

погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Податкове зобов'язання, визначене податковим повідомленням-рішенням НОМЕР_4 від 14.11.2005р. в сумі 3060,00 грн., відповідач не оскаржив, таким чином воно є узгодженим і з 25.11.2005р. починається перебіг вищевказаного строку на стягнення боргу.

Таким чином, Законом передбачений інший строк, який і повинен застосовуватись в даному випадку.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю в сумі 3060,00 грн.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути за рахунок активів з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. № НОМЕР_2) до державного бюджету (р/р 31110029700002 ГУДК в Чернігівській області, код платежу 14010100, код отримувача 22825965, МФО 853592) 3060,00 грн. податкового боргу.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

4. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя Ж.В.Блохіна