Постанова № 74558037, 18.05.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/5610/17

Провадження № 2-а/487/47/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2018 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді -ОСОБА_1,при секретарі - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району ОСОБА_4 правці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якій просить визнати протиправним рішення Управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, б н від 06.03.2017р., щодо відмови ОСОБА_3 у призначенні щомісячної адресної допомоги на покриття витрат на проживання в — тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Зобов'язати Управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради призначити ОСОБА_3 виплату щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, з дати звернення від 28.02.2016р. до Управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради.

Ухвалою суду від 16.01.2018 року залучено до участі у справі у якості співвідповідача ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради.

Сторони подали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Представник позивача наполягав на задоволенні позову, представник відповідача заперечував проти його задоволення.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

ОСОБА_3, є внутрішньо переміщеною особою з Донецької області, про що маю відповідну довідку.

28.02.2017 року позивач черговий раз звернулась із заявою про призначення родині щомісячної адресної допомоги ВПО для покриття витрат на проживання, на оплату житлово-комунальних послуг, на наступний шестимісячний строк.

Наступного місяця сім’єю позивача було отримано грошову суму в розмірі 884грн., що було менше від встановленого розміру.

20.04.2017 року позивач письмово звернулась до відповідача із вимогою надати відповідний документ щодо прийнятого рішення (відмови). Рішення яким було відмовлено в призначенні цих виплат позивачці надано не було.

ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення повідомлено позивача, що за заявою від 15.12.2015 року грошову допомогу позивачу було призначено на період з 15.12.2015 по 14.02.2016 в розмірі 442,00 грн. та на період з 15.02.2016 по 14.04.2016 в розмірі 221,00 грн. З 15.04.2016 року виплату грошової допомоги припинено, оскільки ОСОБА_3 не працювала. В подальшому позивач звернулась із заявою від 31.08.2016 щодо призначення грошової допомоги в зв’язку із змінами складу сім’ї (народження дитини, 20.08.2016 р.н.). Статус особи, яка доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивач набула після припинення виплати грошової допомоги відповідно до пункту 7 Порядку № 505 (з 20.08.2016), тому для поновлення виплати грошової допомоги підстав немає. На періоди з 31.08.2016 по 27.02.2017 та з 28.02.2017 по 27.08.2017 ОСОБА_3 призначено грошову допомогу на дитину, ОСОБА_5, в розмірі 884,00 грн. щомісячно. Таким чином, позивачу не відмовлено в призначенні грошової допомоги за заявою від 28.02.2017, проте її розмір визначено відповідно до діючого законодавства.

Відповідно до положень ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Одним з видів такого соціального захисту є впроваджена державою щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам.

Згідно ст.64 Конституції, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, виключно законами України встановлюються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, виховання, освіти, культури і охорони здоров'я, екологічної безпеки.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

У відповідності до ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 2 Закону «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Але, своїми діями відповідач порушив зазначену норму.

Згідно ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщена особа має право на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначає Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», затверджений Постановою КМУ № 505 (далі - Порядок № 505).

Мета такого виду соціальної виплати полягає у тому, щоби надати грошову допомогу переселенцям, які не мають житла для компенсації витрат по його найму (оренді) та витрат на житлово-комунальні послуги.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 505, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Призначення та виплату грошової допомоги здійснюють органи: соціального захисту населення за фактичним місцем проживання (перебування) за заявою уповноваженого представника сім'ї.

Абзацами 1, 3, 4 пункту 3 Порядку № 505 визначено, що грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах, зокрема, для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї).

Якщо в складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією компетентного органу.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Абзацом 10 п. 3 Порядку № 505 (в редакції чинній на час розгляду справи) передбачено, що особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Відповідно до абзаців 1,2 пункту 7 Порядку № 505(в редакції чинній на час розгляду справи), якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку, які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється. Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов'язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.

Аналіз вищезазначених норм свідчить, що грошова допомога у разі її припинення відповідно до пункту 7 цього Порядку не призначається лише на наступний строк, тобто чергові шість місяців.

Положення Порядку № 505 не містять норми, яка б у подібних правовідносинах назавжди позбавляла права особу працездатного віку, яка працевлаштувалась та як і раніше має статус внутрішньо переміщеної особи на отримання грошової допомоги.

Слід звернути увагу на те, що Постановою Кабінету Міністрів України № 505 не встановлено жодного обмеження особи звернутись з новою заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, а навпаки відповідно до абз. 6 п. 12 Постанови №505 визначено, що виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім'ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.

За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позивачу відповідач відмовив протиправно. Крім того, вказаний порядок не містить обмежень та виключного переліку підстав для пожиттєвого позбавлення особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, а тому суд доходить висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у сумі 640,00 грн, тому він підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 6, 72-77, 242, 246 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району ОСОБА_4 правці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним рішення Управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, від 06.03.2017 року, щодо відмови ОСОБА_3 у призначенні щомісячної адресної допомоги на покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Зобов'язати Управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради призначити ОСОБА_3 виплату щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, з дати звернення від 28.02.2016 року до Управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради на користь ОСОБА_3 судові витрати на сплату судового збору у сумі 640,00 грн.

Позивач: ОСОБА_3 (мешкає АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1).

Відповідач: Управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району ОСОБА_4 правці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020)

ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (вул. Мала Морська, 19, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 03194499)

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини постанови суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 295 КАС України, учасник справи, якому повний текст рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Апеляційна скарга подається відповідно до п. 15.5 ч. 1 розділу VІІ Перехідних положень КАС України учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Д.Г. Нікітін