Рішення № 74556850, 30.05.2018, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2212/17

Провадження № 2/459/105/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2018 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Новосад М.Д.

з участю: секретаря судового засідання Марковець Т.Л.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Червонограді за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 з участю третьої особи без самостійних вимог органу опіки та піклування виконавчого комітету Червоноградської міської ради про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом,-

В С Т А Н О В И В :

23.08.2017 року позивачі звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2, що виступає в інтересах малолітньої дитини: ОСОБА_6, в якому просить визнати останнього таким, що втратив право на користування квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. В обґрунтування позовних вимог послались на те, що вони є співвласниками даного житлового приміщення. Відповідач по справі є сином позивача ОСОБА_4. Однак, з 2013 року і по даний час неповнолітній ОСОБА_6 у вище вказаній квартирі не проживає. Відтак вважають, що він втратив право на користування квартирою на підставі ст.405 ЦК України внаслідок відсутності за місцем реєстрації понад один рік. До того ж вказують, що реєстрація дитини у жилому приміщенні порушує права власників вказаної квартири на вільне володіння, користування та розпорядження своїм нерухомим майном.

Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, подали письмові клопотання від 07.08.2017 року про розгляд справи у їх відсутності, в яких вказали, що позов підтримують.

19.04.2018 року відповідачка подала відзив на позовну заяву, в якому вказала, що припинення сімейних відносин з позивачем ОСОБА_4, який являється співвласником спірної квартири, не позбавляє їх сина як члена сім'ї ОСОБА_4 права користування займаним приміщенням за загальними правилами, визначеними ст.162 ЖК України. Дитина не проживає у спірній квартирі з поважних причин, так як після розірвання шлюбу проживає разом із матір'ю.

02.05.2018 року представник позивача ОСОБА_1 подав суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що ст.71 ЖК України розірвання шлюбу батьків та визначення місця проживання дитини із матір'ю не поважною причиною для відсутності мешканця житла у житловому приміщенні понад встановлені строки. Крім того місце проживання дитини із матір'ю не було визначене ніяким чином. Дитина фактично не проживає та не користується житлом з 2013 року. Зняття з реєстрації не порушує права дитини, так як батько дитини зобов'язався зареєструвати його в іншому житлі, що належить йому на праві власності.

Представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Суду пояснив, що власники зазначеної квартири не можуть скористатися своїм правом на вільне розпорядження своїм майном, а саме відчужити квартиру, оскільки у ній зареєстровано місце проживання малолітньої дитини.

Відповідачка та її представник у судовому засіданні позов заперечили, підтримали наведені у відзиві пояснення відносно позову. Вказали, що дитина до 2016 року проживала у м.Червонограді. На даний час дитина тимчасово проживає у м.Києві разом із матір'ю без реєстрації. Останній не проживає у АДРЕСА_2 з поважних причин, так як після розірвання шлюбу проживав разом із відповідачкою, яка не мала доступу до квартири. На даний час вона має у праві власності квартиру у м.Києві. Місце проживання дитини відповідачка не реєструвала, так як в подальшому має намір постійно проживати з дитиною у м.Червонограді. Вважають, що реєстрація місця проживання ОСОБА_7 разом із батьком є правом дитини. Просили у позові відмовити.

Представник органу опіки та піклування Червоноградської міської ради в судовому засіданні позов підтримала. Вказала, що батько дитини ОСОБА_4 з'являвся на засідання комісії з питань захисту прав дитини, на якому зобов'язувався у разі зняття дитини з реєстрації за вказаною адресою у даній справі зареєструвати сина у своїй квартирі у м.Луцьку. Позицію відповідачки як матері неповнолітньої дитини вони не враховували, так як остання не з'являлась на засідання та не надавала пояснення. Підтримала рішення комісії від 21.02.2018 року. При вирішення позовних вимог покладається на розсуд суду.

Вислухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Позивач ОСОБА_4 та відповідачка ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого 01.09.2010 року у них народився син ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_5.

Даний шлюб в подальшому було розірвано рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 30.08.2013 року.

Як вбачається із копії свідоцтва про право власності на квартиру від 19.02.1996 року, виданого приватизаційним органом Червоноградського управління житлово-комунального господарства в/о «Укрзахідвугілля» та копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно НОМЕР_6 від 27.10.2005 року, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8 є співвласниками квартири АДРЕСА_1.

Із копії довідки №26043 від 15.09.2017 року, виданої відділом реєстрації Червоноградської міської ради Львівської області, копії будинкової книги видно, що ОСОБА_6 з 27.01.2011 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2. Також із зазначених документів встановлено, що у цьому приміщенні зареєстрований ОСОБА_4.

У матеріалах справи наявна копія акту від 02.08.2017 року, складеного уповноваженими представниками КП «Червонограджитлокомунсервіс», в якому йдеться про те, що в результаті опитування мешканців будинку АДРЕСА_1, з'ясовано, що ОСОБА_6 бачили за місцем проживання близько 1-2 місяців тому.

З копії повідомлення КП «Червонограджитлокомунсервіс» від 23.11.2017 року №4365/03 встановлено, що у спірній квартирі проживають без реєстрації ОСОБА_9, ОСОБА_10 ОСОБА_11, ОСОБА_11.

Як свідчить копія акту від 02.08.2017 року, складеного представниками КП «Червонограджитлокомунсервіс», ОСОБА_6 бачили сусіди за місцем проживання у травні-червні 2017 року.

За відповідачкою зареєстровано право власності на однокімнатну квартиру по АДРЕСА_3, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Судом встановлено, що дитина проживає у вище вказаній квартирі з матір'ю без реєстрації.

Копією довідки №213 від 13.12.2017 року стверджується, що неповнолітній ОСОБА_6 навчається у школі в м.Києві.

Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Стаття 18 Закону України «Про охорону дитинства» закріплює право дитини на житло, а саме: «Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла».

Відповідно до ч.2 ст.11, ч.1 ст.14 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Україною 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Статтею 27 Конвенції закріплено, що Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Відповідно ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

За змістом положень ст.ст.2, 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» особа може мати декілька місць проживання, однак проведенням реєстрації свого місця проживання у конкретному жилому приміщенні особа сама визначає його як постійне місце проживання.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Права членів сім'ї власника на користування житловим приміщенням врегульовані ст. 405 ЦК України, відповідно до вимог якої члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Позивачі не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що реєстрація дитини у спірному житлі перешкоджає їм вільно користуватись квартирою. Крім того, як встановлено судом, вони також не проживають у спірній квартирі.

Беручи до уваги все вище наведене, суд вважає, що тимчасове непроживання малолітнього ОСОБА_6 у спірній квартирі зумовлене поважними причинами, зокрема розірванням шлюбу між його батьками, визначенням місця його проживання батьками, у зв'язку із чим він проживає з матір'ю - відповідачкою по справі та не користується спірною квартирою не за власним бажанням.

Наявність у відповідачки на праві власності іншого житла, фактичне проживання дитини за іншою адресою не позбавляє дитину права користування квартирою, яка належить на праві часткової власності його батькові - позивачу ОСОБА_7, де він зареєстрований як член його сім'ї.

Враховуючи те, що неповнолітній ОСОБА_6 правомірно набув право користування спірною квартирою, за місцем свого фактичного проживання не зареєстрований, тому він не може визнаний таким, що втратив право на користування даним житлом.

З огляду на наведене, суд вважає, позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 200, 206, 259, 263-265, 273 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_3 (НОМЕР_1, АДРЕСА_2), ОСОБА_4 (НОМЕР_2, АДРЕСА_2), ОСОБА_5 (НОМЕР_3, АДРЕСА_2) до ОСОБА_2 (НОМЕР_4, АДРЕСА_3) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 з участю третьої особи без самостійних вимог органу опіки та піклування Червоноградської міської ради (04055920, пр.Шевченка,19, м.Червоноград) про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області через Червоноградський міський суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 05.06.2018 року.

Суддя: М. Д. Новосад