Вирок № 74556467, 08.06.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/1952/17

Номер провадження 1-кп/623/43/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2018 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді: Гуренка М.О.

за участю секретаря судового засідання: Лисенко О.В.

за участю прокурора: Красилі І.І.

обвинуваченого: ОСОБА_1

потерпілої: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017220320000887 від 08 липня 2017 року та №12017220320001226 від 26 жовтня 2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, не працюючого, розлученого, раніше судимого:

1) 14 лютого 2000 року Ізюмським міським судом Харківської області за ч. 2 ст. 140, ст. 201, ч. 3 ст. 213 ч. 3, ч. 1 ст. 215, 42 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 45 КК України - 3 роки іспитового строку;

2) 10 серпня 2010 року Ізюмським міським судом Харківської області за ч. 1 ст. 122 ст. 128, КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України - 2 роки іспитового строку;

3) 26 лютого 2014 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ч. 1 ст. 125 КК України, закрито на підставі ст. 46 КК України;

4) 29 травня 2017 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу у сумі 1020 гривень;

5) 21 липня 2017 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України - 1 рік іспитового строку,

який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 та фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст.185, ч.1 ст. 122 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В період з 27 січня 2017 року по 28 січня 2017 року, ОСОБА_1, маючи умисел на викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, через незачинені двері проник до будинку № 1 по вулиці Московській в місті Ізюмі, Харківської області, звідки з коридору вказаного будинку таємно викрав пустий газовий побутовий пропановий балон червоного кольору, об’ємом 50 л., з вентилем «ВБ-2», вартість якого згідно з висновком судової товарознавчої експертизи № 3564 від 28 липня 2017 року складає 280 гривень 00 копійок, що належить ОСОБА_3, чим останньому заподіяв майнову шкоду на вказану суму.

Таким чином своїми діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням в житло.

Крім того, ОСОБА_1, повторно, приблизно в травні 2017 року, перебуваючи з дозволу власника ОСОБА_4 у будинку № 19 по вулиці Надозерній в місті Ізюмі, Харківської області, маючи умисел на викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю уваги з боку сторонніх осіб, таємно викрав пустий газовий побутовий пропановий балон червоного кольору, об’ємом 50 л., з вентилем «ВБ-2» вартість якого, згідно з висновком судової товарознавчої експертизи № 3393 від 19 липня 2017 року складає 250 гривень, що належить ОСОБА_4, чим останньому заподіяв майнову шкоду на вказану суму.

Такмим чином, своїми діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно.

Також, 25 жовтня 2017 року, близько 23 години 00 хвилин, ОСОБА_1, знаходячись у житловому будинку, розташованому за адресою: Харківська область, місто Ізюм, вулиця Пушкінська, будинок №89, в ході сварки з ОСОБА_2, яка виникла під час спільного розлиття алкогольних напоїв з останньою, наніс ОСОБА_2 кулаком правої руки один удар в область носу, від чого потерпіла схопилася обома руками за обличчя. Після чого, ОСОБА_1, одразу наніс декілька ударів кулаками обох рук по обличчю потерпілої, у тому числі по рукам потерпілої, а також декілька ударів кулаками рук по різним частинам тіла потерпілої, спричинивши тим самим тілесні ушкодження останній у вигляді крововиливів в окружності лівого та правого ока, крововиливів в області спинки носу, лівої скулової області, в області правої щоки, на підборідді ліворуч, на верхній губі у середній частині та на тильній поверхні лівої кисті, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №381-И3/17 від 03 листопада 2017 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також тілесне ушкодження у вигляді перелому 3-ї п’ясної кості лівої кисті, яке за ступенем тяжкості, згідно з висновком тієї ж судово-медичної експертизи, відноситься до середньої тяжкості тілесного ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров’я.

Таким чином своїми діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 122 КК України, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров’я.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3 ст.185 КК України за епізодами таємного заволодіння майном потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнав повністю та розкаявся у скоєному.

Вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України за епізодом заподіяння умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров’я, обвинувачений ОСОБА_1 визнав частково.

На підставі ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються, а саме доказів в частині доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_1 за епізодами крадіжок з 27 січня 2017 року по 28 січня 2017 року у потерпілого, ОСОБА_3, у травні 2017 року у потерпілого ОСОБА_4, і обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності його позиції немає, судом роз'яснено про позбавлення права на оскарження обставин, не досліджених в судовому засіданні, в апеляційному порядку.

Щодо епізоду про причиення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2, по якому обвинувачений ОСОБА_1 вину визнав частково, суд дослідив докази в повному обсязі.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 пояснив суду, що точної дати він не пам’ятає, приблизно о 23 годині 00 хвилин у будинку №89 по вулиці Пушкінській, в місті Ізюмі, розпивав спиртні напої разом з ОСОБА_2 У ході такого розпиття виник конфлікт, під час якого ОСОБА_2 вдарила ОСОБА_1 сковорідкою, а останній лівою рукою відштовхнув від себе ОСОБА_2, від чого остання впала на стіл рукою, жодних ударів їй він не наносив.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 повідомила суду, що у жовтні 2017 року, близько 23 години 00 хвилин до неї додому до будинку №89 по вулиці Пушкінській, в місті Ізюмі прийшов ОСОБА_1, який був випившим та приніс алкогольні напої. ОСОБА_2 намагалась вигнати ОСОБА_1зі свого дому, однак останній почав наносити їй удари кулаком по обличчю, по ребрам, внаслідок чого ОСОБА_2 рукою прикривала обличчя, а ОСОБА_1 бив кулаком по обличчю, внаслідок чого зламав їй руку. Також, внаслідок ударів у ОСОБА_2 була наявна кров.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомила суду, що приблизно у жовтні 2017 року вона зі своїм чоловіком ОСОБА_6 почули, що до них додому прийшла знайома ОСОБА_2, у якої лице було у синцях та скаржилась на біль у руці. Сказала, що її побив ОСОБА_1 Потім ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пішли до ОСОБА_2 у її будинок. У будинку був лише ОСОБА_1 Після цього викликали працівників поліції та дочекались їх.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомив суду, що увечері 25.10.2017 до його будинку, у якому він мешкає з дружиною ОСОБА_7 прийшла ОСОБА_8 та сказала, що її побив ОСОБА_1. На обличчі у ОСОБА_8 були синці та остання трималась за руку. Потім, ОСОБА_6 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пішли до останньої додому, де був лише ОСОБА_1, після чого викликали працівників поліції.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомила суду, що у жовтні 2017 року в телефонній розмові ОСОБА_8 розповіла їй, що її в черговий раз побив ОСОБА_1. Потім ОСОБА_9 бачила у ОСОБА_8 на руці гіпс та лице, яке було все у синцях. Раніше ОСОБА_1 також бив ОСОБА_8

Незважаючи на часткове визнання своєї вини під час судового розгляду обвинуваченим ОСОБА_1, яке суд розцінює як його спосіб захисту від пред’явленого обвинувачення, його вина в інкримінованому йому злочині за ч.1 ст.122 КК України повністю підтверджується сукупністю доказів, які є наявними в кримінальному провадженні, які були досліджені, оголошені, оглянуті та перевірені в судовому засіданні, а обвинувачення визнається судом доведеним в законному порядку.

Відповідно до статті 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Окрім допиту обвинуваченого, потерпілої, свідків, судом було досліджено надані сторонами судового провадження докази, зокрема:

-висновок судово-медичної експертизи №381-ІЗ/17 від 03 листопада 2017 року, згідно якого у потерпілої ОСОБА_2 закритий перелом 3-ої п'ясткової кістки лівої кисті, синці на обличчі і лівій руці утворилися від дії тупих твердих предметів, могли утворитися за обставин, що мали місце 25 жовтня 2017 року. За ступенем тяжкості перелом 3-ої п'ясткової кістки – це середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке тягне тривалий розлад здоров’я, всі інші пошкодження відносяться до легких (п.п. 2.2, 1.2.3.1 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень) (а.с. 90),

-протокол проведення слідчого експерименту щодо способу нанесення тілесних ушкоджень потерпілій від 03 листопада 2017 року з ілюстративною таблицею, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_2 вказала механізм та спосіб нанесення їй ударів ОСОБА_1 (а.с. 91-94),

-висновок судово-медичної експетризи №388-ІЗ/17 від 06 листопада 2017 року, згідно якого у потерпілої ОСОБА_2 виявлені пошкодження могли утворитися за обставин, на які вказала потерпіла ОСОБА_2 в ході проведення слідчого експерименту 03 листопада 2017 року. Пошкодження, що маються у ОСОБА_2 не могли утворитися при падінні з висоти власного росту (а.с. 95-96).

Таким чином, суд вважає, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно; за ч.3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло; за ч.1 ст.122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров’я, додаткової кваліфікації чи перекваліфікації не потребують.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне: ОСОБА_1 не працює, розлучений, на обліку у лікарів психіатра, нарколога не перебуває, на обліку в Ізюмському ОМВК перебуває, строкову військову службу не проходив, раніше судимий за злочини середньої тяжкості, характеризується формально нейтрально, про що свідчать: довідки лікарів, вимога щодо судимості та його свідчення, довідка з військкомату, характеристика.

Згідно частини першої статті 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до наданої досудової доповіді, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк неможливе та становить високу небезпеку для суспільства.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, досліджувати судам необхідно всебічно матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.

Обставини, які згідно ст. 66 КК України пом’якшують покарання ОСОБА_1 – щире каяття по двом епізодам крадіжок.

Обставини, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 – рецидив злочинів.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, скоєних останнім, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Злочини, які вчинив обвинувачений ОСОБА_1, відповідно до статті 12 КК України віднесені: ч.2 ст.185 КК України - до злочину середньої тяжкості, ч.3 ст.185 КК України - тяжкого злочину, ч.1 ст. 122 КК України – середньої тяжкості.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 був засуджений вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 липня 2017 року за частиною другою статті 185 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік, вчинив злочини в період іспитового строку, вік обвинуваченого, відсутність вимог потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 до обвинуваченого, з урахуванням всіх обставин у справі, характеру вчинених злочинів, тяжкості злочинів, суд дійшов висновку, що покарання обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити таке, що пов'язане з позбавленням волі, в межах санкції статей, за якими кваліфікуються його діяння, призначивши остаточне покарання згідно вимог ст.ст. 70,71 КК України.

Відповідно до ст. 70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи частково складання призначених покарань.

Відповідно до ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Крім того, суд вважає встановленим існування ризику передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України. Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення, з метою запобігання спробі переховуватися від суду та з метою виконання вироку суду обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно обрати запобіжний захід.

Цивільний позов у кримінальному провадженні – відсутній.

Судові витрати згідно ч. 2 ст. 124 КПК України, а саме витрати, пов'язані з проведенням судової товарознавчої експертизи в сумі 530 гривень, що проводилась експертами НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області, підлягають стягненню з обвинуваченого.

Арешт майна, накладений згідно ухвал Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 липня 2017 року та від 25 липня 2017 року у відповідності до ч. 4 ст. 174 КПК України підлягає скасуванню, а відповідні речові докази після набрання вироком законної сили слід повернути потерпілим.

Керуючись статтями 50, 65-67, 70, ч.1 ст.122, ч.ч. 2,3 ст. 185 КК України, статтями 100, 124, 126, 349, 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.185 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі,

- за ч.3 ст.185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_1 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, яке було призначене за попереднім вироком Ізюмського міськрайонного суду від 21 липня 2017 року, більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Визнати винним ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за ч. 4 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки частково у виді 1 (одного) року позбавленння волі приєднати покарння за ч.1 ст.122 КК України та визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_1 обрати у вигляді тримання під вартою в державній установі «Харківська установа виконання покарань (№27)», взявши його під варту в залі суду.

Строк покарання рахувати з фактичного дня затримання.

Цивільний позов - відсутній.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №3393 від 19 липня 2017 року в розмірі 296 гривень 61 копійка, за проведення судової товарознавчої експертизи №3564 від 28 липня 2017 року в розмірі 296 гривень 61 копійка, які підлягають перерахуванню до Державного бюджету (одержувач: Держава, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Скасувати арешт, накладений ухвалами слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 липня 2017 року на газовий балон, червоного кольору, від 25 липня 2017 року на газовий балон, червоного кольору.

Речові докази:- два газові балони, червоного кольору, повернути потерпілим ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Направити копію вироку не пізніше наступного дня учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя М.О. Гуренко