Постанова № 74554711, 31.05.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/1140/14-ц Номер провадження 22-ц/786/1184/18Головуючий у 1-й інстанції Марущак Р. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Чумак О.В.

суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

розглянула у приміщенні апеляційного суду в м. Полтаві в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 12 серпня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду першої інстанції з вказаним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого зазначило, що відповідно до умов укладеного договору б/н від 20.10.2005 р. відповідач отримав від банку кредит у розмірі 2850 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач узятих на себе зобов'язань не виконує, у зв"язку з чим станом на 31.03.2014 року за ним утворилась заборгованість, яка складає 14896,31 грн., з яких: 2447,20 грн. заборгованість за кредитом, 11263,57 заборгованість за процентами за користування кредитом, а також 500 грн. штрафу (фіксована частини) та 685,54 штраф (процентна складова), які банк просив стягнути на їх користь з відповідача.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 12 серпня 2016 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

З рішенням суду першої інстанції не погодилося Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», оскарживши його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі представник Банку прохає скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що звернулися до суду в межах строку позовної давності, а строк дії договору не закінчився.

Вважають, що мають право на отримання процентів за кредитом та пені.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 р.), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 20.10.2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПривтБанк», та ОСОБА_2 укладено договір № б/н, за умовами якого «ПриватБанк» надав, а ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 2850 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку № 4149605314276676, зі строком дії до 09/08, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Строк дії кредиту співпадає зі строком дії кредитної картки. Погашення заборгованості по кредиту проводиться шляхом внесення коштів на карту, та списанням банком коштів з дебетної карти. Порядок платежу в заяві від 20.10.2005 року не деталізовано (його розмір, до якої дати має бути внесений).

Підписом у заяві позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифами, складають Договір між ним та банком.

Оригінал вказаної банківської картки приєднано до матеріалів справи та досліджений судом. На картці зазначено строк її дії до дев’ятого місяця 2008 року.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, починаючи з 24.10.2005 р. та станом на 31.03.2014 року заборгованість відповідача перед банком складає 14896,31 грн., з якої: 2447,20 грн. заборгованість за кредитом, 11263,57 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 685,54 грн. штраф (процентна складова).

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість вперше виникла 25.11.2005 р., а постійна прострочена заборгованість по кредиту в сумі 2447,20 грн. виникла, починаючи з 29.04.2011 року (а.с. 5-6).

Приватбанк звернувся до суду 15.05.2014 року.

Відповідач надав суду заяву про застосування позовної давності (а.с.44).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконував зобов’язання, взяті на себе договором, тому за ним утворилась заборгованість. Разом з тим, банк пропустив строк позовної давності.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства та у встановлені договором строки.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За приписом ч.1 ст. 546, ст. 549 ЦК виконання зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою чи іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

За ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтями 1049, 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Згідно ч.1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Згідно пунктів 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності(ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 19 березня 2014 року, справа № 6-14цс14, і вона є обов’язковою для судів.

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом строку виконання, тобто після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст. 261 ЦК України).

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу і до трьох років з часу закінчення дії строку картки.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно і ін.).

Строк дії картки № 4149605314276676, виданої ОСОБА_2, встановлено до 09/08 (кінцевий строк погашення кредиту).

До суду ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся 15.05.2014 року .

Докази перевипуску і передачі картки відповідачеві з новим строком дії позивачем до суду першої інстанції надані не були.

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що ПАТ КБ «Приватбанк» пропустив строк позовної давності, тому відмовив у задоволенні позову.

31.05.2018 р. на адресу апеляційного суду від ПАТ КБ «ПриватБанк» надійшли документи, в тому числі копія заочного рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 19.01.2009 р. у справі № 2-47/09 за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість по кредитному договору від 25.10.2005 року в сумі 2857,66 грн. та 81 грн. судових витрат.

Згідно наданого розрахунку вказана заборгованість виникла за період з 25.10.2005 р. по 07.08.2008 р.

21.01.2009 р. Глобинським районним судом Полтавської області було видано виконавчі листи у справі № 2-47/09 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по кредитному договору в сумі 2857 грн. 66 коп. Рішення набрало законної сили 02.02.2009 р.

Постановою державного виконавця Чигринець М.С. від 08.10.2009 р. відкрито виконавче провадження ВП № 15468535 з виконання вказаного виконавчого листа.

Рішення на теперішній час не виконане, що вбачається зокрема з наданих позивачем апеляційному суду роздруківки руху коштів по картці Універсальна за номером 4149605314276676 (термін дії 09/08) з системи Приват24.

25 травня 2016 року Верховний Суд України при розгляді справи № 6-157цс16 зробив правовий висновок про те, що виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Крім цього, у постанові Верховного Суду України при розгляді справи № 6-2322цс16 від 09.08.2017 року, висловлена наступна правова позиція: «Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов’язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, у разі волевиявлення сторін доповнити або змінити умови кредитного договору, або врегулювати певні положення шляхом залучення до локальних нормативно-правових актів (наказів, статутів, положень, правил, інструкцій тощо), такі доповнення/зміни до договору повинні бути підписані його сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, у разі якщо договором не встановлений розмір процентів після спливу строку дії договору, можна зробити висновок, що їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Проаналізувавши наявні у справі докази, умови кредитного договору, яким сторони не погодили розмір процентів після спливу строку дії договору, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ПАТ КБ «Приватбанк» має право на отримання від відповідача процентів за користування кредитними коштами, оскільки рішення про стягнення заборгованості від 19.01.2009 р. не виконано. При цьому, проценти за користування кредитом повинні бути обраховані на рівні облікової ставки Національного Банку України, встановленої за період з 08.08.2008 р. по 31.03.2014 р. Тоді як згідно наданого банком розрахунку проценти обраховані виходячи зі ставки 36%, встановленої згідно Заяви позичальника (а.с. 7 на звороті), що не відповідає вимогам закону.

Оскільки заочним рішенням від 19.01.2009 року, яке набрало законної сили та перебуває на примусовому виконанні в органі ДВС та не виконано боржником, з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за кредитним договором від 25.10.2005 року в сумі 2432,62 грн. та 1680,16 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, за період з 25.10.2005 по 07.08.2008 р., до стягнення з відповідача на користь банку підлягають лише проценти за користування кредитними коштами, починаючи з 08.08.2008 р. (виходячи з наступної дати після стягнення заборгованості заочним рішенням від 19.01.2009 р. у справі № 2-47/09) по 31.03.2014 р., на рівні облікової ставки НБУ.

Таким чином, розмір процентів, що підлягають стягненню з відповідача на користь банку, складає 1005,58 грн., за період з 08.08.2008 р. по 31.03.2014 р., розраховуються виходячи за формулою: Проценти = (сума боргу) * (ставку процента /100/365 днів*кількість днів):

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Проценти08.08.200814.06.20093112447,001212244,7015.06.200911.08.2009582447,00111142,7712.08.200907.06.20103002447,0010,2510,25206,1508.06.201007.07.2010302447,009,59,519,1108.07.201009.08.2010332447,008,58,518,8110.08.201022.03.20122262447,007,757,75117,1023.03.201209.06.20134442447,007,57,5223,2510.06.201312.08.2013642447,007730,0313.08.201331.03.20142312447,006,56,5100,66Всього: 1005,58

Надана апеляційному суду анкета-заява на приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 30.05.2014 р., підписана ОСОБА_2, а також роздруківка з системи Приват 24, згідно якої заборгованість перенесена на картку № 4149437725599292 з терміном дії 03/16, не можуть бути взяті до уваги апеляційного суду, оскільки не свідчать про продовження строку дії договору від 25.10.2005 р. № б/н, так як заборгованість за кредитом за вказаним кредитним договором в сумі 2432,62 грн. та проценти в сумі 1680,16 грн. стягнуті заочним рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 19.01.2009 р. у справі № 2-47/09, яке перебуває на примусовому виконанні.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» процентів за користування кредитом в сумі 1005,58 грн.

В іншій частині позовних вимог банку необхідно відмовити, оскільки заборгованість за кредитом стягнута рішенням суду, про яке вказувалося вище, а строк позовної давності про стягнення штрафів сплив.

Судові витрати, які складаються з судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у відповідності до ст. 141 ЦПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 р.), пропорційно до розміру позовних вимог у сумі 36,07 грн. (за подання позову) та 39,68 грн. (за подання апеляційної скарги). А всього – 75 грн. 75 коп.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 3,4, ст.ст. 382-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 12 серпня 2016 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: 39000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» ((49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) проценти за користування кредитом за кредитним договором б/н від 20.10.2005 р. за період з 08.08.2008 р. по 31.03.2014 р. в сумі 1005,58 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати в сумі 75 грн. 75 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий /підпис/ ОСОБА_1

Судді /підпис/ ОСОБА_3

/підпис/ ОСОБА_4

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного

суду Полтавської області ОСОБА_1