Постанова № 7455330, 11.01.2010, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 січня 2010 року Справа № 2а-514/10/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Матвєєвої В.В.

при секретарі: Зацепіній Ю.В.

за участю сторін:

прокурора Петрової Г.В.

представник позивача не зявився

представника відповідача Великородової Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом Прокурора м. Луганська в інтересах держави в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «АТП №10911» про стягнення несплаченої адміністративно-господарської санкції та пені за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, -

В С Т А Н О В И В:

15 жовтня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Прокурора м. Луганська в інтересах держави в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «АТП №10911» про стягнення несплаченої адміністративно-господарської санкції та пені за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач пояснив, що в порушення ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємство не інформувало Краснолуцький міський центр зайнятості про наявність вільних посад для забезпечення працевлаштування інвалідів за 2008 рік, що підтверджується довідкою Краснолуцького міського центру зайнятості. На підприємстві у 2008 році замість 9 інвалідів працювало 8 інвалідів.

За нестворені робочі місця у 2008 року підприємством самостійно не було перераховано адміністративно-господарські санкції у розмірі 5571,36 грн.

В супереч п. 5 Положення про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, відповідач не інформував відповідні державні органи, а тому відповідно до ч.2 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» нараховується пеня за порушення терміну сплати адміністративно-господарської санкції самостійно до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.

Розмір нарахованої пені за порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій становить 305,61 грн.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та пояснив, що основною діяльністю підприємства є пасажирські міжнародні, міжміські та приміські перевезення. Більшість посад на підприємстві складають водії, праця яких повязана з важкими та небезпечними умовами праці. Тому відповідач вважає, що при проведенні розрахунку нормативу для працевлаштування інвалідів слід враховувати лише ту кількість робочих місць, які не повязані зі шкідливими умовами праці.

Загальна кількість працівників на підприємстві складає 225 осіб, з них 125 працівників, які працюють за сумісництвом. До звіту про численність працюючих працівники за сумісництвом включені, але вони не входять до облікової кількості штатних працівників. Тому облікова кількість штатних працівників на умовах повного робочого дня складає 100 осіб, у звязку з чим 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів складає 4 особи, на підприємстві працювало 8 осіб. Тому відповідач вважає, що норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів виконано. Також представник відповідача підтвердив, що підприємство до центру зайнятості не звітувало. Просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відкрите акціонерне товариство «АТП №10911» не інформувало Краснолуцький міський центр зайнятості про наявність вільних посад для забезпечення працевлаштування інвалідів за 2008 рік, що підтверджується довідкою Краснолуцького міського центру зайнятості №07/03-2343 від 05.08.2009 року (а.с. 11). На підприємстві у 2008 році замість 9 інвалідів працювало 8 інвалідів.

Як вбачається із звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік (а.с. 10) середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Відкритого акціонерного товариства «АТП №10911» складає 220 осіб, тому чисельність інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» (4%) повинна складати 9 осіб, а не 8, як зазначив відповідач у звіті. Кількість робочих місць, не зайнятих інвалідами, складає 1 особу.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік фонд оплати праці штатних працівників складає 1225,70 грн., середня заробітна плата штатного працівника складає 5571,00 грн.

Тому розмір адміністративногосподарських санкцій за нестворені робочі місця складає: 1225,70 грн. : 220 х 1 = 5571,00 грн.

Розмір пені за порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій складає 305,61 грн.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 5 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» встановлено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до ч.8 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.

Частиною 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно з ч.2, 3, 4 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обовязкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Крім того, відповідно до п.3 Положення про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Також п.5 Положення про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, затверджено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Як встановлено в судовому засіданні, середньооблікова кількість працівників на підприємстві у 2008 році згідно звіту, наданого до фонду, складає 220 осіб, згідно статистичного звіту 225 осіб, тому 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів складає 9 осіб. Тобто на підприємстві повинно бути створено 9 робочих місць, але відповідач створив лише 8 робочих місць. До центру зайнятості звіти про наявність вільних робочих місць відповідач не надавав. За таких обставин позивачем вірно був зроблений розрахунок за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме за створення робочих місць у меншій кількості, ніж передбачено законом.

Посилання відповідача на те, що облікова кількість штатних працівників на умовах повного робочого дня складає 100 осіб, суд не приймає до уваги, так як згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік (а.с. 10), який був наданий відповідачем до Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства складає 220 осіб. Тому позивачем був зроблений розрахунок суми позову на підставі інформації, яка була надана відповідачем.

Тому суд вважає, що позовні вимоги Прокурора м. Луганська в інтересах держави в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «АТП №10911» несплачених адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів підлягають задоволенню

Заявлені до стягнення санкції є адміністративногогосподарськими, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин, визначені у статтях 216-218, 238, 241 Господарського кодексу України, системний аналіз яких посвідчує підставу сплати за наявності складу правопорушення, склад якого у межах спірних правовідносин позивачем доведений.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 18,19, 20 Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Прокурора м. Луганська в інтересах держави в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «АТП №10911» про стягнення несплаченої адміністративно-господарської санкції та пені за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «АТП №10911» (юридична адреса: 94505 Луганська область, м. Красний Луч, вул. Антрацитівське шосе, 36, р/р 260043012095, філія відділення АК ПІБ м. Красний Луч, МФО 304375, код 03113207) на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ВДК м. Красний Луч, р/р 31218230700039 в ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 24046797, код платежу 50070000) несплачені адміністративно-господарські санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році в розмірі 5571,36 грн. та пеню за порушення терміну сплати санкції в розмірі 305,61 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Повний текст постанови складено та підписано 15 січня 2010 року.

СУДДЯ