Постанова № 7455309, 09.12.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-21798/09/1270

Категорія №2.11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

09 грудня 2009 року.

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Качуріної Л.С.

при секретарі Лэмба А.М.,

в присутності сторін:

від позивача: Марченко Ю.О., довіреність від 26.08.09, Войлов В.В., довіреність від 26.08.09;

від відповідача: Купцова О.М., довіреність №14/10 від 16.01.09, Забєліна О.М., довіреність №109/10 від 01.12.09;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мегапласт» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення Ленінської МДПІ від 26.03.2009 року №0000122310/1, -

В С Т А Н О В И В:

10 квітня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мегапласт» з адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення Ленінської МДПІ від 26.03.2009 року №0000122310/1.

У позовній заяві позивач просив суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську №0000122310/1 від 26.03.2009 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та пояснив, що Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську на підставі висновків планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року, оформленої актом №3/23/3290032 від 08.01.2009 року, надіслано податкове повідомлення-рішення від 19.01.2009 року №0000122310/0 про визначення ТОВ ТД «Мегапласт» податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 75000,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 50000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 25000,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням ТОВ ТД «Мегапласт» оскаржило його до начальника Ленінської МДПІ у м. Луганську. Під час розгляду даної скарги проведеною позаплановою перевіркою, оформленою актом №245/23/32900322 від 20.03.2009 року, були зазначені ті ж самі порушення що і у попередньому акті, у звязку з чим рішенням відповідача від 26.03.2009 року №10104/23-223 оскаржуване податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарга без задоволення та надіслане податкове повідомлення-рішення від 26.03.2009 року №0000122310/1.

Позивач вказує, що повністю незгодний з цим податковим повідомленням рішенням, вважає його необґрунтованим, неправомірним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України, чим порушені його права та інтереси.

Відповідач у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував та просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог у повному обсязі у звязку з необґрунтованістю заявлених вимог.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач субєкт господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мегапласт» (надалі - ТОВ ТД «Мегапласт») зареєстроване 22.09.2005 року виконавчим комітетом Луганської міської ради за адресою: 91047, м. Луганськ, вул. Гастелло, буд. 39 «Б», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32900322, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 01.04.2004 року за номером №451, станом на 26.12.2008 року перебуває на обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 17.11.2008 року по 26.12.2008 року спеціалістами Ленінської МДПІ у м. Луганську на підставі направлень від 17.11.2008 року №1447 та від 12.12.2008 року №1569 у відповідності до ч.1 ст.11-1 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» та згідно з наказами Ленінської МДПІ у м. Луганську №933 від 28.11.2008 року і №1090 від 12.12.2008 року проведена планова виїзна перевірка ТОВ ТД «Мегапласт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року та складено акт №3/23/3290032 від 08.01.2009 року (а.с.10-51).

У періоді, що перевірявся ТОВ ТД «Мегапласт» було платником податку на прибуток, податку на додану вартість, транспортного податку, комунального податку, збору за забруднення навколишнього природного середовища, податку з доходів фізичних осіб.

Згідно п. 1 висновків акту №3/23/3290032 від 08.01.2009 року перевіркою встановлено, що ТОВ ТД «Мегапласт» в порушення п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР занизило податок на прибуток за 4 квартал 2007 року на суму 50000,00 грн.

Зокрема в розділі 3.1.2. «Валові витрати» (стор.7-11 акту №3/23/3290032 від 08.01.2009 року) спеціалістами податкового органу в обґрунтування п.1 висновку цього акта зазначено, що в результаті вивчення та аналізу договору б/н від 03.12.2007 року про консалтингово-маркетингове дослідження між ТОВ «Лугінвест-Термінал-Контракт», ідентифікаційний код 35079294, акту виконаних робіт від 31.12.2007 року, звіту маркетингового дослідження, штатного розкладу по ТОВ ТД «Мегапласт» затвердженого керівником підприємства 02.07.2007 року, можливо зробити висновок про нікчемність зазначеного правочину виходячи з наступного:

Згідно розділу 1 Договору від 03.12.2007 року б/н ТОВ «Лугінвест-Термінал-Кнтракт» виконує консалтингове-маркетингове дослідження по вивченню сегменту ринку збуту та постачання в Україні, державах ближнього зарубіжжя наступних товарів, матеріалів, сировини:

- труби поліетиленові напірні діаметром 20-110;

- труби напірні із поліпропілену діаметром 20-63;

- труби поліетиленові захисні для прокладки кабелів звязку діаметром 25-110;

- труби поліетиленові для внутрішньої каналізації діаметром 32-110;

- фітинги поліпропіленові для внутрішньої каналізації діаметром 50-100;

- труби напірні із ПХВ діаметром 110-400;

- труби ПХВ для зовнішньої каналізації діаметром 110-160;

- водостоки ПХВ з жолобом і трубою 110;

- труби склопластикові;

- полівінілхлорид;

- поліетилен;

- поліпропілен;

- смола для виробів із склопластику.

Пунктом 2.3.2. розділу 2 «Права та обовязки сторін» Договору передбачено здійснити вибір потенційних постачальників товарів по обєкту дослідження по наступним критеріям:

- якість товару, що постачається;

- наявність сертифікатів на кожну партію товарі;

- платоспроможність потенційного постачальника;

- виробничі потужності;

- фінансова стійкість;

- терміни постачання, виробництва товарів, матеріалів, сировини;

- системи знижок;

- транспортування.

Пунктом 2.3.5. Договору передбачено: до акту наданих послуг додавати інформацію про підприємства, які відповідають критеріям, зазначеним у пункті 2.3.2 Договору (адреса, контактний телефон, інше). Вартість виконання зазначених робіт визначена у сумі 240000,00 грн., у тому числі ПДВ 40000,00 грн.

В підтвердження виконання зазначеного договору, вказується в акті перевірки, ТОВ ТД «Мегапласт» надало до перевірки акт виконаних робіт б/н від 31.12.2007 року на суму 240000,00 грн. у тому числі ПДВ 40000,00 грн., звіт про маркетингове дослідження ринку збуту та постачання в Україні, державах ближнього зарубіжжя товарів, матеріалів, сировини та первинні банківські документи, які підтверджують факт сплати за послуги через розрахунковий рахунок у грудні 2007 року. Інші документи щодо зазначеної операції відсутні, що засвідчено перевіряючими в протоколі від 16.12.2008 року.

Але до перевірки не надано інформацію, яка б пояснювала чим обумовлена вартість зазначених робіт, а також перелік підприємств, які відповідають критеріям, зазначеним у пункті 2.3.2. Договору (адреса, контактний телефон, інше), тобто доказів використання в господарській діяльності даних звіту щодо відібраних потенційних як постачальників товару так і покупців, не надано.

Від надання письмового пояснення щодо відсутності зазначених документів посадові особи ТОВ ТД «Мегапласт» відмовилися.

Крім того, згідно штатного розкладу ТОВ ТД «Мегапласт» на 2007 рік, затвердженого керівником підприємства, кількість працівників відділу збуту складає 12 осіб, відділу постачання 4 особи із заробітною платою 700,00 грн. на місяць кожному, що ставить під сумнів доцільність придбання маркетингових послуг у сторонніх осіб.

Згідно наявної у Луганської МДПІ у м. Луганську інформації щодо ПП «Лугінвест-Термінал-Контракт», підприємство було створене 12.04.2007 року, згідно установчих документів його юридична адреса м. Луганськ, вул. Переяславська, будинок 13, але фактично підприємство за даною адресою не знаходиться, що підтверджується актом виходу за юридичною адресою б/н від 23.04.2007 року. Основними видами діяльності ПП «Лугінвет-Термінал-Контракт» згідно довідки ЄДРПОУ є: 51.19.0 посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; 51.51.0 оптова торгівля паливом; 51.53.2 оптова торгівля будівельними матеріалами; 51.55.0 оптова торгівля хімічними продуктами; 51.90.0 інші види оптової торгівлі.

Тобто реєстраційними документами не передбачено здійснення зовнішньоекономічної діяльності та інших видів діяльності окрім торгівлі, що ставить під сумнів виконання маркетингових послуг в частині дослідження ринку збуту та постачання за межами митної території України.

Згідно бази даних органів Державної податкової адміністрації України «Співставлення розбіжностей по податковим зобовязанням та податковому кредиту», яка діє з березня 2008 року, зазначеним підприємством у період березня по червень 2008 року занижено ПДВ від реалізації товарів (робіт, послуг) на загальну суму 24 925,00 тис.грн., що свідчить про наявність навмисного створення фіктивного підприємства з метою прикриття незаконної діяльності, повязаної з ухиленням від сплати податків до бюджету.

Згідно опитування від 01.08.2008 року засновника та директора в одній особі, встановлено, що ОСОБА_1 не володіє інформацією про фінансово-господарську діяльність підприємства, у нього відсутні первинні документи та печатка підприємства, але звітність до Ленінської МДПІ у м. Луганську надається в електронному вигляді, що ставить під сумнів фактичне здійснення фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, податковим органом зроблений висновок, що сторони лише уклали формальний договір на виконання якого склали формальні документи, які не відображують усього порядку виконання Договору від 03.12.2007 року б/н, в результаті чого фактичне виконання цього договору зовсім не можливо, оскільки без отримання інформації щодо найменування, кількості, бажаної ціни від потенційних постачальників сировини та покупців готової продукції неможливо використати в господарській діяльності дослідження ринків збуту готової продукції та постачання сировини.

З урахуванням викладеного податковий орган у акті перевірки зробив висновок про те, що Договір від 03.12.2007 року був укладений з корисною метою - завищення витрат та відповідно заниження оподатковуваного доходу збоку ТОВ ТД «Мегапласт» у сумі 200000,00 грн.

Крім того, складені формальні документи дозволили ТОВ ТД «Мегапласт» включити до податкового кредиту ПДВ, в частині зазначеної операції, у сумі 40000,00 грн.

У акті №3/23/3290032 від 08.01.2009 року зазначається, що інтерес держави і суспільства у сплаті субєктами господарювання податків випливає з обовязку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст.67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст.208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобовязання визнане недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобовязання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України застосовуються з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним і визначення правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Пунктом 1 ст.216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсна угода не породжує юридичних наслідків, крім тих, що повязані з її недісністю.

Таким чином, податковий орган зробив висновок з аналізу наведеного у акті №3/23/3290032 від 08.01.2009 року, що ТОВ ТД «Мегапласт» занижений податок на прибуток за 4 квартал 2007 року у сумі 50000,00 грн. шляхом завищення валових витрат на вартість маркетингових послуг у сумі 200000,00 грн., оскільки акт виконаних робіт та звіт про маркетингове дослідження ПП «Лугінвест-Термінал-Контракт» не можуть розглядатись в якості належного підтвердження використання зазначених витрат у господарській діяльності підприємства, чим порушенго вимоги п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями.

19 січня 2009 року на підставі висновків акту №3/23/3290032 від 08.01.2009 року керівником Ленінської МДПІ у м. Луганську за вказане порушення норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.01.2009 року №0000122310/0 про визначення ТОВ ТД «Мегапласт» податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 75000,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 50000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 25000,00 грн. (а.с.58).

Не погоджуючись з прийняттям цього рішення, ТОВ ТД «Мегапласт» в порядку ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ звернулось до Ленінської МДПІ у м. Луганську із первинною скаргою на податкове повідомлення-рішення №0000122310/0 від 19.01.2009 року (а.с.59-62).

Під час розгляду даної скарги проведеною Ленінською МДПІ у м. Луганську позаплановою перевіркою, оформленою актом №245/23/32900322 від 20.03.2009 року (т.№1,а.с.65-89), були зазначені ті ж самі порушення що і у попередньому акті, у звязку з чим р ішенням керівника Ленінської МДПІ у м. Луганську від 26.03.2009 року №10104/23-223 по даткове повідомлення-рішення №0000122310/0 від 19.01.2009 року було залишено без змін , а скарга без задоволення, а позивачеві надіслане податкове повідомлення-рішення №0000122310/1 від 26.03.2009 року (т.№1а.с.105) про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 75000,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 50000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 25000,00 грн.

Позивач вважає, що ТОВ ТД «Мегапласт», як самостійному субєкту господарської діяльності законодавством надано право самостійно визначати та здійснювати діяльність у сфері підприємництва, крім іншого, шляхом укладення правочинів з іншими субєктами господарювання в цілях здійснення своєї діяльності на засадах свободи договору у відповідності до ст.3 ЦК України. Тому, ставлення податкового органу під сумнів дійсності отримання маркетингових послуг у сторонніх осіб, у звязку з наявністю на підприємстві працівників відділу збуту та постачання, є безпідставним та взагалі не відноситься до компетенції податкових органів, що може вважатися незаконним втручанням органів державної влади та їх посадових осіб у господарські відносини, що заборонено Конституцією та іншим законодавством України.

Але, позивач не надав суду доказів, що правильність відображення в його податковому обліку господарської операції з ПП «Лугінвест-Термінал-Контракт» відповідає її реальному змісту, оскільки дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції.

Суд погоджується з відповідачем, що хоча господарська операція з отримання маркетингових послуг й засвідчена в документах, та вона не відповідає змісту, відображеному в укладеному договорі від 03.12.2007 року б/н, що й стало підставою до застосування податковим органом до позивача відповідних наслідків, передбачених чинним законодавством.

В тім суд сприяв сторонам, які брали участь у справі, у доказуванні шляхом витребування та надання доказів, уточнення з урахуванням гіпотези норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, кола фактів, які необхідно доказати.

Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обовязок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

При цьому, завданням адміністративного суду, як одного з різновидів державної влади в системі розподілу влад є вирішення спору про право, поновлення порушених субєктивних прав громадян і організацій, зміцнення законності в державі.

Вирішуючи дану справу суд виходить з того, що відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статус органів Державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні».

Згідно ст.2 цього Закону завданнями органів державної податкової служби, зокрема є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

На виконання цих завдань органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Суд установив, що наданий податковим органом на адресу ТОВ ТД «Мегапласт» лист від 12.03.2009 року (т.№1,а.с.107) про надання копій документів стосовно взаємовідносин між ПП «Лугінвест-Термінал-Контракт» не суперечить приписам норми ч.9 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідно до якої органам податкової служби надано право при проведенні перевірок вилучати у підприємств, установ та організацій копії фінансово-господарських документів, які свідчать про приховування (заниження) обєктів оподаткування, несплату податків та зборів (обовязкових платежів).

Крім того, відповідно до п.2 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» №1251-ХІІ від 25.06.1991 року платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ч.2 ст.9 цього ж Закону керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи під час перевірки, що проводиться державними податковими органами, зобов'язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги державних податкових органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт про проведення перевірки.

Тому, для суду є неприйнятним твердження позивача про безпідставність, незаконність та невідповідність компетенції Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо дослідження доцільності отримання ТОВ ТД «Мегапласт» маркетингових послуг від ПП «Лугінвест-Термінал-Контракт» і незаконність зробленого висновку про заниження податку на прибуток за 4 квартал 2007 року у сумі 50000,00 грн. шляхом завищення валових витрат на вартість господарської операції з отримання маркетингових послуг у сумі 200000,00 грн.

Згідно з ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

При цьому, зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобовязань сторін, але не вичерпується останнім.

Суд установив, що за договором №1218 від 03.12.2007 року про консалтингове та маркетингове дослідження ПП «Лугінвест-Термінал-Контракт» зобовязалося: згідно п. 2.3.1 виконати наступні види консалтингового-маркетингового дослідження аналіз і оцінку зовнішнього та внутрішнього ринку, перспективи розвитку ринку; визначити ступінь орієнтованості підприємства на потреби ринку; визначення впливу зовнішньої середи (мирова економіка, національна економіка) на конкретні обєкти дослідження; визначення впливу зовнішніх факторів, що не контролюються; складення висновку.

На підтвердження виконання договору позивач надав суду акт виконаних робіт від 31.12.2007 року (т.№1,а.с.112), додаток до акту виконаних робіт від 31.12.2008 року (т.№1,а.с.113-117), Звіт від 31.12.2007 року (т.№2, а.с.9-183)

Наданий ТОВ ТД «Мегапласт» спірний звіт містить таку інформацію: 1) оцінку ринку полімерних труб в Україні, у тому числі: загальний стан трубної галузі в Україні; нормативну базу для використання полімерних труб в Україні; потреби полімерних труб по типам сировини (поліетилен, ПВХ, інші); споживання пластикових труб по ринкам, у тому числі: водопостачання і каналізація, теплові, газопостачання, інші; 2) статистика внутрішнього виробництва; 3) статистика імпорту; 4) статистика експорту; 5) компанії на українському ринку полімерних труб; 6) перспективи розвитку ринку в Україні та ближньому зарубіжжі; 7) інвестиції на українському трубному ринку; 8) хронологія новин ринку у 2007 році; 9) оцінка ринку склопластикових виробів в Україні, у тому числі: виробники виробів зі склопластику; нормативна база для виконання виробів зі склопластику в Україні; сировина для виробництва виробів зі склопластику; 10) аналіз цін на ринку виробів із полімерів, у тому числі: ринку збуту; ринку постачання; 11) аналіз цін на ринку виробів із склопластику, у тому числі: ринку збуту; ринку постачання; та додатки: А, Б, В, диски 1, 2, 3.

Але, що стосується предмету договору №1218 від 03.12.2007 року, а саме: консалтингового-маркетингового дослідження по вивченню сегменту ринку збуту та постачання в Україні, державах ближнього зарубіжжя наступних товарів, матеріалів, сировини - труби полієтиленові напірні діаметром 20-110; труби напірні із поліпропілену діаметром 20-63; труби поліетиленові захисні для прокладки кабелів звязку діаметром 25-110; труби поліетиленові для внутрішньої каналізації діаметром 32-110; фітинги поліпропіленові для внутрішньої каналізації діаметром 50-100; труби напірні із ПХВ діаметром 110-400; труби ПХВ для зовнішньої каналізації діаметром 110-160; водостоки ПХВ з жолобом і трубою 110; труби склопластикові; полівінілхлорид; поліетилен; поліпропілен; смола для виробів із склопластику, наданий звіт виконавця ПП «Лугінвест-Термінал-Контракт» відповідну інформацію не містить.

Також, суд звернув увагу на те, що наданий у судовому засіданні позивачем звіт містить таблиці, графіки, діаграми під якими зазначено, що джерелом інформації, яка міститься в цих таблицях, графіках, діаграмах є ПП «Лугінвест-Термінал-Контракт».

Проте, у судовому засіданні представник позивача на покази директора ПП «Лугінвест-Термінал-Контракт» ОСОБА_1., як на доказ реальності здійснення господарської операції з надання консалтингово-маркетингових послуг та що воно є джерелом інформації, яка міститься в цих таблицях, графіках, діаграмах - не послався.

Позицію податкового органу щодо опитування ОСОБА_1. від 01.08.2008 року згідно якого встановлено, що він не володіє інформацією про фінансово-господарську діяльність підприємства, у нього відсутні первинні документи та печатка підприємства, що поставило під сумнів фактичне здійснення фінансово-господарської діяльності, у тому числі й виконання спірного дослідження не спростував.

Згідно наявного у справі письмового пояснення ОСОБА_1. вбачається, що він має середню-спеціальну освіту, за фахом технолог хлібопекарно-кондитерського виробництва, в наслідок чого у суду виникли сумніви щодо наявності у директора ПП «Лугінвест-Термінал-Контракт» спеціальних знань для виконання спірного дослідження.

Щодо прізвища директора ПП «Лугінвест-Термінал-Контракт», вказаного в договорі №1218 від 03.12.2007 року як ОСОБА_2. замість ОСОБА_1, пояснили як помилку.

Але представники позивача для спростування позиції податкового органу клопотання про виклик ОСОБА_1. у судове засідання не заявили і на його покази, як доказ реальності проведеної спірної господарської операції, не послались.

У звязку з цим суд погоджується з позицією податкового органу щодо нереальності здійснення господарської операції з надання ПП «Лугінвест-Термінал-Контракт» маркетингових послуг, та заниження позивачем податку на прибуток за 4 квартал 2007 року у сумі 50000,00 грн. шляхом завищення валових витрат на вартість господарської операції з отримання маркетингових послуг у сумі 200000,00 грн. в наслідок не реальності виконання послуг виконавцем.

Тобто, податковим органом обґрунтовано зроблений висновок, що сторони лише уклали формальний договір на виконання якого склали формальні документи, які не відображують усього порядку виконання Договору від 03.12.2007 року, в результаті чого фактичне виконання його зовсім не можливо, оскільки без отримання інформації щодо найменування, кількості, бажаної ціни від потенційних постачальників сировини та покупців готової продукції неможливо використати в господарській діяльності дослідження ринків збуту готової продукції та постачання сировини.

Суд також установив, що додаток до акту виконаних робіт від 31.12.2008 року (т.№1 а.с.113-116) не співпадає з датою акту виконаних робіт від 31.12.2007 року (т.№1а.с.112), що також свідчить про його недійсність.

Більш того, згідно вказаного додатку від 31.12.2008 року контрагенти, зазначені в ньому, є постачальниками товарів, які не передбачені предметом договору №1218 від 03.12.2007 року і дослідження по ним взагалі не проводилось, а саме: крейда для ПВХ, оміален, стабілізатори, каталізатори, розчинювачи, ровіни, скловуалі, скломат, склотканина, ускорювачі.

Тобто, докази використання в господарській діяльності даних звіту та даних додатку до акту виконаних робіт щодо відібраних потенційних постачальників та покупців відсутні, та й взагалі позивач не надав суду документів, які б засвідчували реальне укладення договорів за наслідками спірного маркентингового дослідження, начебто виконаного ПП «Лугінвест-Термінал-Контракт».

Відповідно до ч.1 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгліду докази, які не стосуються предмета доказування.

Позивач не обгрунтував у судовому засіданні належність конкретних доказів, а саме: звіту про маркетингове і консалгингове дослідження від 31.12.2007 року, додатку до акту виконаних робіт від 31.12.2008 року, акту виконаних робіт від 31.12.2007 року і не переконав суд у належності цих доказів для підтвердження його вимог, у звязку з чим суд вважає їх не допустимими.

Правовідносини, що виникли у звязку з формуванням ТОВ ТД «Мегапласт» податку на прибуток регулюються ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку пидприємств».

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку пидприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, що передбачено п.1.32 ст.1 цього Закону.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Звідси суд робить висновок, що правильність формування платником податку валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності звязку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає в намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутністю ж отримання користі, відсутні й підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

Тобто висновок податкового органу, що ТОВ ТД «Мегапласт» не було дотримано вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і це призвело до заниження податку на прибуток за 4 квартал 2007 року у сумі 50000,00 грн. шляхом завищення валових витрат на вартість господарської операції з отримання маркетингових послуг у сумі 200000,00 грн. є цілком обгрунтованим.

Позивач не надав суду доказів та не навів обставин, які б обгрунтовували його позовні вимоги та спростовували позицію відповідача.

У звязку з цим, відсутність встановленої судом недійсності цивільного правочину чи господарського зобовязання за договором №1218 від 03.12.2007 року між ТОВ ТД «Мегапласт» та ПП «Лугінвест-Термінал-Контракт» не може розглядатися як перешкода для нарахування податкового зобовязання позивачеві, оскільки ці послуги ним реально не придбавались.

За таких підстав, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення Ленінської МДПІ від 26.03.2009 року №0000122310/1 не відповідають чинному законодавству України, документально не обґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи і не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мегапласт» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.2009 року №0000122310/1, відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 14 грудня 2009 року.

СУДДЯ