Постанова № 7455285, 13.01.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія 2.11.15

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2010 року Справа № 2а-443/10/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Глазунової О.О.

та

представників сторін:

від позивача Цукер І.Б. (довіреність від 26.11.2009 б/н)

від I відповідача - старший державний податковий інспектор

юридичного відділу Золотих Г.А.

(довіреність від 14.10.2009 № 18908/10)

від II відповідача - головний спеціаліст-юрисконсульт

Вандишева Ю.В. (довіреність від 31.12.2009 № 14-12/1-36)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

приватного підприємства «Айленд»

до

I відповідача: державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську

II відповідача: головного управління Державного казначейства України у Луганській області

про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання висновку та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 91667,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

02 жовтня 2009 року приватне підприємство «Айленд» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську та Головного управління державного казначейства України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання висновку та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по податковій декларації за квітень 2009 року в сумі 91667,00 грн. (у 2010 році адміністративній справі № 2а-26345/09/1270 присвоєно новий номер 2а-443/10/1270).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

20 травня 2009 року позивач подав до державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську декларацію з податку на додану вартість за квітень 2009 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування, в якому заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 91667,00 грн.

З 17 червня 2009 року по 01 липня 2009 року державна податкова інспекція в Жовтневому районі у м. Луганську провела виїзну позапланову перевірку приватного підприємства «Айленд» з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за деклараціями за березень 2009 року та квітень 2009 року, за результатами якої 06 липня 2009 року складено довідку № 518/23-217/32418971.

Жодного податкового повідомлення відносно декларацій з податку на додану вартість за квітень 2009 року державна податкова інспекція в Жовтневому районі у м. Луганську не виносила.

Таким чином, позивач вважає, що на підставі підпункту 7.7.5 пункту 7.7. статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» державна податкова інспекція в Жовтневому районі у м. Луганську зобовязана була до 13 липня 2009 року включно надати Головному управлінню державного казначейства України у Луганській області висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування, а Головне управління державного казначейства України у Луганській області, в свою чергу, до 20 липня 2009 року включно на підставі зазначеного висновку надати приватному підприємству «Айленд» суму бюджетного відшкодування, зазначену у висновку, - 91667,00 грн.

У звязку з тим, що приватне підприємство «Айленд» від Головного управління державного казначейства України у Луганській області не отримало 91667,00 грн. у якості бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за квітень 2009 року, позивач вважає фактом те, що державна податкова інспекція в Жовтневому районі у м. Луганську протиправно не виконала свої обовязки по наданню Головному управлінню державного казначейства України у Луганській області висновку із зазначенням суми бюджетного відшкодування у розмірі 91667,00 грн.

Така бездіяльність державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську, на думку позивача, наносить йому суттєвої шкоди, позбавляє його права на своєчасне та повне отримання належної йому суми бюджетного відшкодування у розмірі 91667,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Державна податкова інспекція в Жовтневому районі у м. Луганську позов не визнала, про що подала суду заперечення проти позову від 09 грудня 2009 року № 2-1280/10 (арк. справи 45-47). В запереченнях проти позову I-й відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у звязку з тим, що спочатку заявлену приватним підприємством «Айленд» суму бюджетного відшкодування за квітень 2009 року у розмірі 91667,00 грн. неможливо було підтвердити через неотримання відповідей стосовно основних постачальників приватного підприємства «Айленд», а на теперішній час через те, що при проведенні перевірки ланцюгу основного та єдиного постачальника у квітні 2009 року позивача встановлено, що основний постачальник (генпідрядник) приватне підприємство «Фелікс» укладало договори субпідряду з субєктами господарювання, перевірити яких неможливо через ряд причин відсутність за місцезнаходженням, неподання документів для проведення перевірки, наявність судового рішення щодо припинення юридичної особи. Також, в запереченнях проти позову I-й відповідач зазначає, що законодавцем чітко передбачено, що однією з обовязкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» встановлений прямий взаємозвязок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно повязані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. За змістом Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість. Факт надмірної фактичної сплати податку підлягає встановленню в судовому процесі як юридичний факт, з яким Закон повязує виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування. Законодавче визначення бюджетного відшкодування як суми, що підлягає поверненню платнику податку у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», повязане із сплаченими платником сумами податку. Таке відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.

Крім того, I-й відповідач в запереченнях проти позову зазначив, що 06 жовтня 2009 року по висновках державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську № 1654 та № 1655 по декларації з податку на додану вартість за квітень 2009 року на розрахунковий рахунок приватного підприємства «Айленд» відшкодовано суму податку на додану вартість у розмірі 62517,00 грн.

У судовому засіданні представник I-го відповідача позов не визнав, навів заперечення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову.

Головне управління Державного казначейства України у Луганській області позов не визнало, про що подало суду письмові заперечення проти позову від 11 листопада 2009 року № 14-07/12111 (арк. справи 35). В запереченнях проти позову II-й відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки відповідно до пункту 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України від 02 липня 1997 року № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21 травня 2001 року № 200/86) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 червня 2001 року за № 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Висновок по приватному підприємству «Айленд» на адресу Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість не надходив, тому відшкодування податку на додану вартість не проводилось.

У судовому засіданні представник II-го відповідача позов не визнав, навів заперечення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно із статтею 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»:

- податкове зобовязання- загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);

- податковий кредит- сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);

- бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (пункт 1.8).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» п одатковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності- зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (підпункт 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в пятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів пятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій (підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то у відповідності із підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі зясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054, приватним підприємством «Айленд» до державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську подана податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2009 року, що зареєстрована у державній податковій інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську 20 травня 2009 року за № 30540 (арк. справи 6-7). Відповідно до рядку 25 та 25.1 вказаної податкової декларації та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації) позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 91667,00 грн. (арк. справи 7, 9).

До вищезазначеної податкової декларації з податку на додану вартість приватне підприємство «Айленд» додало заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка зареєстрована у державній податковій інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську 20 травня 2009 року за № 30539 (арк. справи 10).

Таким чином, позивачем виконані всі вимоги Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» щодо обчислення та нарахування бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість.

На виконання вимог підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» державною податковою інспекцією в Жовтневому районі у м. Луганську проведена позапланова виїзна перевірка приватного підприємства «Айленд» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень-квітень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у період з 01 листопада 2008 року по 31 березня 2009 року, з 01 листопада 2008 року по 30 квітня 2009 року, за результатами якої складена довідка від 06 липня 2009 року № 518/23-217/32418971 (арк. справи 11-21).

У довідці державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську від 06 липня 2009 року № 518/23-217/32418971 зазначено, що проведеною перевіркою підтверджено факт сплати на загальну суму 91667,00 грн. у попередньому податковому періоді (березень 2009 року) сум податку, які були включені до складу податкового кредиту у жовтні 2008 року та не брали участі у розрахунках бюджетного відшкодування і не погашали податкових зобовязань. За результатами перевірки не встановлено взаємовідносин приватного підприємства «Айленд» з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця, первинні та інші документи яких у судовому порядку визнані недійсними. За результатами перевірки не встановлено укладення субєктом господарювання нікчемних (недійсних) правочинів (арк. справи 14, 21). За результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2009 року у сумі 91667,00 грн., що повязано з неотриманням відповідей на запити стосовно основних постачальників (арк. справи 21).

Доводи державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську щодо непідтвердження надходження сум податку на додану вартість до бюджету результатами зустрічних перевірок відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 18 серпня 2005 року № 350 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість» суд не приймає на підставі того, що, по-перше, зазначений наказ Державної податкової адміністрації України не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, і тому не має юридичної сили, а по-друге, він суперечить нормам Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», оскільки останній не ставить право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення зустрічних перевірок.

Також, Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не пов'язує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товару (послуг) в ціні таких товарів (послуг). Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов'язку держави здійснити повернення коштів за результатами відповідного звітного періоду.

Згідно із статтею 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України, у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів, у зв'язку з чим Головне управління Державного казначейства України у Луганській області правомірно залучено в якості другого відповідача.

Під час судового розгляду справи, Головним управлінням Державного казначейства України у Луганській області на підставі висновків державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську від 06 жовтня 2009 року № 1654 та № 1655 приватному підприємству «Айленд» на рахунок у банку відшкодовано 62517,00 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по податковій декларації за квітень 2009 року (платіжні доручення від 27 жовтня 2009 року № 1604 на суму 38958,00 грн. та № 1605 на суму 23559,00 грн. (арк. справи 113-116)). Невідшкодований залишок бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по податковій декларації за квітень 2009 року на дату вирішення судової справи та прийняття судового рішення складає 29150,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги приватного підприємства «Айленд» про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по податковій декларації за квітень 2009 року визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 29150,00 грн. В решті позовних вимог суд відмовляє у звязку із відсутністю на дату винесення судового рішення предмету спору.

Податкові органи, як субєкти владних повноважень при здійсненні покладених на них функцій контролю за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, відповідно до Конституції України мають діяти у спосіб, передбачений Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість». В даному випадку, з урахуванням того, що позивачем виконані всі вимоги Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», державна податкова інспекція в Жовтневому районі у м. Луганську повинна була надати висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування. Тобто, утримуючись від надання висновку, I-й відповідач порушив вимоги Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» щодо порядку та строків бюджетного відшкодування сум ПДВ, що є підставою для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності.

Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд прийшов до висновку про присудження позивачу з Державного бюджету України всіх здійснених ним документально підтверджених судових витрат, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, оскільки адміністративний позов було задоволено частково у звязку з тим, що частина позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість була задоволена відповідачами після звернення приватного підприємства «Айленд» до суду з даним позовом.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 13 січня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську щодо ненадання висновку про суми відшкодування податку на додану вартість приватному підприємству «Айленд».

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Айленд» (ідентифікаційний код 32418971, місцезнаходження: 91016, м. Луганськ, вул. Совєтська, буд. 73) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по податковій декларації за квітень 2009 року в сумі 29150,00 грн. (двадцять девять тисяч сто пятдесят гривень нуль копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Айленд» (ідентифікаційний код 32418971, місцезнаходження: 91016, м. Луганськ, вул. Совєтська, буд. 73) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 923,47 грн. (девятсот двадцять три гривні сорок сім копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена у повному обсязі 18 січня 2010 року.

Суддя Т.І. Чернявська