Рішення № 74552233, 06.06.2018, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/690/18

2/310/976/18

РІШЕННЯ

Іменем України

06 червня 2018 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді: Прінь І.П.,

за участі: секретаря судового засідання: Бевз О.А.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 14 лютого 2008 року між ним та Приватбанком був укладений кредитний договір № б/н, за умовами якого він отримав кредит у розмірі 5500,00 грн. У грудні 2017 року йому стало відомо, що державним виконавцем Бердянського МРУЮ відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №4687/ вчиненого 02.06.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на підставі заяви ПАТ КБ «Приватбанк». Порядок вчинення виконавчих написів визначений ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» і Порядком вчинення виконавчих дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012р. №296/5. Однією з основних умов вчинення виконавчих написів є наявність документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника. Згідно правової позиції, яка висловлена ВерховнимСудом України в постанові від 20.05.2015 року у справі №6-158цс15, можна говорити про правильність вчинення нотаріальної дії у вчиненні виконавчого напису лише за умови, що: 1)нотаріусу надані всі необхідні документи, визначені Переліком, що підтверджують безспірність заборгованості; 2)за наявності доказів належного направлення відповідачем письмової вимог про усунення порушень; 3) наявності доказів належного отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень. Позивач посилається на те, що Приватбанк розрахунок заборгованості з ним не узгоджував і навіть не повідомив про наявність заборгованості за договором. Нотаріус не перевірив безспірність заборгованості і подачу вимоги в межах позовної давності у три роки та у межах річного строку щодо вимоги про стягнення неустойки. Оскільки виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог ст.ст.87,88 ЗУ «Про нотаріат» і ч.2 ст.258 ЦК України, просив суд визнати його таким, що не підлягає виконанню.

ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити з підстав, викладених в позові. Додатково суду пояснив, що вимогу про погашення заборгованості він не отримував. Заборгованість вказану у виконавчому написі він не визнає. А саме не визнає нарахування пені за три роки, посилаючись на те, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки становить один рік. Крім того банк зарахував до заборгованості штрафи у сумі 250 грн. і 1114,86 грн. – 5% від загальної суми заборгованості, однак стягнення штрафів відповідно до умов договору передбачено тільки у разі звернення банку до суду. Крім того вважає недопустимим одночасне стягнення пені і штрафу за одне і теж правопорушення. Просить задовольнити його позов.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечує, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позов (а.с.20-21). В обгрунтування заперечень посилається на те, що позивач визнає сам факт порушення ним умов договору. 10.05.2017 року банк направив ОСОБА_1 письмову вимоги про усунення порушень за кредитним договором, яка була відправлена йому цінним листом. Письмова вимога з доказами її надіслання, оригінал кредитного договору та виписка – розрахунок боргу були передані нотаріусу для вчинення виконавчого напису, як передбачено п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, що затверджений постановою КМУ від 29.06.1999 №1172. Останній платіж на погашення боргу був здійснений позивачем 21.09.2016 року. Тобто в межах трирічної позовної давності. Позивач не надав суду жодних доказів щодо того, що заборгованість визначена у виконавчому написі є спірною. Просить відмовити у задоволенні позову за його безпідставністю.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився. Подав заяву про розгляд справи без його участі (а.с.38), надав суду копію нотаріальної справи про вчинення виконавчого напису (а.с.39-52).

Вислухавши пояснення позивача і відповідача, дослідивши надані суду письмові докази, суд встановив таке.

14.02.2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1. був укладений договір про надання банківських послуг, за яким відповідач отримав кредитну картку «Універсальна» з встановленим на ній кредитним лімітом у розмірі 1300,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,9% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

У заяві позичальника (а.с.42) відповідач виразив свою згоду на те, що ця заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За загальними правилами статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року "Про нотаріат" нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат").

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», для вчинення виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються нотаріусу оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

Зміст виконавчого напису повинен відповідати вимогам ст. 89 Закону України «Про нотаріат».

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

За заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків ,передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З матеріалів нотаріальної справи (а.с.38-52), копія якої надана нотаріусом, вбачається, що банк надав нотаріусу такі документи: заяву позичальника, розрахунок заборгованості за договором станом на 31.05.2015р., розрахунок заборгованості за договором станом на 11.04.2017р., письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором №б/н від 14.02.2008р., розрахунковий документ про оплату послуг поштового зв’язку, опис вкладення в цінний лист, довіреність представника ПАТ КБ «Приватбанк», паспорт представника ПАТ КБ «Приватбанк».

Таким чином, судом встановлено, що банк не надав нотаріусу кредитний договір, який складається з Заяви позичальника, Пам’ятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів, а обмежився наданням лише Заяви позичальника. Також не було надано нотаріусу засвідченої стягувачем виписки з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Замість цього нотаріусу надані розрахунки заборгованості, що не є тотожним поняттю «виписка банку», тобто первинний документ, який фіксує факт виконання господарської операції та служить підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і в податкових документах («Перелік типових документів», затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5)).

Тобто, у розпорядження нотаріуса не були надані усі необхідні для вчинення виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості документи, передбачені п.2 Переліку, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року, №1172.

Також суд приходить до висновку, що надані документи також не підтверджували безспірність боргу.

Відповідач стверджує, що останній платіж на погашення кредиту був внесений позивачем 21.09.2016 року, а тому виконавчий напис був вчинений в межах строку позовної давності.

Відповідно до статті 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов’язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Відповідач вказує на те, що останній платіж на виконання договору був здійснений позивачем у розмірі 50,00грн. 21.09.2016 року, що свідчить про визнання боргу позивачем і про переривання перебігу позовної давності.

Однак з цими доводами відповідача суд не погоджується. Так з наданого банком нотаріусу розрахунку боргу (а.с.48-49) вбачається, що у графі «нараховані вимоги (мінімальна щомісячна сума внеску на погашення заборгованості)» вказаний мінімальний щомісячний платіж, який мав вносити позивач на погашення кредиту. А в наступній графі «Прострочені вимоги (мінімальна щомісячна сума внеску на погашення заборгованості)» зазначена сума несплаченого мінімального платежу.

Дослідивши вказаний розрахунок судом встановлено, що до 23.10.2015 року позивач здійснював щомісячно погашення кредиту у визначеній мінімальній сумі. А вже з листопада 2015 року сплачував мінімальні платежі частково. Тобто заборгованість за договором виникла з листопада 2015 року. Внесення боржником частини суми мінімального обов’язкового платежу свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), і такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Виконавчий напис вчинено 02.06.2017 року.

Таким чином, судом встановлено, що до заборгованості за вищевказаним кредитним договором банком включена пеня, яка заявником нарахована поза межами річного строку спеціальної позовної давності (з 01.12.2015р. по 11.04.2017р.).

До заборгованості також зарахований штраф, передбачений пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг у розмірі 250,00 грн. і 1114,86 грн.

Однак, як зазначалося вище, банк не надав нотаріусу ні Умови та правила надання банківських послуг, ні Тарифи, які є складовою договору.

Суду надані банком Умови та Правила надання банківських послуг, затверджені наказом 20.12.2007р. №PR-2007-1247 (а.с.125-136), до яких своєю заявою від 14.02.2008р. приєднався ОСОБА_1 Проте в цих умовах відсутній п. 2.1.1.7.6. Посилання представника відповідача на те, що п. 5.3 вказаних Умов передбачено право банка в односторонньому порядку змінювати тарифи і інші Умови обслуговування рахунків не заслуговують на увагу, оскільки цим пунктом не передбачено право банку в односторонньому порядку змінювати самі Умови і правила надання банківських послуг, які є складовою кредитного договору.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що виконавчий напис був вчинений приватним нотаріусом із порушенням вимог статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним витрати на оплату судового збору у розмірі 704,80 грн. і понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 102,00 грн. (консультація адвоката) і 1000,00 грн. (складання позовної заяви), а всього 1806,80 грн.

На підставі викладено, керуючись ст.ст. 87,88 ЗУ «Про нотаріат», п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», ст.ст. 12,13, 19, 81, 141, 263-265,268, 273,354-355 ЦПК України , суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 02 червня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №4687, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 23662,01 грн. за кредитним договором №б/н від 14.02.2008 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в загальній сумі 1806,80 ( одна тисяча вісімсот шість гривень вісімдесят копійок).

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення буде виготовлено протягом 10 днів, але не пізніше 16.06.2018 року.

Суддя І.П. Прінь

Повне судове рішення складено 08.06.2018 року.

Суддя ОСОБА_4