Рішення № 74550779, 05.06.2018, Біловодський районний суд Луганської області

Справа №408/5799/17-а

Провадження №2-а/408/6/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2018 року смт. Біловодськ

Біловодський районний суд Луганської області у складі:

Головуючого судді – Кускової Т.В.

при секретарі – Сіпаковій Л.А.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Станично-Луганського управління пенсійного фонду України у Луганській області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Станично-Луганського управління пенсійного фонду України у Луганській області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії.

В позові посилається на те, що вона, звернулася до відповідача з пакетом документів необхідним для призначення пенсії за віком, але замість рішення про призначення або відмову в призначенні пенсії отримала довідку №869 від 05.07.2017 року, якою повідомляється, що станом на 05.07.2017 року пенсія за віком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 не призначена у зв’язку з відсутністю необхідного для призначення пенсії стажу роботи. Вказує, що відповідачем була порушена процедура оформлення документів та не було надано бланк заяви для призначення пенсії.

Вказує, що відповідачем їй було відмовлено у прийнятті до обчислення страхового стажу за період її роботи у відділенні Донецької залізної дороги станції Кондрашевська-Нова Донецької залізної дороги з 12.03.1979 року по 08.04.1982 року, в наслідок чого до страхового стажу не зараховано більше 3-х років, що суттєво впливає на загальну кількість страхового стажу.

В обґрунтування підстав для відмови у зарахування до страхового стажу вказаного періоду, стало виправлення у даті наказу, згідно до якого її було звільнено з підприємства, а саме у запису «6/03-1979» наявне виправлення у цифрі «79» з цифри «72».

На підтвердження страхового стажу позивача, нею було надано до Станично-Луганського управління пенсійного фонду України у Луганській області архівні довідки з «Алчевського металургійного комбінату» та Луганської дирекції залізно дорожніх перевезень ГП «Донецька залізниця», які відповідачем не були взяті до уваги з огляду на те, що вони були видані на території непідконтрольній державній владі України та перевірити їх достовірність не має змоги.

Вважає що дії відповідача неправомірними і незаконними і такими, що порушують її конституційне право на соціальний захист.

Просила суд визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Встановити, що страховий стаж згідно трудової книжки ОСОБА_1 складає 15 років і 11 місяців.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 пенсії за віком з 30.06.2017 року

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області у встановлений судом строк подати звіт про виконання судового рішення.

В судове засідання позивач надала заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву про розгляд справи без участі їх представника.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Згідно з ст.46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно з ч.3 ст.4 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч.1 ст.24 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч.2 ст.24 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93р. №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 вищезазначеної Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Як випливає з довідки яка була надана відповідачем від 18.10.2017р. №2547, позивачу не зараховано період роботи у відділенні Донецької залізної дороги станції Кондрашевська-Нова Донецької залізної дороги з 12.03.1979 по 08.04.1982, який записаний у трудовій книжці під номерами 3-4 до страхового стажу у зв’язку з тим, що у трудовій книжці в записі №3 наявне та не оформлене належним чином, виправлення дати, а саме року, наказу про прийняття на роботу (а.с.5).

З трудової книжки позивача серії БТ-1 №3713325 вбачається, що в записі №3 у графі №4 запис року видання наказу має виправлення, які не завірені підписом відповідальної особи та печаткою підприємства, що не відповідає п.2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58.

Відповідно до трудової книжки, під записом №3 від 12.02.1979 року позивач прийнята кухарем столової №6 ст. Кондрашовська-Нова згідно наказу №42 (а.с.5).

На підтвердження спірного запису в трудовій книжці, позивачем надано архівну довідку згідно якої наказом №42 від 06.03.1979 року ОСОБА_2 прийнято кухарем в столову №6 станції Кондрашевська-Нова с 12.03.1979 року, а наказом №86/К від 22.04.1982 року ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням архівна довідка підписана «Начальником Луганской дирекции ж.д. перевозок ОСОБА_3В» та «Заведующим архива ОСОБА_4А.».

Статтею 3 ЗУ "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014р. № 1207-VII визначено, що для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.

Крім цього, стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23.02.2016 року ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами».

Відтак, суд вважає, що запис про спірний період роботи, підтверджується архівною довідкою №428/41-292 від 03.07.2017 року, яка була надана позивачем.

Відповідно до п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93р. №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.

Отже, в цьому випадку судом встановлено, що факт роботи позивача у період з 12.03.1979 р. по 08.04.1982 р. підтверджується записами в трудовій книжці.

Крім цього, відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Відповідно до п.17 указаного Порядку за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Також факт роботи позивача у столовій №6 в період з 12.03.1979 року по 08.04.1982 року підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9.

Таким чином, суд вважає встановленим факт роботи позивача з 12.03.1979 р. по 08.04.1982 р. на посаді кухаря в столовій №6 ст. Кондрашовська-Нова, і в той же час суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність свого рішення, як того вимагає ч.2 ст.77 КАС України, та його дії та рішення в цій ситуації слід визнати протиправними, оскільки вони не відповідають вимогам ст.ст.1, 3, 8, 46 Конституції України, ст.26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», пунктів 1, 2, 17 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637.

Виходячи з вищезазначеного, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області розглянути питання, щодо призначення з 30 червня 2017 року ОСОБА_1 пенсії за віком з врахуванням до страхового стажу періоду роботи на посаді кухаря в столовій №6 ст. Кондрашовська-Нова, з 12.03.1979 року по 08.04.1982 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганській області подати звіт про виконання судового рішення протягом місяця з часу закінчення строку на апеляційне оскарження, а у випадку апеляційного оскарження та залишення в силі рішення суду першої інстанції, протягом місяця з часу проголошення судового рішення апеляційним судом.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

СУДДЯ Т.В.КУСКОВА