Постанова № 74549126, 07.06.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/25063/17

Головуючий у 1-й інстанції: Стефанишин С.Л.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

07 червня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Сторчака В. Ю. Ватаманюка Р.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Мирошниченко С.О.,

позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 лютого 2018 року (головуючий суддя Стефанишин) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Хмельницький обласний Військовий комісаріат до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Хмельницького обласного військового комісаріату (Хмельницький ОВК), в якому просив:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Хмельницькій області щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугу років та щодо повернення документів, наданих для прийняття рішення про призначення позивачу пенсії за вислугу років;

- зобов’язати ГУ ПФУ у Хмельницькій області призначити позивачу з 20 січня 2017 року пенсію за вислугу років відповідно до п. 11 ст. 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільнилися з військової служби у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їхніх сімей» від 15.06.2004 року №1763-IV та п. «в» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, в редакціях законів, які діяли на час звільнення позивача.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, про протиправність дій пенсійного органу щодо повернення без виконання надісланих на його адресу Хмельницьким ОВК документів про призначення йому пенсії згідно додатку 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2017 року №3-1. При цьому позивач посилався на факт наявності у нього відповідного віку та стажу військової служби, що дають право на призначення такої пенсій, та обставини, які були встановлені і у судових рішеннях під час розгляду справи стосовно оскарження ним дій та допущеної бездіяльності Хмельницького ОВК стосовно оформлення подання про призначення йому пенсії.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 лютого 2018 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 пенсії за вислугу років та щодо повернення документів, наданих для прийняття рішення про призначення йому пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років з 20 січня 2017 року відповідно до п.11 ст.1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільнилися з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних сил України та членів їх сімей» від 15.062004 року №1763-ІУ та п."в" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ в редакціях Законів, які діяли на час звільнення ОСОБА_2 Стягнутого з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1280 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Так, зокрема, апелянт вказує на помилковість та необгрунтованість висновків суду першої інстанції, оскільки на момент звільнення позивач не досяг 45-річного віку, як то вимагається положеннями п. "в" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Також відповідач звернув увагу суду на те, що всупереч абз. 2 п. 7 Порядку для призначення пенсії за вислугу років, Хмельницьким ОВК не була направлена на адресу пенсійного органу відповідна довідка про додаткові види грошового забезпечення позивача.

Позивач, скориставшись правом подання письмових заперечень, надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність доводів апелянта, зазначив про необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Позивач заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Хмельницький ОВК, явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, що відповідно до ч.3 ст.313 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_2 в період з 01 серпня 1989 року по 17.02.2005 року проходив безперервну військову службу в Збройних Силах СРСР, а згодом України, в тому числі й на офіцерських посадах. Має військове звання «капітан». Остання штатна посада перед звільненням у запас - помічник начальника відділення особового складу і мобілізаційної роботи штабу.

На підставі наказу Начальника Генерального штабу Збройних Сил України ОСОБА_4 оборони України (по особовому складу) від 31.12.2004 року № 395 його було звільнено у запас за п.п. «в» п. 67 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, у зв'язку зі скороченням штатів, а також у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України.

Наказом командира військової частини А 0553 Міністерства оборони України від 17.02.2005 року № 39 позивача було виключено з 17.02.2005 року зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Хмельницького ОМВК.

Станом на час звільнення з військової служби позивач мав вислугу 15 років 06 місяців 16 днів і після звільнення у запас продовжував працювати.

02 березня 2017 року позивач, досягнувши 45-річного віку, звернувся до Хмельницького ОВК із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

До заяви позивач додав документи, що визначені п. 7 вказаного Порядку: копія витягу з наказу №395 від 31.12.2004 р., копія витягу з наказу №39 від 17.02.2015 р., копія довідки №295 від 01.03.2005 року., копія паспорта, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 червня 2017 року, яка була залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 року, було зобов'язано Хмельницький обласний військовий комісаріат підготувати подання про призначення ОСОБА_2 пенсії згідно додатку 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1.

07 листопада 2017 року Хмельницьким ОВК на виконання постанови суду було направлено пакет документів на адресу ГУ ПФУ у Хмельницькій області для прийняття рішення щодо призначення ОСОБА_2 пенсії відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

14 листопада 2017 року листом № 12364/03 ГУ ПФУ у Хмельницькій області повернуло до Хмельницького ОВК подання про призначення ОСОБА_2 вищевказаної пенсії без виконання з посиланням на відсутність підстав для її призначення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» через недостатню кількість вислуги військової служби заявника.

Вважаючи дії пенсійного органу протиправними та такими, що порушують його права, позивач звернувся до суду за їх захистом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги позивача виходив з того, що право на пенсійне забезпечення для осіб, які звільнені у зв'язку з реформуванням ЗСУ, при досягненні ними в майбутньому 45 років та наявності вислуги 15 років, було встановлено пунктом 11 статті 1 Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" від 15.06.2004 № 1763-IV, чинного на момент звільнення позивача, то зазначена норма зберігає юридичну силу як для позивача, так і для відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (№ 2262-ХІІ від 09.04.1992 зі змінами та доповненнями) далі-Закон № 2262-ХІІ) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Згідно п. «а» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ зі змінами від 04.04.2006 № 3591-ІV, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.

Пунктом «в» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом при досягненні 45 років і за наявності в них вислуги 20 календарних років і більше, які звільняються з військової служби відповідно до ЗУ «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей».

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VІ від 08.07.2011 внесено зміни, до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до пп. 8 п. 6 Розділу ІІ Перехідних і прикінцевих положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» викладено в наступній редакції: «пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше».

У пункті "в" цифри і слово "15 років" замінено цифрами і словами "20 календарних років і більше".

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, оскільки в даному випадку йдеться саме про призначення пенсії позивачу, його пенсійне забезпечення здійснюється за нормами пенсійного законодавства, чинного на день звернення за пенсією.

Таким чином, наведений аналіз норм чинного законодавства, дає підстави дійти висновку про відсутність у позивача права на пенсію за вислугу років згідно п. «в» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» оскільки на день звільнення з військової служби його стаж в календарному обчисленні становив 15 років, 6 місяців і 16 днів, що засвідчується поданням від 06.11.2017 року №ХАЕС55659 про призначення пенсії ОСОБА_2, направленого Хмельницьким ОВК на адресу пенсійного органу.

Крім того, судова колегія звертає увагу на той факт, що на день звільнення позивач досяг 33-річного віку, в той час як однією з основних умов для призначення пенсії відповідно до положень п. "в" ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є досягнення на день звільнення з військової служби 45-річного віку.

Згідно ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, враховуючи наведені правові норми та обставини цієї справи, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що судом першої інстанції не було враховано розмір військового стажу позивача та його вік станом на день звільнення.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_4 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Хмельницький обласний Військовий комісаріат до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 08 червня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6