Постанова № 74549088, 07.06.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/649/18

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

07 червня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року (повний текст якого складено у м. Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Ліквідаційна комісія УМВС України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у лютому 2018 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Ліквідаційна комісія УМВС України в Хмельницькій області в якому просив: визнати дії Міністерства внутрішніх справ України, щодо повернення матеріалів (висновку) про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 з відмовою у виплаті протиправними; зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України, затвердити висновок та нарахувати і виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ, а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 21 жовтня 2015 року №850.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на виконання рішень Хмельницького окружного адміністративного суду та Вінницького апеляційного адміністративного суду, що набрали законної сили, у справі №822/2597/17 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, ліквідаційною комісією УМВС України в Хмельницькій області відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ, а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 21 жовтня 2015 року №850 сформовано та направлено висновок щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги позивачу в зв'язку із встановленням йому відповідної групи інвалідності, однак МВС України неправомірно повернуло матеріали на призначення одноразової грошової допомоги без права на виплату в зв'язку із тим, що виплата одноразової грошової допомоги повинна здійснюватись за останнім місцем служби поліцейського, а саме відповідним органом Національної поліції.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення матеріалів (висновку) на призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 за його заявою. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, у зв'язку із встановленням IІІ групи інвалідності та прийняти рішення відповідно до ст.23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ, а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи. Так, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції безпідставно застосовано Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850, оскільки порядок виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського регулюється спеціальним законодавством, а саме: Законом України "Про Національну поліцію" та Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 № 4. В апеляційній скарзі не містилося клопотання про розгляд справи за участю представника МВС України.

02 травня 2018 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, в якому останній вказував на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, враховуючи, що той факт, що позивач після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ був прийнятий на службу в орган поліції не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850, у зв'язку із чим просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У відзиві на апеляційну скаргу не містилося клопотання про розгляд справи за участю представника позивача.

14 травня 2018 року до суду надійшли пояснення від третьої особи, в яких остання підтримала доводи апеляційної скарги відповідача та просила скасувати рішення суду першої інстанції. В поясненнях не містилось клопотання про розгляд справи за участю представника третьої особи.

З урахуванням вимог п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, відповідно до наказу ГУНП в Хмельницькій області № 16 о/с від 15.02.2016 позивача звільнено зі служби в поліції за власним бажанням.

Позивачу встановлена ІІІ група інвалідності в зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби, що підтверджується: довідкою МСЕК серії АВ № 0720979, виданою 27.04.2016.

На виконання рішень Хмельницького окружного адміністративного суду та Вінницького апеляційного адміністративного суду, що набрали законної сили у справі 822/2597/17 та відповідно до яких суд визнав право ОСОБА_2 на призначення одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням IIІ групи інвалідності, відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію", а також Порядку № 850, Ліквідаційна комісія УМВС України в Хмельницькій області повторно направила висновок до МВС України щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку із встановленням йому відповідної групи інвалідності.

Листом від 29.01.2018 № 15/2-248 МВС України повідомило Ліквідаційну комісію УМВС України в Хмельницькій області, що прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, оскільки на дату звільнення (15.02.2016) він був поліцейським і на нього поширюються норми Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 № 4 і відповідно до наведених актів призначення та виплата одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності поліцейського здійснюється за останнім місцем служби поліцейського - відповідним органом Національної поліції, а не МВС України.

Листом від 01.02.2018 №104/121/29-2018 Ліквідаційною комісією УМВС України в Хмельницькій області повідомлено позивача про повернення матеріалів на призначення одноразової грошової допомоги з відмовою у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 21 жовтня 2015 року №850.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не враховано правову позицію в рішенні суду по справі №822/2597/17, яке набрало законної сили, при наданні відмови у прийнятті рішення позивачу №15/2-248 від 29.01.2018, а відтак така відмова є протиправною. Однак зважаючи на те, що предметом розгляду даної справи не було дослідження судом повноти та відповідності поданих позивачем документів до заяви на виплату одноразової грошової допомоги, а також права позивача на виплату одноразової грошової допомоги і в ході розгляду справи встановлено, що відповідач відмовляючи у виплаті грошової допомоги посилався на підстави, які не передбачені п. 14 Порядку №850, то з метою захисту прав позивача, слід зобов'язати відповідача повторно розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, у зв'язку із встановленням IIІ групи інвалідності та прийняти рішення відповідно до ст.23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ, а також Порядку №850 та прийняти рішення відповідно до вимог вказаних нормативно правових актів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ (далі - Закон №565-ХІІ) держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.

Згідно з ч. 6 ст. 23 Закону №565-ХІІ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівникові міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання ст. 23 Закону №565-ХІІ, Кабінет Міністрів України постановою від 21 жовтня 2015 року № 850 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850).

За приписами пп. 2 п. 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Положеннями п. 7 Порядку №850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:

- заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії:

- довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;

- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

- акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;

- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

- документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги (п. 8 Порядку № 850).

Згідно з п. 9 Порядку №850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у п.8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Даючи правову оцінку доводам апелянта стосовно правомірності винесення оскаржуваної відмови, суд апеляційної скарги враховує наступне.

Зі змісту наведених вище правових норм слідує, що отримавши відповідні документи позивача МВС має повноваження прийняти рішення про призначення або у випадках, передбачених п.14 Порядку №850, про відмову в призначенні грошової допомоги.

Разом з тим, підстави для відмови у виплаті грошової допомоги визначені у п.14 Порядку №850, відповідно до якого призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: вчинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги. Зазначений перелік підстав для прийняття рішення про відмову у виплаті такої допомоги є вичерпним та розширенню не підлягає.

Як вбачається з листа №15/2-248 від 29.01.2018 МВС України відмовило у виплаті грошової допомоги посилаючись на те, що призначення та виплата одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 повинні здійснюватися Головним управлінням Національної поліції в Хмельницькій області відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 № 4, (із змінами внесеними наказом МВС України від 12.09.2016 №916) (далі - Порядок № 4) за рахунок асигнувань, передбачених у державному бюджеті на зазначені цілі.

Вказана позиція відповідача відображена і у доводах апеляційної скарги.

Водночас, розгляд документів відносно виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги відбувся на виконання рішення суду по справі №822/2597/17, яке набрало законної сили і відповідачем не враховано правову позицію, вказану у даному судовому рішенні.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що оскільки відповідачем не враховано правову позицію в рішенні суду по справі №822/2597/17, яке набрало законної сили при наданні відмови у прийнятті рішення позивачу №15/2-248 від 29.01.2018, то така відмова є протиправною.

В той же час, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта стосовно наявності підстав для застосування правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2018 по справі № 554/155/17 (№К/9901/3128/17), оскільки Верховний Суд зазначив, що предметом спору у даній категорії справ є наявність або відсутність правових підстав для отримання позивачами одноразової грошової допомоги, у зв’язку із встановленням їм інвалідності та визначення розміру цієї допомоги, в той час як предметом розгляду даної справи не було дослідження судом повноти та відповідності поданих позивачем документів до заяви на виплату одноразової грошової допомоги, а також права позивача на одноразову грошову допомогу, оскільки такі обставини встановлювались у справі №822/2597/17.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, в контексті розгляду даної справи доводи апеляційної скарги фактично зводяться до намагання оспорити право позивача на виплату одноразово грошової допомоги відповідно до ст. 23 Закону №565-ХІІ та Порядку № 850, в той час як наявність підстав для виплати такої допомоги було предметом розгляду іншої адміністративної справи, а відтак така позиція апелянта суперечить вимогам ч. 4 ст. 78 КАС України.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 травня 2018 року по справі №286/1560/17 (№К/9901/3235/17) за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-ХІІ та Порядком № 850, який діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Також суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача слугуватиме зобов'язання відповідача повторно розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, у зв'язку із встановленням IIІ групи інвалідності та прийняти рішення відповідно до ст. 23 Закону №565-ХІІ, а також Порядку №850, оскільки оскаржувана відмова за своїм змістом не відповідає вимогам чинного законодавства.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, в той час як доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 07 червня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4