Постанова № 74549084, 05.06.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/40/18

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

05 червня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Ватаманюка Р.В. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Державної аудиторської служби України, Західного офісу Держаудитслужби на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної фінансової інспекції України, Державної аудиторської служби України, Західного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій неправомірними, поновлення на посаді,

В С Т А Н О В И В :

в січні 2018 позивач - ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Державної фінансової інспекції України, Державної аудиторської служби України, Західного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій неправомірними, поновлення на посаді.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 березня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, позивач з 1999 року працював в органах, які забезпечують формування і реалізують державну політику у сфері державного фінансового контролю та поширюють свою юрисдикцію на територію Хмельницької області, а саме: - Контрольно-ревізійному управлінні в Хмельницькій області, Державній фінансовій інспекції в Хмельницькій області.

На підставі постанов Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 року №266 "Про утворенні міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби", від 16.03.2016 року №169 "Про внесення зміни у додаток І до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 року №85" та наказу Державної фінансової інспекції України від 16.05.2016 року №94 "Про проведення реорганізації Держфінінснекції в областях та місті Києві" здійснюється реорганізація Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області шляхом приєднання її до новоутвореного органу - Західного офісу Держаудитслужби структурним підрозділом якого є управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області без права юридичної особи.

Наказом Західного офісу Держаудитслужби від 19.08.2016 року №1 "Про введення в дію структури та штатного розпису Західного офісу Держаудитслужби" у вказаному управлінні Західного офісу в області серед інших посад передбачено посаду начальника управління.

Враховуючи наявність вказаної посади начальника управління, позивачу, як колишньому начальнику Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області, було надіслано повідомлення головою комісії з реорганізації Держфінінспекції ОСОБА_3 про зміну істотних умов держслужби у зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності працівників та одночасно запропоновано лише посаду начальника відділу контролю ЖКГ, інфраструктури та зв'язку управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області, з яким позивач ознайомився 22.09.2016 року.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 не було запропоновано всіх вакантних посад відповідно до його кваліфікації та досвіду, він не погодився із вказаним повідомленням та оскаржив дії відповідачів до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.12.2016 року по справі №822/2204/16 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної аудиторської служби України, Західного офісу Держаудитслужби, третя особа ОСОБА_4 визнано протиправним та скасовано наказ та зобов'язано вчинити дії, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 року, якою суд визнав протиправними дії Державної аудиторської служби України та Західного офісу Держаудитслужби щодо пропонування ОСОБА_2 лише посади начальника відділу контролю ЖКГ, інфраструктури та зв'язку управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області та зобов'язав Державну аудиторську службу України та Західний офіс Держаудитслужби вирішити питання щодо переведення ОСОБА_2 на рівнозначну посаду в Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області в порядку переведення з посади начальника Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області згідно Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10.12.2015 року.

Державною фінансовою інспекцією України видано накази від 02.06.2017 року №21-0 "Про звільнення ОСОБА_2М." та від 06.06.2017 року №23-0 "Про внесення змін до наказу Держфінінспекції від 02.06.2017 року №21-о".

Згідно вказаних вище наказів позивача звільнено із займаної посади начальника Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області відповідно до ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу" та п.1 ч. 1 ст.40 КЗпП України, у перший день виходу на роботу після тимчасової непрацездатності.

Державною фінансовою інспекцією України видано наказ від 21.07.2017 року №28-о "Про звільнення ОСОБА_2М.", згідно якого припинено державну службу та звільнено 21.07.2017 року ОСОБА_2 із займаної посади начальника Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області відповідно до ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу" та п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Не погодившись з вказаними наказами позивач вважаючи їх неправомірними, оскільки вчинені з грубим порушенням трудових прав та Закону України "Про державну службу", КЗпП України, оскаржив їх до суду.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.09.2017 року у справі №822/2350/17 року визнано протиправними та скасовано накази №21-о від 02.06.2017 року "Про звільнення ОСОБА_2" Державної фінансової інспекції України, №23-о від 06.06.2017 року "Про внесення змін до наказу Держфінінспекції від 02.06.2017 року №21-о" Державної фінансової інспекції України, №28-о від 21.07.2017 року "Про звільнення ОСОБА_2" Державної фінансової інспекції України та зобов'язано поновити ОСОБА_2 на посаді начальника Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області з 21.07.2017 року. Постанову в частині поновлення на посаді начальника Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області звернути до негайного виконання. Зобов'язано Державну фінансову інспекцію України протягом десяти днів з моменту набрання даним судовим рішенням законної сили подати суду звіт про його виконання.

Дана постанова залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 року у справі №822/2350/17.

Суд встановив, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.01.2018 року Держфінінспекцію в Хмельницькій області припинено 12.09.2017 року за рішенням засновників.

Разом з тим, позивач вважає, що постанова Хмельницького окружного адміністративного суду в справі №822/2350/17, якою його поновлено на посаді начальника Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області прийнята 07.09.2017 року, тобто в період коли Держфінінспекцію в Хмельницькій області ще не було припинено. Однак, вказана постанова Хмельницького окружного адміністративного суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області підлягала негайному виконанню.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний був поновити його на посаді начальника Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області 07.09.2017 року, яка на той момент не була припинена. Однак, в порушення його трудових прав та на порушення постанови Хмельницького окружного адміністративного суду ОСОБА_2 умисно не було поновлено на посаді, що на думку позивача свідчить по умисне невиконання відповідачем рішення суду.

Державною фінансовою інспекцією України, 04.12.2017 року виданий наказ №31-о "Про поновлення ОСОБА_2М.", яким позивача поновлено на посаді начальника Держфінінспекції в Хмельницькій області з 21.07.2017 року.

З огляду на припинення Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області як юридичної особи публічного права та відсутністю у зв'язку з цим можливості пропозиції іншої рівнозначної посади державної служби або іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі, відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу" Наказом Державної фінансової інспекції України від 04.12.2017 №32-о "Про звільнення ОСОБА_2М." припинено державну службу та звільнено 04.12.2017 ОСОБА_2 з посади начальника Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області.

Позивач не погоджуючись з вказаним вище наказом про звільнення та наголошуючи на тому, що ОСОБА_2, не було запропоновано всіх вакантних посад, в тому числі посаду начальника управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області, яка є рівнозначною посаді яку він обіймав до звільнення, в порядку переведення в зв'язку з реорганізацією звернувся до суду для захисту його порушених прав, вважає наказ "Про звільнення ОСОБА_2М." від 04.12.2017 року №32-о протиправним та просить його скасувати.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначено Законом України "Про державну службу", №889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі - Закон №889-VIII).

Згідно п.7 ч.1 ст.4 Закону №889-VIII, державна служба здійснюється, зокрема, з дотриманням принципу забезпечення рівного доступу до державної служби - заборони всіх форм та проявів дискримінації, відсутності необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження.

Відповідно до ст.5-1 КЗпП, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною 1 статті 21 КЗпП встановлено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП зазначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Так, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок роботодавця чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

При цьому, роботодавець є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України, щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому усі наявні вакансії, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Одночасно з цим, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ДФІ в Хмельницькій області було припинено 12.09.2017 року, при цьому, постанова Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №822/2350/17, якою ОСОБА_2 поновлено на посаді начальника ДФІ у Хмельницькій області постановлено 07.09.2017, а саме : у період до моменту припинення ДФІ у Хмельницькій області. Одночасно з цим, відповідач вчинив дії, щодо виконання постанови у справі №822/2350/17 стосовно поновлення ОСОБА_2 лише 04.12.2017, лише після того як було припинено ДФІ у Хмельницькій області. Водночас, слід зазначити, що вказана постанова Хмельницького окружного адміністративного суду в частині поновлення ОСОБА_2 підлягала негайному виконанню.

З підстав припинення ДФІ в Хмельницькій області як юридичної особи публічного права та відсутність у зв'язку із цим можливості пропозиції іншої рівнозначної посади державної служби або іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі, наказом Держфінінспекції України від 04.12.2017 №32-о позивача звільнено з займаної посади відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону №889-VIII.

Згідно п.1 ч.1 ст.87 Закону №889-VIII, підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Так, у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше) дія трудового договору працівника продовжується (частина 3 статті 36 КЗпП). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Лише скорочення чисельності чи штату працівників під час проведення реорганізації установи, що поєднується з неможливістю переведення працівника за його згодою на іншу роботу, є підставою для звільнення працівника за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 40, частин 1 та 3 статті 49-2 КЗпП власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, досвіду трудової діяльності, обсягу виконуваної роботи.

При цьому, власник або уповноважений ним орган вживає заходів до переведення працівника за його згодою на посаду, що відповідає його кваліфікації, а за відсутності такої посади на іншу роботу.

Таким чином, з урахуванням усіх обставин справи та наявних доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо протиправності наказу Державної фінансової інспекції України №32-о від 04.12.2017 "Про звільнення ОСОБА_2М." та таким що підлягає скасуванню.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.09.2017 року у справі №822/2350/17 встановлено, що Наказом Західного офісу Держаудитслужби від 19 серпня 2016 року №1 "Про введення в дію структури та штатного розпису Західного офісу Держаудитслужби" у вказаному управлінні Західного офісу в області серед інших посад передбачено посаду начальника управління.

Колегія суддів вважає, що Держаудитслужби України, як до правонаступника Держфінінспекції України перейшли усі зобов'язання роботодавця щодо працевлаштування позивача на найбільш наближеній посаді яку обіймав до моменту звільнення позивач, а саме: посади начальника Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області, так як принцип правонаступництва у трудових відносинах при реорганізації юридичної особи включає в себе також принцип правонаступництва посад.

Таким чином, враховуючи той факт, що позивача звільнено з посади начальника Держфінінспекції в Хмельницькій області, а Держфінінспекцію в Хмельницькій області припинено як юридичну особу, єдиним способом відновлення порушених трудових прав позивача є поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області, як вірно зазначив суд першої інстанції.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо визнання протиправними дії Державної аудиторської служби України та Західного офісу Держаудитслужби щодо не запропонування ОСОБА_2 всіх рівнозначних та нищестоящих посад відповідно до його кваліфікації, в тому числі посади начальника Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області в порядку переведення з посади начальника Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області та наявності правових підстав для скасування наказу Державної фінансової інспекції України №32-о від 04.12.2017 року "Про звільнення ОСОБА_2М." та поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.03.2018 року суд дійшов вірних висновків, щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги Державної аудиторської служби України, Західного офісу Держаудитслужби залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6