Постанова № 74548979, 05.06.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 146/1056/14

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

05 червня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

за участю: секретаря судового засідання: Аніщенко А.О.,

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року (повний текст виготовлено 27.02.2018) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (далі Ямпільське ОУПФУ) про визнання дій відповідача, що полягають у відмові в призначенні пенсії за віком на умовах, визначених ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком, відповідно до ст. 55 вищезазначеного Закону, з 28.01.2014 року.

Постановою Томашпільського районного суду Вінницької області від 30 липня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2017 року постанову Томашпільського районного суду Вінницької області від 30 липня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В подальшому, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року позов задоволено, а саме: визнано неправомірними дії Ямпільського ОУПФУ щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_4 із скороченням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язано відповідача призначити та виплачувати пенсію позивачу у зв'язку із скороченням пенсійного віку на підставі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 28 січня 2014 року (з дня наступного за днем досягнення пенсійного віку) відповідно до п. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Не погоджуючись з даною постановою суду відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, подав апеляційну скаргу.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що підтвердженням права проживання на території посиленого радіологічного контролю є виключно довідка про період проживання на цій території. Однак, для підтвердження права на дострокову пенсію ОСОБА_4 надав лише посвідчення громадянина, який постійно проживає на території посиленого радіологічного контролю, а як встановлено з відомостей в паспорті позивача, останній з 28 березня 1989 року зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, який не значиться в переліку населених пунктів, які відносяться до зони радіологічного контролю.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити. В свою чергу, представник позивача заперечив стосовно задоволення апеляційної скарги і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01 квітня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до УПФУ у Томашпільському районі із заявою про призначення пенсії із скороченням пенсійного віку на 5 років, відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Для підтвердження факту постійної роботи в зоні посиленого радіологічного контролю подав трудову книжку, посвідчення 4 категорії громадянина, який проживає на території зони посиленого радіологічного контролю та довідку видану 12 березня 2014 року Томашпільською райдержадміністрацією, підтверджуючу постійну роботу з травня 1986 року по даний час в населених пунктах, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 2017 року віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Рішенням комісії Управління від 10 квітня 2014 року, що оформлено Протоколом № 1 позивачу відмовлено в призначенні пенсії, в зв'язку з непідтвердженням постійної роботи або проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю та як такій, що суперечать вимогам діючого законодавства України.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини визнані сторонами та суд не має обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що документи надані ОСОБА_4 на розгляд комісії, є належними та достатніми доказами на підтвердження того, що останній працював та проживав у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років станом на 1 січня 1993 року, а отже-має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку обставинам справи, виходить зі слідуючого.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Закон № 796-XII).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В пункті 4 ч.1 ст.11 Закону № 796-XII зазначено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року проживали або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Згідно з п.4 ч.1 ст.14 Закону №796-XII, для встановлення пільг і компенсацій визначається така категорія осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

В частині 2 статті 55 вказаного Закону зазначено, що особи мають право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років.

При цьому, згідно з частиною 3 цієї ж статті, призначення та виплата пенсій особам, які мають право на її отримання із зменшенням пенсійного віку, провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058-IV) право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Статтею 44 Закону № 1058-IV передбачено, що заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Перелік документів, що подаються до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії, встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846).

Так, за змістом Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

В ч.3 ст.65 Закону №796-XII закріплено, що посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Статтями 14 і 65 Закону №796 - XII передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій вказаним особам встановлюється категорія 4 та видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи регулює Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 із змінами і доповненнями (далі - Порядок № 51).

За визначенням, наведеним у Порядку № 51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Пунктом 6 Порядку №51 закріплено, що особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

Отже, аналіз зазначених вище правових норм свідчить про те, що у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із застосуванням статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для підтвердження особливого статусу заявника додається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.

Водночас, як встановлено з матеріалів справи, позивач надав органу пенсійного фонду посвідчення старого зразка-"посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4)", який затверджений постановою Кабінету Міністрів УРСР від 18 червня 1991 року №44, яка втратила чинність в зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51, а відтак повинен був переоформити цей документ в державній обласній адміністрації.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» яким статтю 2 (визначення категорії зон радіоактивних забруднених територій) та статтю 23 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4) цього Закону виключено.

За вказаних обставин позивач позбавлений можливості отримати посвідчення особи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до існуючого порядку.

Однак, дана обставина не може бути підставою для відмови в призначенні пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за наявності інших доказів, що підтверджують необхідний період роботи в зоні посиленого радіологічного контролю.

Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року по справі № 287/50/17 (К/9901/50/17).

Слід зазначити, що посвідчення 4 категорії громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю ОСОБА_2 В-І № 178199 від 20.10.1996 року, видане ОСОБА_4 не визнано недійсним та не скасовано у встановлено Законом порядку.

Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106 Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визначено перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи.

Цією постановою смт.Вапнярка, с.Жолоби, с.Благодатне, с.Антопіль, с.Марківка, с.Олександрівка, с.Паланка, с.Касянівка, с.Забіляни віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

З матеріалів справи, зокрема рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 17 червня 2014 року слідує, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв'язку з посадовими обов'язками постійно працював по здійсненню радіакційного контролю за радіаційною обстановкою у період з травня 1986 року по час винесення рішення, у населених пунктах Томашпільського району Вінницької області, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року відносяться до зони посиленого радіоекологічного контролю, а саме: смт. Вапнярка, с. Жолоби, с. Благодатне, с. Антопіль, с. Марківка, с. Олександрівка, с. Паланка, с. Касянівка, с. Забіляни. Рішення вступило в законну силу 27 червня 2014 року.

Зазначене рішення відповідачем набрало законної сили та відповідачем не оскаржувалося.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності,-за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Також, робота ОСОБА_4 в зоні посиленого радіологічного контролю, підтверджується копією трудової книжки останнього та довідкою виданою 12 березня 2014 року Томашпільською райдержадміністрацією.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 370 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 08 червня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6