Постанова № 74548964, 05.06.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/266/18-а

Головуючий у 1-й інстанції:

ОСОБА_1

Суддя-доповідач: ОСОБА_2

05 червня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Гонтарука В. М.

за участю:

секретаря судового засідання: Торохтій Л.Л.,

представника позивача: ОСОБА_3,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року (повний текст якої складено в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, який прибув в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 звернувся із клопотанням до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо виділення земельних ділянок у власність для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області (в межах села, комунальної форми власності).

За наслідком розгляду клопотання, 09.10.2017 р. надано відповіді №Х-139, яким позивача повідомлено, що ухвалою Вінницького районного суду від 10.04.2017 р. по адміністративній справі №128/860/17 Агрономічній сільській раді заборонено приймати рішення та вчиняти будь-які дії щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність громадян 474,6783 земель, які включені в межі населеного пункту Агрономічної сільської ради Вінницького району. Надати дозволи на виготовлення проекту щодо виділення земельних ділянок у власність для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в межах територіальної громади відповідно до поданих клопотань не представляється можливим до вирішення спірного питання по адміністративній справі за №128/860/17.

Не погоджуючись з такими діями позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Агрономічна сільська рада Вінницького району Вінницької області діяла у спосіб та на підставі вимог чинного законодавства України. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

У справі, що розглядається, предметом спору є відмова відповідача (у формі листа-відповіді) за клопотанням позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (надалі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п. б) ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 116 ЗК України громадяни … набувають права власності … земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами … здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в) ч. 3 ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

З огляду на це, ОСОБА_4, який є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення садівництва.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У світлі вимог цієї конституційної норми така процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України. Відповідно до положень частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для … будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення садівництва … у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У частині 7 статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, підстави відмови у наданні дозволу є вичерпними. Оцінюючи підстави ненадання дозволу, які наведені у листі відповідача від 09.10.2017 №Х-139, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що вони законом не передбачені, однак враховуючи ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 10.04.2017 р. у справі №128/860/17, згідно якої сільській раді заборонено приймати рішення та вчиняти будь-які інші можливі юридичні дії щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність громадян 474,6783 га державних земель, які включені в межі населеного пункту Агрономічної сільської ради Вінницького району, а тому у відповідача відсутні підстави для надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Порушуючи ст. 3 Конституції України та визначені у ст. 4 Закону України «Про державну службу» принципи верховенства права (забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави), законності (обов'язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України) працівники відповідача створили перешкоди ОСОБА_4 на шляху реалізації права на отримання земельної ділянки у власність. Відтак, право позивача порушено і підлягає захисту.

У частині 7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою:

а) надати дозвіл;

б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється. Підстави відмови у наданні дозволу є вичерпними. Відтак, будь-які дії, спрямовані на отримання від особи, яка звернулася за дозволом, додаткових матеріалів, в тому числі їх уточнення, прямо суперечать закону та є протиправними.

В свою чергу, такі дії (у разі їх вчинення) не є законним способом поведінки органу, є проміжними відповідями на звернення, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у частині 7 статті 118 ЗК України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.

Для порівняння, у частині 9 статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання.

У статті 118 ЗК України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Враховуючи наведені вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що лист відповідача №Х-139 від 09.10.2017 у відповідь на клопотання ОСОБА_4 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за змістом та формою не може вважатись «відмовою» у розумінні частини 7 статті 18 ЗК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у частині 6 статті 118 ЗК України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Агрономічну сільську раду Вінницького району Вінницької області прийняти відповідне рішення, тобто рішення про надання або рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

У разі неприйняття такого рішення у належній формі упродовж встановленого законом строку, тобто у разі протиправної бездіяльності відповідача, особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частиною 10 ст. 118 ЗК України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно. Таким чином, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність.

Зазначений правовий висновок ОСОБА_5 Суд висловлював у постанові від 31.01.2018 у справі № 814/741/16, постанові від 14.03.2018 у справі № 804/3703/16.

Крім того, Закон не забороняє діяти так само і у разі прийняття відповідним органом у належній формі рішення про відмову у наданні дозволу з підстав, які особа вважає незаконними.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 22 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV землеустрій здійснюється на підставі:

а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою;

б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою;

в) судових рішень.

Таким чином, підставою для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, окрім рішення про надання дозволу, може бути договір або судове рішення.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що надання дозволу не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність. Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність.

Законний інтерес особи полягає не в отриманні дозволу, а в отриманні земельної ділянки у власність. Відтак, в судовому порядку підлягає захисту саме право на отримання земельної ділянки у власність.

Відповідно до частини 10 ст. 118 ЗК України до суду можуть бути оскаржені відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду.

Натомість можливості оскарження відмови цих органів у наданні дозволу Земельним кодексом України не передбачено.

Оскільки протиправна бездіяльність у вигляді ненадання дозволу не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то, на думку суду, і протиправне рішення у вигляді незаконної відмови у наданні дозволу, теж не повинно бути перешкодою.

Таким чином, у разі протиправної бездіяльності відповідного органу у вигляді ненадання дозволу у належній формі на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у встановлений строк, відповідно до абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України особа має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку що відповідачем порушено процедуру розгляду клопотання ОСОБА_4 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки відповідно до норм чинного законодавства України відповідачу необхідно було прийняти рішення про відмову або про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а не направити лист як це було зроблено відповідачем.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 10.04.2017 р. у справі №128/860/17, згідно якої сільській раді заборонено приймати рішення та вчиняти будь-які інші можливі юридичні дії щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність громадян 474,6783 га державних земель, які включені в межі населеного пункту Агрономічної сільської ради Вінницького району враховуючи наступне.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 10.04.2017 року у справі №128/860/17, було заборонено приймати рішення та вчиняти будь-які інші можливі юридичні дії щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність громадян 474,6783 державних земель, які включені в межі населеного пункту Агрономічної сільської ради Вінницького району.

16 травня 2017 року ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області у справі №128/860/17 було прийнято рішення про закриття провадження вданій адміністративній справі та було скасовано раніше застосований ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 10.04.2017 року спосіб забезпечення позову у вигляді приймати рішення та вчиняти будь-які інші можливі юридичні дії щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність громадян 474,6783 державних земель, які включені в межі населеного пункту Агрономічної сільської ради Вінницького району.

Однак, ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 року у справі №128/860/17 ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 16 травня 2017 року про закриття провадження у справі за адміністративним позовом Вінницького національного аграрного університету до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Міністерства освіти і науки України про скасування рішення Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області від 02 грудня 2016 року № 195 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель, які включені в межу населеного пункту села Агрономічне та в частині скасування раніше застосованого за ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 10.04.2017 року способу забезпечення позову у вигляді зупинення дії пунктів 1, 3 рішення Агрономічної сільської ради від 02 грудня 2016 року № 195 та заборони Агрономічній сільській раді Вінницького району Вінницької області приймати рішення та вчиняти будь-які інші можливі юридичні дії щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність громадянам 474,6783 га земель, які включені в межі населеного пункту Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області - скасовано. Справу направлено до Вінницького районного суду Вінницької області для продовження розгляду.

Тому, враховуючи вищезазначене колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що на момент звернення позивачем з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки діяла ухвала про заборону приймати сільській раді рішення та вчиняти будь-які інші можливі юридичні дії щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність громадян 474,6783 га державних земель, які включені в межі населеного пункту Агрономічної сільської ради Вінницького району.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що наявність вказаної ухвали суду про заборону приймати сільській раді рішення та вчиняти будь-які інші дії не позбавляло відповідача можливості винести на розгляд сесії Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області клопотання ОСОБА_4 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та вирішити питання про надання або про відмову у наданні ОСОБА_4 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Агрономічну сільську раду Вінницького району Вінницької області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в частині зобов'язального характеру, суд приходить до висновку про відмову у задоволені враховуючи слідуючи.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, оскільки позивачем не наведено достатніх причин та не надано належних доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду, яке, після набрання ним законної сили, є обов'язковим до виконання. В той же час, слід вказати, що за невиконання рішення суду передбачена кримінальна відповідальність за ст. 382 КК України.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача про зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в частині зобов'язального характеру.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області щодо не розгляду на черговій сесії Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області клопотання ОСОБА_4 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,25 га та для ведення садівництва, комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність у межах населеного пункту Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Зобов'язати Агрономічну сільську раду Вінницького району Вінницької області розглянути клопотання ОСОБА_4 та вирішити питання на черговій сесії Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області про надання або про відмову у наданні ОСОБА_4 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,25 га та для ведення садівництва, комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність у межах населеного пункту Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 08 червня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_2 Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7