Постанова № 74548181, 07.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 рокуЛьвів№876/4009/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 23 квітня 2018 року у справі №459/672/18, винесене головуючим суддею Жураковським А.І., проголошене о 12.28 год. у м. Червонограді, повний текст складений 27.04.2018р., за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС третя особа заступник начальника Львівської митниці-начальник управління протидії митним правопорушенням ОСОБА_3 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської митниці ДФС третя особа заступник начальника Львівської митниці-начальник управління протидії митним правопорушенням ОСОБА_3 про скасування постанови Львівської митниці ДФС у справі про порушення митних правил за №0547/20900/18 від 27.02.2018 р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 МК України з накладенням штрафу у сумі 8500 грн. та закрити провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15.02.2016 р. в’їжджав на автомобілі марки «Ауді А4» як пасажир, даний транспортний засіб не купував та не керував ним, а такий був на нього оформлений ОСОБА_4 без згоди та з підробкою документів.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 23 квітня 2018 року залишено постанову в справі про порушення митних правил за № 0547/20900/18 від 27.02.2018 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 470 МК України без змін, а позовну заяву без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та підлягає скасування. Зокрема апелянт вказує на те, що жодний транспортний засіб на територію України не ввозив, крім цього на підставі його заяви Сокальським ВП НП ГУНП у Львівській області порушено кримінальне провадження за ч. 1 ст. 358 КК України і таке занесено у Єдиний реєстр досудових розслідувань. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали з підстав зазначених у скарзі, просили рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач та третя особа в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує наступне. 27.02.2018р. заступником начальника Львівської митниці ДФС начальником управління ПМП та МВ ОСОБА_3 винесено постанову №0547/20900/18, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України та накладено на нього стягнення у виді штрафу розміром 8500 грн.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що наявні у справі докази переконливо свідчать про те, що саме позивач 15.02.2016р. ввіз на митну територію України для особистого користування автомобіль марки «Ауді А4», VIN-код №WAUZZZ8DZSA077753, натомість докази, котрі б підтверджували вивезення цього автомобіля в обумовлені ст. 95 МК України строки, відсутні, як і докази, які б підтверджували викладені позивачем обставини неможливості вивезення цього транспортного засобу з митної території України.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Як видно зі змісту оскаржуваного рішення, таке приймалося у присутності позивача. У вину останньому ставиться порушення вимог ст. 95 МК України та перевищення строків доставки товарів, транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, більше як на 10 днів, оскільки 15.02.2015 р. ним ввезено на митну територію України у режимі транзиту автомобіль марки «Ауді А4», VIN-код №WAUZZZ8DZSA077753 та без поважних причин згодом не вивезено за межі держави.

Винесенню оскаржуваного рішення передувало складення 22.01.2018р. протоколу про порушення митних правил, оскільки саме того дня було виявлено інкриміноване позивачу правопорушення.

Згідно з витягом із програмно-інформаційного комплексу відповідача від 22.01.2018р., позивач 15.02.2016 р. о 20:35 год. ввіз на митну територію України для особистого користування автомобіль марки «Ауді А4», VIN-код №WAUZZZ8DZSA077753.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що факт перетинання 15.02.2016 р. митного кордону України позивачем та вказаним транспортним засобом сторони не заперечують. Їх правові позиції різняться в трактуванні факту та правових наслідків митного оформлення 15.02.2016 р. на ім’я позивача вище вказаного автомобіля у режимі транзиту.

Відповідно до ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено Кодексом.

У відповідності до ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Згідно з положеннями ст. 318 МК України, зокрема, органи доходів і зборів вимагають від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою Кодексом покладено на органи доходів і зборів, тільки ті документи та відомості, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені цим Кодексом.

Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом, зокрема: перевірки документів та відомостей, які відповідно до ст.335 цього Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України; обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 МК України, під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають органу доходів і зборів в паперовій або електронній формі такі документи та відомості, зокрема, при перевезенні автомобільним транспортом - документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність).

Проведення передбачених Кодексом, митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, здійснюється з використанням інформаційних технологій, у тому числі заснованих на інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах, і засобів їх забезпечення.

Згідно з п. 7 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, що затверджені наказом Державної митної служби України 17.11.2005 №1118, власник транспортного засобу або вповноважена особа, який переміщує транспортний засіб через митний кордон України, пред'являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії документів, зокрема, що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).

Відповідно до п. 9 цих Правил, не підлягає пропуску через митний кордон України транспортний засіб, увезення якого в Україну заборонено згідно із законодавством або на який відсутні документи, що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).

Статтею 95 МК України встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: 1) для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб). До строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається: 1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; 2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); 3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).

Згідно з ст. 192 МК України, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов’язаний: 1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2) терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу. Органи доходів і зборів не відшкодовують перевізнику витрати, понесені у зв’язку із вжиттям заходів, передбачених цією статтею.

За правилами ч. 3 ст. 470 МК України, перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що наявні у справі докази переконливо свідчать про те, що саме позивач 15.02.2016 р. ввіз на митну територію України для особистого користування автомобіль марки «Ауді А4», VIN-код №WAUZZZ8DZSA077753. Докази, котрі б підтверджували вивезення цього автомобіля в обумовлені ст. 95 МК України строки, відсутні. Також відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували викладені позивачем обставини неможливості вивезення цього транспортного засобу з митної території України.

Таким чином, в ході розгляду справи, позивачем не надано суду жодних підтверджуючих документів обставин, що виключають адміністративну відповідальність, на момент складання протоколу про порушення митних правил до митного контролю, натомість вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України підтверджується протоколом від 22.01.2018 р. №0547/20900/18, витягом із баз даних ЄАІС ДФС України, що містяться у матеріалах справи.

Що стосується доводів апелянта про те, що на підставі його заяви Сокальським ВП НП ГУНП у Львівській області порушено кримінальне провадження за ч. 1 ст. 358 КК України і таке занесено у Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018140310000093 від 05.02.2018р., то сам факт звернення у правоохоронні органи не підтверджує, що проти позивача вчиненні злочинні дії, і на даний момент інформації про прийняте рішення щодо вчинення відносно нього протиправних дій третіх осіб - немає.

Згідно ж ч. 1 ст. 460 МК України, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 178, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.

Перевіривши оскаржене позивачем рішення, апеляційний суд вважає, що таке відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що рішення чи дії відповідача є протиправними, а натомість вказують на те, що такі прийняті відповідачем обґрунтовано, з дотриманням вимог Конституції та законів України, в межах повноважень та спосіб, передбачений чинним законодавством України та підстав для визнання їх протиправними та скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 23 квітня 2018 року у справі №459/672/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст постанови складено 07.06.2018р.