Рішення № 74546722, 29.05.2018, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/5266/17

Провадження № 2/362/500/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2018 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого – судді Корнієнка С.В.,

при секретарі Лагуті І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 міської ради Київської області про визнання недійсним державного акту на земельну ділянку,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до відповідача з позовом, в якому просив визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,07650 га , кадастровий номер 3210700000603:018:0030, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Петровського, 79 (нині вул. Козацька) в м. Василькові Київської області, виготовлений на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради від 12.11.1997 року № 331 та виданий 31.12.2012 року на ім’я ОСОБА_2 та скасувати державну реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2009 року він є власником 57\125 частини житлового будинку із надвірними га господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: вул. Петровського (нині вул. Козацька) 79 у місті Василькові Київської області. Набуття ним права власності на зазначену частину будинку відповідно до вимог ст. 210 ЦК України підтверджується витягом про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22874219 від 29.05.2009 року. На підставі зазначеного рішення суду відповідачка ОСОБА_2 є власником 68\125 частини житлового будинку із надвірними та господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: вул. Петровського (нині вул. Козацька) 79 у місті Василькові Київської області. Із рішення ОСОБА_3 міської ради від 12.11.1997 року № 331 вбачається, що власником всієї зазначеної земельної ділянки є відповідачка ОСОБА_2, яка є власником лише 68/125 частини житлового будинку із надвірними та господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: вул. Петровського (нині вул. Козацька) 79 у місті Василькові Київської області. Рішенням суду житловий будинок на надвірні господарські споруди поділені в натурі і на даний час будинок складається із двох окремих ізольованих квартир. На даний час він є власником нерухомого майна яке виявилось розташованим на чужій земельній ділянці. Фактично та юридично він позбавлений прав на розпорядження належним йому майном відповідно до прав передбачених ст.ст.317, 319 ЦК України.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, які наведені у позові.

Відповідач та її представник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позову та просили в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши сторони та дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до положень ст.ст.1 та 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, за захистом яких кожна особа має право звернутися до суду.

Згідно з положеннями ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті ґрунтується на нормах Конституції України, які закріплюють обов’язок держави забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (ст. 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (ч.1 ст. 55).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов’язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови прав захисту прав на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі : а) придбання за договором купівлі - продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно - правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини.

Згідно із ч. 5 ст. 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами регламентується ст.118 ЗК України, зокрема ч.ч.6.7 зазначеної норми закону.

За статтею 158 Земельного кодексу України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Пленум Верховного суду України в абзаці другому п.2 постанови від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз’яснив, що виходячи із положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87- 90, 97, 100, 102, 118, 123,128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161,210,212 ЗК України, глав 27,33,34 ЦК України, ст. 15 ЦПК України судам підсудні справи за заявами , з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Відповідно до підпункту «є» пункту 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», у випадках, передбачених статтями 86-89 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває в спільній частковій власності,здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором,у разі недосягнення згоди-за рішенням суду,а при перебуванні ділянки в спільній сумісній власності (у подружжя, членів фермерського господарства, якщо інше не передбачалось угодою між ними,співвласників жилого будинку) за договором або законом. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки (у тому числі й разом з іншими учасниками, які цього вимагають) або виплати рештою учасників грошової компенсації за цю частку при неможливості її виділення та отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру його частки.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-319цс15 ухвалила правову позицію відповідно до якої державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах , пов’язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення , на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії 1-ОК №028047 від 28 лютого 2007 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано, про в книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №90 від 28.02.2007 року (а.с.9).

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2009 року задоволено позов ОСОБА_4, визнано право власності за ОСОБА_4 і виділено йому в користування: по будинку - в м. Василькові, по вул. Петровського. буд.79 Київської області: жилу кімнату 1-4, площею 7,5 кв. м. вартістю 5618 грн., жилу кімнату 1-5 площею 8,5 кв. м. вартістю 8919 грн., коридор 1-6 площею 5,4 кв.м, вартістю 5666 грн., кухню 1-7 площею7,1 кв.м, вартістю 7450 грн., сарай «Г», вартістю 19702 грн., 1\2 частина огорожі «О» вартість 6312 грн. ворота металеві без хвіртки вартістю 980 грн., туалет вартістю 1606 грн., всього на суму 56253 гривень., що складає 57/125 частин будиш з надвірними та господарськими будівлями, і на 11\250 більше 1\2 частини; визнано право власності за ОСОБА_2 і виділити їй в користування: по будинку - в м. Василькові, по вул. Петровського. буд.79 Київської області: веранду 1-1 площею 3,8 кв.м, вартістю 1674 грн., кухню 1-2 площею 5,7 кв.м, вартістю 4269 грн., жилу кімнату 1-3 площею 14,6 кв.м, вартістю10936 грн., жилу кімнату 1-8 площею 9,9 кв.м, вартістю 7415 грн., сарай «Б» вартістю 3284 грн., погріб «В» вартістю 3504 грн., 1\2 частину огорожі «О» вартістю 6312 грн., хвіртка металеву в металевих стовпах вартістю 1212 грн., всього на суму 38606 гривень, що складає 68/125 частин будинку з надвірними та господарськими будівлями, і на 11/250 менше 1\2 частини, обов'язки по замуруванню дверного прорізу між приміщеннями 1-4 ( житлова кімната площею 7.5 кв.м.) та 1-8 ( кімната площею 9,9 кв.м) та дверного прорізу між приміщеннями 1-6 ( коридор площею 5,4 кв.м) та 1-8 ( кімната площею 9,9 кв.м) покласти на ОСОБА_5; влаштування дверного прорізу між приміщеннями 1-4 ( житлова кімната площею 7.5 кв.м) та 1-5 ( житлова кімната та площею 8.5 кв.м) покласти на ОСОБА_1 - власними силами і за власний рахунок в строки обумовлені сторонами стадії виконання рішення, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 8823,5 гривень в рахунок компенсації за меншу частку у спільному майні та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1277,04 гривень витрат, понесених на оплату експертизи і 178 грн.22 коп. сплачено: державного мита, а всього стягнути 1455 грн. 26 коп.(а.с.10).

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунального підприємства Київської обласної ради «Васильківське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» №22874219 від 29.05.2009 року ОСОБА_4 на праві приватної спільної часткової власності належить 57/125 домоволодіння за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Петровського, буд. 79 (а.с.11).

Відповідно до архівного витягу із рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради народних депутатів від 12.11.1997 р. передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлових будинків і господарських будівель та ведення особистих підсобних господарств ОСОБА_6, земельна ділянка по вул. Петровського, 79, площею 0,085га (а.с.12).

ОСОБА_3 відділу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № С-248\0-0.24-813\137-17 від 05.09.2017 року повідомлено, що відповідно до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі станом на 31.12.2012 року виявлено запис про державну реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3210700000603:018:0030 площею 0. 07650 га для будівництва та обслуговування житлового будинку , господарських будівель і споруд по вул.. Петровського, 79 в м. Василькові Київської області, виготовлений на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради від 12.11.1997 року № 331 (а.с.13).

Згідно висновку «Про наявність обмеження на використання земельної ділянки» від 29.07.2011 року №237/1108 розглянувши представлену технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в м. Васильків, вул. Петровського, 79, Київської області, загальною площею - 0,0765га, та взявши до уваги наявну земельно-кадастрову документацію, відділ містобудування та архітектури повідомляє, що сервітути на використання земельної ділянки - відповідно до вимог ст. ст. 99, 100 Земельного Кодексу України – відсутні, земельна ділянка повинна використовуватись за цільовим призначенням, з дотриманням обов’язків власника земельної ділянки, згідно ст. 91 Земельного Кодексу України, будь-яке будівництво на даній території повинно погоджуватись з відділом містобудування та архітектури.

Враховуючи вищезазначене та норми законодавства, громадянин може порушувати питання про одержання ним безоплатно у власність чи користування земельної ділянки яка є вільною, тобто такою, що не перебуває у власності чи користування іншої особи, з огляду на те , що на час приватизації спірної земельної ділянки на ній розташована частина житлового будинку із господарськими спорудами, що належить ОСОБА_4 то приватизація земельної ділянки могла відбутися лише за його згоди та в частині, що відповідає частці у власності на житловий будинок який поділений судом у натурі. Таким чином, завідомо безпідставним було ініціювання відповідачкою ОСОБА_7 питання про одержання нею у власність чи в користування земельної ділянки, яка не була вільною.

Крім того, при приватизації спірної земельної ділянки відповідачем ОСОБА_3 міською радою Київської області не повною мірою дотримано вимог ст. 12 ЗК України, п.34 ст.26 та ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержання вимог земельного законодавства на території підвідомчої ради.

Разом з тим, відповідачем ОСОБА_2 було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Позовна давність за статтею 256 ЦК України - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Йдеться про те, що протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом.

Згідно із статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 261 ЦК України визначає, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права.

Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Вказаного висновку дійшов і Верховний Суд України в постанові від 29 жовтня 2014 року по справі № 6-152цс14.

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів позивач дізнався щодо приватизації земельної ділянки ОСОБА_2 з листа ОСОБА_3 відділу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 05.09.2017 року, а до Васильківського міськрайонного суду Київської області позивач звернувся 09.10.2017 року, тобто без порушення строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, щодо задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати, що підтверджені письмовими доказами, а саме понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 640,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4-13, 77-84, 259, 264-266, 269 ЦПК України, ст.ст. 15, 16,317,319 ЦК України, ст.ст.12. 81, 116, 118 ,152, 158 ЗК України, ст.ст. 12, 34, 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Постановою Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії № 337420-6975 від 22 вересня 2011 року на ім’я ОСОБА_2 та скасувати державну реєстрацію.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 640 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги або по закінченню апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Корнієнко С.В.