Рішення № 74546510, 31.05.2018, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/5442/17

Провадження № 2/362/537/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого – судді Корнієнко С.В., за участю секретаря судового засідання – І.А.Лагути,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Державного підприємства «Луганський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» про скасування наказів та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов’язання проведення перерахунку заробітної плати та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання незаконним та скасування наказу з особового складу Мінекономрозвитку від 19.09.2017 року № 172-п; стягнення з ДП «Луганськстандартметрологія» на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20 вересня 2017 року по день ухвалення рішення; зобов’язання провести розрахунок та виплатити йому заробітну плату за період з 28.07.2017 року по 02.08.2017 року, премію за підсумками роботи за 2-й квартал 2017 року аз умовами контракту, премію за підсумками роботи за 3-й квартал 2017 року за умовами наказу від 02 серпня 2017 року № 153-п; стягнення з Міністерства економічного розвитку і торгівлі України моральної шкоди в розмірі 100 000 грн.

В обґрунтування позову заявник зазначив, що він працював на посаді генерального директора ДП «Луганський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» з 27 липня 2015 року та виконував роботу згідно з повноваженнями викладеними в контракті № 25 від 24.07.2015 року, укладеним між Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України ОСОБА_2, з одного боку, та ним з другого, терміном дії до 27 липня 2016 року, з подальшим продовженням терміну, згідно додаткової угоди до контракту від 22 липня 2016 року, до 27 липня 2017 року.

21 липня 2017 року наказом № 145-п «Мінекономрозвитку» заявника було звільнено з посади генерального директора ДП «Луганськстандартметрологія» на підставі п.2 ст.36 КЗпП України, у зв’язку з закінченням дії трудового договору, з визнанням закінчення дії контракту № 25 від 24.07.2015 року.

2 серпня 2017 року наказом № 153-п «Мінекономрозвитку» заявника було призначено на посаду виконуючого обов’язки генерального директора ДП «Луганськстандартметрологія» до призначення керівника цього підприємства у встановленому законодавством порядку.

19 вересня 2017 року наказом з особового складу «Мінекономрозвитку» від 19.09.2017 року № 172-п за підписом Державного секретаря Перевезенцева О.Ю. його було звільнено з посади виконуючого обов’язків генерального директора ДП «Луганськстандартметрологія» за п.2 ст.36 КЗпП України.

Вважає, що оскільки призначення керівника в установленому законодавством порядку до ДП «Луганський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» не відбулося, а отже і його звільнення від 19.09.2017 р. з посади виконуючого обов’язки генерального директора ДП «Луганський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» на підставі ч. 2 ст. 36 КЗпП було незаконним. У зв’язку з спричиненням йому моральних страждань, вважає, що йому спричинено моральної шкоди у розмірі, який дорівнює в грошовому еквіваленті 100 000 грн.

Позивач в судовому засіданні відмовився від вимоги щодо поновлення на роботі, у зв’язку з чим судом була винесене на ухвала про закриття провадження у справі в частині вимог про поновлення його на робот, решту вимог позивач підтримав, просив їх задовольнити.

Представники відповідачів в судовому засіданні вимоги позову не визнали та просили суд відмовити в їх задоволенні, вважаючи звільнення позивача таким, що відповідало вимогам чинного трудового законодавства.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст.ст.2 та 4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, за захистом яких кожна особа має право звернутися до суду.

Згідно з положеннями ч.ч.1 і 2 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності до положень ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За положеннями ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Як вбачається з положень ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» передбачено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Відповідно до положень ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За положеннями ч.3 цієї ж статті, особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

У відповідності до положень п.4 ч.1 ст.6 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» уповноважені органи управління призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних підприємств, установ, організацій та господарських структур, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотримання їх вимог.

Повноваження з управління корпоративними правами ДП «Луганський регіональний науково-виробничий центр стандартизації метрології та сертифікації» передано до сфери управління Мінекономрозвитку згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 745-р від 03.08.2011 року «Деякі питання підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики" на підставі указу резидента України від 06.04.2011 р. № 370 "Питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади".

Таким чином, «Мінекономрозвитку» є органом управління ДП «Лугансьстандартметрологія» та здійснює функції щодо призначення його керівника.

Згідно з положеннями п.п.2.3 постанови Кабінету Міністрів України № 203 від 19.03.1993 року «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності», контракти з керівниками підприємств, що є у державній власності, укладаються міністерствами, іншими підвідомчими Кабінету Міністрів України органами виконавчої влади, у віданні яких перебувають підприємства.

У відповідності до положень п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Строкові трудові договори підлягають припиненню по закінченні строку. Так, роботодавець, що бажає розірвати трудові відносини, повинен не пізніше, ніж в останній день роботи працівника за строковим договором, видати наказ про його звільнення на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України (закінчення строку договору).

Порядок погодження з Головою ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших вентральних органів виконавчої влади, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2013 р. № 818, визначає процедуру погодження з головами Місцевих держадміністрацій призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств.

Відповідно до положень п.2 Порядку головою міської держадміністрації на заміщення вакантної посади погоджується пропозиція керівника центрального органу виконавчої влади (в даному випадку Мінекономрозвитку України) щодо призначення на посаду керівника підприємства, (в даному випадку на посаду генерального директора ДП «Луганськстандартметрологія»).

Як вбачається з положень ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.

За положеннями ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.

Судом встановлено, що згідно Наказу з особового Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 113-п від 24.07.2015 року, ОСОБА_1 працював на посаді генерального директора Державного підприємства «Луганський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» з 27 липня 2015 р. та виконував роботу згідно з повноваженнями викладеними в контракті №25 від 24.07.2015 р. укладеним між Міністерством економічного розвитку і торгівлі України в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України ОСОБА_2, з одного боку, та ОСОБА_1 з другого, терміном дії до 27 липня 2016 року, з подальшим продовженням терміну згідно додаткової угоди до контракту від 22 липня 2016 року, до 27 липня 2017 р. (а.с.5-9).

Наказом Мінекономрозвитку від 21.07.2017 р. № 145-п ОСОБА_1 звільнено з посади генерального директора Підприємства у зв’язку з закінченням строку дії трудового договору на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП, що є вимогою роботодавця про припинення трудових відносин, а Контракт визнано таким, що припинив свою дію 27.07.2017 р. (а.с.10).

Про те, що Мінекономрозвитку України, як роботодавець та сторона за строковим трудовим договором, поставило вимогу про припинення трудових відносин з ОСОБА_1 у зв'язку з закінченням строку дії трудового договору шляхом видання наказу від 21.07.2017 року № 145-п. позивачу стало відомо заздалегідь до дати припинення контракту, тому його твердження, що його ознайомили з наказом про його звільнення лише 03.08.2017 року та трудові відношення фактично тривали є безпідставними.

Журналом реєстрації вхідної кореспонденції ДП «Луганськстандартметрологія» підтверджується надсилання 24.07.2017 року вх.-ф № 4/40 за допомогою факсимільного зв’язку на телефон/факс (06451) 7-34-72 Наказу «Мінекономрозвитку України» № 145-п від 21.07.2017 р. «Про звільнення ОСОБА_1В.» для ознайомлення, за місцезнаходженням ДП «Луганськстандартметрологія» - місце роботи позивача, як генерального директора підприємства. Також Наказ був надісланий від Підприємства на персональну пошту ОСОБА_1 (а.с.64-67).

Наказом «Мінекономрозвитку» від 02.08.2017 року № 153-п ОСОБА_1 призначено виконувачем обов’язків генерального директора ДП «Луганськстандартметрологія» до призначення керівника цього підприємства в установленому законодавством порядку (а.с.13).

Покладення виконання обов’язків керівника Підприємства за своєю правовою природою є тимчасовим заходом, який передбачає виконання відповідних обов’язків в обмежений у часі термін, а саме до моменту призначення органом управління на цю посаду керівника та укладання з ним відповідного контракту або ж покладення виконання обов’язків керівника на іншу особу, що узгоджується із нормами трудового законодавства.

Доводи позивача про те, що у період з 28.07.2017 р. по 03.08.2017 р. трудові відношення з ним фактично тривали, посилаючись на виданий та підписаний ним особисто наказ по підприємству №50 від 27.07.2017 року «Щодо виконання обов’язків генерального директора» (а.с. 11), є незаконними та необґрунтованими, оскільки позивач видав та підписав його з перевищенням своїх службових повноважень та всупереч вимогам чинного законодавства України.

Наказом Мінекономрозвитку від 19.09.2017 року №172-п ОСОБА_1 звільнено з посади виконувача обов’язків генерального директора ДП «Луганськстандартметрологія» (а.с. 14) та цього ж дня 19.09.2017 р. Наказом Мінекономрозвитку №173-п покладено виконання обов’язків генерального директора ДП «Луганськстандартметрологія» на ОСОБА_3, заступника генерального директора із стандартизації, сертифікації, оцінки відповідності та наукової діяльності ДП «Луганськстандартметрологія» з 20.09.2017 р. до призначення керівника цього підприємства в установленому законодавством порядку (а.с.15).

Ще одним доказом того, що позивач знав про припинення строкового трудового договору та доказом того, що трудові відносини між «Мінекономрозвитку України» та ОСОБА_1 фактично припинились після спливу строку дії контракту, є факт проведення з ним повного розрахунку в день його звільнення - 27.07.2017 року на підставі платіжних документів, які підписані самим же позивачем власноручно.

27 липня 2017 року (в день звільнення) було нараховано та сплачено ОСОБА_1 належну йому заробітну плату та компенсацію за невикористані дні відпустки у кількості 26 днів, загальною сумою 85 097, 27 грн., що підтверджується Відомостями на перерахування заробітної плати №61 від 27.07.2017 року, підписаної власноруч ОСОБА_1 та завіреної печаткою підприємства (а.с.68).

27 липня 2017 року кошти повного розрахунку у сумі 85 097,27 грн. були списані з рахунку № 29248053735232 та зараховані на платіжну картку ОСОБА_1, що підтверджується Банківською випискою АТ «Укрексімбанк» від 28.07.2017 року, Банківською випискою ПАТ «ПриватБанк» від 02.11.2017 року (звіт про дебетові та кредитові операції по рахунку 29248053735232 за 27.07.2017 р.) (а.с.70).

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що з боку позивача не було надано достатніх та безперечних доказів на підтвердження факту його незаконного звільнення, а отже, рішення та дії «Мінекономрозвитку» пов’язані із призначенням та звільненням керівника ДП «Луганськстандартметрологія» є такими, що відповідають вимогам КЗпП України та Закону України «Про управління об’єктами державної власності» а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Позивачем пред’явлено вимогу про стягнення з одного співвідповідачів моральної шкоди, оскільки його незаконним звільненням, йому спричинені моральні страждання.

На думку суду, зазначені вимоги є похідними від його первісних позовних вимог, та з урахуванням залишення їх без задоволення, вимоги щодо відшкодування моральної шкоди також не підлягаю задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.21, 36, 47, 116 КЗпП України, Закону України «Про управління об’єктами державної власності», ст.ст.2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265 ЦПК України, суд,-

в и р и ш і в:

В задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги або по закінченню апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Корнієнко С.В.