Рішення № 74545606, 31.05.2018, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/13537/17

2/357/763/18

Категорія 29

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Кошель Л. М. ,

при секретарі – Вангородська О. С.,

розглянувши у судовому засіданні, в залі суду №4 місті Біла Церква, цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Служби автомобільних доріг у Київській області, третя особа: Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» Автомобільні дороги України», ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з цивільним позовом до Служби автомобільних доріг у Київській області, Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» Автомобільні дороги України», третя особа ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи тим, що 27 липня 2017 року близько 17 години 29 хвилини, на а/д Р-04 Фастів-Біла Церква 98+300м., на автомобіль НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 із смуги відведення дороги впало дерево, в результаті чого автомобіль отримав механічні пошкодження, а власнику автомобіля ОСОБА_1 завдано майнову шкоду. 30.08.2017 року постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області посадову особу «Білоцерківське ДЕУ» ОСОБА_3, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн. 02.10.2017 року постановою Апеляційного суду Київської області постанову суду першої інстанції залишено без змін. Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1 визначено у розмірі 166 158,40 грн., що підтверджується звітом. Уточнивши позовні вимоги позивачі просили суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 166 158,40 грн., моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн., суму вартості проведеного експертного дослідження у розмірі 1500,00 грн., витрати пов’язані з надсиланням телеграми відповідачу про проведення експертизи у розмірі 181,96 грн., витрати пов’язані з поїздкою до суду у розмірі 790,00 грн. Крім того, просили суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн., витрати пов’язані з лікуванням після аварії у розмірі 2313,51 грн.

Позивачі в судове засідання не з’явились, від представника позивачів ОСОБА_4 надіслала до суду заяву про розгляду справи без її участі, уточнені позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, подав відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що Служба автомобільних доріг у Київській області є неналежним відповідачем у справі, оскільки між відповідачем та Дочірнім підприємством «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» Автомобільні дороги України» укладено Договір №51Д-17 від 13 лютого 2017 року згідно якого саме на ДП «Київське обласне дорожнє управління» покладено обов’язок відшкодувати шкоду позивачу за неналежне утримання ділянки дороги, де сталася пригода. Крім того, саме працівника ДП «Київське обласне дорожнє управління» старшого виконроба ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП, тому на думку відповідача у задоволенні позову слід відмовити.

Третя особа, Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» Автомобільні дороги України» свого представника до суду не направили, однак в матеріалах справи містяться заперечення проти позову, де представник третьої особи просить суд відмовити у задоволенні позову у зв’язку з недоведеністю заявлених вимог.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, від його представника надійшли письмові пояснення, в яких третя особа просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

З’ясувавши думку учасників судового процесу, повно та всебічно з’ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 27 липня 2017 року близько 17 години 29 хвилини, на а/д Р-04 Фастів-Біла Церква 98+300м., на автомобіль НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 із смуги відведення дороги впало дерево, в результаті чого автомобіль отримав механічні пошкодження, а власнику автомобіля ОСОБА_1 завдано майнову шкоду.

30.08.2017 року постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області посадову особу «Білоцерківське ДЕУ» ОСОБА_3, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн.

02.10.2017 року постановою Апеляційного суду Київської області постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1 визначено у розмірі 166 158,40 грн., що підтверджується звітом.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

За правилом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до приписів ст. 10 Закону України «Про автомобільні дороги» державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, (правонаступником якого є відповідно до Указу Президента України № 456/2011 «Про Положення про Державне агентство автомобільних доріг України» Державне агентство автомобільних доріг України), що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях.

Згідно із абзацом 10 ст. 1 Закону України «Про автомобільні дороги» органом управління є орган, призначений для управління автомобільними дорогами (вулицями), забезпечення їх функціонування, розвитку та фінансування.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про автомобільні дороги» складовими автомобільної дороги загального користування у межах смуги відведення є: земляне полотно, проїзна частина, дорожнє покриття, смуга руху, споруди дорожнього водовідводу, штучні споруди, інженерне облаштування: спеціальні споруди та засоби, призначені для забезпечення безпечних та зручних умов руху (освітлення, технологічного зв’язку, вимірювання вагових і габаритних параметрів транспортних засобів, примусового зниження швидкості руху), об’єкти дорожнього сервісу та архітектурне облаштування: архітектурні споруди та декоративні насадження, що призначені для забезпечення естетичного вигляду автомобільних доріг; технічні засоби організації дорожнього руху, автопавільйони, лінійні споруди і комплекси, що забезпечують функціонування і збереження доріг; елементи санітарного облаштування; зелені насадження.

Відповідно до ст. 13 спеціального Закону, орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за: стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування; відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом, тощо.

Основними обов’язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування є, у відповідності до ст. 11 Закону України «Про автомобільні дороги» в тому числі і розробка та реалізація заходів з безпеки дорожнього руху, забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів з нормативними технічними характеристиками і навантаженнями, організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами.

Згідно п. 12 ст. 12 Закону України «Про автомобільні дороги» орган державного управління автомобільними дорогами загального користування має право приймати рішення щодо введення відповідних обмежень у русі, вирубки дерев або інших зелених насаджень у смузі відведення автомобільної дороги загального користування, якщо це пов’язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху та виконанням робіт з розширення доріг.

Відповідно до п. 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30 березня 1994 року, власники дорожніх об’єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов’язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об’єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об’єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об’єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; аналізувати стан аварійності на дорожніх об’єктах, виявляти аварійно-небезпечні ділянки і місця концентрації дорожньо-транспортних пригод, розробляти і здійснювати заходи щодо удосконалення організації дорожнього руху для усунення причин та умов, що призводять до їх скоєння; разом з Державтоінспекцією брати участь в огляді місць дорожньо-транспортних пригод для визначення дорожніх умов, за яких вони сталися, та усувати виявлені недоліки; своєчасно сповіщати місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і користувачів автомобільних доріг про строки і порядок закриття або обмеження руху транспортних засобів, стан дорожнього покриття, рівень аварійності на відповідних ділянках, гідрометеорологічні та інші умови; забезпечувати дотримання вимог техніки безпеки, а також безпеки дорожнього руху під час виконання дорожньо-експлуатаційних робіт; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Також ст. 32 спеціального Закону передбачено, що користувачі автомобільних доріг мають право на відшкодування збитків у порядку, визначеному законом.

Відповідно до організаційної структури Державної служби автомобільних доріг органом управління автомобільними дорогами у Київській області є Служба автомобільних доріг у Київській області.

Служба автомобільних доріг у Київській області не заперечує ту обставину, що вона є балансоутримувачем автодороги Р-О4 Фастів-Біла Церква.

Відповідно до п.2.2. Порядку проведення ремонту та утримання об’єктів благоустрою населених пунктів, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України 23.09.2003 №154, саме балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об’єкта благоустрою, до якого відносяться, зокрема, й зелені насадження уздовж вулиць і доріг (пп. «б» п.1.2.5 Порядку) власними силами або може на конкурсних засадах залучати до цього інші підприємства, організації.

Заперечуючи проти вимог позивача, Служба автомобільних доріг у Київській області посилається на те, що 13 лютого 2017 року між відповідачем та ДП «Київське обласне дорожнє управління» укладено Договір про надання послуг з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення (міжнародні, національні, регіональні) загального користування у Київській області.

Згідно п.п.7.6;7.7 Договору, виконавець несе відповідальність: - за відшкодування збитків, заподіяних фізичним або юридичним особам при виникненні дорожньо-транспортних пригод з вини Виконавця, пов’язаних з незадовільними дорожніми умовами, визначається згідно чинного законодавства; - за незабезпечення безпеки дорожнього-руху згідно діючих нормативів при наданні послуг, якщо ці порушення виникли з вини Виконавця або Субпідрядника та призвели до дорожньо-транспортних пригод; - за ненадання або неналежне надання послуг з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання. Виконавець бере на себе зобов’язання з врегулювання спорів при виникненні ДТП, розгляду справ у судових органах спільно із замовником та відшкодовує завдані збитки ( у разі рішення суду).

Суд звертає увагу на тому, що наявність договірних відносин між Службою автомобільних доріг у Київській області та ДП «Київське обласне дорожнє управління» з приводу надання послуг з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг у Київській області, не припиняє дію п.2.2. Порядку проведення ремонту та утримання об’єктів благоустрою населених пунктів, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України 23.09.2003 №154, згідно якого саме балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об’єкта благоустрою, до якого відносяться, зокрема, й зелені насадження уздовж вулиць і доріг (пп. «б» п.1.2.5 Порядку).

Відповідно до п. 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30 березня 1994 року, власники дорожніх об’єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов’язані, крім іншого, відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Отже, в даному випадку, саме на Службу автомобільних доріг у Київській області покладено обов’язок відшкодувати шкоду власнику пошкодженого транспортного засобу Фольцваген Т-5» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

В зв’язку з цим, оскільки між Службою автомобільних доріг у Київській області та ДП «Київське обласне дорожнє управління» існують договірні відносини з приводу надання послуг з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг у Київській області, відповідач наділений правом зворотної вимоги до ДП «Київське обласне дорожнє управління», а не звільняється від обов’язку відшкодувати заподіяну ОСОБА_1 шкоду.

Визначаючи розмір шкоди заподіяної ОСОБА_1 пошкодженням транспортного засобу «Фольцваген Т-5» д.н.з. НОМЕР_2 суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1,2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доводячи розмір завданої майнової шкоди ОСОБА_1 посилається на Звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 20.10.2017 року, який проведено оцінювачем ОСОБА_6, який має вищу освіту, кваліфікацію оцінювача дорожніх транспортних засобів (Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача Фонду Державного майна України МФ №5837 від 05.04.2008 року, та свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів Фонду Державного майна України15.09.2014 року №821). Експертом визначено, що автомобілю НОМЕР_1 завдано матеріальної шкоди в розмірі 166 158,40 грн. Відповідач сам факт завдання шкоди позивачу пошкодженням автомобіля не заперечує, хоча вважає що сума завданих збитків розрахована не правильно. З таким висновком відповідача суд не погоджується, оскільки розмір шкоди визначено експертом, який має відповідну кваліфікацію та свідоцтво оцінювача, тому відсутні підстави не приймати такий звіт до уваги. Крім того, відповідач не був позбавлений можливості вказати дійсний розмір шкоди, який на його думку було спричинено позивачу, або надати альтернативний звіт, клопотати перед судом про призначення необхідної експертизи або ж надати власний експертний висновок. Жодної із вказаних дій відповідачем не зроблено, тому за переконанням суду, заперечення відповідача проти визначеного у звіті розміру заподіяної шкоди спрямовані виключно на уникнення відповідальності.

За проведене експертне дослідження ОСОБА_1 сплатив 1500,00 грн., що підтверджується квитанцією №933 від 20 жовтня 2017 року (Т.1, а.с.28), тому вказана сума підлягає до стягнення з відповідача. Витрати на повідомлення керівника філії ДЕУ ОСОБА_7 про проведення автотоварознавчого дослідження (Т.1, а.с.27) у розмірі 181,96 грн. не підлягають до відшкодування з відповідача, оскільки ОСОБА_1 повинен був повідомити про проведення дослідження саме відповідача, а не іншу особу.

За змістом ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_2, як позивач у справі, зобов’язаний довести переконливими доказами понесені ним витрати на лікування після ДТП у розмірі 2313,51 грн. на думку ОСОБА_2 такими доказами є квитанції про придбання лікарських засобів.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

ОСОБА_2 не надав суду переконливі докази ушкодження його здоров’я в наслідок зазначеної вище події, та що таке ушкодження потребувало ліків, квитанції про придбання яких позивачем додано до позовної заяви.

ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн., а ОСОБА_2 у розмірі 100 000,00 грн.

Відповідно до ч.1,2, ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В даному випадку предметом доказування є сам факт заподіяння моральних страждань позивачам та підтвердження заявленого розміру цих страждань.

Разом з тим, відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 р. (зі змінами та доповненнями) при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Оцінюючи заподіяну моральну шкоду позивачі не пояснюють суду з чого саме вони виходила, визначаючи саме таку суму. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження моральних страждань ОСОБА_2. Сам факт такої події, як ДТП не є доказом моральних страждань позивача, тому з огляду на відсутності належних доказів, в частині відшкодування моральної шкоди з відповідача на користь ОСОБА_2 слід відмовити. Щодо ОСОБА_1, то сума, яка підлягає до стягнення з відповідача, на думку суду є достатньою для покриття йому як майнової так і моральної шкоди.

Отже, з врахуванням встановлених по справі обставин та наведених вимог закону, з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути матеріальну шкоду у розмірі 166 158,40 грн., та суму вартості проведеного експертного дослідження у розмірі 1500,00 грн., а разом 167 658,40 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1676,58 грн., а інші судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Служби автомобільних доріг у Київській області (ЄДРПОУ: 26345736, адреса: 03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, 11-А) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_3, РНОКПП: НОМЕР_4, що зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріальну шкоду у розмірі 166 158,40 грн., суму вартості проведеного експертного дослідження у розмірі 1500,00 грн., а разом 167 658,40 грн. та 1676,58 грн. судового збору, а разом 169 334,98 грн.

В іншій частині – відмовити.

Рішення може бути оскаржене.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено31.05.2018 року.

СуддяОСОБА_8