Ухвала суду № 74545466, 08.06.2018, Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/11096/15-ц Головуючий у 1-й інст. Зосименко О. М.

Категорія 27 Доповідач Миніч Т. І.

У Х В А Л А

08 червня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого – судді Миніч Т.І.

суддів: Павицької Т.М.,

ОСОБА_1

без повідомлення учасників справи

розглянувши заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову

у цивільній справі № 295/11096/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про визнання частково недійсним договору, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року ПАТ "КБ"Приватбанк" звернувся до суду з позовом. Просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати, пов’язані із розглядом справи судом. В обґрунтування позовних вимог вказував, що 10.04.2008 р. між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №ZRZ0GA00004327, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 34025 доларів США на термін до 09.04.2018 року зі сплатою відсотків. Відповідач належним чином зобов’язання не виконувала, щомісячно кредит не погашала, сплату відсотків не проводила. Таким чином, загальна заборгованість станом на 01.07.2015 р. становила 18993.04 доларів США, з яких: 16 778.89 дол. США - заборгованість за кредитом; 1058.16 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 49.51 дол. США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 190.71 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором; 11.90 дол. США - штраф (фіксована частина), 903.86 дол. США - [ штраф (процентна складова).

Відповідачем подано зустрічний позов до банку в якому ОСОБА_2, з врахуванням уточненнь до позовних вимог, просила визнати недійсними – пп.2.2.3. п.2.2. ст..2; пп.2.2.7. п.2.2. ст.2; пп. 2.2.9 п.2.2. ст..2; пп. 2.3.1. п. 2.3. ст.. 2; пп. 2.3.7. п. 2.3. ст. 2; пп. 2.3.9. п. 2.3. ст. .2; п. 4.1.-4.6. ст. 4; п. 5.1.-5.6. ст.. 5; п. 7.2. ст. 7; п. 8.1. ст..8 кредитного договору №ZRZ0GA00004327 від 10.04.2008 року укладеного з банком. В обґрунтування зустрічного позову вказувала, що зверталася до банку з вимогою провести реструктуризацію, проте запропонований банком варіант не прийнятний для неї. Крім того, зазначала, що банком їй не було надано інформацію про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту. Оспорювані пункти Договору, на думку позивача, суперечать ч.8 ст.11, ст.,19 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 3.6. постанови Правління Національного банку Україну №168 від 10.05.2007 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» оскільки банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, за дії, які споживач здійснює на користь банку або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин.

Одночасно вказала, що продукція надана позивачу банком (кредит) є небезпечною для майнових інтересів особи, так як криє в собі ризик для майна особи через незаконну комісію та дискримінаційну пеню. Пункти 8.1. – 8.2. статті 8 Кредитного договору, суперечить ст.192, ч.1 ст.524 ЦК України, оскільки зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України. Умови Кредитного Договору є несправедливими, оскільки містять істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків, і шкодить споживачу кредитних послуг, а саме в частині надання кредиту в доларах США; зі сплатою за користування кредитом відсотків.

Позивач вважала, що зловживаючи своїм правом, відповідач зазначив в п.п.2.2.7. пункту 2.2. статті 2 про те, що позичальник зобов’язаний письмово узгодити з банком договір страхування, що не відповідає волевиявленню відповідача. У підпункті 2.3.1. пункту 2.3 статті 2 Кредитного договору зазначено, що відповідач має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, що вважає дискримінаційною умовою кредитного договору.

За пунктом 2.3.9. пункту 2.3 статті 2 кредитного договору банк має право будь-якими способами доводити до відома третіх осіб інформацію про заборгованість позичальника, а також про наявність і відсутність і стан майна, що відповідно до п. 5 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» заборонено.

Пункти 5.1.-5.6. ст..5 договору «Відповідальність сторін» вважає дискримінаційними, так як встановлюють лише відповідальність однієї сторони; п. 5.1. передбачена пеня, а п. 5.3. – штраф, які є різновидами неустойки, тобто одного і того ж самого виду юридичної відповідальності, до якої позивач намагається притягнути відповідача. П. 5.5. кредитного договору зазначено термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пеня - 5 років, що суперечить вимогам п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.

Рішенням Богунського районного судум. Житомира від 02 квітня 2018 року первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ “КБ "Приватбанк” заборгованість за кредитним договором №ZRZ0GA00004327 станом на 21.08.2015 р. у сумі 17407,05 доларів США з яких: 16 348, 89 доларів США - заборгованість за кредитом, заборгованість по процентам за користування кредитом – 1058,16 доларів США., що за офіційним курсом НБУ станом на 02.04.2018 року складає 457 927 грн. 26 коп.

В решті вимог первісного позову – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ “КБ"Приватбанк” сплачений судовий збір в сумі 3 347 грн.06 коп.

Зустрічний позов задоволено частково.

Визнані недійсними пп. 2.2.7.,п 5.1., п. 5.3 кредитного договору №ZRZ0GA00004327 від 10.04.2008 р.

В решті вимог зустрічного позову – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПА “КБ‘Приватбанк” сплачений судовий збір в сумі 162 грн.40 коп.

Скасовано арешт на квартиру АДРЕСА_1, накладений ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 07.12.2016 року у даній справі як забезпечення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу. Одночасно подано заяву про забезпечення зустрічного позову. В обгрунтування поданої зяви ОСОБА_2 вказує, що арешт на квартиру №1, що знаходиться по вул.Г.Самойловича, 12/15 у м. Житомирі рішенням суду першої інстанції знято, чим порушено право відповідачки за зустрічним позовом на захист в законний правовий спосіб, а розгляд справи триває далі.

Розглянувши клопотання по суті, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь – якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Постановою Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз’яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В матеріалах справи міститься заява представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про уточнення позовних вимог в якій остання просить не розглядати вимоги п.3 та п.4 зустрічного позову про розірвання кредитного договору №ZRZ0GA00004327 від 10.04.2008 р. та про визнання недійсним договору іпотеки від 10.04.2008 року за реєстр. № 1273 (а.с.236 Т - 1). Така заява прийнята судом. І в межах уточнених вимог вирішено спір.

Тобто, предметом судового розгляду в даній справі не були вимоги щодо предмета іпотеки - квартири, на яку просить накласти арешт заявниця. Забезпечення позову у запропонований спосіб виходить за межі вимог, заявлених в суді.

Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.149-153,365 ЦПК України, апеляційний суд,- у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи для відома.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: