Рішення № 74544325, 31.05.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 травня 2018 р. справа № 820/1345/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Блудової А.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - не прибув,

представника третьої особи - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 61135, код НОМЕР_1) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" ОСОБА_3 (вул. Прорізна, буд.8, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 38619024), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових стрільців, буд.17, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 21708016) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" ОСОБА_3, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" щодо визнання нікчемними правочинів - транзакцій з переказу коштів, здійснених TOB "Кредитно-інвестиційний центр” 19.05.2016 в сумі 30000,00 грн з призначенням платежу “Повернення коштів згідно з договором №980-006-000218225 від 08.04.2016” на рахунок №26209514839802, що належить ОСОБА_4; ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” 19.05.2016 в сумі 5034,00 грн з призначенням платежу “Повернення коштів згідно з договором №980-006-000153568 від 24.11.2015” на рахунок №26209514839802, що належить ОСОБА_4; ОСОБА_4 23.05.2016 в сумі 35 034,00 грн з призначенням платежу “Залучення коштів на депозит згідно договору №980-006-00249613 від 23.05.2016 на рахунок №26208514839803, що належить ОСОБА_4;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” вчинити дії щодо включення інформації про банківський вклад ОСОБА_4 у розмірі 35034,00 грн. до Переліку рахунків, за якими вкладники і спадкоємці вкладника мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_4, як вкладника, для внесення даних до Загального реєстру вкладників ПАТ “Банк Михайлівський” та для забезпечення отримання спадкоємцем ОСОБА_2 коштів в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно прийнято оскаржуване рішення та, відповідно, протиправно не включено позивача до Переліку рахунків, за якими спадкоємець вкладника має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що рішення щодо віднесення за результатами перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних прийняте розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації та за відсутності упередженого ставлення, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідно до законодавства уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. Таким чином, законом передбачено право Уповноваженої особи Фонду формувати висновок про нікчемність правочинів, що може може бути наслідком не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів. Враховуючи вищевикладене, представник третьої особи просив відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце судового розгляду, у відзиві на позовну заяву просив розглядати справу без його участі.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце судового розгляду, у письмових поясненнях просив розглядати справу без участі його участі.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на підставі рішення Національного банку України від 23.05.2016 №14/БТ “Про віднесення ПАТ “Банк Михайлівський” до категорії неплатоспроможних” виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 23.05.2016 №812 “Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк Михайлівський” та делегування повноважень тимчасового адміністратора”, яким розпочато процедуру виведення ПАТ “Банк Михайлівський” з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23.05.2016 до 22.06.2016.

Виконавчою дирекцією Фонду 13.06.2016 прийнято рішення № 991 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк Михайлівський”, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації ПАТ “Банк Михайлівський” з 23.06.2016 до 22.07.2016.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України №124-рш від 12.07.2016 “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №1213 від 12.07.2016, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №1702 від 01 вересня 2016 року призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_3 з 05 вересня 2016 року.

Позивач ОСОБА_2, з 25.04.1980 перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 (26.01.1951 р.н.), що підтверджується копією паспорта громадянина України.

11 травня 2017 року позивач отримав Свідоцтво про право на спадщину за законом (серія НМО №033130), зареєстровано в реєстрі за №3-423, видано державним нотаріусом Десятої харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_5

Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з грошових коштів, що знаходяться на рахунках №26207514839804 (договір №200306539 від 17.07.2015), №26208514839803 (договір №980-006-000249613 від 23.05.2016), №26209514839802 (договір №980-006000001856 від 28.05.2015) з відповідними відсотками, відкритих на ім'я померлого у ПАТ “Банк Михайлівський” (далі по тексту Банк), що підтверджується також Довідкою від 21.02.17/01 БТ/вих., виданої 21.02.2017 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський”.

На підставі Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” та Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14 (із змінами), позивач звернулася до директора - розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту Фонд) із заявою (рекомендованої форми) від 08.06.2017р. про виплату як спадкоємцю рекомендованої суми відшкодування за вкладом ОСОБА_4, розміщеним у ПАТ “Банк Михайлівский” відповідно до Договору банківського вкладу (депозиту) “Перше знайомство” від 23.05.2016 №980-006-000249613.

Згідно з листом - відповіддю Фонду від 11.08.2017 №02-036-16801/17 позивачу з посиланням на Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживанням у сфері банківських та інших фінансових послуг” від 15.11.2016 №1736-VIII рекомендовано подати заяви клієнта (встановленої форми) про прирівнення його до вкладника неплатоспроможного банку до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” (далі по тексту Уповноважена особа Фонду) з наданням відповідних документів.

17 жовтня 2017 року Уповноваженій особі Банку позивач направив заяви із нотаріально засвідченими договорами, які були укладені вкладником з ТОВ “КІЦ” від 08.04.2016 і ТОВ “ІРЦ” від 24.11.2015 та нотаріально засвідченою копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.05.2017.

21 листопада 2017 року позивач отримав відповідь Уповноваженої особи Банку від 03.11.2017 №ЗГ1(К)/24318, з якої вбачається, що за результатами розгляду договір №980-006-000-218225 від 08.04.2016, який укладено ОСОБА_4 з ТОВ “КІЦ”, не відповідає вимогам Закону №1736-VIII у зв'язку з відсутністю ПАТ “Банк Михайлівський” як повіреного у зазначеному договорі, а тому відсутні правові підстави для включення інформації по договору №980-006-000- 218225 від 08.04.2016 до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Також повідомлено, що в жовтні 2017 в межах повноважень Уповноважена особа фонду подана додаткова інформація по договору №980-006-000153568 від 24.11.2015, який укладено між ОСОБА_4 і ТОВ “ІРЦ”, до Фонду, для розгляду та прийняття остаточного рішення про включення до Загального реєстру вкладників.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, щодо повноважень та функцій Фонду відносно виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначені Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом пункту 1.8 Постанови Правління Національного банку України “Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах” від 12 листопада 2003 року №492, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Згідно з частиною 1 статті 35 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 27 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняті Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.

Згідно з частиною 6 статті 27 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-11 частини четвертої статті 26 нього Закону.

Частиною 5 статті 27 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України “Про банки і банківську діяльність”. - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах “Урядовий кур'єр” або “Голос України” та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Статтею 28 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” передбачено, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування. Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти. що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника). Фонд не пізніше ніж за 30 днів до закінчення визначеного цим Законом строку ліквідації банку публікує оголошення в газетах “Урядовий курєр” або “Голос України” га на своєму офіційному веб-сайті про завершення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування.

З наведеного вбачається, що повноваження щодо формування Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та щодо визначення сум, що підлягають відшкодуванню покладені на уповноважену особу Фонду.

Частиною 1 статті 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” на уповноважену особу Фонду гарантування покладено обов'язок забезпечити збереження активів та документації банку.

З цією метою протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду гарантування зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

За змістом частини 4 статті 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Згідно зі статтею 37 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” уповноважена особа Фонду гарантування, зокрема, має право: продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій; повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку, та інші права.

Таким чином, Закон України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” містить імперативну норму, якою зобов'язує уповноважену особу Фонду забезпечити перевірку правочинів (договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (договорів), що вже є нікчемними, та повідомити сторін таких договорів про їх нікчемність, а також вчинити дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Необхідність здійснювати інші дії для визнання правочину нікчемним відсутні.

Правочин є нікчемним, у зв'язку з порушенням нормативно-правових актів в момент його укладення, а не через необхідність визнавати його таким. Нікчемність правочину підлягає виявленню, а не визнанню, саме тому законодавцем у Законі і зазначено, що уповноважена особа лише забезпечує перевірку правочинів на предмет виявлення таких, які вже є нікчемними, в силу приписів Закону.

Тобто, Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” передбачено право уповноваженої особи Фонду виявляти нікчемні правочини, а саме ті правочини, які були проведені з порушенням норм чинного законодавства України та повідомляти сторони договору про нікчемність такого правочину.

Дані обставини щодо нікчемності правочину узгоджуються з вимогами Цивільного кодексу України.

Так, згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України визнання такого нікчемного правочину у судовому порядку недійсним не вимагається.

Нікчемним правочин є не в силу рішення уповноваженої особи Фонду та не з моменту прийняття такого рішення, а є нікчемним в силу Закону та з моменту укладення (проведення) правочину.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного суду України від 18 листопада 2014 року по справі №21-422а14.

Таким чином, положення статті 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” визначають обов'язок забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком потягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації на предмет визначення правочинів (в тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За приписами частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до пункту 1.24 статті 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Отже, грошові перекази є діями осіб, які спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто їх можна віднести до правочинів у розумінні Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що 28 травня 2015 року між ОСОБА_4 і Банком укладено договір банківського рахунку “Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту) №980- 006-000001856 за умовами пункту 1 якого Банк по ініціативі Клієнта відкриває Клієнту на його ім'я поточний рахунок №26209514839802 в гривні для зберігання грошей Клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього Договору та розпоряджень Клієнта, а Клієнт зобов'язується оплачувати послуги Банку.

24 листопада 2015 року між ОСОБА_4 та ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” (далі - ТОВ “ІРЦ”) укладено договір позики №980-096-000153568. Сума договору 5034,00 грн (далі - Договір 1).

Відповідно до умов укладеного Договору 1 Позивач передає ТОВ “ІРЦ” у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим Договором 1, а ТОВ “ІРЦ” зобов’язується повернути кошти ОСОБА_4 та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим Договором 1 (п.1.1. Договору 1). Днем надання суми коштів у власність (позику) ТОВ “ІРЦ” вважається день зарахування суми коштів, зазначеної у п.п.1) п.1.2 Договору 1, на поточний рахунок ТОВ “ІРЦ” відповідно до умов Договору (п.п. 1.3 Договору 1).

Відповідно до п. 8.3 Договору 1 Сторони підтверджують, що даний Договір є договором позики та регулює відносини Сторін, що пов’язані з наданням позики Позивачем ТОВ “ІРЦ” у сумі, на строк та у порядку, передбаченому цим Договором, в зв’язку з чим взаємовідносини сторін за цим Договором регулюється ст. ст. 1046-1053 Цивільного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що встановлюють правила та вимоги до договорів позики.

19 травня 2016 року з рахунку ТОВ “ІРЦ” на рахунок ОСОБА_4 перераховано: 5034,00 грн з призначенням платежу “повернення коштів згідно з договором №980-096-000153568 від 24.11.2015; 15.51 грн з призначенням платежу “оплата процентів по договору №980-096-000153568 від 24.11.2015.

08 квітня 2016 між ОСОБА_4 та ТОВ “КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР” (далі - ТОВ “КІЦ”) укладено договір № 980-006-000218225. Сума договору 30000,00 грн (далі - Договір 2).

Відповідно до умов укладеного Договору 2 ОСОБА_4 передає ТОВ “КІЦ” у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим Договором 2, а ТОВ “КІЦ” зобов’язується повернути кошти Позивачу та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим Договором 2 (п.1.1. Договору 2). Днем надання суми коштів у власність (позику) ТОВ “КІЦ” вважається день зарахування суми коштів, зазначеної у п.п.1) п.1.2 Договору 2, на поточний рахунок ТОВ “ІРЦ” відповідно до умов Договору 2 (п.п. 1.3 Договору 2).

Відповідно до п. 8.3 Договору 2 Сторони підтверджують, що даний Договір є договором позики та регулює відносини Сторін, що пов’язані з наданням позики ОСОБА_4 ТОВ "КІЦ" у сумі, на строк та у порядку, передбаченому цим Договором, в зв’язку з чим взаємовідносини сторін за цим Договором регулюється ст. ст. 1046-1053 Цивільного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що встановлюють правила та вимоги до договорів позики.

19 травня 2016 року з рахунку ТОВ “КІЦ” на рахунок позивача перераховано: 30000,00 грн з призначенням платежу “повернення коштів згідно з договором №980-006- 000218225 від 08.04.2016”; 243,44 грн з призначенням платежу “оплата процентів по договору №980-006-000218225 від 08.04.2016”.

23 травня 2016 року ОСОБА_4 перерахував в безготівковому порядку з рахунку №26209514839802 на рахунок №26208514839803 суму 35034,00 гривень на залучення коштів на депозит згідно договору №980-006-000249613.

Таким чином, суму коштів, що обліковується на рахунках позивача, останній отримав на умовах Договорів, та вони є сумою поверненої позики та процентів за користування нею. Тобто вказані грошові кошти отримані позивачем на підставі договорів позики.

Пунктом 3 статті 1 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” передбачено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Тобто законодавець визначив, що саме залучені банком кошти є вкладом. Як вбачається з даного спору, кошти ОСОБА_4 залучені фінансовою компанією як позика з подальшим поверненням їх на рахунок позикодавця.

19 листопада 2016 року набув чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг” №1736-VIII 15.11.2016.

У пояснювальній записці до проекту цього закону, розміщеній на офіційному порталі Верховної Ради України за посиланням http://wl.сl.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=60490, зазначено:

"... Зокрема, набула розповсюдження схема, за якою у приміщеннях банку фізичним особам пропонується укладати не договори банківського вкладу з банком, а договори позики з небанківськими фінансовими установами через повіреного, яким виступає банк. При цьому з метою введення в оману споживачів щодо дійсного предмета договору банк відкриває кожному клієнту банківський рахунок, з якого в подальшому кошти перераховуються на рахунки небанківських фінансових установ.

За даними Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із використанням саме такої схеми було ошукано за посередництвом лише ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" 14 тис. фізичних осіб на загальну суму, що перевищує 1,5 млрд гривень.

Крім того, зловживаючи низьким рівнем правової та фінансової культури фізичних осіб, особливо людей пенсійного віку (понад 45 відсотків фізичних осіб, постраждалих від схеми, реалізованої, зокрема, за участю ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ", є старшими 55 років), банком не надавалася таким особам чітка та однозначна інформація про те, що на кошти, залучені як позика до небанківської фінансової установи, не поширюються гарантії щодо їх відшкодування.

З метою захисту прав фізичних осіб, які були ошукані за посередництвом банку, в тому числі і клієнтів ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ", та унеможливлення мультиплікації таких схем у майбутньому необхідно внести зміни до законів України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", "Про банки і банківську діяльність" та "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" для врегулювання питань: поширення на зазначених осіб гарантій відшкодування коштів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ..."

Законопроект розроблено з метою забезпечення захисту прав фізичних осіб, які були ошукані за посередництвом банків, вирішення питання щодо відшкодування їм коштів, а також для та запобігання таким зловживанням у майбутньому.”

Відповідачем надано пояснення, що розуміння законодавцями того факту, що чинним законодавством не передбачено відшкодування коштів, залучених небанківськими фінансовими установами від фізичних осіб на умовах договорів позики, призвело до прийняття Закону №1736-VIII 15.11.2016, яким, з метою поширення гарантій Закону № 4452-VI, до вкладу були прирівняні кошти фізичних осіб за чітко визначеним ознаками, які при цьому не є вкладом згідно з чинним законодавством.

Так, відповідно до п.15 Перехідних положень Закону № 4452-VI (в редакції від 15.11.2016) до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника. Отже, передумовою включення фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу до загального реєстру вкладників неплатоспроможного банку, є наявність укладеного договору з небанківської фінансовою установою через банк, що виступив повіреним за відповідним договором.

Відповідно до статті 26 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

При цьому, вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Тобто, станом на дату розгляду справи, в межах граничної суми відшкодування коштів за вкладами Фондом виплачуються як суми вкладів у розумінні ст.2 Закону № 4452-VI, так і суми коштів, прирівняних до вкладів відповідно до п.15 Перехідних положень Закону № 4452-VI.

Договір позики № 980-096-000153568 від 24.11.2015 на суму 5034,00 грн є трьохстороннім (з участю банку як повіреного) з фінансовою компанією, який по своїй природі є вкладом відповідно до Закону України "Про банки та банківську діяльність" та Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

Гарантії Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" поширюються на ситуацію з позивачем по Договору № 980-096-000153568 від 24.11.2015.

Суд звертає увагу, що відповідач листом №3Г1(К)124318 від 03 листопада 2017 року повідомив позивача, що в жовтні 2017 в межах повноважень Уповноважена особа фонду подана додаткова інформація по договору №980-006-000153568 від 24.11.2015, який укладено між ОСОБА_4 і ТОВ “ІРЦ”, до Фонду, для розгляду та прийняття остаточного рішення про включення до Загального реєстру вкладників.

Таким чином, суд зазначає, що до суду не надано доказів винесення відповідачем рішення стосовно визнання нікчемним правочину щодо договору №980-006-000153568 від 24.11.2015, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині з огляду на відсутність порушеного права позивача у межах спірних правовідносин.

Між позивачем та ТОВ “КІЦ” укладено Договір позики, за умовами якого кошти Позивача були передані у власність ТОВ “КІЦ”.

Суд зазначає, що укладений Договір позики № 980-006-000218225 від 08.04.2016 є двостороннім, укладений Позивачем безпосередньо з ТОВ "КІЦ", без участі Банку як повіреного, а кошти, що вносились/отримувались за такими договорами по своїй природі не є вкладом згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність" та Законом № 4452-VI, а тому гарантії закону №4452-VI не поширюються в даному випадку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 02.06.2016 по справі № К/800/45816/15 (826/8691/15) та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 по справі №826/15552/16, ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 по справі №826/15630/16.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог , суд зазначає, що нікчемним правочин є не в силу рішення уповноваженої особи Фонду та не з моменту прийняття такого рішення, а є нікчемним в силу Закону та з моменту укладення (проведення) правочину.

Окрім того, судом встановлено, що відповідачем не приймалось рішення про визнання правочину нікчемним, а лише повідомлено листами про те, що зазначений правочин не відповідає вимогам Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживанням у сфері банківських та фінансових послуг" за своїм суб'єктним складом.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04, 10 лютого 2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "ОСОБА_6 Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Європейський суд з прав людини у справі "ОСОБА_6 проти Іспанії" (рішення від 21 січня 1999 року) постановив, що хоча стаття 6 Конвенції і гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона все-таки не встановлює жодних правил щодо прийнятності доказів або порядку їх оцінки. Тому встановлення таких правил взагалі є предметом, що регулюється національним законом і національними судами.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 61135, код НОМЕР_1) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" ОСОБА_3 (вул. Прорізна, буд.8, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 38619024), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових стрільців, буд.17, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 21708016) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі складено 08 червня 2018 року.

Суддя Котеньов О.Г.