Рішення № 74544245, 08.06.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 червня 2018 р. № 820/606/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

за участю секретаря судового засідання - Самігулліної К.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-УСПІХ" (вул. Жовтнева, буд. 71-а, оф. 1,м. Харків,61177, код ЄДРПОУ32867317)

) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Успіх», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 19.02.2018р., просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.11.2017р. : № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, прийняті ГУ ДФС у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, порушують права та законні інтереси позивача.

Зокрема, позивач вказує, що приймаючи оскаржувані рішення, відповідач взяв до уваги лише факт ненадання до перевірки платіжних доручень, банківських виписок, картки по рахунку 631 в зв’язку з дослідженням угод, які було вчинено позивачем в перевіряємому періоді зі своїм контрагентом, що призвело в подальшому до неправомірного нарахування позивачу сум грошового зобов’язання з податку на додану вартість та зменшення від’ємного значення ПДВ.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Відповідач, згідно наданого до суду відзиву, позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність.

При цьому він вказав, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення було прийнято з урахуванням акту перевірки, складеного за наслідками проведеної податкової перевірки позивача, за яким було зафіксовано низку порушень податкового законодавства.

Контролюючим органом було враховано під час перевірки, що контрагент позивача – ТОВ «Самміт Агро-Трейд», фактично не міг здійснювати поставку товарів на адресу позивача, оскільки поставлений йому товар не співпадає за номенклатурою із придбаним.

Беручи до уваги, що позивачем до перевірки, як вказує відповідач, не було надано первинних документів бухгалтерського та податкового обліку щодо спірних угод з його контрагентом, контролюючим органом було зроблено висновок про фактичну відсутність реального вчинення правочинів між ним та позивачем, що в сукупності з дослідженими документами, наданими позивачем до податкової перевірки, свідчать про фактичну нікчемність укладених позивачем з контрагентом угод, що, в свою чергу, призвело до неправомірного неврахування сум податку, що підлягає сплаті.

В судовому засіданні представник відповідача позов також не визнав та просив в його задоволенні відмовити у повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення учасників процесу, які прибули до суду, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Встановлені судом обставини справи полягають в наступному.

05.10.2017р. фахівцями контролюючого органу було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо господарських відносин з ТОВ «САММІТ АГРО-ТРЕЙД» (податковий номер 41147764) за червень та липень 2017 року.

За наслідками проведеної перевірки було складено акт від 12.10.2017р. № 15272/20-40-14-11-11/32867317 (а.с. 26- 39, том 1), за висновками якого встановлено завищення позивачем від’ємного значення у липні 2017 року у сумі 191701 грн. та заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість у загальній сумі 668230 грн., в тому числі: у червні 2017 року на суму 104921 грн., у липні 2017 року на суму 563309 грн., що є порушенням п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, контролюючим органом прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення – рішення від 03.11.2017р.:

№ НОМЕР_1 (а.с. 53), відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1002345 грн., в тому числі за основним платежем – 668230 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 334115 грн.;

№ 002421411 (а.с. 54), відповідно до якого позивачу зменшено значення від’ємного значення суми податку на додану вартість на 191707 грн.

В зв’язку з наведеним, вбачаючи порушення своїх прав при прийнятті зазначених податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Судом провадження у справі відкрито 21.02.2018р., підготовче провадження закінчено 28.03.2018р.

Правова позиція відповідача при прийнятті оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень – рішень полягає в наступному.

Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень та необхідність прийняття оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень – рішень, відповідач виходив з того, що позивач у перевіреному періоді мав господарські відносини з ТОВ «Самміт Агро-Трейд», між якими в червні 2017 року було документально оформлено придбання у ТОВ «Самміт Агро-Трейд» товарів (соняшник, нітроамофоска, діамофоска, спіфол борон, Суперагро NPK) на загальну суму 3002188 грн., в тому числі ПДВ – 500364,6 грн.

В липні 2017 року між вказаними контрагентами було документально оформлено придбання у ТОВ «Самміт Агро-Трейд» соняшнику на загальну суму 2157398 грн., в тому числі ПДВ 359566,29 грн.

Аналізуючи придбання та реалізацію ТОВ «Самміт Агро-Трейд» в розрізі номенклатури товарів згідно бази «Єдиний реєстр податкових накладних», контролюючий орган дійшов висновку, що придбання або імпорт реалізованих на адресу позивача товарів, перелічених вище, у 2017 році відсутній. Також було встановлено, що ТОВ «Самміт Агро-Трейд» вказані товари також в 2017 році не придбавав та у вирощуванні соняшнику, який ним в подальшому було реалізовано позивачу, участі не брав.

Крім того, контролюючий орган зазначив, що в ході проведення перевірки представлених позивачем первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, аналізу правочинів, які висвітлюють взаємовідносини позивача з ТОВ «Самміт Агро-Трейд» на предмет відповідності господарських операцій чинному законодавству, встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарів у ТОВ «Самміт Агро-Трейд».

Контролюючий орган врахував, що позивачем, як вказує відповідач, до перевірки не було надано платіжних доручень, банківських виписок, картки по рахунку 631, тобто документів, які підтверджують оплату за придбаний товар, в зв’язку з чим першою подією було ніби-то відвантаження товару. Проте, як вказав відповідач, згідно аналізу Єдиного реєстру податкових накладних щодо ТОВ «Самміт Агро-Трейд», він не придбавав та не виробляв поставлений на адресу позивача товар, що свідчить про фактичну безтоварність здійснених операцій.

Також контролюючий орган взяв до уваги, що згідно електронних баз даних неможливо було встановити дійсну кількість працюючих на підприємстві ТОВ «Самміт Агро-Трейд», в зв’язку з чим поставлено під сумнів наявність у нього належних трудових ресурсів для здійснення спірних господарських операцій, зокрема вирощування зернових культур.

Враховуючи наведені міркування контролюючий орган дійшов висновку, що подані позивачем до податкової перевірки первинні документи, що були складені в зв’язку з господарськими відносинами позивача і ТОВ «Самміт Агро-Трейд» не є належними документами, які засвідчують проведені господарські операції, враховуючи відсутність, на думку контролюючого органу, у постачальника об’єктивних умов для виконання спірних господарських операцій.

Підсумовуючи зібрані дані відповідач дійшов висновку, що оскільки, як він вважав, реальність вчинення між позивачем та його контрагентом ТОВ «Самміт Агро-Трейд» у перевіреному періоді господарських операцій відсутня, а наслідком податкового обліку має бути лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних господарських операцій, що вплинуло на нарахування податку на додану вартість та, відповідно, формування від’ємного значення цього податку.

Надаючи оцінку вказаним доводам відповідача, суд не погоджується з висновками контролюючого органу щодо безтоварного характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «Самміт Агро-Трейд», виходячи з наступного.

Згідно матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Самміт Агро-Трейд» 05.06.2017р. було укладено договір поставки б/н (а.с. 55-57), відповідно до якого ТОВ «Самміт Агро-Трейд» (постачальник) зобов’язався постачати на адресу позивача (покупець) товар (мінеральні добрива), визначені згідно специфікацій.

Фактичне постачання товару за вказаним договором підтверджено наданими до суду копіями специфікацій, накладних, товарно-транспортних накладних (а.с. 58-83).

Також, 26.06.2017р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Самміт Агро-Трейд» (постачальник) було укладено договір № 126/06-17 з поставки сільськогосподарської продукції (а.с. 83-86), відповідно до якого постачальник зобов’язався поставити і передати у власність покупця товар, яким згідно специфікації до договору № 1 від 26.06.2017р. є соняшник.

Фактичне постачання товару за вказаним договором підтверджено наданими до суду копіями специфікації, накладних, товарно-транспортних накладних (а.с. 87-93).

01.07.2017р. та 14.07.2017р. між сторонами було укладено аналогічні договори на постачання сільськогосподарської продукції № 1-07/17 та № сг-07/17 відповідно (а.с. 94-97, 109-112) на постачання соняшнику, виконання яких підтверджується наданими до суду копіями накладних, товарно-транспортних накладних (а.с. 99-108, 113-121).

В зв’язку із вказаними операціями постачальником на адресу позивача було виписано податкові накладні, складені відповідно до вимог чинного законодавства та зареєстровані і єдиному реєстрі податкових накладних.

Що стосується сплати за придбаний товар, на її підтвердження позивачем надано до суду оборотно-сальдову відомість по рахунку 281 за ІІ квартал 2017 року, за липень 2017 року, оборотно-сальдову відомість по рахунку 201, 26, 10 за липень 2017 року (а.с. 122-126), а також копії квитанцій до прибуткових касових ордерів про сплату товару (добрив) за договором постачання від 05.06.2017р. В сукупності вказані докази вказують на фактичне вибуття коштів позивача як покупця за товар, отриманий від ТОВ «Самміт Агро-Трейд» в межах спірних господарських правовідносин.

Оцінюючи вказані докази суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи надано копії господарських договорів, видаткових накладних, податкових накладних, виданих в зв’язку з господарськими операціями, а також доказів про сплату товару, з яких слідує, що товар, за укладеними договорами був фактично відвантажений, перевезений та оприбуткований на складі позивача, оплачений грошовими коштами, в зв’язку з чим суми сплаченого податку позивачем віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ.

При цьому фактична наявність відповідних договорів, складених належним чином, а також наявність виписаних на адресу позивача податкових накладних, які також складені відповідно до чинних нормативних вимог, контролюючим органом не заперечується, проте їх зміст поставлено під сумнів з підстав, наведених вище, з яких відповідач робить висновок про дефектність (нікчемність) господарських операцій, проведених згідно спірних угод.

Проте висновки, які контролюючий орган робить з аналізу встановлених ним фактів суд вважає передчасними та такими, що не обґрунтовані належним чином.

При цьому суд зазначає, що копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом – Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

На підставі зазначених вище обставин суд доходить висновку, що подані позивачем документи, підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ним як покупцем витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття коштів з його власності свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Можливі наявні недоліки деяких первинних документів не можуть слугувати підставою для невизнання господарської операції, що ними оформлена, за умови належного документального підтвердження даної господарської операції іншими доказами.

Крім того, суд зауважує, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від іншої особи, зокрема, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а відтак, якщо останній не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов’язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для висновків про порушення платника податку щодо якого було проведено податкову перевірку, вимог податкового законодавства у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження здійснених господарських операцій та їх належного податкового обліку.

Так само будь-які сумніви щодо реальності господарської діяльності контрагента сумлінного платника податків не можуть впливати на права останнього за умови доведення ним реальності вчинених угод з таким контрагентом.

Зазначена позиція узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, яку суди України застосовують як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, Європейський Суд з прав людини, у своєму рішенні від 22.01.2009 р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню.

На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Наявні в справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад з метою проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди.

Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при дослідженні матеріалів судової справи не виявлено.

Правове регулювання спірних відносин полягає в наступному.

Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об’єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, з аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням Закону, а підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження ним сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

З урахуванням наведених вище норм доводів суд вважає, що позивачем було правомірно сформовано податковий кредит в даній справі на підставі належних господарських операцій, які було оформлено відповідним чином.

Відтак, суд вважає спростованими твердження контролюючого органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України щодо завищення податкового кредиту та, відповідно, заниження сум податку на додану вартість у перевіреному періоді, наведені в акті податкової перевірки в даній справі.

В зв’язку з наведеним суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Також суд враховує, що будь-яке рішення чи дії суб’єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об’єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, перевіривши оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення, суд доходить висновку про їх невідповідність приписам чинного законодавства та дійсним обставинами справи.

В зв’язку з наведеним позовні вимоги про їх скасування є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1,2, 6,7,19, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-УСПІХ" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0002411411 від 03.11.2017р, №0002421411 від 03.11.2017р.

Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань (вул. Пушкінська, буд. 46,м.Харків, 61057, код 39599198), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-УСПІХ" (вул. Жовтнева, буд. 71-а, оф. 1,м. Харків,61177, код 32867317) суму сплаченого судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду. Або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 08 червня 2018 року.

Суддя О.В. Панченко