Рішення № 74543566, 08.06.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2018 р. № 814/585/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом:ОСОБА_1, вул. Соснова, 25, м. Нова Одеса, Новоодеський район, Миколаївська область, 56600 до відповідача:Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про:визнання дій відповідача протиправними; скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2017 № 8396-00,ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати дії Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (надалі – Управління або відповідач) щодо винесення податкового повідомлення-рішення № 8396-00 від 30.06.2017 протиправними;

скасувати податкове повідомлення-рішення № 8396-00 від 30.06.2017, яким позивач був зобов’язаний сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік в сумі 53 561,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що рішення Новоодеської міської ради від 20.01.2015 № 4, яким на території міста ОСОБА_2 був встановлений податок на нерухоме майно, було прийнято з порушенням норм Податкового кодексу України, а тому не може бути підставою для оподаткування на території міста ОСОБА_2. Також ОСОБА_1 зазначив, що адміністративна справа, предметом якої є законність вказаного рішення, розглядається в касаційному порядку.

Ухвалою про відкриття провадження у справі суд зобов’язав позивача подати належним чином засвідчені копії документів, що містять опис нерухомого майна та його площу; зобов’язав відповідача подати розрахунок суми податкового зобов’язання та належним чином засвідчені копії документів, що були враховані при визначенні суми податку.

Сторони вимоги суду не виконали, тому ухвалою від 22.03.2018 (арк. спр. 40-41) суд повторно, а ухвалою від 12.04.2018 (арк. спр. 51-52) – втретє зобов’язав сторін подати докази.

Позивач вимоги суду не виконав; відповідач подав суду «Розрахунок суми податкового зобов’язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік» (додаток до податкового повідомлення-рішення від 01.06.2017 № 8396-00, надалі – Розрахунок) та «Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна» (надалі – Інформація).

У відзиві на позовну заяву (арк. спр. 43-44) Управління зазначило, що суму податку (1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 м2 належного позивачу нежитлового приміщення) було визначено відповідно до пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України та на підставі рішення Новоодеської міської ради від 20.01.2015 № 4 (з урахуванням змін, що були внесені рішенням від 25.03.2016 № 6). Також відповідач заперечив доводи позивача про те, що рішення Новоодеської міської ради не було офіційно оприлюднено.

На підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

У тексті позовної заяви міститься суперечлива інформація щодо дати прийняття податкового повідомлення-рішення (01.06.2017 та 30.06.2017); позивач додав копію рішення від 01.06.2017, тому суд розглянув позовні вимоги про скасування рішення від 01.06.2017.

01.06.2017 Управління прийняло податкове повідомлення-рішення № 8396-00 (надалі – Рішення, арк. спр. 28), яким, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, визначило суму податкового зобов’язання позивача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік в сумі 53 561,48 грн.

Згідно з підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування зазначеним податком є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вказано вище, суд тричі зобов’язував відповідача надати належним чином засвідчені копії документів, що були враховані при визначенні суми податку.

У наданій Управлінням Інформації (арк. спр. 57-58) відсутні відомості щодо загальної площі об’єкта нежитлової нерухомості, що належить позивачу.

Інші документи, які б підтверджували загальну площу об’єкта нежитлової нерухомості, у справі відсутні.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки відповідач не довів належними доказами правильність визначення суми податкового зобов’язання, суд дійшов висновку про те, що Рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Висновком про визнання протиправним та скасування Рішення суд надав оцінку і діям відповідача щодо прийняття цього Рішення, тому, на думку суду, підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача відсутні.

Судовий збір розподіляється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 139, 194, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (вул. Соснова, 25, м. Нова Одеса, Новоодеський район, Миколаївська область, 56600, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте 01.06.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 8396-00.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь ОСОБА_1 (вул. Соснова, 25, м. Нова Одеса, Новоодеський район, Миколаївська область, 56600, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в сумі 704,80 грн., сплачений платіжним дорученням від 17.02.2018 № Р24А372285237А77936.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна