Рішення № 74542859, 05.06.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року о 16 год. 10 хв.Справа № 808/499/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.,

за участю секретаря судового засідання Мхитарян К.М.

за участю:

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (69037, АДРЕСА_1)

до Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 14)

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі – відповідач, Запорізька ОДПІ), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення від 24.11.2016 №0018911300 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в розмірі 2758,48 грн.;

зобов’язати Запорізьку об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Запорізькій області здійснити перерахунок платежів ФОП ОСОБА_1 з єдиного внеску починаючи з 21.09.2015.

Ухвалою суду від 13.02.2018 вищевказану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 05.03.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 19.03.2018.

Ухвалою суду від 19.03.2018 відкладено підготовче судове засідання на 23.04.2018.

Ухвалою суду від 23.04.2018 відкладено підготовче судове засідання на 03.05.2018.

Ухвалою суду від 03.05.2018 відкладено підготовче судове засідання на 22.05.2018.

Ухвалою суду від 22.02.2018 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи на 29.05.2018.

В судовому засіданні 20.05.2018 в розгляді справи оголошено перерву до 05.06.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно та не обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, оскільки контролюючим органом застосовано до позивача штрафні санкції та пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску, який підлягав сплаті в період її реєстрації як фізичної особи – підприємця на території проведення антитерористичної операції (далі - АТО). Вказує, що лише з 21.09.2015 позивачем було змінено місце реєстрації на місто Запоріжжя, у зв’язку з чим до позивача не можуть застосовуватись штрафні санкції та пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску під час перебування на обліку на території проведення АТО, відповідно до положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Зазначає, що контролюючим органом положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» враховано не було та протиправно було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, яке в свою чергу призвело до того, що зобов’язання з єдиного внеску, які сплачувались позивачем після реєстрації у м. Запоріжжі, зараховувались в погашення заборгованості за попередні періоди чим також порушено права та законні інтереси позивача.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання призначене на 15 годину 00 хвилин 05 червня 2018 року не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Відповідно до приписів ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи без участі представника відповідача.

В поданих до суду письмовому відзиві та запереченнях відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що ФОП ОСОБА_1 з 17.09.2015 перебуває на обліку в Запорізькій ОДПІ (відділення у Хортицькому районі). Вказує, що згідно з даними інформаційної системи органу доходів і зборів станом на 17.09.2015 в інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 обліковувалась недоїмка по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 5071,80 грн., що утворилась внаслідок несплати позивачем нарахувань єдиного внеску за 3 квартал 2014 року в розмірі 1267,95 грн., за 4 квартал 2014 року в розмірі 1267,95 грн., за 1 квартал 2015 року в розмірі 1267,95 грн. та за 2 квартал 2015 року в розмірі 1267,95 грн. Разом з тим, позивачем суми грошового зобов’язання за вказані періоди сплачувались з затримкою та порушенням строків визначених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», що зумовило прийняття рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені. Також, відповідач вказав на безпідставність твердження позивача про відсутність підстав для застосування до неї штрафних санкцій та пені, у зв’язку з тим, що вона була зареєстрована на території проведення АТО, оскільки підставою для звільнення від обов’язку сплачувати єдиний внесок є по-перше наявність обставини передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», а по-друге – заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Проте, ФОП ОСОБА_1 жодних заяв до Запорізької ОДПІ не подавалось, у зв’язку з чим контролюючим органом правомірно було прийнято оскаржуване рішення. Також, відповідач посилався на Закон України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесено зміни до Закону України від 02 вересня 2014 року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», зокрема вилучено пп.8 п.4 ст.11 Закону №1669 та відповідно скасовано п.9 прим.4 розд.VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464, у зв’язку з чим вважає, що чинним законодавством не передбачено особливих умов щодо виконання зобов’язань платниками єдиного внеску, які перебувають на обліку у контролюючих органах, розташованих на території пунктів де проводилась АТО. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено та не заперечувалось учасниками справи, що ОСОБА_1 до 21.09.2015 була зареєстрована як фізична особа – підприємець в місті Ясинувата Донецької області та перебувала на обліку Ясинуватської ОДПІ.

21 вересня 2015 позивачем змінено місце реєстрації з міста Ясинувата Донецької області на місто Запоріжжя Запорізької області та позивача прийнято на податковий облік до Запорізької ОДПІ (відділення у Хортицькому районі).

24 листопада 2016 року Запорізькою ОДПІ (відділення у Хортицькому районі) прийнято рішення №0018911300 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 126,80 грн. за період з 21.10.2014 до 13.10.2015, у розмірі 760,78 грн. за період з 21.01.2015 до 20.10.2016, та нараховано пеню у розмірі 1870,90 грн. (а.с.11).

Вважаючи прийняте рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення став висновок контролюючого органу про несвоєчасну сплату позивачем зобов’язань з єдиного внеску за 3 квартал 2014 року в розмірі 1267,95 грн., за 4 квартал 2014 року в розмірі 1267,95 грн., за 1 квартал 2015 року в розмірі 1267,95 грн. та за 2 квартал 2015 року в розмірі 1267,95 грн.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги стверджує про те, що оскільки у вказані періоди вона була зареєстрована на території проведення АТО, то відповідно звільняється від обов’язку сплати єдиного внеску за такі періоди, а штрафні санкції та пеня не можуть нараховуватись на такі зобов’язання.

Суд зазначає, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону №2464 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

З матеріалів справи встановлено та не оскаржувалось представниками сторін, що ФОП ОСОБА_1 сума зобов’язання з єдиного внеску за 3 квартал 2014 року в розмірі 1267,95 грн., за 4 квартал 2014 року в розмірі 1267,95 грн., за 1 квартал 2015 року в розмірі 1267,95 грн. та за 2 квартал 2015 року в розмірі 1267,95 грн., у строк встановлений абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону №2464 сплачено не було.

Так, з матеріалів адміністративної справи встановлено, що ФОП ОСОБА_1 сплачено єдиний внесок:

за 3 квартал 2014 року по строку сплати 20.10.2014 сплачено (погашено) платником 1267,95 грн. (п/д №2070/2700 від 13.10.2015 у сумі 1267,95 грн.) у період з 21.10.2014 по 13.10.2015;

за 4 квартал 2014 року по строку сплати 20.01.2015 сплачено (погашено) платником 1267,95 грн. (п/д №2070/2700 від 13.10.2015 у сумі 55,52 грн., п/д №13725283-3 від 19.01.2016 у сумі 1212,43 грн.) у період з 21.10.2015 по 19.01.2016;

за 1 квартал 2015 року по строку сплати 20.04.2015 сплачено (погашено) платником 1267,95 грн. (п/д №13725283-3 від 19.01.2016 у сумі 222,08 грн., п/д №14611591-3 від 19.04.2016 у сумі 909,48 грн. та п/д №2262/5147 від 19.07.2016 у сумі 136,39 грн.) у період з 21.04.2015 по 19.07.2016;

за 2 квартал 2015 року по строку сплати 20.07.2015 сплачено (погашено) платником 1267,95 грн. (п/д №2262/5147 від 19.07.2016 у сумі 804,77 грн., п/д №2327/4914 від 20.10.2016 у сумі 463,18 грн.) у періоді з 21.07.2015 по 20.10.2016.

Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону №2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

В редакції пункту 2 частини 11 статті 25 Закону №2464 до 01.01.2015 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

З матеріалів справи встановлено, що контролюючим органом, на підставі п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464, до ФОП ОСОБА_1 за період з 21.10.2014 по 13.10.2015 застосована штрафна санкція у розмірі 10% своєчасно не сплаченої суму, що складає 126,80 грн. (1267,95 х 10%) та за період з 21.01.2015 по 20.10.2016 застосована штрафна санкція у розмірі 20% своєчасно не сплаченої суми, що складає 760,78 грн. (3803,85 грн. х 20%), а також нараховано пеню з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу у розмірі 1870,90 грн.

Щодо твердження позивача на відсутність у неї обов’язку сплачувати зобов’язання з єдиного внеску за спірний період, у зв’язку з тим, що у період 3 квартал 2014 – 2 квартал 2015 вона перебувала на податковому обліку на території проведення АТО, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що з 15 жовтня 2014 року набув чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон №1669-VII), який визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1669-VII внесено зміни до Закону №2464, а саме підпункт «б» розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13 березня 2015 року) такого змісту:

«9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року №1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

З матеріалів справи встановлено, що до 21.09.2015 позивач, як фізична особа – підприємець була зареєстрована за адресою 86001, АДРЕСА_2 та перебувала на обліку в Ясинуватській ОДПІ.

21 вересня 2015 року внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, щодо юридичної (податкової) адреси – 69114, АДРЕСА_3.

Суд зазначає, що місто Ясинувата Донецької області входить до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року №1275-р (чинне).

З огляду на дію абзацу третього пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VІ відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Отже, позивач звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови перебування її на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.

При цьому, суд також вважає безпідставними посилання податкового органу на неподання позивачем у порядку Закону №2464-VІ заяви про звільнення від обов'язків, передбачених цим Законом, з огляду на те, що антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014, на момент виникнення спірних правовідносин тривала, а спірне рішення прийняте в період проведення цієї операції. Крім того, відповідальність урегульована окремою нормою цього пункту. Вимоги щодо заяви платника єдиного внеску як підстави для звільнення від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 цього Закону, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення атитерористичної операції, не можна виривати з контексту норми, яка вимагає системного аналізу положень у сукупності статей 6, 25 та пункту 9-4 розділу VIII Закону №2464-VІ.

Разом з тим, на переконання суду, Закон №2464 не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Вказана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду викладеної в рішенні від 30.03.2018 по справі №812/292/18 (№Пз/9901/22/18).

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що 21 вересня 2015 року внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, щодо юридичної (податкової) адреси ФОП ОСОБА_1 – 69114, АДРЕСА_3, а також позивача прийнято на податковий облік до Запорізької ОДПІ (Хортицьке відділення).

Тобто, в даному випадку саме з моменту перереєстрації та взяття ФОП ОСОБА_1 на облік в податковому органі на території на якій не проводиться антитерористична операція (м. Запоріжжя Запорізької області) позивач втратив пільги запровадженні пунктом 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 щодо можливості своєчасного невиконання обов'язків платника єдиного внеску та відповідно поновились обов’язки щодо погашення сум єдиного внеску.

При цьому, суд погоджується з твердженням позивача про те, що до 21.09.2015 до неї контролюючим органом не могли застосовуватись штрафні санкції та пеня за несвоєчасне виконання обов’язків з нарахування та сплати єдиного внеску, у зв’язку з дією пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464.

Проте, після перереєстрації на облік до м. Запоріжжя у позивача знову виник обов’язок сплати єдиного внеску у встановленому Законом №2464 порядку та розмірі, зокрема і за 3 квартал 2014 року, 4 квартал 2014 року, 1 квартал 2015 року, за 2 квартал 2015 року, що не був сплачений під час її обліку на території проведення АТО.

Позивачем зобов’язання за вказаний період в розмірі 1267,95 грн. фактично погашено 13.10.2015, а зобов’язання в розмірі 3803,85 грн. – 20.10.2016.

Тобто, контролюючий орган мав право на застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкції за несвоєчасну сплату зобов’язань в розмірі 1267,95 грн. та 3803,85 грн., у зв’язку з їх не сплатою після перереєстрації (з 22.09.2015) на територію на якій не проводиться АТО.

Крім того, відповідно до ч.13 ст.25 Закону №2464 нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

З матеріалів справи судом встановлено, що контролюючим органом в оскаржуваному рішенні позивачу нарахована пеня в розмірі 1870,90 грн., а саме:

- з 21.10.2014 по 13.10.2015 у сумі 453,93 грн.;

- з 21.01.2015 по 13.10.2015 у сумі 14,77 грн.;

- з 21.01.2015 по 19.01.2016 у сумі 441,32 грн.;

- з 21.04.2015 по 19.01.2016 у сумі 60,85 грн.;

- з 21.04.2015 по 19.04.2016 у сумі 331,96 грн.;

- з 21.04.2015 по 19.07.2016 у сумі 62,19 грн.;

- з 21.07.2015 по 19.07.2016 у сумі 293,74 грн.;

- з 21.07.2015 по 20.10.2016 у сумі 212,14 грн.

Разом з тим, як зазначалось судом вище, у період перебування позивача на обліку на території проведення АТО до ФОП ОСОБА_1 не могли застосовуватись штрафні санкції та пеня, а відтак контролюючим органом не правомірно проведено розрахунок пені, оскільки нарахування пені в даному випадку повинне мати місце виключно після перереєстрації позивача з території на якій проводиться АТО, тобто з 22.09.2015.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що пеня яка повинна була бути нарахована позивачу з 22.09.2015 по дату фактичного виконання вказаних зобов’язань (включно) складає 86,04 грн. (з 22.09.2015 по 13.10.2015 – 0,12 грн.; з 22.09.2015 по 19.01.2016 – 14,55 грн.; з 22.09.2015 по 19.01.2016 – 2,67 грн.; з 22.09.2015 по 19.04.2016 – 19,19 грн., з 22.09.2015 по 19.07.2016 – 4,12 грн.; з 22.09.2015 по 19.07.2016 – 24,30 грн., з 22.09.2015 по 20.10.2016 – 18,30 грн.; з 22.09.2015 по 13.10.2015 – 2,79 грн.), що зумовлює наявність підстав для скасування пені в частині 1784,86 грн.

Крім того, враховуючи те, що контролюючим органом здійснювались заходи щодо зарахування коштів сплачених позивачем на виконання поточних зобов’язань в рахунок погашення заборгованості минулих періодів, зокрема і за оскаржуваним рішенням про нарахування пені та штрафних санкцій, то наявні підстави для зобов’язання Запорізьку об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Запорізькій області здійснити перерахунок платежів Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з єдиного внеску починаючи з 21.09.2015, з урахуванням рішення по даній справі.

Щодо посилання позивача на пункт 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464, відповідно до якого недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Суд зазначає, що наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577 затверджено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, який розроблений відповідно до статті 101 глави 9 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс), визначає механізм списання безнадійного податкового боргу (далі – Порядок №577).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку №577 визначено, що під терміном «безнадійний податковий борг» слід розуміти:

1) податковий борг платника податків, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута;

2) податковий борг фізичної особи, яка:

визнана в судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;

померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;

понад 720 днів перебуває у розшуку;

3) податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу;

4) податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

5) податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду, а для банків - на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.

Згідно пункту 4.1 Порядку №577 У випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.

До заяви обов’язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

Тобто, списання недоїмки зі сплати єдиного внеску, відповідно до пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464, передбачає вчинення платником єдиного внеску активних дій пов’язаних із зверненням до контролюючого органу з заявою про списання недоїмки зі сплати єдиного внеску, яка розглядається контролюючим органом відповідно до Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків.

Разом з тим, позивачем до матеріалів адміністративної справи не надано доказів на підтвердження того, що позивач звертався до контролюючого органу з питання списання недоїмки зі сплати єдиного внеску, що спростовує висновок позивача про відсутність обов’язку сплачувати зобов’язання з єдиного внеску за 3 квартал 2014 року, 4 квартал 2014 року, 1 квартал 2015 року, за 2 квартал 2015 року, оскільки така недоїмка не була у встановленому порядку списана як безнадійна.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач діяв не в повному обсязі обґрунтовано та без врахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішень, що зумовлює наявність підстав для часткового скасування рішення від 24.11.2016 №0018911300 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, в частині нарахування пені на суму 1784,86 грн.

Щодо стягнення судових витрат у вигляді судового збору та витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду;

3) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов’язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п’ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За результатами розгляду адміністративної справи, враховуючи часткове задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1, вирішуючи питання співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь ФОП ОСОБА_1 сплаченої суми судового збору в розмірі 2218,04 грн. (дві тисячі двісті вісімнадцять гривень 04 копійки) та витрат на правову допомогу в розмірі 1500,00 грн. (одна тисяча п’ятсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Отже, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (69037, АДРЕСА_4) до Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 14) про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 24.11.2016 №0018911300 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині нарахування пені на суму 1784,86 грн.

Зобов’язати Запорізьку об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Запорізькій області здійснити перерахунок платежів Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з єдиного внеску починаючи з 21.09.2015.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 2218,04 грн. (дві тисячі двісті вісімнадцять гривень 04 копійки) та витрати на правову допомогу в розмірі 1500,00 грн. (одна тисяча п’ятсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 08.06.18

Суддя М.С. Лазаренко