Ухвала суду № 74542803, 04.06.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/12817/17 Провадження №11-кп/773/147/18 Головуючий у 1 інстанції:Ющук О. С. Категорія:ч.3 ст. 297 КК України Доповідач: Лівандовська-Кочура Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2018 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Лівандовської-Кочури Т.В.,

суддів – Гапончука В.В., Філюка П.Т.,

з участю секретаря – Білоуса І.Л.,

прокурора – Грицюка Р.П.,

захисника - ОСОБА_1,

обвинувачених – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Волинської області на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

Даним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, ІНФОРМАЦІЯ_4, неодруженого, громадянина України, в порядку ст. 89 КК України не судимий,

засуджено:

-за ч.3 ст. 297 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки:

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_6, непрацюючого, ІНФОРМАЦІЯ_4, неодруженого, громадянина України, раніше не судимого,

-за ч.3 ст. 297 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки:

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

В порядку ст. 100 КПК України вироком вирішено долю речових доказів.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_2 23 червня 2017 року близько 23.00 год. діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3 перебуваючи на території Братської могили воїнів, які боролися проти нацизму у роки Другої світової війни, що знаходиться по вул. Незалежності смт. Торчин, Луцького району, Волинської області, демонструючи своє зневажливе ставлення до загальноприйнятих у суспільстві моральних засад в частині поваги до померлих та місць їх поховання, керуючись корисливими мотивами, реалізовуючи свої злочинні наміри, спрямовані на руйнування Братської могили, демонтували 13 її надгробних плит, після чого незаконно заволоділи ними та в подальшому реалізували як металобрухт, за що отримали грошові кошти, чим спричинили Торчинській селищній раді матеріальних збитків на загальну суму 19 000 гривень.

Таким чином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своїми умисними діями, що виразились у руйнуванні Братської могили, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.297 КК України.

У поданій апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинувачених, вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. У зв’язку з цим, просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати доведеним обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 297 КК України, що полягає у руйнуванні Братської могили воїнів, які боролись проти нацизму у роки Другої світової війни, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів. Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кожного зокрема, винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 297 КК України та призначити покарання у виді 4 роки 6 місяців. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на строк 3 роки з покладенням на них обов’язків, передбачених п.п.1, 2 ч. 1, п. 2 ч.2 ст. 76 КК України.

В обґрунтування своїх вимог прокурор вказує, що місцевий суд хоча і правильно визнав доведеним обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 297 КК України за обставинами інкримінованими в обвинувальному акті, однак при формулюванні та визнанні доведеним юридичної формули кримінального правопорушення, суд, без наведення відповідних мотивів, безпідставно відкинув обвинувачення в частині інкримінованої обвинуваченим за ч.3ст. 297 КК України кваліфікуючої ознаки – руйнування Братської могили воїнів, які боролися проти нацизму у роки Другої світової війни.

Крім цього, прокурор зазначає, що при призначенні обвинуваченим покарання, судом не враховано положення ст.ст. 65, 69-1 КК України. Так, санкцією ч. 3 ст. 297 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 7 років, а тому максимальна міра покарання у виді позбавлення волі, яку можливо призначити обвинуваченим становить 4 роки 6 місяців.

Заслухавши доповідача, який виклав суть оскаржуваного вироку і доводи апеляційної скарги, прокурора, який подану ним апеляційну скаргу підтримав, пояснення обвинувачених та їх захисників, які кожен окремо, заперечили апеляцію прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави ухвалення.

Згідно із ст. 94 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні усіх обставин кримінального провадження, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На думку апеляційного суду, при ухваленні рішення судом першої інстанції вказаних вимог закону дотримано не було.

Як вбачається з вироку суду, обвинуваченим визнано винними та засуджено за ч. 3 ст. 297 КК України.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що докази на підтвердження встановлених органом досудового розслідування обставин вчинення обвинуваченими злочину, за згодою учасників судового провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України не досліджувалися.

Посилання прокурора на те, що суд, при формулюванні та визнані доведеним юридичної формули кримінального правопорушення, без наведення відповідних мотивів, безпідставно відкинув обвинувачення в частині інкримінованої обвинуваченим за ч. 3 ст. 297 КК України кваліфікуючої ознаки – руйнування Братської могили воїнів, які боролися проти нацизму у роки Другої світової війни, апеляційний суд вважає обґрунтованими.

В силу ч. 3 ст. 374 КК України у мотивувальній частині обвинувального вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Згідно обвинувального акту органом досудового розслідування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачувалися в умисних діях, які виразились в руйнуванні Братської могили воїнів, які боролися проти нацизму у роки Другої світової війни, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

При цьому, згідно юридичної формули кримінального правопорушення, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразились в руйнуванні Братської могили, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 297 КК України.

Наведене свідчить про суперечності у вироку суду в частині формулювання обвинувачення, яке впливає на правильність кваліфікації дій обвинувачених. Оскільки розгляд кримінального провадження місцевим судом проводився в порядку ст.349 КПК України, без дослідження доказів, апеляційний суд, позбавлений можливості перевірити фактичні обставини вчиненого злочину.

Допущена неповнота судового розгляду даного кримінального провадження, а також істотні порушення КПК України в своїй сукупності перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване рішення, Тому, вирок підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

У зв’язку із тим, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, відповідно до ч. 2 ст. 415 КПК України, апеляційний суд не вирішує наперед питання про доведеність чи недоведеність винуватості обвинуваченого, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

При новому розгляді слід усунути виявленні порушення кримінального процесуального закону, розгляд провадження провести у відповідності до вимог КПК України та за його наслідками прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415 КПК України, апеляційний суд Волинської області,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Волинської області задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 листопада 2017 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду.

Головуючий

Судді: