Рішення № 74542767, 08.06.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2018 р. справа № 340/687/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чуприни О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій щодо обмеження виплати пенсії в розмірі 10-ти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність з 20.12.2016 по 20.06.2017 та зобов'язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту також – позивач, ОСОБА_1І.) 20.12.2017 звернувся у Верховинський районний суд Івано-Франківської області з адміністративним позовом до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі по тексту також – відповідач, Косівське об'єднане Управління ПФУ області) про визнання неправомірними дій щодо обмеження виплати пенсії в розмірі 10-ти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність з 20.12.2016 та зобов'язання до вчинення дій.

Верховинським районним судом Івано-Франківської області без вирішення питання про відкриття провадження у справі ухвалою від 21.12.2017 матеріали за вказаним адміністративним позовом направлено за підсудністю до Івано-Франківського окружного адміністративного суду у відповідності до вимог частини 2 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 12).

До Івано-Франківського окружного адміністративного суду матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 надійшли 23.01.2018 (а.с. 16).

Івано-Франківським окружним адміністративним судом, за наслідками виконання позивачем вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, 12.02.2018, на підставі статей 260-261 КАС України відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведенням судового засідання та виклику сторін (а.с. 21-22).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, посилаючись на дію з 1 січня по 31 грудня 2016 року і з 1 січня по 31 грудня 2017 року положень частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року за №2262-XII (далі по тексту також – Закон №2262-XII), без врахування висновків рішення Конституційного суду України від 20 грудня 2016 року за №7-рп/2016 (справа 1-38/2016), яким визнано положення частини 7 статті 43 Закон №2262-XII такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), відмовив з 20.12.2016 у виплаті пенсії в повному розмірі без обмеження 10-ма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. На переконання позивача, Конституційний Суд України, мотивуючи своє рішення констатував, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлено Законом №2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб. З урахуванням вказаного вважає необґрунтованим обмеження максимального розміру пенсії сумою не більше 10 740,00 гривень, яке на період з 1 січня по 31 грудня 2016 і з 1 січня по 31 грудня 2017 року введено в дію відповідними редакціями другого речення частини 7 статті 43 Закон №2262-XII, а дії відповідача по не виплаті з 20 грудня 2016 року належної пенсії в повному розмірі - протиправними.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 26.02.2018 (а.с. 39-41). У відзиві відповідач зазначив, що не погоджується із адміністративним позовом, оскільки пенсія по інвалідності ІІ групи призначена ОСОБА_1 з 01.11.2012 відповідно до розпорядження від 25.01.2013 за №115438, тобто після набрання чинності статті 2 Закону України ''Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи'' №3668-VІ (далі по тексту також – Закон №3668-VІ), якою обмежено виплату пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. У зв’язку з чим, відсутні підстави для виплати пенсії без обмеження її десятьма прожитковими мінімумами. Крім того, відповідач вказав, що право позивача на виплату компенсації втрати частини доходів при одноразовій виплаті пенсії за рішенням суду не відповідає чинному законодавству. Посилаючись на статті 1, 2 Закону України ''Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати" (далі по тексту також – Закон №2015-ІІІ) та правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в ухвалі від 04 лютого 2016 року у справі №К/800/43911/15, зазначив, що відповідна компенсація здійснюють громадянам у разі втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація здійснюється за умови затримки у виплаті доходів, які вже були нараховані конкретним громадянам. У спірних же відносинах, на переконання відповідача, відповідний дохід (оспорюваний розмір пенсії) не був нарахований позивачу, що виключає правові підстави застосовувати положення Закону №2015-ІІІ. Крім того, відповідач вважає, що позивач частково пропустив, встановлені КАС України, строки звернення до суду щодо заявлених позовних вимог.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 визнано не поважними підстави поновлення строку звернення до суду, вказані ОСОБА_1 у заяві від 07.02.2018, а позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, в частині позовних вимог з приводу визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі щодо обмеження виплати пенсії 10-ма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність з 20 грудня 2016 року по 20 червня 2017 року, та зобов'язання Косівське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області виплатити нараховані суми пенсії без обмеження 10-ма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність за період з 20 грудня 2016 року по 20 червня 2017 року та нарахування компенсації втрати частини доходів на недовиплачені суми пенсії за період з 20 грудня 2016 року по 20 червня 2017 року, залишено без розгляду (а.с. 53-57).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 у задоволенні решти заявлених ОСОБА_1 позовних вимог відмовлено (а.с. 58-63).

Не погоджуючись із вказаним рішенням та ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.03.2018, ОСОБА_1 оскаржив їх до Львівського апеляційного адміністративного суду (а.с. 71-75, 82-88).

За наслідками такого оскарження, Львівським апеляційним адміністративним судом 02.05.2018 прийнято постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 задоволено частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано дії ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо обмеження виплати пенсії ОСОБА_1 з 21.06.2017 протиправними. Зобов'язано Косівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області виплатити ОСОБА_1 нараховані суми пенсії без обмеження 10 (десять) прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з 21.06.2017, з врахуванням проведених виплат пенсії. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 122-127).

Також, 02.05.2018 Львівським апеляційним адміністративним судом ухвалено постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 задоволено частково. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог в адміністративній справі №340/687/17 скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с. 128-131).

До такого висновку Львівський апеляційний адміністративний суд дійшов з причин неповного з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного залишення частини позовних вимог без розгляду за період з 20 грудня 2016 року по 20 червня 2017 року.

Вказана адміністративна справа надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду 30.05.2018 (а.с. 136).

За змістом статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, серед іншого, є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Ухвалою суду від 30.05.2018 прийнято до провадження адміністративну справу №340/687/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій щодо обмеження виплати пенсії в розмірі 10-ти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність з 20.12.2016 по 20.06.2017 та зобов'язання до вчинення дій (а.с. 140-142).

04.06.2018 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, яка мотивована тим, що ОСОБА_1, визначаючи першу позовну вимогу, скеровану до Управління Пенсійного фонду у Верховинському районі Івано-Франківської області, не врахував положення Постанови Кабінету Міністрів України за №1055 від 16.12.2015 ''Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України'', згідно якої останній реорганізовано в Косівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області. У зв’язку із чим позивач першу позовну вимогу сформулював до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області. Крім того, в другій позовній вимозі після слів ''… з врахуванням проведених виплат пенсій та в подальшому… '' ОСОБА_1 збільшив свої вимоги наступним змістом ''…, до внесення змін в законодавство, … '' (а.с. 146-147).

Так як в даній справі наявний адміністративний позов, відзив на адміністративний позов, письмові докази, якими позивач та відповідач обґрунтовують свої вимоги та заперечення, враховуючи дату постановлення ухвали про відкриття провадження у справі, продовження розгляду даної справи здійснено зі стадії судового розгляду справи по суті.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в частині позовних вимог з 20.12.2016 по 20.06.2017, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

ОСОБА_1 з 03 лютого 1993 року призначено пенсію по інвалідності ІІІ групи у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

З 01 листопада 2012 року позивачу на підставі статті 27 Закону №2262-XII призначено пенсію по інвалідності ІІ групи, відповідно до розпорядження №115438 від 25.01.2013.

Із 01 січня 2016 року по час звернення до суду виплата пенсії позивачу проводиться із встановленим частиною 7 статті 43 Закону №2262-XII обмеженням, відповідно до якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень (друге речення частини 7 статті 43 Закону №2262-XII).

Після того, як позивачу стало відомо про Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 (справа1-38/2016), яким визнано такими що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, позивач 22 березня 2017 року звернувся до Верховинського відділу обслуговування громадян ОСОБА_2 об'єднаного Управління ПФУ області із письмовою заявою про виплату позивачу із 20 грудня 2016 року пенсії по інвалідності, призначену на підставі Закону №2262-XII, без обмеження сумою 10 740,00 гривень (а.с. 6).

Не отримавши відповідь на вказану заяву, позивач повторно 07 серпня 2017 року та 15 листопада 2017 року звернувся до Верховинського відділу обслуговування громадян ОСОБА_2 об'єднаного Управління ПФУ області із аналогічними письмовими заявами (а.с. 7, 8-9).

Листом відповідача від 15.12.2017 за №122/Т-15 позивачу надано відповідь на останнє звернення, яким повідомлено, що норми, які визнані Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року не конституційними обмежені періодом застосування з 1 січня по 31 грудня 2016 року.

З 01.01.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 за №1774-19, яким внесено нові зміни до частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, за змістом яких на період з 1 січня по 31 грудня 2017 року встановлено обмеження максимального розміру пенсії в сумі 10 740,00 гривень.

На підставі вказаного відповідач повідомив позивача, що максимальний розмір його пенсії тимчасово по 31.12.2017 не може перевищувати 10 740,00 гривень (а.с. 30-31).

На переконання позивача, ОСОБА_2 об’єднаним Управління ПФУ області протиправно обмежено виплату пенсії в розмірі 10 740,00 гривень на підставі положень закону, які визнані не конституційними.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом шостим статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до Закону України №3668-VI від 08.07.2011 "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" викладено частину 5 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в наступній редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".

Водночас, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону установлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Законом України №911-VIII від 24.12.2015 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину 5 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".

Пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 "У справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-XII зі змінами, зокрема: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Свої висновки Конституційний Суд України обґрунтував тим, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Положення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зі змінами, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного Рішення, тобто, з 20.12.2016.

Відповідно до Закону України №1774-VIII від 06.12.2016 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".

Виходячи із системного аналізу наведених норм, суд вважає, що у розглядуваному випадку із моменту запровадження спірного обмеження пенсій величиною 10 (десять) прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", такі не поширювалися на пенсію позивача, яка була призначена до прийняття Закону України №3668-VI від 08.07.2011 "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".

Подальші законодавчі обмеження пенсії позивача фіксованим розміром 10740 гривень не можуть бути застосовані, оскільки норми частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визнані неконституційними з 20.12.2016. При цьому, Законом України №1774-VIII від 06.12.2016 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01.01.2017, норми частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не відновлені, хоча й були фактично внесені зміни стосовно продовження періоду тимчасового обмеження максимального розміру пенсії розміром 10740 гривень.

Окрім цього, Законом України №911-VIII від 24.12.2015 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" викладено норми абзацу 3 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №3668-VI від 08.07.2011 "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" в наступній редакції: "Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам встановлюється законодавством незалежно від дати призначення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання)".

На час вступу в дію вказаного Закону позивач не був працюючим пенсіонером, оскільки звільнився з посади судді 25.11.2013 (постанова Верховної Ради України №604-VII від 19.09.2013 "Про звільнення суддів").

Також, ОСОБА_1 з 01.11.2012 проведено перерахунок пенсії по-інвалідності II групи відповідно до розпорядження №115438 від 25.01.2013. Підставою для такого переведення слугували приписи статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", згідно яких із зміною групи інвалідності, що настала після призначення пенсії, відповідно змінюється і розмір пенсії. Якщо при цьому у особи з інвалідністю внаслідок війни здоров'я погіршується у зв'язку із загальним захворюванням, трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, пенсія перераховується за новою групою інвалідності із збереженням її причини.

Таким чином, перерахунок пенсії при зміні групи інвалідності не є призначенням пенсії, через що обмеження у виплаті такої не могли застосовуватися до позивача.

Відтак, дії відповідача ОСОБА_2 об'єднаного Управління ПФУ області щодо обмеження максимального розміру пенсії відповідача, з 20.12.2016 по 20.06.2017, не ґрунтуються на вимогах закону.

Стосовно позовних вимог про виплату компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати суд виходить з того, що питання, пов'язані зі здійсненням такої компенсації, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Отже, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії): 2) порушення встановлених строків виплати нарахованих сум (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги і 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати", Кабінетом Міністрів України 21.02.2001 прийнято постанову №159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.

Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам.

Отже, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.

Звідси, вимоги в частині стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати за період з 20.12.2016 по 20.06.2017 за рішенням суду з огляду на положення норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, є безпідставними.

Стосовно доводів відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, щодо пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, слід зазначити наступне.

Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як уже зазначалось судом, позивач неодноразово (22.03.2017 та 07.08.2017) звертався до пенсійного органу із заявами щодо перерахунку пенсії, однак відповіді на дані звернення не отримував (а.с. 6-8).

На свою чергову заяву від 15.11.2017 позивачем отримано 21.12.2017 відповідь ОСОБА_2 об’єднаного Управління ПФУ області № 122/Т-15 від 15.12.2017 про відмову у виплаті пенсії без обмеження її максимального розміру 10 740 гривень.

Таким чином, про порушення своїх прав та інтересів позивач дізнався лише з письмової відповіді ОСОБА_2 об’єднаного Управління ПФУ області № 122/Т-15 від 15.12.2017.

До Івано-Франківського окружного адміністративного суду матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 надійшли 23.01.2018.

А тому, з урахуванням вказаного, а також враховуючи висновки Львівського апеляційного адміністративного суду, наведені в постанові від 02 травня 2018 року, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом про визнання неправомірними дій щодо обмеження виплати пенсії в розмірі 10-ти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність з 20.12.2016 по 20.06.2017 та зобов'язання до вчинення дій.

Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд приходить до переконання про наявність правових підстав для часткового задоволення заявленого позову, при цьому належить визнати протиправними дії ОСОБА_2 об’єднаного Управління ПФУ області щодо обмеження виплати пенсії ОСОБА_1 з 20.12.2016 по 20.06.2017; зобов'язати Косівське об’єднане Управління ПФУ області виплатити позивачу нараховані суми пенсії без обмеження 10 (десять) прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з 20.12.2016 по 20.06.2017, з врахуванням проведених виплат пенсії. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

При цьому суд зазначає про те, що, вирішуючи питання про зобов'язання здійснити перерахунок та виплачувати належні платежі, суд, у разі відсутності спору про право особи на отримання пенсії або встановлення такого права в судовому порядку, не має підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх перерахунку і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.

Враховуючи те, що Косівське об’єднане Управління ПФУ області є тим суб’єктом владних повноважень, який відповідає за порушення у спірних правовідносинах, а також беручи до уваги заяви позивача про уточнення позовних вимог від 04.06.2018, то перша позовна вимога ОСОБА_1 стосується саме останнього, а не Управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області.

В цій частині суд визнає протиправними дії безпосередньо ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України області.

Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача в подальшому, до внесення змін в законодавство, проводити виплату пенсії по інвалідності без обмеження 10 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність та сумою 10 740,00 гривень, суд виходить із наступних мотивів.

Вказана вимога скерована позивачем щодо правовідносини, які мають відбутися в майбутньому.

За змістом частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Пунктами 1 і 2 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

В свою чергу, публічно-правовий спір - спір, у якому, серед іншого, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

Системний аналіз коментованих норм процесуального закону свідчить, що останній не передбачає захисту адміністративним судом прав та інтересів громадян на майбутнє, якщо на день розгляду справи вони ще не порушені і спору з цього приводу не виникло.

З урахуванням вказаного вимоги ОСОБА_1 на майбутнє не підлягають до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо обмеження ОСОБА_1 виплати пенсії 10-ма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з 20 грудня 2016 року по 20 червня 2017 року.

Зобов'язати Косівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області виплатити ОСОБА_1 нараховані суми пенсії без обмеження 10-ма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, за період з 20 грудня 2016 року по 20 червня 2017 року, з врахуванням проведених виплат пенсії.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1, адреса: вул. Грушевського, 70, смт. Верховина, Івано-Франківська область, 78700, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1

Відповідач - Косівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, адреса: вул. Незалежності, 26 а, м. Косів, Івано-Франківська область, 78600, ідентифікаційний код юридичної особи – 40385698.

Суддя /підпис/ ОСОБА_3