Ухвала суду № 74541955, 07.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

07 червня 2018 р. Справа №805/4113/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Логойда Т.В., перевіривши виконання вимог законодавства при подачі позовної заяви державного підприємства «Український державний центр радіочастот» до Виконавчого комітету Краматорської міської ради, треті особи Кабінет Міністрів України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

Державне підприємство «Український державний центр радіочастот» (далі – ДП «Український державний центр радіочастот») звернулося до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило: визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Краматорської міської ради від 21 квітня 2010 року №222 в частині оформлення права державної власності на нежиле приміщення зонального пункту радіотехнічного контролю, яке розташовано за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Паркова, 91-163 Н, за державою Україна в особі Кабінету Міністрів України.

Зазначало, що в структурі ДП «Український державний центр радіочастот» утворено відокремлені підрозділи, одним з яких є центральна філія «Український державний центр радіочастот», на балансі якої перебуває вказане приміщення.

Відповідно до свідоцтва про право власності на вказане приміщення від 28 квітня 2010 року, що видане Виконавчим комітетом Краматорської міської ради на підставі оскарженого рішення від 21 квітня 2010 року №222, приміщення належить державі Україна в особі Кабінету Міністрів України, та закріплено за ДП «Український державний центр радіочастот» на праві повного господарського відання.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру об’єктів державної власності щодо державного майна від 07 вересня 2017 року, суб’єктом управління, який здійснює управління майном є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації.

Вважав, що в оскарженому рішенні помилково зазначено, що власником є держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, що перешкоджає власнику і позивачу, якому належить право повного господарського відання, здійснювати свою діяльність та порушує їх права та інтереси.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у пункті 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року (заяви №29458/04 та №29465/04) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria, заява № 7360/76) зазначив, що поняття «суд, встановлений законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається судом, встановленим законом, орган, який, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Позивачем оскаржується рішення Виконавчого комітету Краматорської міської ради в частині оформлення права власності на нерухоме майно, яке перешкоджає власнику - державі Україна в особі Кабінету Міністрів України (третій особі) і позивачу, якому належить право повного господарського відання, здійснювати свою діяльність та порушує їх права та інтереси.

Оскаржене рішення відповідача по суті є реалізацією волі власника на відчуження майна третій особі в справі, і це рішення виконане шляхом отримання третьою особою свідоцтва про право власності на приміщення.

Спір стосується права власності третьої особи на майно, що підтверджується свідоцтвом про право власності. Також стосується іншого речового права на майно, яке належить позивачу. Ставиться питання про визнання недійсним акту, що порушує такі права.

Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Інший порядок судового провадження для розгляду таких спорів встановлено частиною 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів.

Відповідно до пунктів 6 та 13 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Отже, у разі прийняття суб’єктом владних повноважень рішення про передачу майна у власність юридичній особі (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності такого рішення має вирішуватися у порядку господарської юрисдикції, оскільки виникає спір про право власності.

З огляду на наведене даний спір є приватно-правовим і не пов’язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єкта владних повноважень, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права викладені в постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року в справі № 465/11974/13-а (провадження № К/9901/6174/18), які відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, вирішення спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, яка встановлена статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України, і, відповідно, позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а підлягає розгляду господарським судом в порядку господарського судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 170, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а:

Відмовити у відкритті провадження в справі за позовом державного підприємства «Український державний центр радіочастот» до Виконавчого комітету Краматорської міської ради, треті особи Кабінет Міністрів України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, про визнання протиправним та скасування рішення.

Роз’яснити позивачеві, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції господарського суду в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом п’ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 07 червня 2018 року.

Суддя Логойда Т. В.