Постанова № 74541479, 04.06.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року Справа № 906/1468/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

при секретарі судового засідання Першко А.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Київського апеляційного господарського суду на рішення господарського суду Житомирської області від 22 червня 2016 року в справі №906/1468/15 (суддя Гансецький В.П.)

час та місце ухвалення: 22 червня 2016 року; м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65; вступна і резолютивна частина проголошена о 14:50 год; повний текст рішення складено 22 червня 2016 року

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Київського апеляційного господарського суду

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні первісного відповідача: 1) Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві; 2) Державної судової адміністрації України

про стягнення 727 656 грн 78 коп.

та за зустрічним позовом Київського апеляційного господарського суду

до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про тлумачення пункту 3.2 договору (найму) оренди нерухомого майна № 17/12-324 від 26 липня 2012 року

за участю предстаників сторін:

позивача (за первісним позовом) - не з'явився;

відповідача (за первісним позовом) - Качур Р.В.;

третьої особи 1 - не з'явився;

третьої особи 2 - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вищого господарського суду України від 12 квітня 2016 року (том 3; а.с. 87-92) в даній справі рішення господарського суду Житомирської області від 24 листопада 2015 року та постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2016 року за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі - Позивач (за первісним позовом)) до Київського апеляційного господарського суду (надалі - Відповідач (за первісним позовом)) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача (за первісним позовом): головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (надалі - Третя особа 1) та Державної судової адміністрації України (надалі - Третя особа 2) про стягнення 727 656 грн 78 коп. та за зустрічним позовом Відповідача (за первісним позовом) до Позивача (за первісним позовом) про тлумачення пункту 3.2 договору (найму) оренди нерухомого майна № 17/12-324 від 26 липня 2012 року скасовані в частині визнання недійсним пункту 3.2 договору оренди нерухомого майна від 26 липня 2012 року за №17/12-324 у частині відшкодування послуг з технічного обслуговування систем електропостачання будівлі.

Разом з тим, вищевказані судові рішення скасовані в частині відмови у задоволені первісного позову, та в цій частині справу направлено на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 22 червня 2016 року позов Позивача (за первісним позовом) до Відповідача (за первісним позовом) про стягнення 727 656 грн 78 коп. було задоволено.

При прийнятті вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 26 липня 2012 року між Позивачем (за первісним позовом) та Відповідачем (за первісним позовом) укладений Договір № 17/12-324 (найму) оренди нерухомого майна. Разом з тим, між Позивачем (за первісним позовом) та ТОВ "КП ЕНРІ" (надалі - Виконавець) укладений ряд договорів (№11/12-46 від 13 квітня 2012 року; № 11/12-472 від 03 грудня 2012 року; № 11/13-51 від 07 травня 2013 року; № 11/14-37 від 14 березня 2014 року), відповідно до яких Виконавець зобов'язався у 2012-2014 роках надавати послуги по утриманню у робочому та справному стані системи електропостачання будівлі (що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка 1) шляхом технічного обслуговування, забезпечення цілодобового чергування та спостереження, а Позивач (за первісним позовом) в свою чергу зобов'язався прийняти і оплатити такі послуги.

Судом першої інстанції встановлено, що зміст Договору оренди № 17/12-324 нерухомого майна від 26 липня 2012 року та Договору від 13 листопада 2012 року про внесення змін та доповнень №2 до Договору оренди №14/12-324, на які посилається Позивач (за первісним позовом), як на підставу своїх вимог, визнаний обома сторонами та не оспорюється. Відповідно до умов договорів (№ 11/12-46 від 13 квітня 2012 року; № 11/12-472 від 03 грудня 2012 року; №11/13-51 від 07 травня 2013 року; № 11/14-37 від 14 березня 2014 року) між Позивачем (за первісним позовом) та Виконавцем щомісяця складалися акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані повноважними представниками та скріплені печатками підприємств.

Також судом першої інстанції встановлено, що Позивачем (за первісним позовом) фактично понесені та оплачені в повному розмірі витрати за технічне обслуговування систем електропостачання будівлі за адресою: м. Київ, вул. Шолудена 1, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи, але Відповідачем (за первісним позовом), в порушення підпунктів 3.2, 5.2 Договору оренди зазначені витрати Позивачу (за первісним позовом) не відшкодовані.

На підставі встановлених обставин справи, враховуючи фактичну оплату Позивачем (за первісним позовом) послуг по утриманню в робочому стані систем електропостачання та фактичне надання таких послуг Виконавцем, суд першої інстанції дійшов висновку про обов'язок Відповідача (за первісним позовом) відшкодувати Позивачу (за первісним позовом) понесені витрати за технічне обслуговування систем електропостачання орендованої будівлі пропорційно орендованій площі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Відповідач (за первісним позовом) звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 4; а.с. 116-119), в якій з підстав, висвітлених в ній, Відповідач (за первісним позовом) просить її задоволити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову.

На підтвердження своїх доводів, Відповідач (за первісним позовом) звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що достеменно невідомо, які системи електропостачання знаходяться на орендованій площі, що саме ці системи включають, яких матеріалів потребують для утримання, з якою періодичністю мають проходити технічний огляд, яка кількість працівників Виконавця долучається, в чому полягає технічне обслуговування, іншими словами, які роботи фактично виконуються в будівлі тощо. Також Відповідач (за первісним позовом) вказує, що документальних доказів того, що виставлені до сплати Позивачем (за первісним позовом) рахунки відповідають закладеному в пункті 3.2 Договору оренди №17/12-324 принципу пропорційності, Позивач (за первісним позовом) не надав, так само, як не надав доказів фактичного надання послуг на орендованій площі.

Разом з тим, в апеляційній скарзі Відповідач (за первісним позовом) зазначив, що для проведення робіт з технічного обслуговування систем електропостачання будівлі ТОВ "КП ЕНРІ" на орендованій Відповідачем (за первісним позовом) площі потрібен дозвіл, оскільки в службових приміщеннях суду зберігаються матеріали справ, кореспонденція суду, особові речі працівників тощо, до яких треті особи допуску не мають і мати не можуть. Правовідносини між Відповідачем (за первісним позовом) та ТОВ "КП ЕНРІ" в цій частині не врегульовані. Відтак, роботи в службових приміщеннях Відповідача (за первісним позовом) можуть здійснюватись лише в робочий час і за присутності відповідальних працівників суду.

Водночас, як вказує Відповідач (за первісним позовом), не мають і не можуть мати зобов'язального характеру для нього укладені між Позивачем (за первісним позовом) та ТОВ "КП ЕНРІ" договори про надання послуг з технічного обслуговування систем електропостачання будівлі. Крім того, судом першої інстанції не встановлено які саме послуги потребувались з обслуговування систем електропостачання, а також їх реальна ринкова вартість Позивачем (за первісним позовом) не обгрунтовувалась.

Крім того, на переконання Відповідача (за первісним позовом), чинна редакція пункту 3.2 Договору оренди № 17/12-324 не містить інформації: про обладнання, що відноситься до систем електропостачання будівлі; про послуги, які мали б надаватись контрагентами (ТОВ "КП ЕНРІ") для їх обслуговування; про вартість послуг. Відшкодування вартості послуг можливе лише за фактично надані послуги на орендованій площі або у зв'язку з обслуговуванням систем, що не знаходяться на орендованій площі, але від яких може залежати нормальне функціонування електромереж будівлі.

Також Відповідач (за первісним позовом) зазначає, що позивачем у справі є ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", договори про надання послуг укладені між Позивачем (за первісним позовом) та ТОВ "КП ЕНРІ", отримати відшкодування з Відповідача (за первісним позовом) висловив бажання Позивач (за первісним позовом), тому саме він має документально довести, що технічні роботи на орендованій Відповідачем (за первісним позовом) площі дійсно проводились, так само як довести вартість таких послуг. Як вказує Відповідач (за первісним позовом), станом на 30 червня 2014 року за даними бухгалтерського обліку Відповідача (за первісним позовом) кредиторська заборгованість відсутня, про що Відповідач (за первісним позовом) письмово поінформував Позивача (за первісним позовом) листом № 09-24/4076 від 10 вересня 2014 року.

Разом з тим, на переконання Відповідача (за первісним позовом), в матеріалах справи не містяться підписані акти про відшкодування фактичних витрат Позивача (за первісним позовом), пов'язаних з утримання приміщення, а Позивачем (за первісним позовом) не надано таких доказів. Відтак, апелянт вказує, що з урахуванням приписів статті 538 ЦК України, на його думку, відсутні підстави вважати, що Відповідач (за первісним позовом) порушив умови Договору оренди в частині відшкодування фактичних витрат Позивача (за первісним позовом) з технічного обслуговування систем електропостачання будівлі.

Також Відповідач (за первісним позовом) звертає увагу апеляційного госопдарського суду на те, що жодних претензій від Позивача (за первісним позовом), починаючи з 2012 року в частині невідшкодування фактичних витрат у зв'язку з наданням послуг з обслуговування систем електропостачання будівлі Відповідач (за первісним позовом) не отримував, а претензії в частині несплати виникли в Позивача (за первісним позовом) лише тоді, коли сума так званого "боргу" досягла суми, що складає 727 656 грн 78 коп..

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №906/1468/15 у складі: головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Маціщук А.В., суддя Гулова А.Г..

Ухвалою суду від 13 липня 2016 року (том 4; а.с. 114) апеляційну скаргу Відповідача (за первісним позовом) було прийнято до провадження, справу призначено до слухання на 01 серпня 2016 року на 15:00 год.

Суд констатує, що від Відповідача (за первісним позовом) на електронну адресу суду надійшли доповнення до апеляційної скарги (том 4; а.с. 137-140), в яких Відповідач, вказав, що з огляду на те, що доказів дотримання всатновлених пунктом 6 Постанови КМУ за №869 від 01 червня 2011 року вимог при здійсненні розрахунків з ТОВ "КП ЕНРІ" Позивач (за первісним позовом) не надав, а суд першої інстнції приймаючи оскаржуване рішення не в повному обсязі дослідив докази та фактичні обставини справи, просив суд витребувати у Позивача докази, які б підтверджували дотримання державних нормативів при здійсненні розрахунків вартості послуг, пов'язанихз технічним обслуговуванням мереж електропостачання будівлі та його відповідності Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року та Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, затведженого постановою КМУ за №869 від 01 червня 2011 року, а саме цін/тарифів, формул та/або методик, кошторисів, тощо, що підлягають застосуванню при здійсненні розрахунків. З огляду на викладене, Відповідач (за первісним позовом) просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 01 серпня 2016 року у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Маціщук А.В., відповідно до пункту 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді призначено автоматичну зміну складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 01 серпня 2016 року автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до її складу та визначено новий склад, а саме: головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гулова А.Г., суддя Філіпова Т.Л..

Ухвалою суду від 01 серпня 2016 року (том 4; а.с. 143) апеляційну скаргу Відповідача (за первісним позовом) прийнято до провадження у новому складі суду.

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі суду від 13 липня 2016 року, від Позивача (за первісним позовом) надійшов відзив на апеляційну скаргу (том 4; а.с. 149-153), в якому Позивач (за первісним позовом) зазначив, що відповідно до вказівок Вищого господарського суду України, які містяться в постанові касаційної інстанції від 12 квітня 2016 року та на виконання вимог ухвали господарського суду Житомирської області від 26 квітня 2016, Позивачем (за первісним позовом) клопотанням від 24 травня 2016 року за № 31/13-1943 подано в якості доказів належним чином засвідчені копії документів, підтверджуючих понесення Позивачем (за первісним позовом) фактичних витрат з оплати послуг господарських організацій, зокрема платіжні доручення. Крім того, як зазначив Позивач (за первісним позовом), в матеріалах справи наявні копії актів приймання-передачі робіт (послуг) господарських організацій, що надають Позивачу (за первісним позовом) послуги, копії рахунків виставлених Відповідачу (за первісним позовом).

Крім того, в даному відзиві, Позивач (за первісним позовом) вказав, що ним подано в якості доказів копії сторінок журналу показів контрольно вимірювальних приладів і електролічильників за період 2011-2013 роки, копії сторінок журналу показів контрольно вимірювальних приладів і електролічильників за період 2013-2014 роки, копії сторінок оперативного журналу (технічне обслуговування систем електропостачання) за період 2012-2013 роки, копії сторінок оперативного журналу (технічне обслуговування систем електропостачання) за період 2013-2014 роки, копії сторінок журналу реєстрації виконаних робіт з обслуговування електрообладнання (технічне обслуговування систем електропостачання) за період 2014-2015 роки.

Водночас, Позивач (за первісним позовом) також вказав, що при укладанні договору оренди сторони досягли згоди відносно всіх умов договору, зокрема сторонами погоджено умови пункту 3.2 Договору №17/12-324 та чітко визначено перелік послуг, які підлягають частковому відшкодуванню Відповідачем (за первісним позовом), в тому числі витрати з технічного обслуговування систем електропостачання. Разом з тим, спір сторін договору оренди відносно переліку витрат Позивача (за первісним позовом), які підлягають відшкодуванню Відповідачем (за первісним позовом), вирішено судом та внесено зміни в пункті 3.2 договору в частині переліку витрат, які підлягають відшкодуванню.

Також Позивач (за первісним позовом) у даному відзиві звертає увагу апеляційного суду на те, що ним надано докази виконання обов'язку щодо надання Відповідачу (за первісним позовом) документів для здійснення відшкодуванням, зазначених в пункті 3.2 Договору оренди, обслуговування систем електропостачання, в тому числі на території орендованій Відповідачем (за первісним позовом). Відтак, як вважає Позивач (за первісним позовом), твердження Відповідача (за первісним позовом) про відсутність у нього обов'язку доводити факт ненадання ТОВ "КП ЕНРІ" послуг з технічного обслуговування систем електропостачання, додатково свідчить про відсутність у Відповідача (за первісним позовом) доводів та документів, які б спростовували надані Позивачем (за первісним позовом) докази належного виконання своїх обов'язків за договором, та, відповідно, обов'язку Відповідача (за первісним позовом) здійснити оплату витрат, понесених Позивачем (за первісним позовом).

Ухвалою суду від 01 серпня 2016 року (том 4; а.с. 171), з підстав, зазначених в ній, розгляд даної справи було відкладено на 12 вересня 2016 року на 14:30 год..

Суд констатує, що 10 серпня 2016 року від Відповідача (за первісним позовом) надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме належним чином завірені копії договорів (том 4; а.с. 177-231). Дані документи, як вважає Відповідач (за первісним позовом), підтверджують фактичні витрати Відповідача (за первісним позовом) на закупівлю обладнання, витратних матеріалів, утилізацію відходів, а також на виконання робіт та надання послуг, пов'язаних з технічним обслуговуванням орендованої частини будівлі, яка належить Позивачу (за первісним позовом). Дані копії договорів судом долучені до матеріалів справи.

25 серпня 2016 року на адресу суду від Відповідача (за первісним позовом) надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі (том 5; а.с. 2-3) до завершення господарським судом Львівської області провадження у справі №914/2076/16.

29 серпня 2016 року від Позивача (за первісним позовом) надійшли пояснення на доповнення до апеляційної скарги з додатками (том 5; а.с. 7-50), які судом були долучені до матеріалів справи.

Водночас, від Третьої особи 2 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (том 5; а.с. 64-69), в якому Третя особа 2 вказала, що рішення суду першої інстнції є незаконним, необгрунтованим та безпідставним, оскільки в оскаржуваному рішенні має місце не повне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для справи. Як наслідок, Третя особа 2 вказує на те, що рішення ухвалене з невірним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 12 вересня 2016 року (том 5; а.с. 84-85) було задовлено клопотаня Відповідача (за первісним позовом) про зупинення провадження у даній справі до вирішення господарським судом Львівської області справи № 914/2076/16 та набранням рішенням у даній справі законної сили.

Суд констатує, що 19 січня 2018 року до Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання Позивача (за первісним позовом) про поновлення провадження у справі (том 5; а.с. 97-98 ). У вказаному клопотанні Позивач (за первісним позовом) повідомив суд, що рішенням господарського суду Львівської області від 05 жовтня 2017 року в справі №914/2076/16 в позові Відповідача (за первісним позовом) відмовлено повністю, зазначене рішення Відповідачем (за первісним позовом) не оскаржувалось.

Розпорядженням керівника апарату №01-03/82 від 25 січня 2018 року в зв'язку зі звільненням у відставку судді Гулової А.Г., відповідно до пункту 17.4 Розділу XI Перехідних положень ГПК України, пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, було призначено повторний автоматизований розподіл справи №906/1468/15 та проведено автоматичну зміну складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 01 серпня 2016 року автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до її складу та визначено новий склад, а саме: головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Філіпова Т.Л., суддя Маціщук А.В..

Ухвалою суду від 26 січня 2018 року (том 5; а.с. 103), апеляційну скаргу Відповідача (за первісним позовом) було прийнято до провадження у новому складі суду, поновлено апеляційне провадження у дані справі, а розгляд справи було призначено на 12 лютого 2018 року на 15:15 год..

05 лютого 2018 року на адресу суду надійшло клопотання від Відповідача (за первісним позовом) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (том 5; а.с. 117), у якому останній просить провести судове засідання в режимі відеоконференції та доручити проведення відеоконференції Київському апеляційному господарському суду (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1).

Розпорядженням керівника апарату №01-03/104 від 12 лютого 2018 року в зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді (члена колегії) Маціщук А.В., відповідно до пункту 17.4 Розділу XI Перехідних положень ГПК України, пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, проведено повторний автоматизований розподіл справи №906/1468/15.

Водночас, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12 лютого 2018 року автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до її складу та визначено новий склад, а саме: головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Олексюк Г.Є., суддя Філіпова Т.Л..

Ухвалою суду від 12 лютого 2018 року (том 5; а.с. 122), апеляційну скаргу було прийнято до провадження у новому складі суду, клопотання Відповідача (за первісним позовом) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції було задоволено.

Разом з тим, ухвалою суду від 12 лютого 2018 року (том 5; а.с. 125), з підстав, висвітлених в ній, розгляд справи було відкладено на 05 березня 2018 року на 14:30 год..

Суд констатує, що ухвалою суду від 05 березня 2018 року (том 5; а.с. 137) розгляд даної справи було відкладено на 11 квітня 2018 року на 11:00 год..

15 березня 2018 року на адресу суду Відповідачем (за первісним позовом) було надіслано пояснення (том 5; а.с. 138-141) щодо стягнення боргу за невідшкодування фактичних витрат, пов'язаних з послугами технічного обслуговування систем електропостачання будівлі, що знаходиться за адресою: м. Киїів, вул. Шолуденка, 1, які судом долучені до матеріалів справи.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 02 квітня 2018 року в справі №906/1468/15 у зв'язку із перебуванням у відпустці головуючого судді Петухова М.Г. та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 19, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Рівненському апеляційному господарському суді, було призначено повторну автоматичну заміну складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів, автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до колегії суддів у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Олексюк Г.Є., суддя Філіпова Т.Л..

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2018 року в справі №906/1468/15 у зв'язку із перебуванням судді (члена колегії) Олексюк Г.Є. з 02 квітня 2018 року по 10 квітня 2018 року у відпустці, а з 11 квітня 2018 року по 13 квітня 2018 року включно у відрядженні та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Рівненському апеляційному господарському суді, було призначено повторну автоматичну заміну складу колегії суддів.

Водночас, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів, автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до колегії суддів у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Грязнов В.В., суддя Філіпова Т.Л..

Ухвалою суду від 03 квітня 2018 року (том 5; а.с.153) апеляційну скаргу Відповідача (за первісним позовом) було прийнято до провадження у новому складі суду.

Однак, у зв'язку із перебуванням судді (члена колегії) Грязнова В.В. у відпустці та у відрядженні, вищевказане судове засідання від 11 квітня 2018 року об 11:00 год. у справі не відбулося.

Разом з тим, враховуючи, що відпали обставини, які унеможливили проведення судового засідання, ухвалою суду від 16 квітня 2018 року (том 5; а.с. 157) розгляд апеляційної скарги було призначено на 04 червня 2018 року на 16:00 год..

Суд констатує, що 07 травня 2018 року від Відповідача (за первісним позовом) надійшло клопотання про про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, з дорученням забезпечити проведення відеоконференції Київському апеляційному господарському суду (том 5; а.с. 161).

Ухвалою суду від 08 травня 2018 року (том 5; а.с. 163) вищевказане клопотання Відповідача (за первісним позовом) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконфренції було задоволено та доручено забезпечити її проведення Київському апеляційному господарському суду.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 04 червня 2018 року у справі в зв'язку із перебуванням у відпустці судді (члена колегії) Грязнова В.В. та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторну автоматичну заміну складу колегії суддів.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів, автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до колегії суддів у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л..

З огляду на що, ухвалою суду від 04 червня 2018 року (том 5; а.с. 170) апеляційну скаргу Відповідача (за первісним позовом) було прийнято до провадження у новому складі суду.

В судових засіданнях від 01 серпня 2016 року, від 05 березня 2018 року представник Відповідача (за первісним позовом) підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі, з підстав, викладених в ній, просить її задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Водночас, в судовому засіданні від 04 червня 2018 рокув режимі відеоконференції, предстаник Відповідача вказав, що між сторонами на час провдення судового засідання, відсутні суперечності з приводу заявлених позовних вимог, окрім суми пені, котру даний предстаник просив зменшити до 100 грн.

В судових засіданнях від 01 серпня 2016 року та від 05 березня 2018 року представник Позивача (за первісним позовом) заперечив щодо доводів, наведених в апеляційній скарзі, з підстав, зазначених у відзиві, вважає її безпідставною та не обгрунтованою, відтак просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.

В судовому засіданні від 01 серпня 2016 року представник Третьої особи 2 підтримав апеляційну скаргу Відповідача (за первісним позовом), вважає її підставною та обгрунтованою, а тому просив її задоволити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задовленні позовних вимог.

В судові засідання від 01 серпня 2016 року, від 12 вересня 2016 року, від 12 лютого 2018 року, від 05 березня 2018 року та від 04 червня 2018 року в режимі відеоконференції уповноважений представник Третьої особи 1 не з'являвся, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений у встановленому законом порядку.

З огляду на те, що з моменту прийняття під головуванням судді Василишина А.Р. визначений ГПК України строк розгляду апеляційної скарги закінчується 04 червня 2018 року (з урахуванням вихідних днів), апеляційний господарський суд констатує неможливість перенесення розгляду апеляційної скарги. В той же час, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 ГПК України. Відтак, суд вважає за можливим розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні від 04 червня 2018 року без участі предстаників Позивача (за первісним позовом), Третьої особи 1 та Третьої особи 2.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзиву та пояснень стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що в її задоволенні слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін. При цьому колегія виходила з наступного.

Як встановлено апеляційним судом та як вбачається з матеріалів справи, 26 липня 2012 року між Позивачем (за первісним позовом) та Відповідачем (за первісним позовом) був укладений договір № 17/12-324 (найму) оренди нерухомого майна (надалі - Договір оренди; том 1 а.с.23-27), відповідно до якого Позивач (за первісним позовом) передав, а Відповідач (за первісним позовом) прийняв в строкове платне користування без права викупу нежитлові приміщення в (літ.А), загальною площею 4664 кв.м., що є частиною нежитлової будівлі, загальною площею 9376,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Шолуденка 1 та є власністю Позивача (за первісним позовом).

Водночас, 13 листопада 2012 року, між Позивачем (за первісним позовом) та Відповідачем (за первісним позовом) було укладено договір про внесення змін та доповнень №2 до Договору оренди (том 1, а.с.35-37), відповідно до пункту 1 якого сторони виклали у новій редакції пункт 3.2 Договору оренди, зокрема визначивши, що до фактичних витрат, Позивача (за первісним позовом), пов'язаних з утриманням приміщення належить технічне обслуговування систем електропостачання будівлі, а також визначили, що фактичні витрати Позивача (за первісним позовом), пов'язані з утриманням приміщення, зазначені у цьому пункті, відшкодовуються Відповідачем (за первісним позовом) на підставі:

* відповідних рахунків Позивача (за первісним позовом), виставлених до 15 числа поточного місяця за попередній місяць, у відповідності з актами приймання-передачі робіт (послуг) господарських організацій, що надають Позивачу (за первісним позовом) зазначені роботи (послуги);

* актів про відшкодування фактичних витрат Позивача (за первісним позовом), пов'язаних з утриманням приміщення, що складені останнім днем місяця, за який здійснюється відшкодування витрат, у відповідності з актами приймання-передачі робіт (послуг) господарських організацій, що надають Позивачу (за первісним позовом) зазначені роботи (послуги);

* належним чином завірених Позивачем (за первісним позовом) копій актів приймання-передачі робіт (послуг) господарських організацій, що надають Позивачу (за первісним позовом) роботи (послуги) з утримання приміщення.

Як визначено сторонами в Договорі оренди, розрахунок відшкодування фактичних витрат Позивача (за первісним позовом) розраховується пропорційно долі Відповідача (за первісним позовом), яка виражається у процентному співвідношенні площі приміщення до загальної площі будівлі по вул. Шолуденка 1, в місті Києві, яка становить 10991,1 кв.м. і складає 42,43%.

Відповідно до пункту 3.6 Договору оренди, в редакції Договору про внесення змін: фактичні витрати, зазначені у пункті 3.2 Договору оренди, перераховуються Позивачу (за первісним позовом) на підставі переліку документів, які наведені в пункті 3.2 Договору оренди, протягом 15 банківських днів з дня отримання Відповідачем (за первісним позовом); у випадку відмови Відповідача (за первісним позовом) сплатити фактичні витрати Позивачу (за первісним позовом), Відповідач (за первісним позовом) зобов'язується терміново (протягом 3-х робочих днів з дня отримання документів, наведених у пункті 3.2 Договору оренди ) письмово надати Позивачу (за первісним позовом) мотивовану відмову від відшкодування фактичних витрат.

Суд констатує, що рішенням господарського суду Рівненської області від 11 липня 2013 року в справі №918/778/13 (залишеним без зміни постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20 серпня 2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 19 листопада 2013 року), внесені зміни до пункту 3.2 Договору оренди в редакції Договору про внесення змін та доповнень №2, шляхом виключення з нього частини позицій (позиція "технічне обслуговування систем електропостачання будівлі" не виключена; том 1; а.с.158-175).

Судом також встановлено, що між Позивачем (за первісним позовом) та ТОВ "КП ЕНРІ" (надалі - Виконавець) укладено ряд договорів (№ 11/12-46 від 13 квітня 2012 року; №11/12-472 від 03 грудня 2012 року; № 11/13-51 від 07 травня 2013 року; № 11/14-37 від 14 березня 2014 року), відповідно до яких Виконавець зобов'язавсяу 2012-2014 роках надавати послуги по утриманню у робочому та справному стані системи електропостачання будівлі, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Шолуденка 1 шляхом технічного обслуговування, забезпечення цілодобового чергування та спостереження, а Відповідач (за первісним позовом), в свою чергу, зобов'язався прийняти і оплатити такі послуги.

За період користування Відповідачем (за первісним позовом) орендованим приміщенням з липня місяця 2012 року по травень місяць 2015 року, Позивачем (за первісним позовом) на адресу Відповідача (за первісним позовом) супровідними листами направлялись рахунки та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) для здійснення відшкодування фактичних витрат, понесених з утримання об'єкту оренди, в тому числі витрат з технічного обслуговування систем електропостачання будівлі на загальну суму 470 773 грн 11 коп. (том 1; а.с.91-121).

В свою чергу, Відповідач (за первісним позовом), згідно платіжного доручення №U792579 від 11 червня 2013 року, перерахував на користь Позивача (за первісним позовом) 13 535 грн 17 коп. в якості відшкодування понесених Позивачем (за первісним позовом) витрат систем електропостачання будівлі за квітень місяць 2013 року (том 1; а.с.157).

Листом від 01 жовтня 2015 року за №09-24/4761/15, Відповідач (за первісним позовом) повідомив Третю особу 1 про те, що кошти у сумі 13 535 грн 17 коп., згідно платіжного доручення від 11 червня 2013 року, перераховані помилково (том 2; а.с.17).

З огляду на те, що Відповідач (за первісним позовом) неналежним чином виконував умови Договору оренди щодо відшкодування останнім витрат з технічного обслуговування систем електропостачання будівлі з урахуванням компенсації цих витрат у сумі 13 535 грн 17 коп. Позивач (за первісним позовом) звернувся з позовом про стягнення 457 237 грн 94 коп. основного боргу, 25 017 грн 87 коп. пені, 224 944 грн 44 коп. інфляційних втрат та 20 456 грн 53 коп. річних.

Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами, як визначено приписами статті 629 ЦК України.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Правовідносини між сторонами у даній справі виникли на підставі Договору, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Приписами частини 1 статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Підставою для стягнення з Відповідача (за первісним позовом) заборгованості, Позивач (за первісним позовом) визначив Договір оренди, яким встановлений обов'язок Відповідача (за первісним позовом) компенсувати Позивачу (за первісним позовом) фактичні витрати, пов'язані з утриманням приміщення, зокрема, на оплату послуг енергопостачання та Договір від 13 листопада 2012 року про внесення змін та доповнень №2 до Договору оренди, в якому визначено, що до фактичних витрат Позивача (за первісним позовом), пов'язаних з утриманням приміщення також включено технічне обслуговування систем електропостачання будівлі.

Судом встановлено, що зміст Договору оренди та Договору від 13 листопада 2012 року про внесення змін та доповнень №2 до Договору оренди, на які посилається Позивач (за первісним позовом), як на підставу своїх вимог, визнаний обома сторонами та не оспорюється.

Водночас, суперечності між сторонами викликає саме принцип пропорційності оплати фактично наданих послуг, зокрема, за технічне обслуговування систем електропостачання будівлі, яка виражається у процентному співвідношенні площі приміщення до загальної площі будівлі (пункт 3.2 Договору оренди).

Суд констатує, що відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу дії частини 1 статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного між сторонами договору оренди, за надані Відповідачу (за первісним позовом) послуги з технічного обслуговування систем електропостачання будівлі, Позивач (за первісним позовом) виставив наступні рахунки: №4/07 від 20 листопада 2012 року (за липень 2012 року) на суму 2619 грн 71 коп.; №4/08 від 20 листопада 2012 року (за серпень 2012 року) на суму 13535 грн 17 коп.; №4/09 від 20 листопада 2012 року (за вересень 2012 року) на суму 13535 грн 17 коп.; №4/10 від 20 листопада 2012 року (за жовтень 2012 року) на суму 12 993 грн 77 коп; №224-11 від 17 грудня 2012 року (за листопад 2012 року) на суму 12654 грн 16 коп.; №265-12 від 14 січня 2013 року (за грудень 2012 року) на суму 13535 грн 17 коп.; №24/01 від 19. лютого 2013 року (за січень 2013 року) на суму 13535 грн 17 коп.; №45-02 від 19 березня 2013 року (за лютий 2013 року) на суму 13535 грн 17 коп.; №60/03 від 12 квітня 2013 року (за березень 2013 року) на суму 13535 грн 17 коп.; №77-04 від 17 травня 2013 року (за квітень 2013 року) на суму 13535 грн 17 коп.; №94-05 від 13 червня 2013 року (за травень 2013 року) на суму 15274 грн 80 коп.; №112-06 від 15 липня 2013 року (за червень 2013 року) на суму 15274 грн 80 коп.; №129-07 від 15 серпня 2013 року (за липень 2013 року) на суму 15274 грн 80 коп.; №147-08 від 13 вересня 2013 року (за серпень 2013 року) на суму 15274 грн 80 коп.; №163-09 від 15 жовтня 2013 року (за вересень 2013 року) на суму 15274 грн 80 коп.; №183-10 від 15 листопада 2013 року (за жовтень 2013 року) на суму 15274 грн 80 коп.; №199-11 від 12 грудня 2013 року (за листопад 2013 року) на суму 15274 грн 80 коп.; №216-12 від 15 січня 2014 року (за грудень 2013 року) на суму 15274 грн 80 коп.; №17/6 від 19 лютого 2014 року (за січень 2014 року) на суму 15274 грн 80 коп.; №33-6 від 17 березня 2014 року (за лютий 2014 року) на суму 12219 грн 84 коп.; №49/6 від 14 квітня 2014 року (за березень 2014 року) на суму 16972 грн; №65/6 від 14 травня 2014 року (за квітень 2014 року) на суму 16972 грн; №81/6 від 13 червня 2014 року (за травень 2014 року) на суму 16972 грн; №97/6 від 15 липня 2014 року (за червень 2014 року) на суму 16972 грн; №113/6 від 15 серпня 2014 року (за липень 2014 року) на суму 16972 грн; №129/5 від 15 вересня 2014 року (за серпень 2014 року) на суму 16972 грн; №157/5 від 14 жовтня 2014 року (за вересень 2014 року) на суму 16972 грн; №161/5 від 14 листопада 2014 року (за жовтень 2014 року) на суму 16972 грн; №177/5 від 12 грудня 2014 року (за листопад 2014 року) на суму 16972 грн; №199/12 від 15 січня 2015 року (за грудень 2014 року) на суму 16972 грн; №67/11 від 15 червня 2015 року (за травень 2015 року) на суму 28346 грн 24 коп. (том 1; а.с.91-121).

За результатами огляду вказаних рахунків та таблиці співвідношення платежів та рахунків Позивача (за первісним позовом), суд констатує, що всі зазначені вище рахунки складені з урахуванням орендованої Відповідачем (за первісним позовом) площі, яка становить 4664,00 кв.м., або 42,43% від загальної площі приміщення Позивача (за первісним позовом) (том 3; а.с.159-162).

Як зазначено вище в даній судовій постанові, в матеріалах справи містяться договори №11/12-46 від 13 квітня 2012 року; № 11/12-472 від 03 грудня 2012 року; №11/13-51 від 07 травня 2013 року; №11/14-37 від 14 березня 2014 року про надання послуг по утриманню в робочому стані систем електропостачання, що укладені між Позивачем (за первісним позовом) та Виконавцем (том 2; а.с.104-127).

Предметом даних договорів є надання послуг по утриманню в робочому та справному стані системи електропостачання будівлі, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Шолуденка 1, шляхом технічного обслуговування, забезпечення цілодобового чергування та спостереження.

Отже, зміст послуг з технічного обслуговування систем електропостачання та перелік обладнання, яке обслуговується, визначений у правовідносинах між Позивачем (за первісним позовом) та Виконавцем, котрий надає відповідні послуги.

Позивач (за первісним позовом) у письмових поясненнях №31/13-2282 від 21 червня 2016 року зазначав, що чергування електриків, яке забезпечується договором про технічне обслуговування систем електропостачання, здійснюється цілодобово у зв'язку із цілодобовим режимом роботи електроустановок Позивача (за первісним позовом). Під час чергування електрик здійснює обхід щитових та інших електроустановок всієї будівлі Позивача (за первісним позовом), частина якої орендовано Відповідачем (за первісним позовом), здійснює заміри напруги в електроустановках, перевіряє роботу автоматики, виконує заявки на ремонт.

Суд констатує, що вищевказане підтверджується копіями сторінок журналів реєстрації виконання робіт з обслуговування електрообладнання, журналу технічного обслуговування та ремонту, журналів запису показників токів та напруги за період 2012-2015 роки. Так, журнали реєстрації виконаних робіт з обслуговування електрообладнання містять записи, зроблені черговими електриками, в тому числі по роботам виконаним на території, орендованій Київським апеляційним господарським судом. Дані докази, по суті, підверджують факт надання Виконацем послуг Позивачу (за первісним позовом).

При цьому, апеляційний господарський суд не бере до уваги заперечення апелянта щодо того, що нібито не відомо, які системи електропостачання знаходяться в орендованому приміщенні, адже це, на переконання колегії суду, не впливає на факт надання цих послуг Виконавцем і факт обов'язку Відповідача (за первісним позовом) відшкодувати Позивачу (за первісним позовом) понесені остаточні витрати (з урахуванням всіх вищевказаних доказів).

В той же час, апеляційний господарський суд звертає увагу апелянта на те, що сам факт того, що в орендованих приміщеннях знаходиться суд, котрий проводить судові засідання (з використанням систем звукозапису та відеоконференцій), за допомогою комп'ютерів і системи діловодства, серверів та інтернету, виготовляє процесуальні документи та направляє їх в ЄДР, і використовує інші прилади за їх призначенням, апріорі доводить, що в даних приміщеннях об'єктивно існують системи електропостачання (в тому числі, вони апріорі існують в інших приміщеннях, що не орендуються, і слугують для потрапляння електроенергії в орендовані приміщення).

Разом з тим, суд констатує, що в оперативному журналі здійснюється реєстрація відмов в роботі електрообладнання для подальшого проведення ремонтних та налагоджувальних робіт та ведеться журнал реєстрації виконаних робіт з обслуговування систем електропостачання (такі роботи проводились в приміщеннях, які орендуються Відповідачем (за первісним позовом)).

Водночас, апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до умов договорів (№11/12-46 від 13 квітня 2012 року; №11/12-472 від 03 грудня 2012 року; №11/13-51 від 07 травня 2013 року; №11/14-37 від 14 березня 2014 року) укладених між Позивачем (за первісним позовом) та Виконавцем щомісяця складалися акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані повноважними представниками та скріплені печатками підприємств (том 1; а.с.122-155).

Так, Позивачем (за первісним позовом) фактично понесені та оплачені в повному розмірі витрати за технічне обслуговування систем електропостачання вказаної будівлі (за адресою: м.Київ, вул.Шолудена 1), що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи (том 3; а.с.112-142).

В той же час, Відповідач (за первісним позовом), в порушення підпунктів 3.2 та 5.2 Договору оренди, зазначені витрати Позивачу (за первісним позовом) не відшкодував.

Судом приймається до уваги, що в матеріалах справи містяться акт від 30 квітня 2013 року про відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням приміщення згідно Договору оренди, який підписаний сторонами без зауважень та оплачений Відповідачем (за первісним позовом) згідно платіжного доручення від 11 червня 2013 року (том 1; а.с.156-157).

Водночас, апеляціний господарський суд також вбачає за необхідне зазначити, що всі рахунки виставлялися Відповідачу (за первісним позовом) у процентному співвідношенні, а саме 42,43% до орендованої площі приміщення.

Крім того, підпунктом 3.6 Договору оренди (з урахуванням договору про внесення змін) встановлений обов'язок Відповідача (за первісним позовом) у разі відмови сплатити фактичні витрати, терміново (протягом 3-х робочих днів) письмово надати Позивачу (за первісним позовом) мотивовану відмову від відшкодування витрат.

Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували що Відповідач (за первісним позовом), у встановлений пунктом 3.6 Договору оренди строк, звертався до Позивача (за первісним позовом) з письмовою мотивованою відмовою від відшкодування фактичних витрат з технічного обслуговування систем електропостачання орендованого приміщення.

З огляду на усе вищевказане в даній судовій постанові, враховуючи фактичну оплату Позивачем (за первісним позовом) послуг по утриманню в робочому стані систем електропостачання, фактичне надання таких послуг Виконавцем, що підтверджується копіями відповідних журналів реєстрації (том 3, а.с.193-250; том 4, а.с.1-99), апеляційний господарський суд дійшов висновку про обов'язок Відповідача (за первісним позовом) відшкодувати Позивачу (за первісним позовом) понесені витрати за технічне обслуговування систем електропостачання орендованої будівлі пропорційно орендованій площі.

Разом зтим, з огляду на доводи апеляціної скарги, суд констатує, що самі по собі договори, укладені між Позивачем (за первісним позовом) та Виконавцем не мають прямого зобов'язального характеру для Відповідача (за первісним позовом) (як і вказує апелянт), проте зобов'язання (в даному випадку), вбачається з Договору, укладеного між Позивачем (за первісним позовом) та Відповідачем (за первісним позовом) та факту фактичного надання Виконавцем Позивачу (за первісним позовом) даних послуг.

Водночас, приймаючи рішення, апеляційний господарський суд враховує і пояснення предстаника Відповідача (за первісним позовом) в режимі відеоконференції (в судовому засіданні від 04 червня 2018 року) щодо того, що між сторонами на момент проведення судового засідання, відсутні суперечності з приводу заявлених позовних вимог, окрім суми пені (котру даний представник просив зменшити до 100 грн).

Відтак, суд вважає, що вимоги Позивача (за первісним позовом) про стягнення з Відповідача (за первісним позовом) основного боргу в розмірі 457 237 грн 94 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відтак, апеляційний господарський суд задовольняє позов у цій частині.

Дане вчинено і місцевим господарським судом. Відтак, апеляційний господарський суд залишає без змін оспорюване рішення в частині стягнення заборгованості.

Окрім основного боргу, Позивач (за первісним позовом) в даному позові також просить суд стягнути з Відповідача (за первісним позовом) 20 456 грн 53 коп. річних та 224 944 грн 44 коп. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховується, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Також судом береться до уваги, що інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Проаналізувавши наданий Позивачем розрахунок суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів, суд зробив перерахунок і дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума інфляційних, що становить в розмірі 224 944 грн 44 коп. є обгрунтована.

В той же час, оцінивши розрахунок річних, що здійснено Позивачем, та здійснивши їх перерахунок, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що заявлені до стягнення три відсотки річних в розмірі 20 456 грн 53 коп. також є обгрунтованими.

Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд, відповідно до приписів статті 625 ЦК України, задовольняє вимоги Позивача (за первісним позовом) до Відповідача (за первісним позовом) про стягнення інфляційних в розмірі 224 944 грн 44 коп. та річних в розмірі 20 456 грн 53 коп..

Дане вчинено і місцевим господарським судом, а відтак апеляційний господарський суд залишає без змін оспорюване судове рішення і в цій частині.

Водночас, окрім основного боргу, річних та інфляційний нарахувань, Позивач (за первісним позовом) просить стягнути з Відповідача (за первісним позовом) пеню в розмірі 25 017 грн 87 коп..

В силу дії частини 1 статті 230 ГК України, пунту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до частин 1 та 3 статті 549 ЦК України: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статей 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 9.2 Договору (з урахуванням договору про внесення змін), орендна плата та відшкодування фактичних витрат Позивача (за первісним позовом), перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується Позивачем (за первісним позовом) відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Суд, перевіривши розрахунки пені, погоджується з його вірністю.

Враховуючи вищевикладене, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що вимоги щодо стягнення пені в розмірі 25 017 грн 87 коп. є підставними, та відповідно, підлягають до задоволення. Дане вчинено і місцевим господарським судом, а тому і в цій частині суд апеляційної інстанції залишає без змін дане оспорюване рішення.

Як вже вказувалося вище, Відповідач (за первісним позовом) просив суд зменшити розмір пені до 100 грн.

Однак, колегія суду критично оцінює доводи апелянта щодо можливості зменшення судом розміру пені, оскільки її розмір не є надмірно великим, в порівнянні з боргом (складає всього 5,47% від суми боргу). Окрім того, суд констатує, що в ГПК України (в редакції з 15 грудня 2017 року) відсутня процесуальна норма, за котрою суд може вчиняти таку процесуальну дію (в старій редакції ГПК України існував пункт 3 частини 1 статті 83).

Підсумовуючи все вищевказане, суд констатує, що приписами статті 73 ГПК України визначено, що: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В силу дії статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Згідно статті 76 ГПК України: належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

В силу дії статті 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, апеляційний господарський суд, враховуючи предмет доказування в даній справі про стягнення заборгованості за отриманий товар, констатує, що під час розгляду справи не було встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування оспорюваного рішення, а відтак, у Рівненського апеляційного господарського суду відсутні підстави для застосування частини 4 статті 269 ГПК України.

Водночас, апеляційний господарський суд, оцінюючи оспорюване судове рішення, з огляду на предмет доказування у цій справі, приходить до висновку, що місцевим господарським судом при винесенні даного рішення і оцінці доказів, що стосуються предмету спору, дане вчинено з додержанням норм матеріального права, що з огляду на все вищевказане, є підставою для залишення оспорюваного рішення без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги, в силу дії приписів статті 129 ГПК України, апеляційний господарський суд залишає за Відповідачем (за первісним позовом).

Керуючись статтями 129, 269-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київського апеляційного господарського суду на рішення господарського суду Житомирської області від 22 червня 2016 року в справі №906/1468/15 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 22 червня 2016 року в справі №906/1468/15 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

5. Справу №906/1468/15 повернути до господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови виготовлено 07 червня 2018 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.