Постанова № 74541472, 05.06.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2018 р. Справа№ 911/3856/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Ігнатюк Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Саранюк В.М. (дов. №14-196 від 11.12.2017)

від відповідача: Рижкова О.В. (дов. №131396 від 15.05.18)

розглянувши матеріали апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерного компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Київської області від 12.03.2018 р.

у справі № 911/3856/17 (суддя - Шевчук Н.Г.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерного компанія "Нафтогаз України"

до приватного акціонерного товариства "Білоцерківська Теплоелектроцентраль"

про стягнення 111 632 391,74 грн. за договором купівлі-продажу природного газу №130215ПР від 30.01.2015 , -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось у господарський суд з позовом до приватного акціонерного товариства "Білоцерківська Теплоелектроцентраль" про стягнення 52 244 102,64 грн. пені, 3 476 102,52 грн. 3% річних, 5 479 487,06 грн. інфляційних втрат та 50 432 699,52 грн. штрафу, нарахованих на грошові зобов'язання липня-грудня 2015 року за період прострочення з 15.08.2015 по 30.05.2016.

Рішенням господарського суду Київської області від 12.03.2018 р. у позові відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що заборгованість за поставлений природний газ погашена відповідачем у повному обсязі станом на 30.05.2016 рік., до набрання чинності Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організаціях та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», отже, неустойка, (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з 30.11.2016 року

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач - публічне акціонерне товариство "Національна акціонерного компанія "Нафтогаз України" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 12.03.2018 р. у справі № 911/3856/17 та прийняте нове рішення, яким стягнути з приватного акціонерного товариства "Білоцерківська Теплоелектроцентраль" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерного компанія "Нафтогаз України" борг у загальній сумі 111 632 391,74 грн., у тому числі: пеня у сумі 52 244 102, 64 грн., три проценти річних у сумі 3 476 102, 52 грн., інфляційні втрати у сумі 5 479 487, 06 грн., штраф у сумі 50 432 699, 52 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що природний газ придбаний відповідачем на умовах спірного договору використовувався останнім виключно для власних потреб, а тому відсутні підстави для застосування приписів ч.3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організаціях та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» до правовідносин, які склались за договором 130215-ПР від 30.01.2015 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерного компанія "Нафтогаз України" та призначено справу до розгляду.

В подальшому розгляд справи було відкладено.

В судовому засіданні 05.06.2018 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.01.2015 між сторонами у справі - Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та приватним акціонерним товариством "Білоцерківська Теплоелектроцентраль" укладено договір №130215-ПР купівлі-продажу природного газу (договір)(т.1, а.с. 11-16).

За умовами зазначеного договору позивач (продавець) взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідачу (покупцеві) у 2015 році природний газ, а покупець - зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах договору.(п.1.1. договору). Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем. (п.1.2 договору).

Пунктами 5.3 та 5.4 договору визначено, що у разі зміни уповноваженим органом ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію. Загальна вартість природного газу за вказаним договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.01.2015 до 31.12.2015, а в частині розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (розділ 11 договору).

Також, між сторонами укладались додаткові угоди до договору купівлі-продажу природного газу №130215-ПР від 30.01.2015, якими, зокрема, змінювались положення пунктів 2.1 та 5.2 договору в частині кількості, фізико-хімічних показників та вартості газу і вказувались актуальні банківські реквізити сторін (т.1, а.с.17-30).

На виконання умов договору позивач поставив протягом січня-грудня 2015 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 980 089 421,77 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу від 31.07.2015 обсяг 8214,996 тис. куб.м. на суму 72 904 803,50 грн., від 31.08.2015 обсяг 13 238,123 тис. куб.м. на суму 117 483 046,38 грн., від 31.09.2015 обсяг 14723,333 тис. куб.м. на суму 130 663 691,05 грн. від 31.10.2015 обсяг 13742,261 тис. куб.м. на суму 122 379 231,73 грн. від 30.11.2015 обсяг 7288,12 тис. куб.м. на суму 179 429 581,73 грн. та від 31.12.2015 обсяг 16179,268 тис. куб.м. на суму 141 586327,48 грн. (т.1, а.с.39-46).

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось сторонами, станом на 30.05.2016 відповідач повністю розрахувався за переданий природний газ.

Позивач звернувся з позовними вимогами на підставі того, що встановлені договором строки розрахунків відповідачем дотримані не були, остаточні розрахунки за поставлений газ проведені з порушенням погоджених сторонами строків в договорі, у зв'язку з відповідача просить стягнути 52 244 102,64 грн. пені, 3 476 102,52 грн. 3% річних, 5 479 487,06 грн. інфляційних втрат та 50 432 699,52 грн. штрафу, нарахованих на грошові зобов'язання липня-грудня 2015 року за період прострочення з 15.08.2015 по 30.05.2016.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що заборгованість за поставлений природний газ погашена відповідачем в повному обсязі станом на 30.05.2016 рік, до набрання чинності Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організаціях та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», отже, неустойка, (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з 30.11.2016 року на підставі ч.3 ст. 7 вищевказаного закону.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено статтею 175 Господарського кодексу України.

Згідно частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Так, в силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як унормовано вимогами частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Також, за змістом статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а відповідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За розрахунком позивача, за прострочення платежів нараховано 52 244 102,64 грн. пені, 3 476 102,52 грн. 3% річних, 5 479 487,06 грн. інфляційних втрат та 50 432 699,52 грн. штрафу, нарахованих на грошові зобов'язання липня-грудня 2015 року за період прострочення з 15.08.2015 по 30.05.2016.

Водночас, згідно з наказом Мінрегіону від 24.05.2017 року №127, повідомленням від 25.05.2017 , ПАТ «Білоцерківська теплоенергоцентраль» внесено до Реєстру та підтверджує участь у процедурі врегулювання заборгованості згідно з Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (а.с.105 том 1)

30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон).

Колегія суддів звертає увагу, що вищевказаний закон України визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

У відповідності до ч. 1 ст. 1 вказаного Закону врегулюванню підлягає, зокрема, кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії.

Процедура врегулювання заборгованості заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

За положеннями ч.1 ст.3 закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно пункту 1 частини першої статті 4 вищевказаного Закону взаєморозрахунки проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової енергії для населення, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню (без урахування розміру зобов'язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків, а в разі її відсутності - кредиторської заборгованості перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води іншим категоріям споживачів.

Поряд із визначенням ст.5 цього Закону спеціальної процедури реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, згідно з частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, запровадження в дію частини 3 ст.7 Закону від 03.11.2016 №1730-VII скасовує дію підстав для проведення відповідних нарахувань та встановлює імперативний припис про списання вже нарахованих санкцій.

Списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на вже погашену заборгованість в силу прямого припису частини 3 ст.7 Закону від 03.11.2016 №1730-УП не обумовлено жодною іншою обставиною, крім набрання ним чинності та, зокрема, не вимагає узгодження з постачальником природного газу чи підтвердження останнім.

Списання у порядку частини 3 ст.7 Закону від 03.11.2016 №1730-УП не вимагає реалізації процедури взаєморозрахунків або реструктуризації, передбачених ст.4, ст.5 цього Закону, а, отже, по суті є окремим економічним заходом, спрямованим на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожиті енергоносії.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (частина 1 статті 3 Закону від 03.11.2016 №1730-VII).

Відповідно до статті 3 Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2017 року № 93 затверджено "Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром", яким визначені дані реєстру про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 1 січня 2016 р. заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 1 липня 2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 24.05.2017 відповідача було включено до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, відповідно до вказаного Закону, що підтверджується повідомленням Департаменту економіки систем життєзабезпечення Мінрегіону (т. 1 а.с.105).

Заборгованість за поставлений природний газ погашена відповідачем в повному обсязі станом на 30.05.2016, тобто, до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Отже, частина 3 статті 7 Закону про врегулювання заборгованості за спожитий природний газ є нормою прямої дії, а, відтак, її застосування до споживачів не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов поряд з їх обов'язком щодо погашення заборгованості за спожитий природний газ у строк до набрання чинності 30.11.2016 цим Законом. При цьому, виконання даної норми не залежить від факту включення підприємства-споживача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, оскільки в силу частини 1 статті 58 Конституції України зазначений Закон не має зворотної дії в часі, не поширюється на правовідносини з розрахунків за поставлений природний газ, які проведено до набрання ним чинності, а визначає порядок врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, що не була погашена боржниками станом на 30.11.2016.

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 3 статті 7 Закону викладена у Постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 14.02.2018 у справі №908/3211/16, від 29.01.2018 у справі №904/10745/16 та від 23.01.2018 у справі №914/3131/15.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Отже, частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до набрання чинності цим Законом.

Відтак, висновок суду першої інстанцій про відмову у задоволенні позову про стягнення з відповідача, як споживача природного газу для виробництва теплової енергії, спірних сум пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму основного боргу за поставлений позивачем природний газ, який було погашено споживачем на момент набрання чинності 30.11.2016 Законом, є обґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №904/10736/16 від 15.03.2018, № 914/124/17 від 11.04.2018

Стосовно доводів апеляційної скарги, що згідно пункту 1.2. договору купівлі-продажу природного газу №130215-ПР від 30.01.2015 природний газ, придбаний відповідачем, використовувався останнім виключно для власних потреб і не був використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а тому в даному випадку відсутні підстави для списання неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань та процентів річних в порядку, передбаченому Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", колегія суддів зазначає наступне.

Основним видом діяльності ПРАТ «Білоцерківська ТЕЦ» є виробництво теплової та електричної енергії, про що зазначено в п. 2.2.1 Статуті підприємства (т.1 а.с.110), та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (т.1 а.с. 71).

Згідно ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» №2633-ІV від 02.06.2005 теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про теплопостачання» господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом.

Як свідчать матеріали справи, ПРАТ «Білоцерківська ТЕЦ» є теплогенеруюча організація у розумінні Закону України « Про теплопостачання», а також виробником електричної енергії, має відповідні ліцензії з виробництва та постачання теплової та електричної енергії , зокрема - Ліцензії на виробництво електричної енергії №849 від 16.08.2000р. (переоформлено постановою НКРЕКП від 10.11.2015 р. за №849) (т.1 а.с.106) та Ліцензія на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях , ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії №1001 від 27.07.2006р. (переоформлено постановою НКРЕКП від 10.11.2015 р. №2734). (т.1 а.с.107)

Окрім того, відповідач як виробник теплової та електричної енергії звітується про здійснення власної господарської діяльності перед НКРЕКП, на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 04.10.2012р. №1257.

Відповідно до Звітів про використання палива ліцензіатом з виробництва теплової та електричної енергії (т.1 а.с.222-227), кількість використаного газу на виробництво електричної та виробництво теплової енергії у період з липня по грудень 2015 року, відповідає отриманій кількості природного газу у зазначений період, за актами приймання - передачі природного газу (т. 1 а.с.39-46).

За таких обставин суд приходить до висновку, що природний газ, придбаний відповідачем за договором купівлі-продажу природного газу №130215-ПР від 30.01.2015, використовувався ним для виробництва теплової та електричної енергії.

Також, відповідно до висновків постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 року у справі 911/4045/15 предметом якої є стягнення штрафних санкцій за січень - лютий 2015 року в рамках договору купівлі-продажу природного газу №130215-ПР від 30.01.2015 року, встановлено, що відповідач є теплогенеруючою організацією, а також виробником електричної енергії, має відповідні ліцензії на виробництво електричної та виробництво теплової енергії

Як передбачено вимогами ч.4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також, факт включення відповідача до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у врегулюванні заборгованості за спожиті енергоносії, відповідно до ЗУ «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожиті енергоносії» підтверджує, що останній використовує газ для забезпечення виду основної діяльності - виробництва теплової енергії.

Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Київської області від 12.03.2018 року у справі № 911/3856/17, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерного компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Київської області від 12.03.2018 року у справі № 911/3856/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 12.03.2018 року у справі № 911/3856/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/3856/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 08.06.2018 р.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко