Постанова № 74540484, 05.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3741/18 Справа № 175/3873/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Свистунової О.В.,

суддів – Єлізаренко І.А., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря – Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2018 року про забезпечення позову

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення грошового зобов’язання, –

В С Т А Н О В И Л А:

В порядку пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті “Голос України” повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п.6 ст. 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”).

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів”, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення грошового зобов’язання.

Представник позивача звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову по вищевказаній справі, посилаючись на те, що невжиття цих заходів утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у майбутньому.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2018 року заява про забезпечення позову задоволена.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль марки HYUNDAI модель І30, 2011 року випуску, об'єм двигуна 1582, зареєстрований 30.09.2015 року, який належить на праві власності ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування вказаної ухвали та постановлення нової про відмову у задоволенні заяви.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не доведені обставини, що мають значення для справи.

Також скаржник зазначає, що судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпечення позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, заявник, звертаючись до суду першої інстанції не навів правових підстав заявляти вимоги про забезпечення позову саме шляхом накладення арешту. Не надав додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб.

Колегія суддів враховує, що оскільки арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби обмеженні права користування майном.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував вищевикладених обставин, не перевірив наявності правових підстав у позивача заявляти вимоги про забезпечення позову саме шляхом накладення арешту.

На теперішній час, суду не надано доказів, що змінились обставини, що зумовили застосування засобів забезпечення даного позову.

Однак, колегія суддів зауважує, що вразі, якщо потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпаде або зміняться обставини, що зумовили його застосування, сторони у справі не позбавлені права звернутись до суду першої інстанції з питання скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку що ухвала суду підлягає зміні в частині застосування виду забезпечення позову у вигляді арешту.

Та вважає, що з метою забезпечення позову ухвала Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2018 року про забезпечення позову – в частині обраного виду забезпечення позову у вигляді арешту підлягає зміні та підлягає застосуванню такий вид забезпечення позову, як заборона вчинення дій щодо відчуження чи у будь-який спосіб передачу в чуже володіння автомобіля марки HYUNDAI модель І30, 2011 року випуску, об'єм двигуна 1582, зареєстрований 30.09.2015 року, який належить на праві власності ОСОБА_2.

У іншій частині, ухвала Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2018 року про забезпечення позову підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381,382,383,384ЦПК України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2018 року про забезпечення позову – в частині обраного виду забезпечення позову у вигляді арешту змінити на заборону вчинення дій щодо відчуження чи у будь-який спосіб передачу в чуже володіння автомобіля марки HYUNDAI модель І30, 2011 року випуску, об'єм двигуна 1582, зареєстрований 30.09.2015 року, який належить на праві власності ОСОБА_2.

Заходи забезпечення позову вжити до вирішення судом даного спору по суті.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: І.А. Єлізаренко

ОСОБА_5