Рішення № 74540324, 26.01.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/299/17 Справа № 204/7396/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Бараннік О.П.

Категорія 27

26 січня 2017 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2017 рік січень 26 дня Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - Бараннік О.П.,

суддів - Пономарь З.М., Посунся Н.Є.,

при секретарі - Самокиша О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» в особі Дніпропетровського відділення № 4 Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «ОСОБА_3 плюс», третя особа ОСОБА_4, про визнання договору факторингу частково недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про захист прав споживача та визнання частково недійсним договору факторингу, посилаючись на те, що 20 червня 2008 року між нею та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», укладено кредитний договір № 0301/0608//88-123, відповідно до умов якого їй було надано кредит в іноземній валюті у розмірі 40 000 доларів США строком до 19 червня 2018 року включно та зі сплатою за користування кредитними коштами 11,9% річних за весь час користування кредитом.

В рахунок забезпечення виконання позивачкою зобов’язань за кредитним договором, між нею та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», в той же день, тобто 20.06.2008 року, укладено іпотечний договір № 0301/0608//88-123-Z-1, за умовами якого банківській установі позивачкою передано в іпотеку квартиру № 29, що розташована в будинку № 9 по вул. Уральській в м. Дніпропетровську.

Згодом позивачці стало відомо, що між «Факторинговою компанією «Вектор Плюс» та Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» 28 листопада 2012 року укладено договір факторингу № 15, згідно якого банком було відступлено фактору своє право вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників і таким чином до фактора, як третьої особи, перейшли всі права та обов’язки банку за кредитним договором.

Посилаючись на зазначені обставини, а також на те, що в результаті таких дій були порушені її особисті немайнові права в частині розголошення належних їй персональних даних та передання третім особам інформації, що стосується її особисто, що ніяким чином не передбачено укладеним між нею і відповідачем договором, на відсутність у Факторингової компанії «Вектор Плюс» відповідної ліцензії НБУ на право здійснення валютних операцій, що свідчить про те, що вказана компанія не має права отримувати валюту за кредитним договором, за яким відбулося відступлення права вимоги, позивачка вимушена була звернутись з даним позовом до суду.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» в особі відділення № 4 Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», третя особа ОСОБА_4, про визнання договору факторингу частково недійсним – відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність висновків суду обставинам справи та допущені порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, а рішення суду – скасуванню з послідуючим ухваленням по справі нового рішення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою на підтвердження своєї позиції щодо відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відповідного свідоцтва та ліцензії не надано жодного доказу.

Однак, з таким висновком суду погодитись не можливо, оскільки він зроблений поверхово, в порушення норм процесуального та матеріального права, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 червня 2008 року між позивачкою та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», укладено кредитний договір № 0301/0608/88-123, відповідно до умов якого їй було надано кредит в іноземній валюті у розмірі 40 000 доларів США строком до 19 червня 2018 року включно та зі сплатою за користування кредитними коштами 11,9% річних за весь час користування кредитом.

Крім того, в рахунок забезпечення виконання позивачкою зобов’язань за кредитним договором, 20.06.2008 року між нею та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», укладено іпотечний договір № 0301/0608//88-123-Z-1, за умовами якого ОСОБА_2 передано банківській установі в іпотеку квартиру № 29, що розташована в будинку № 9 по вул. Уральській в м. Дніпропетровську.

В подальшому, 28 листопада 2012 року між «Факторинговою компанією «Вектор Плюс» та Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» укладено договір факторингу № 15, згідно якого банком було відступлено фактору своє право вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників і таким чином до фактора, як третьої особи, перейшли всі права та обов’язки банку за кредитним договором.

Відповідно до листа Національного банку України від 22.12.2016 року № 18-0005/103659 Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» генеральну та індивідуальні ліцензії на здійснення валютних операцій Національним банком України на надавались.

В той же час, за пунктом 8.12 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених Постановою Правління Національного банку України 30.05.2007 року № 200, фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв’язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного банку на здійснення валютних операцій.

Таким чином, оскільки при переході прав кредитора за договором факторингу до нового кредитора у зобов’язанні переходить і право на отримання від позичальника платежів саме у іноземній валюті, для проведення операцій з якими фінансові установи повинні мати генеральну та індивідуальну ліцензію, але які Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія ОСОБА_3» на момент укладання з Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» договору факторингу від 22 листопада 2012 року Національним банком України не надавались, і що судом першої інстанції належним чином при вирішенні спору по суті не з’ясовувалось, рішення суду не може залишатись в силі і підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про визнання недійсним договору факторингу № 15 від 28.11.2012 року, в частині передачі (відступлення) Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» прав вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до позивачки ОСОБА_2.

Що стосується доводів ОСОБА_2 про порушення її прав шляхом передачі без її згоди її персональних даних Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», то з врахуванням того, що шляхом підписання договору від 15.09.2009 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 0301/0608/88-123 від 20 червня 2008 року позивачка надала банку згоду на збір, зберігання та передачу інформації яка складає її кредитну історію / за статтею 3 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» - це сукупність інформації про юридичну чи фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов’язань за кредитними правочинами, іншої інформації відповідно до Закону/ в бюро для подальшого оброблення, використання та поширення такої інформації відповідно до чинного законодавства України, вони задоволені бути не можуть.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, п.п.1,4 ст. 309, ст.ст. 313 – 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів –

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2016 року – скасувати.

Визнати договір факторингу № 15, укладений між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» 28 листопада 2012 року недійсним в частині передачі прав вимоги за кредитним договором № 0301/0608/88-123 від 20 червня 2008 року до ОСОБА_2.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на користь ОСОБА_2 понесені нею витрати по оплаті судового збору у розмірі 535 гривень 92 копійок.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але на нього може бути принесена касаційна скарга протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :