Ухвала суду № 74540249, 01.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8043/16 Справа № 209/1806/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Посунся (Колодяжна) Н.Є.

Категорія 81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді: Посунся Н. Є.

суддів – Баранніка О.П., Пономарь З.М.

при секретарі – Самокиша О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за поданням державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області - про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_2, –

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 травня 2016 року, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права.

Апеляційний суд, вивчивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, вважає оскаржувану ухвалу незаконною, такою, що повинна бути скасована з постановленням нової про відмову в задоволенні подання державного виконавця, виходячи з наступного.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 травня 2016 року задоволено подання державного виконавця та тимчасово обмежено боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання зобов’язання згідно виконавчого провадження.

Задовольняючи подання державного виконавця щодо обмеження боржника у праві виїзду за межі України, районний суд посилався на умисне ухилення боржника від виконання ним виконавчого напису, не з’явлення на виклик до державного виконавця.

З вказаним висновком районного суду погодитись не можна, з огляду на наступне.

Згідно ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров’я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець в процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням суду.

Зі змісту наведених норм вбачається, що законом передбачено тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України лише за умов ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього, а не за наявності факту невиконання зобов’язань.

Звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, державний виконавець не витребував відомості про місце реєстрації боржника, не прийняв до уваги, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов’язань, а за ухилення від виконання.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ,організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України, вказане подання розглядається судом без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається обов’язок доказування.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що боржник свідомо не виконував покладені на нього зобов’язання.

Розглядаючи подання державного виконавця, суд першої інстанції не встановив, що виконавцем не було надано жодного доказу на підтвердження доводів про те, що боржник дійсно ухиляється від виконання зобов'язання, не звернув уваги на те, що згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта, нерухоме майно боржника знаходить в м. Харкові, не надав належної уваги тому, що в матеріалах справи взагалі відсутні відомості про отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, що свідчить про необізнаність боржника про виконавче провадження і відкидає факт умисного ухилення останнього від виконання покладених на нього зобов’язань.

Крім того, районний суд не звернув уваги на те, що вжиття забезпечувального заходу у вигляді обмеження боржника на пересування може бути застосоване судом виключно за наявності вагомих підстав вважати, що за умови його невжиття рішення суду залишиться невиконаним, - факти умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань не встановлено та не підтверджено жодним доказом.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що у районного суду не було законних підстав для задоволення подання державного виконавця, ухвала як незаконна, підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні подання державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області - про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_2.

Керуючись ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 травня 2016 року – скасувати.

В задоволенні подання державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області - про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_2 – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.Є. Посунся

Судді: О.П. Бараннік

ОСОБА_3