Рішення № 74540241, 01.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7283/16 Справа № 202/2326/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Посунся (Колодяжна) Н.Є.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді: Посунся Н. Є.

суддів – Баранніка О.П., Пономарь З.М.

при секретарі – Самокиша О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, який діє в своїх інтересах та в інтересах дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа Служба у справах дітей Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради – про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення; за зустрічними позовними заявами ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк» - про визнання договорів недійсними, –

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2015 року, посилаючись на неповне дослідження судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд, вивчивши доводи скарги, матеріали справи, вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення, а в іншій частині залишенню без змін, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 12.10.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (нині ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, за яким Банк надав йому споживчий кредит у сумі 41003,91 дол. США зі сплатою за користування 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12.10.2017 р.

З метою забезпечення виконання за даним кредитним договором, 12 жовтня 2007 року між Банком та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки та договір про задоволення вимог іпотекодержателя, предметом яких виступила квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, вартість якої згідно п. 33.4 Договору іпотеки складає 266 928,00 грн.

В зв’язку з порушенням ОСОБА_5 зобов’язання за кредитним договором у нього утворилась заборгованість, яка станом на 27.01.2014 року становила 117 444,34 дол. США, з яких: 36 602,63 дол. США – заборгованість за кредитом; 16 406,19 дол. США – заборгованість по процентам за користування кредитом; 4 579,60 дол. США – заборгованість по комісії за користування кредитом; 54 233,53 дол. США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором; 31,29 дол. США штраф (фіксована частина); 5 591,10 дол. США – штраф (процентна складова).

Заперечуючи проти позовних вимог банку, ОСОБА_2 надала суду заяву, в якій просила суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, який Банком був пропущений.

Крім того, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 надали суду зустрічні позовні заяви, в яких кожен із них просив визнати недійсними договір іпотеки та договір про задоволення вимог іпотекодержателя, кредитний договір, з наведених районним судом підстав.

Задовольняючи позовні вимоги Банку в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, районний суд, керуючись ст..ст. 551, 590 ЦК України, ЗУ «Про іпотеку» встановленими обставинами справи, - вважав вказані вимоги обґрунтованими та доведеними.

Відмовляючи в задоволенні вимог щодо виселення відповідачів, районний суд виходив із відсутності в матеріалах справи письмової вимоги про добровільне звільнення квартири.

Залишаючи без задоволення зустрічні позови, районний суд керуючись ст..ст. 203, 215, 626, 627, 638 ЦК України встановив, що на момент укладення як кредитного договору, так і договорів іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, - сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, вказаний кредитний договір не суперечать чинному на час його укладання законодавству та не є таким, що містять дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду позичальника. Крім того, при укладанні ОСОБА_3 інших спірних договорів було дотримано всі передбачені законом істотні умови договору, котрі були обумовлені згодою сторін, як узгоджені сторонами, так і прийняті ними. Так як, ОСОБА_3 не є стороною ні кредитного договору, ні договору іпотеки, він є неналежним позивачем, - законних підстав для задоволення його вимог немає.

Апеляційний суд, з висновком районного суду в частині задоволення позовних вимог Банку не може погодитись, вважає, що рішення в цій частині повинне бути скасованим з відмовою в задоволенні вимог Банку в цій частині, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Отже, початок перебігу строку позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Згідно п. 4.5 Кредитного договору сторони визначили, що термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, пені встановлюється тривалістю 5 років.

За кредитним договором погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником щомісячно платежем у сумі 587,73 дол. США у період з «21» по «28» число кожного місяця, а тому початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов’язання.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Враховуючи, що останній черговий щомісячний платіж боржником здійснено 04 грудня 2008 року, з 29 грудня 2008 року почалась заборгованість, а до суду із позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся 17 лютого 2014 року, тобто з пропуском 5-річного строку, а також беручи до уваги заявлене відповідачкою клопотання в суді першої інстанції про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності(а.с.40), - апеляційний суд вважає за необхідне його задовольнити, застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності та відмовити Банку у задоволенні його вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд першої інстанції, в порушення ст.ст. 212-215 ЦПК України, на вказані положення закону уваги не звернув, не з’ясував належним чином обставин справи, які мають суттєве значення для її вирішення, зокрема, залишив без уваги те, що відповідачка просила застосувати строки пропуску позовної давності, а тому апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки як незаконне має бути скасованим з відмовою в задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення як таке, що відповідає вимогам матеріального та процесуального законам, вірно встановленим судом обставинам справи, - слід залишити без змін, а доводи скарги в цій частині – без задоволення.

Керуючись ст. 307, п.1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, апеляційний суд –

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2015 року – скасувати в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення.

В задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, який діє в своїх інтересах та в інтересах дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7 – про звернення стягнення на предмет іпотеки – відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 4019,40 грн.

Рішення чинне з моменту проголошення, може бути оскаржене у 20-денний строк у касаційному порядку.

Головуючий Н.Є. Посунся

Судді: О.П. Бараннік

ОСОБА_8