Рішення № 74539468, 24.05.2018, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/861/18

Провадження №2/202/1070/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Дмитрієва Р.С.,

прокурора - Масенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Індустріального району, про витребування майна,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до відповідача ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Індустріального району, про витребування майна.В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що на підставі рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів №46 від 27.11.1991 року «Про комунальну власність Дніпровської міської ради народних депутатів» нежитлове приміщення №33А в будинку №3 про провулку Фестивальному обліковувалось на балансі КВЖРЕП Індустріального району. В подальшому, рішенням Дніпропетровської міської ради від 16.04.2014 року № 159 «Про зміну правового режиму об'єктів нерухомого майна», змінено правовий статус нежитлового приміщення № 33А в будинку № 3, загальною площею 40,6 кв.м. по провулку Фестивальному в м. Дніпропетровську на житлове приміщення (квартиру). Відомості про право комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради на вказану квартиру 03.10.2014 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З'ясовано, що з моменту реєстрації права комунальної власності на спірну квартиру за територіальною громадою м. Дніпро, будь-яким фізичним особам у користування вона не надавалася.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.09.2016 року у справі № 202/5457/16-ц повністю задоволені позовні вимоги ОСОБА_2, визнано за нею за набувальною давністю право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 40,6 кв. м., житловою площею 19,4 кв.м.

В обґрунтування позову в частині визнання права власності на квартиру за набувальною давністю, ОСОБА_2 вказала на те, що вона постійно, з травня 2006 року і до моменту звернення до суду з позовом, проживала в квартирі за вказаною адресою на підставі договору найму, проводила ремонтні роботи, господарювала в ній та відкрито, безперервно володіла нерухомим майном більше, ніж десять років.

На підставі прийнятого судом першої інстанції рішення, 26.12.2016 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вказане нерухоме майно.

Разом з тим, прокуратурою області рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.09.2016 року у справі № 202/5457/16-ц було оскаржено в апеляційному порядку, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.12.2017 року у справі № 202/5457/16-ц, апеляційну скаргу прокурора задоволено повністю, рішення суду першої інстанції скасовано та в позові ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили та сторонами в касаційному порядку не оскаржувалось.

Проте, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.09.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, відбулось відчуження спірної квартири ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

На підставі укладеного договору, 29.09.2017 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру № 33А в житловому будинку № 3 по провулку Фестивальному в м. Дніпрі.

Оскільки спірне нерухоме майно було відчужене на користь ОСОБА_1 Дніпровська міська рада, як власник спірного майна, яке вибуло з її власності поза її волею, має право на витребування шляхом пред’явлення віндикаційного позову на підставі ст.388 ЦК України. Просили суд витребувати від ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ: 26510514) квартиру № 33А, розташовану за адресою: м. Дніпро, провулок Фестивальний, буд. 3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 468443412101); стягнути із ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) на користь прокуратури Дніпропетровської області (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р 35217020000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ: 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) судові витрати по справі в розмірі 6881,00 грн.

Прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав наведених в позові та просив суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився. Про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Представник третьої особи Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району в судове засідання не з’явився. Відповідно до заяви просили суд розглядати справу без присутності представника КВЖРЕП.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася. Про час і місце слухання справи повідомлялася належним чином. Суду неодноразово повернені судові повістки у зв’язку з закінченням терміну зберігання. Третя особа була повідомлена і відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Представник позивача не заперечував щодо заочного розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27.11.1991 «Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів» (зі змінами і доповненнями) житловий будинок № 3, що розташований по провулку Фестивальному в м. Дніпро, в тому числі нежитлове приміщення № 33А обліковувалось на балансі КВЖРЕП Індустріального району.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 16.04.2014 № 159 «Про зміну правового режиму об'єктів нерухомого майна», змінено правовий статус нежитлового приміщення № 33А в будинку № 3, загальною площею 40,6 кв.м. по провулку Фестивальному в м. Дніпропетровську на житлове приміщення (квартиру).

Згідно зі Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 03.10.2014 року житлове приміщення квартира №33А в будинку №3 по провулку Фестивальний в м. Дніпро належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, індексний номер 27639784.

Відповідно до листа Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради № 1/5-231, від 09.02.2018 року з моменту реєстрації права комунальної власності на спірну квартиру за територіальною громадою м. Дніпро, будь-яким фізичним особам у користування вона не надавалася.

В судовому засіданні встановлено, що заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.09.2016 у справі № 202/5457/16-ц за позовною заявою ОСОБА_2 до Комунального виробничого ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району, третя особа Дніпровська міська рада , про визнання права власності на квартиру, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені, за нею визнано за набувальною давністю право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 40,6 кв. м., житловою площею 19,4 кв.м.

В обґрунтування позову в частині визнання права власності на квартиру за набувальною давністю, ОСОБА_2 вказала на те, що вона постійно, з травня 2006 року і до моменту звернення до суду з позовом, проживала в квартирі за вказаною адресою на підставі договору найму, проводила ремонтні роботи, господарювала в ній та відкрито, безперервно володіла нерухомим майном більше ніж десять років.

На підставі заочного рішення, 26.12.2016 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вказане нерухоме майно, що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.02.2018 № 112881530.

Прокуратурою Дніпропетровської області рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.09.2016 року у справі № 202/5457/16-ц оскаржено в апеляційному порядку, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.12.2017 року у справі № 202/5457/16-ц, апеляційну скаргу прокурора задоволено повністю, рішення Індустріального районного суду від 06 вересня 2016 року скасовано та в позові ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили та сторонами в касаційному порядку не оскаржувалось.

Згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 29.09.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за №7940 ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купив квартиру №33А в будинку №3 по провулку Фестивальний в м. Дніпрі.

На підставі укладеного договору, 29.09.2017 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру № 33А в житловому будинку № 3 по провулку Фестивальному в м. Дніпрі, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 98956151.

Таким чином, майно вибуло з комунальної власності Дніпро міської ради, на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.09.2016 року, яке в подальшому скасовано.

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані Конституцією України, нормами Цивільного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно змісту ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах , що не заборонені законом.

У відповідності до змісту ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України встановлено, що право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, важливою умовою звернення з віндикаційним позовом (стаття 388 ЦК України) є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.

Добросовісним повинен вважатися той набувач, який не знав і не повинен був знати, що набуває майно в особи, яка не має права його відчужувати, а недобросовісним володільцем – та особа, яка знала або повинна була знати, що її володіння незаконне.

За пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України можливість витребувати майно від добросовісного набувача є за наявності у діях власника майна волі на передачу майна.

За змістом наведеного майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Оскільки рішення суду про визнання права власності, на підставі якого спірне майно було вилучено з володіння позивача, у подальшому було судом скасовано, то слід вважати, що майно вибуло з володіння власника поза його волею й він має право витребовувати його від добросовісного набувача за правилами статті 388 ЦК України.

Слід зазначити, що однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи із вищевикладеного, приймаючи до уваги, що викладені докази не викликають у суду жодних сумнівів щодо їх належності, допустимості, об’єктивності та достатності для вирішення справи по суті, враховуючи, що за час розгляду даної справи спірна квартира продана та куплена особою, яка заволоділа ним незаконно та без відповідної правової підстави, який є відповідачем по даній справі, окрім цього, суд також враховує, що квартира вибула з володіння позивача, який є законним його власником поза його волі, тому суд відповідно до вимог закріплених в ст.ст. 387, 388 ЦК України вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити шляхом витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ:26510514) квартиру № 33А, розташовану за адресою: м. Дніпро, провулок Фестивальний, буд. 3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна – 468443412101).

Відповідно до ст.141 ЦПК України із відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по справі.

Керуючись: ст. ст.15,16,321,387,388 ЦК України, ст.ст. 4,13,141,259, 280-282 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву першого заступника прокурора Дніпропетровської області (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, код ЄДРПОУ 02909938) в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514) до ОСОБА_1 (20200, АДРЕСА_3, РНОКПП: НОМЕР_1), треті особи: ОСОБА_2 (49000, м. Дніпро, Донецьке шосеАДРЕСА_4,РНОКПП: НОМЕР_2), Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Індустріального району (49051, м. Дніпро, пр. Петра Калнишевського, 11, код ЄДРПОУ 05432916), про витребування майна - задовольнити.

Витребувати від ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ: 26510514) квартиру № 33А, розташовану за адресою: м. Дніпро, провулок Фестивальний, буд. 3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 468443412101).

Стягнути із ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) на користь прокуратури Дніпропетровської області (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р 35217020000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ: 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) судові витрати по справі в розмірі 6881,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області у тридцятиденний строк з дня проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний тест рішення складено 01 червня 2018 року.

Суддя Л.П. Слюсар