Рішення № 74538166, 24.05.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2018р. Справа №914/373/18

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Державного підприємства “Енергоринок”, м. Київ;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія – Новий Розділ”, м. Новий Розділ;

про: стягнення заборгованості за куповану електричну енергію, 3 % річних та пені.

Суддя:ОСОБА_1

При секретарі:ОСОБА_2

Представники:

від позивача: ОСОБА_3, дов. № 13 від 29.01.2018 р.

від відповідача: ОСОБА_4, дов. б/н від 12.03.2018 р.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Державного підприємства “Енергоринок” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія – Новий Розділ” про стягнення заборгованості за куповану електричну енергію, 3 % річних та пені.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.03.2018 року відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання на 13.03.2018 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.03.2018 року, підготовче засідання відкладено на 05.04.018 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.04.2018 року, підготовче засідання відкладено на 24.04.018 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.04.2018 року, підготовче засідання відкладено на 02.05.018 року, для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.05.2018 року, підготовче засідання закрите, справа призначена до розгляду по суті на 24.05.2018 року.

Позивач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 03.03.2018 року, про відкладення підготовчого засіданнявід13.03.2018 року, від 05.04.2018 року, від 24.04.2018 року, від 02.05.2018 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

13.03.2018 р. за вх. № 8850/18 представник позивача подав заяву.

22.03.2018 р. за вх. № 10321/18 представник позивача подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

02.04.2018 р. за вх. № 11617/18 представник позивача подав відповідь на відзив.

05.04.2018 р. за вх. № 12155/18 представник позивача подав заяву.

23.04.2018 р. за вх. № 14337/18 представник позивача подав заяву про погашення суми основного боргу.

24.04.2018 р. за вх. № 14530/18 представник позивача подав заяву.

02.05.2018 р. за вх. № 15352/18 представник позивача подав заяву.

Відповідач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 03.03.2018 року, про відкладення підготовчого засідання від13.03.2018 року, від 05.04.2018 року, від 24.04.2018 року, від 02.05.2018 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

13.03.2018 року за вх. № 9456/18 представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

13.03.2018 року за вх. № 9415/18 представник відповідача подав заяву про визнання суми основного боргу в розмірі 250339,38 грн.

15.03.2018 року за вх. № 9456/18 представник відповідача подав відзив на позов.

29.03.2018 року за вх. № 11435/18 представник відповідача подав заяву.

24.04.2018 року за вх. № 14716/18 представник відповідача подав заперечення на заяву про погашення суми основного боргу.

Відповідно до ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Відповідно до ст. 240 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 24.05.2018 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Позивач у позовній заяві зазначає, що 31.07.2006 р. між Державним підприємством "Енергоринок" (далі - позивач, ДПЕ або ДП "Енергоринок") та Закритим акціонерним товариством "Енергія - Новий Розділ" укладено Договір № 3546/01 (далі - Договір).

10.05.2011 р. між ДП "Енергоринок" та ТОВ "Енергія - Новий Розділ" (далі - відповідач, ЕК або ТОВ «Енергія — Новий Розділ») підписано Додаткову угоду № 6920/02 до Договору (додаток -2), відповідно до п. 2 якої: "Правонаступником всіх зобов'язань (прав та обов'язків) Закритого акціонерного товариства "Енергія - Новий Розділ" за Договором є Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія — Новий Розділ".

Позивач зазначає, що згідно з п. 2.1 Договору, ДПЕ зобов'язується продавати, а ЕК зобов'язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату, відповідно до умов цього Договору.

За твердженням позивача, відповідно до умов Договору, за період з 01.12.2017 р. по 31.12.2017 р. відповідачем придбано у позивача електроенергію в обсязі 4 368,354 тис. кВт.г., на загальну суму 4 898 865,48 грн., що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії, який підписаний та скріплений печатками обох підприємств.

Позивач зазначає, що, відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 Договору, ЕК зобов'язана купувати у ДПЕ електроенергію, відповідно до умов розділу 4 цього Договору та здійснювати за неї своєчасні розрахунки, відповідно до умов розділу 6 цього Договору, а також виконувати інші умови цього Договору. Згідно з абз. 1 п. 6.4 Договору, остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного рахунку із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобов'язана обов'язково вказати призначення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретнім вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Однак, наголошує позивач, всупереч умовам Договору, положенням Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, відповідач не виконав в повному обсязі взятих на себе зобов'язань по сплаті купованої електроенергії, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 250 338,38 грн., що підтверджується довідкою позивача про стан взаємних розрахунків між ДП "Енергоринок" та ТОВ "Енергія - Новий Розділ" за електроенергію, куповану по Договору від 31.07.2006 р. № 3546/01 в період з 01.12.2017 р. по 31.12.2017 р., станом на 31.01.2018 р. та актом звірки розрахунків між ДП "Енергоринок" та ТОВ "Енергія - Новий Розділ" за продану з ОРЕ електроенергію, станом на 31.12.2017 р.

За твердженням позивача, відповідно до абз. 1 п. 7.3.2 Договору, в редакції Додаткової угоди від 24.06.2008 р. № 4822/01 до Договору, в разі несплати ЕК за куплену в ДПЕ електроенергію у терміни, встановлені п. 6.4 цього Договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ має право нарахувати пеню ЕК у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів, додатково стягнути штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу. Сплата ЕК пені та штрафу здійснюється з поточного рахунку ЕК на поточний рахунок ДПЕ і не звільняє ЕК від обов'язку відшкодувати збитки, спричинені несплатою або несвоєчасною оплатою отриманої електроенергії.

Позивач стверджує, що враховуючи вищезазначені умови Договору, з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 2 510,22 грн., відповідно до обґрунтованого розрахунку 3% річних та пені на заборгованість ТОВ "Енергія - Новий Розділ" за електроенергію, куповану по Договору від 31.07.2006 р. № 3546/01 за період з 01.12.2017 р. по 31.12.2017 р., станом на 31.01.2018 р.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач зазначає, що відповідно до обґрунтованого розрахунку 3% річних та пені на заборгованість ТОВ "Енергія - Новий Розділ" за електроенергію, куповану по Договору від 31.07.2006 р. № 3546/01 в період з 01.12.2017 р. по 31.12.2017 р., станом на 31.01.2018 р. з відповідача підлягає до стягнення 349,79 грн. 3% річних.

Таким чином, зазначає позивач, сума заборгованості ТОВ "Енергія - Новий Розділ" перед ДП "Енергоринок", з урахуванням основного боргу, 3% річних та пені від простроченої суми становить:

250 338,38 грн. +349,79 грн. +2 510,22 грн. = 253 198,39 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що між сторонами - ДП "Енергоринок" та ЗАТ "Енергія-Новий Розділ" (правонаступник - ТзОВ «Енергія-Новий Розділ») - 31 липня 2006 року укладено Договір № 3546/01, відповідно до якого (п. 2.1.), ДПЕ зобов'язується продавати, а ЕК зобов'язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату, відповідно до умов цього договору.

Відповідач підтверджує, що за період з 01.12.2017 р. до 31.12.2017 р. відповідачем придбано у позивача електроенергію в обсязі 4 368, 354 тис. кВт.г. на загальну суму 4 898 865,48 грн. Відповідачем оплачено придбану в грудні електроенергію в розмірі 4 648 527,10 грн. Відтак, заборгованість відповідача за придбану у позивача електроенергію у грудні 2017 року становить 250 338,38 грн.

Відповідач звертає увагу, що несплата частини придбаної у грудні 2017 року електроенергії спричинена обставинами, що не залежать від відповідача, оскільки основним джерелом доходів відповідача є кошти, сплачені споживачами міста Новий Розділ за поставлену електричну енергію. Відтак, невиконання споживачами своїх обов'язків по оплаті за поставлену відповідачем електричну енергію тягне за собою, зокрема, неможливість виконання відповідачем обов'язків перед позивачем в повному обсязі. Станом на 01 березня 2018 року заборгованість Управління соціального захисту населення м. Новий Розділ перед відповідачем по пільгах становить 56 131,71 грн., по субсидіях становить 3 889 827,08 грн., що підтверджується Актами звірки розрахунків від 05 березня 2018 року між ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» та Управлінням соціального захисту населення м. Новий Розділ.

Також, відповідач наголошує, що згідно балансу ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» на 31.12.2017 року, перед відповідачем існує значна дебіторська заборгованість контрагентів, що виникла на підставі укладених цивільно-правових і господарських договорів, а саме: станом на 31.12.2017 року - 264 707 грн.

Більше того, за твердженням відповідача, на примусовому виконанні у відділі Державної виконавчої служби знаходяться судові накази Миколаївського районного суду про стягнення з фізичних осіб - жителів міста Новий Розділ заборгованості за надані відповідачем комунальні послуги (теплопостачання, водопостачання і водовідведення, електропостачання) на суму близько 1 млн. грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК України).

Вирішуючи питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує, серед іншого, ступінь вини відповідача у виникненні спору (ч. 4 ст. 331 ГПК України). Розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Отже, за твердженням відповідача, виконання такого рішення із розстроченням дасть можливість відновити прибутковість підприємства та оплатити існуючу заборгованість в повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що ТОВ "Енергія-НовиЙ Розділ" підставою своїх заперечень щодо стягнення пені та 3% річних зазначає невиконання споживачами своїх обов'язків по оплаті за поставлену відповідачем електричну енергію. Однак, відповідно до вимог ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України, недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника не є підставою звільнення його від відповідальності за порушення взятих на себе зобов'язань. В силу вищезазначеного не знаходять свого підтвердження і необґрунтовані доводи відповідача щодо заборгованості перед ним розпорядників бюджетних коштів по відшкодуванню пільг і субсидій. Виконання взятих на себе відповідачем перед позивачем зобов'язань, згідно умов Договору, взагалі не ставиться у залежність від відшкодування боржнику бюджетних коштів ні згідно умов Договору, ні відповідно до вимог чинного законодавства України з його фундаментальними принципами щодо обов'язковості і своєчасності виконання зобов'язань. Таким чином, вищевказані доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

Позивач звертає увагу, що умови укладеного між Сторонами Договору відповідають вимогам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства України, волевиявлення Сторін на укладення правочину було вільним, Сторони визначили та погодили умови щодо нарахування штрафних санкцій (п.7.3.2 Договору) за прострочення оплати вартості купованої електроенергії і мали на меті реальне настання правових наслідків, про що свідчить той факт, що Сторони приступили до їх виконання.

Позивач зазначає, що вищезазначене дає підстави стверджувати, що Договір від 31.07.2006 р. № 3546/01 є чинним, правомірним, а тому таким, що, згідно з вимогами ст.ст. 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, підлягає обов'язковому виконанню Сторонами.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, які, у відповідності до ст. 627 цього ж Кодексу, є вільними в його укладенні, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач зазначає, що, згідно з п. 6.4 Договору, Сторони визначили (погодили) строк остаточного розрахунку за куповану відповідачем електроенергію, який було порушено останнім, що не заперечується відповідачем з огляду на визнання суми основного боргу в повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Позивач зазначає, що як свідчать матеріали та обставини справи, порушення відповідачем строків здійснення розрахунків за куповану електроенергію, відповідно до взятих на себе зобов'язань, мало наслідком правомірне нарахування позивачем 2 510,22 грн. пені. Сплата ж боржником 3% річних є безальтернативним обов'язком останнього на вимогу кредитора, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. Враховуючи визнання відповідачем порушення строків оплати вартості купованої електроенергії та відсутність заперечень щодо розрахунку 3% річних, позовні вимоги про стягнення 349,79 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач зазначає, що згідно з п. 6.5 Договору, сума, яка була сплачена ЕК понад повну поточну оплату вартості електричної енергії за розрахунковий місяць (з урахуванням п. 6.4 цього Договору), зараховується Сторонами як погашення заборгованості ЕК перед ДПЕ за минулі періоди (починаючи з заборгованості з найдавнішим терміном виникнення) з урахуванням ПДВ, якщо інше не передбачено договором про реструктуризацію заборгованості між ДПЕ та ЕК.

На думку позивача, враховуючи враховуючи вищезазначене, а також строки проведення остаточних розрахунків, згідно з п. 6.4 Договору, до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, після вказаної дати виявлена переплата вартості купованої в лютому 2018 року електроенергії, яка в подальшому була зарахована в погашення заборгованості з найдавнішим терміном виникнення, в т.ч. за грудень 2017 року в сумі 250 338,38 грн., що є, зокрема, предметом спору (позовних вимог про стягнення) у даній справі. Однак, відповідачем не сплачено на користь позивача суму нарахованої пені та 3% річних, а тому ДП "Енергоринок" підтримує свої позовні вимоги в цій частині та просить стягнути з ТОВ "Енергія-Новий Розділ" 2 510,22 грн. пені, 349,79 грн. 3% річних та 3 797,98 грн. судового збору за подання позовної заяви.

У заяві про погашення суми основного боргу позивач зазначає, що погашення 250 338,38 грн. заборгованості за спірний період відбулося внаслідок переплати ТОВ "Енергія-Новий Розділ" вартості купованої в лютому 2018 року електроенергії. Враховуючи вищезазначене, а також строки проведення згідно з п. 6.4 Договору остаточного розрахунку відповідачем перед позивачем за куповану в лютому 2018 року електроенергію до 14.03.2018 р., після вказаної дати виявлена переплата вартості купованої в лютому 2018 року електроенергії, яка в подальшому була зарахована в погашення заборгованості з найдавнішим терміном виникнення, згідно з п. 6.5 Договору, в т.ч. за грудень 2017 року в сумі 250 338,38 грн., що є, зокрема, предметом спору (позовних вимог про стягнення) у даній справі.

На підтвердження вказаного вище, позивач надав до суду, зокрема, довідку про стан взаємних розрахунків між ДП "Енергоринок" та ТОВ "Енергія-Новий Розділ" за електроенергію куповану по Договору від 31.07.2006 р. № 3546/01 в період з 01.12.2017 р. по 31.12.2017 р., станом на кінець дня 16.03.2018 р., завірену копію акту звірки розрахунків від 02.04.2018 р. № 07/51 -4-4281 між ДП "Енергоринок" та ТОВ "Енергія-Новий Розділ" за продану з ОРЕ електроенергію.

За твердженням позивача у зв'язку з погашенням відповідачем 250 338,38 грн. суми основного боргу в процесі розгляду справи, що мало місце після 14.03.2018 р., є підстави стверджувати про відсутність на даний момент предмету спору між Сторонами в цій частині. Однак, відповідачем не сплачено на користь позивача суму нарахованої пені та 3% річних, а тому ДП "Енергоринок" підтримує свої позовні вимоги в цій частині та просить їх задовольнити.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Статтями 526 ЦК України та 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов‘язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В ході судового розгляду справи суд встановив, що 31.07.2006 р. між Державним підприємством "Енергоринок" (далі - позивач, ДПЕ або ДП "Енергоринок") та Закритим акціонерним товариством "Енергія - Новий Розділ" укладено Договір № 3546/01 (далі - Договір). 10.05.2011 р. між ДП "Енергоринок" та ТОВ "Енергія - Новий Розділ" (далі - відповідач, ЕК або ТОВ «Енергія — Новий Розділ») підписано Додаткову угоду № 6920/02 до Договору, відповідно до п. 2 якої, правонаступником всіх зобов'язань (прав та обов'язків) Закритого акціонерного товариства "Енергія - Новий Розділ" за Договором є Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія — Новий Роздій".

Згідно з п. 2.1 Договору, ДПЕ зобов'язується продавати, а ЕК зобов'язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату, відповідно до умов цього Договору.

Так, відповідно до умов Договору, за період з 01.12.2017 р. по 31.12.2017 р. відповідачем придбано у позивача електроенергію в обсязі 4 368,354 тис. кВт.г., на загальну суму 4 898 865,48 грн., що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії, який підписаний та скріплений печатками обох підприємств.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 Договору, ЕК зобов'язана купувати у ДПЕ електроенергію відповідно до умов розділу 4 цього Договору та здійснювати за неї своєчасні розрахунки, відповідно до умов розділу 6 цього Договору, а також виконувати інші умови цього Договору.

Згідно з абз. 1 п. 6.4 Договору, остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного рахунку із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобов'язана обов'язково вказати призначення платежу.

Відповідно до п. 7.2. Договору, відповідач зобов’язався купувати у позивача електроенергію, відповідно до умов розділу 4 цього Договору, та здійснювати за неї своєчасні розрахунки, відповідно до умов розділу 6 цього Договору, а також виконувати інші умови цього Договору.

Умови укладеного між Сторонами Договору відповідають вимогам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства України, волевиявлення Сторін на укладення правочину було вільним, Сторони визначили та погодили умови щодо нарахування штрафних санкцій (п. 7.3.2 Договору) за прострочення оплати вартості купованої електроенергії і мали на меті реальне настання правових наслідків, про що свідчить той факт, що Сторони приступили до їх виконання.

Вищезазначене дає підстави стверджувати, що Договір від 31.07.2006 р. № 3546/01 є чинним, правомірним, а тому таким, що, згідно з вимогами ст.ст. 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, підлягає обов'язковому виконанню Сторонами.

Відповідно до абз. 1 п. 7.3.2 Договору, в редакції згідно з Додатковою угодою від 24.06.2008 р. № 4822/01 до Договору, в разі несплати ЕК за куплену в ДПЕ електроенергію у терміни, встановлені п. 6.4 цього Договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ має право нарахувати пеню ЕК у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу. Сплата ЕК пені та штрафу здійснюється з поточного рахунку ЕК на поточний рахунок ДПЕ.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, які, у відповідності до ст. 627 цього ж Кодексу, є вільними в його укладенні, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Згідно з п. 6.4 Договору, Сторони визначили (погодили) строк остаточного розрахунку за куповану відповідачем електроенергію, який було порушено останнім, що не заперечується відповідачем з огляду на визнання суми основного боргу в повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України, передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Ст. 230 ГК України передбачені штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (ч. 1 ст. 546 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник зобов'язаний передати кредитору у випадку порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Як свідчать матеріали та обставини справи, порушення відповідачем строків здійснення розрахунків за куповану електроенергію, відповідно до взятих на себе зобов'язань, мало наслідком правомірне нарахування позивачем 2 510,22 грн. пені.

Сплата ж боржником 3% річних є безальтернативним обов'язком останнього на вимогу кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. Враховуючи визнання відповідачем порушення строків оплати вартості купованої електроенергії та відсутність заперечень щодо розрахунку 3% річних, позовні вимоги про стягнення 349,79 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача з посиланням на нібито відсутність вини в порушенні взятих на себе зобов'язань, як підставу для звільнення від сплати пені та 3% річних, є безпідставними та необгрунтованими з огляду на суб'єктний склад (юридичні особи), характер спірних правовідносин (грошові) та вимоги ст.ст. 617, 625 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України, відповідно до яких боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а особа несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що неналежне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили. Однак, відповідачем не надано ні суду, ні позивачу, доказів настання дії непереборної сили (форс-мажорних обставин), підтвердженоїх відповідним сертифікатом ТПП України.

Крім того, згідно з п. 1.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Погашення 250 338,38 грн. заборгованості за спірний період відбулося внаслідок переплати ТОВ "Енергія-Новий Розділ" вартості купованої в лютому 2018 року електроенергії.

Згідно з п. 6.5 Договору, сума, яка була сплачена ЕК понад повну поточну оплату вартості електричної енергії за розрахунковий місяць (з урахуванням п. 6.4 цього Договору), зараховується Сторонами як погашення заборгованості ЕК перед ДПЕ за минулі періоди (починаючи з заборгованості з найдавнішим терміном виникнення) з урахуванням ПДВ, якщо інше не передбачено договором про реструктуризацію заборгованості між ДПЕ та ЕК.

Враховуючи вищезазначене, а також строки проведення остаточних розрахунків згідно з п. 6.4 Договору до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, після вказаної дати виявлена переплата вартості купованої в лютому 2018 року електроенергії, яка в подальшому була зарахована в погашення заборгованості з найдавнішим терміном виникнення, в т.ч. за грудень 2017 року в сумі 250 338,38 грн., що є, зокрема, предметом спору (позовних вимог про стягнення) у даній справі.

На підтвердження вказаного вище, позивач надає довідку про стан взаємних розрахунків між ДП "Енергоринок" та ТОВ "Енергія-Новий Розділ" за електроенергію, куповану по Договору від 31.07.2006 р. № 3546/01 в період з 01.12.2017 р. по 31.12.2017 р., станом на кінець дня 16.03.2018 р. та розшифровку банківської виписки ДП "Енергоринок" про надходження коштів ТОВ "Енергія-Новий Розділ" згідно Договору від 31.07.2006 р. № 3546/01 за куповану електроенергію з 01.12.2017 р. по 31.12.2017 р.

Таким чином, заперечення ТОВ "Енергія-Новий Розділ" щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних є безпідставними та необгрунтованими.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем позовні вимоги не спростовані, суд прийшов до висновку, що позов Державного підприємства “Енергоринок” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія – Новий Розділ” про стягнення заборгованості за куповану електричну енергію, 3 % річних та пені є обґрунтованим та підлягає до задоволення в частині стягнення 349 (триста сорок дев’ять) грн. 79 коп. – 3 % річних та 2510 (дві тисячі п’ятсот десять) грн. 22 коп. – пені.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 351 від 20.02.2018 року на суму 3797,98 грн. про сплату судового збору.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги – задоволити.

2. Провадження у справі № 914/373/18 за позовом Державного підприємства “Енергоринок” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія – Новий Розділ” про стягнення заборгованості за куповану електричну енергію, 3 % річних та пені в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 250338,38 грн. – закрити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія – Новий Розділ» (81652, Львівська обл., м. Новий Розділ, вул. Грушевського, 37, код ЄДРПОУ 33525073) на користь Державного підприємства «Енергоринок» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, код ЄДРПОУ 21515381) 349 (триста сорок дев’ять) грн. 79 коп. – 3 % річних та 2510 (дві тисячі п’ятсот десять) грн. 22 коп. – пені.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія – Новий Розділ» (81652, Львівська обл., м. Новий Розділ, вул. Грушевського, 37, код ЄДРПОУ 33525073) на користь Державного підприємства «Енергоринок» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, код ЄДРПОУ 21515381) суму судового збору в розмірі 3797 (три тисячі сімсот дев’яносто сім) грн. 98 коп.

5. Накази видати, в порядку ст. 327 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.06.2018 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку ст. 256 ГПК України.

Суддя Пазичев В.М.