Рішення № 74531623, 29.05.2018, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/7066/16-ц

Провадження № 2/643/178/18

29.05.2018 Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – Скотаря А.Ю.,

за участю секретаря – Ширіної Я.В.,

представника відповідача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа: ОСОБА_5 про стягнення боргу, моральної шкоди та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, неодноразово збільшуючи в наступному позовні вимоги, в обґрунтування якого зазначив, що 30.04.2014 між ним та ОСОБА_3 укладений договір позики (далі Договір), за яким позивач передав відповідачці 132000,00 грн., що на день підписання договору складало 11000,00 доларів США. Відповідно до умов Договору та договору № 1 про внесення змін до нього від 29.10.2014 відповідачка зобов’язалась повернути до 01.05.2015 борг у гривнях, який буде еквівалентний сумі 11000,00 доларів США на день повернення. Пунктами 1, 2 Договору встановлено, що борг відповідачка має повернути єдиною сумою.

В забезпечення виконання договору позики між сторонами 30.04.2014 укладений договір іпотеки, за яким відповідачка передала позивачеві в іпотеку квартиру № 45 по вул. Валентинівській (колишня Блюхера), 60 в м. Харкові.

На виконання умов Договору між сторонами була досягнута домовленість про сплату відповідачкою на користь позивача щомісячно 5% від суми позики за користування грошима, що складає 550 доларів США на місяць, підтвердженням чому є відповідні розписки, які позивач надавав відповідачці у період з квітня 2014 по квітень 2015.

З 01.05.2015 відповідачка припинила виплату процентів та до вказаної дати не повернула позику, отже позивач просить стягнути з останньої загальну суму боргу, яка становить 33250,00 доларів США та складається з боргу з урахуванням інфляції за період з 01.05.2015 по 20.09.2017 в сумі 16742,00 доларів США, що складає 441196,90 грн., трьох відсотків річних від простроченої суми боргу, що складає 558 доларів США, або 14704,81 грн., а також заборгованості за процентами за вказаний період часу в сумі 15950,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 420325,57 грн.

Крім того, позивач просить зобов’язати відповідача виконати умови договору іпотеки і сплатити заборгованість по квартплаті в сумі 12054,13 грн. та зобов’язати Департамент реєстрації Харківської міської ради зняти відповідачів з реєстрації місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

До суду представник позивача подала заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутність та задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 в суді проти позову частково заперечувала, зазначивши, що будь-яких домовленостей щодо сплати відповідачкою на користь позивача щомісячно 5% від суми позики не було, Договір не містить положень про обов’язок відповідачки повернути суму позики єдиною сумою. Протягом строку дії договору ОСОБА_3 повертала позивачу борг частинами, що підтверджується розписками на загальну суму 3630,00 доларів США, що складало 61961,00 грн. відповідно до курсу НБУ. Позивач невірно розрахував інфляційні втрати та три відсотки річних виходячи з суми боргу у доларах США, тоді як невиплаченою залишається сума в розмірі 70039,00 грн., що станом на 30.04.2015 складало еквівалент 3142,17 доларів США. Отже, представник ОСОБА_3 просить задовольнити позов частково в межах суми заборгованості у 70039,00 грн., індексу інфляції – 6857,41 грн. та трьох відсотків річних – 2101,17 грн.

Представник відповідача, Департаменту реєстрації Харківської міської ради (далі Департамент), до суду не з’явився, причини неявки не повідомив, разом з тим надав заперечення проти позову в частині вимог про зобов’язання останнього зняти з реєстрації місця проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначивши, що Департаментом під час реєстрації відповідачів за адресою вказаної квартири дотримано вимоги всіх нормативно-правових актів, що регулюють як діяльність Департаменту, так і порядок реєстрації місця проживання фізичних осіб.

Відповідач ОСОБА_4 до суду не з’явилась, про дату й час слухання справи сповіщалась належним чином, причини неявки не повідомила, що не є перешкодою для розгляду справи у її відсутність.

Від третьої особи надійшла заява про розгляд справи у її відсутність та задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини: 30.04.2014 між ОСОБА_2 (позикодавець) і ОСОБА_3 (позичальник) укладений договір позики строком до 01.11.2014, за яким позивач передав відповідачці 132000,00 грн., що на день підписання договору складало 11000,00 доларів США. Згідно п. 2 Договору у разі зміни середнього комерційного курсу долара США, позичальник зобов’язується сплатити позикодавцю суму у гривнях, яка буде еквівалентна сумі 11000 доларів США за середнім комерційним курсом долара США на день повернення позики. Пунктами 4 та 5 Договору передбачено, що повернення позики підтверджується розпискою позикодавця, яка засвідчує передання йому позичальником грошей. Позичальник вправі сплатити позику і раніше зазначеного строку, а позикодавець зобов’язаний прийняти цей платіж (а.с. 9).

Договором № 1 про внесення змін до договору позики від 29.10.2014 продовжено строк повернення грошей за договором позики до 01.05.2015 (а.с. 10).

У забезпечення виконання договору позики між сторонами 30.04.2014 укладений договір іпотеки, за яким ОСОБА_6 (іпотекодавець) передала ОСОБА_2 (іпотекодержатель) в іпотеку квартиру № 45 по вул. Валентинівській (колишня Блюхера), 60 в м. Харкові, вартістю 393800,00 грн., пунктом 5 якого передбачено, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки при простроченні іпотекодавцем сплати боргу за договором позики більш ніж на п’ять днів. Іпотекодавець, згідно п. 7 договору іпотеки зобов’язаний сплачувати за предмет іпотеки всі нараховані комунальні платежі (а.с. 11-13)

Аналіз зазначених договорів дозволяє дійти висновку, що вони не містять будь-яких домовленостей щодо сплати позичальником на користь позикодавця щомісячно 5% від суми позики. Не містить договір позики та договір про внесення змін до нього й положень, які б зобов’язували позичальника повернути борг єдиною сумою. Отже, посилання на це в позові є таким, що не відповідає дійсності і відповідні розрахунки позивача суд не приймає до уваги.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За користування чужими грошовими коштами, як зазначено в ст. 536 ЦК України, боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З досліджених судом розписок вбачається, що протягом з 29.05.2014 по 09.04.2015 ОСОБА_3 сплатила на користь ОСОБА_2 3630 доларів США, інших коштів відповідачка позивачеві не повертала. Отже, на момент настання строку повернення грошових коштів за договором позики й до тепер невиплаченою залишається сума, еквівалентна 7370 доларів США, яка не підлягає індексації, так як індекс інфляції – це зниження купівельної спроможності грошової одиниці України, а не іноземної валюти. Таким чином, положення Договору про повернення позики у національній валюті, але у доларовому еквіваленті убезпечило позивача від наслідків знецінення гривні.

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» згідно з ч. 1 ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. У зв’язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України – гривні.

У разі пред’явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Згідно курсу НБУ станом на 29.05.2018 (день ухвалення рішення) вартість одного долару США складає 26,1494 грн., отже заборгованість ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 становить 192721,08 грн. (7370 х 26,1494).

Три відсотки річних від суми заборгованості за період з 01.05.2015 по 20.09.2017 (період, за який позивач просить стягнути з відповідача 3% річних від суми заборгованості згідно останніх уточнених позовних вимог) розраховуються за формулою: 3% річних = (сума боргу) х (відсоткова ставка)/100%/365 днів в році х (кількість днів прострочення), та складає 13844,24 грн. (192721,08 х 3% / 100% / 365 х 874).

Таким чином, суд дійшов висновку, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 за договором позики від 30.04.2014 складає 206565,32 грн. (192721,08 + 13844,24).

Підстав для застосування до вимог про стягнення 3% річних спеціального строку позовної давності, про що просить представник відповідача (т. 1, а.с. 218), суд не вбачає, так як нарахування процентів відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України має компенсаційний, а не штрафний характер.

Крім того, дії позивача не можна вважати простроченням кредитора (ст. 613 ЦК України), на чому наполягає представник відповідача, надаючи суду нотаріально посвідчені заяви та свідоцтва, згідно з якими останній пропонував позивачеві отримати суму боргу за договором, так як відповідні пропозиції подані після закінчення строку повернення боргу, вже під час розгляду виниклого між сторонами спору в суді, отже їх не можна вважати належним виконанням зобов’язання.

Стосовно вимоги про зобов’язання ОСОБА_3 виконати умови договору іпотеки та сплатити заборгованість по квартплаті станом на 01.07.2016 у розмірі 12054,13 грн.слід зазначити, що вона не підлягає задоволенню, так як договір іпотеки на теперішній час діє, як і п. 7 даного договору, який не обмежує певним часом чи строком обов’язок іпотекодавця сплачувати комунальні платежі за предмет іпотеки.

Не може бути задоволена й вимога про зобов’язання Департаменту реєстрації Харківської міської ради зняти відповідачів з реєстрації місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, так як будь-яких порушень діючого законодавства під час реєстрації місця проживання відповідачів за вказаною адресою не встановлено. До того ж ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» містить перелік підстав для зняття з реєстрації місця проживання особи, серед яких зазначені певні види судових рішень: про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Вимоги, за результатами розгляду якої суд міг би ухвалити одне з перелічених рішень, позивачем не заявлено.

Слід також звернути увагу, шо у мотивувальній частині первісного позову ОСОБА_2 посилається на завдання йому моральної шкоди, яку оцінює у 10000 грн., разом з тим вимог про її відшкодування не заявляє.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 ст. 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Позивачем не надано доказів та не приведено належного законного обґрунтування для задоволення позову в повному обсязі, так само як і відповідач не довів обставини, на які посилається як на підставу своїх заперечень, що б дало суду змогу задовольнити позов у межах, на яких наполягає останній.

З погляду на викладене суд дійшов висновку, що позов має бути задоволений частково, а саме в межах стягнення з відповідача суми заборгованості за договором позики від 30.04.2014 у розмірі 192721,08 грн. та 3% річних від простроченої суми, що складає 13844,24 грн. З приведених вище мотивів суд не знаходить підстав для задоволення позову в іншій частині.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76-82, 141, 256, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 8, 526, 536, 613, 625 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: 61153, АДРЕСА_1) до ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, місце реєстрації: 61121, АДРЕСА_2), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4, місце реєстрації: 61121, АДРЕСА_2), Департаменту реєстрації Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 40214227, юридична адреса: 61003, м. Харків, м-н Конституції, 7), третя особа: ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_5, місце реєстрації: АДРЕСА_1) про стягнення боргу, моральної шкоди та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок повернення боргу за договором позики від 30.04.2014 – 192721 (сто дев’яносто дві тисячі сімсот двадцять одну) гривню 8 (вісім) копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок повернення боргу за договором позики від 30.04.2014 три відсотки річних від простроченої суми – 13844 (тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) гривні 24 копійки.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 2065 (дві тисячі шістдесят п’ять) гривень 65 копійок.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його оголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 07.06.2018.

Суддя А.Ю. Скотар