Рішення № 74529802, 01.06.2018, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/1462/17

Провадження № 2/553/335/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01.06.2018м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючої судді - Крючко Н.І.,

при секретарі - Заяц А.В.,

за участі позивача - ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 «Вищий навчальний заклад «ОСОБА_4 управління персоналом» - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «ОСОБА_4 управління персоналом» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «ОСОБА_4 управління персоналом» про стягнення заборгованості по заробітній платі, в якому просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість по заробітній платі в загальній сумі 40 229,86 грн., де: 17 917,30 грн., заборгованість по заробітній платі за період з 01.01.2013 року по 30.08.2013 року; 2026,00 грн. – 3% річних від вказаної суми боргу за весь час прострочення виплаті і -20286,56 грн., інфляційне збільшення боргу за весь час прострочення виплат за період з 01.09.2013 року по 08.06.2017 року.

Згідно заочного рішення суду від 29 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 було задоволено.

Ухвалою суду від 07 грудня 2017 року заочне рішення суду від 29 серпня 2017 року – скасовано та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 01 червня 2018 року позивач ОСОБА_1 надав заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення 3% річних на суму несвоєчасної заробітної плати, в іншій частині позовних вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні та просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в загальній сумі – 38 203 грн. 86 коп..

Представник позивача – адвокат ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_6 акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «ОСОБА_4 управління персоналом» в судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнав, оскільки позивачем пред’явлено позов до ОСОБА_6 акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «ОСОБА_4 управління персоналом», а не до Полтавської філії даного навчального закладу, на посаді директора якої останній працював, при цьому про дані обставини сторона відповідача вказувала у відзиві на позов, та зазначав, що позивачем не надано доказів належності відповідача у справі, що на думку останніх виключає саму підставу для звернення до суду з вказаним позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, поряд з цим на думку останніх позивачем не надано належних доказів про те, де саме останній працював та де останньому нараховувалась заробітна плата.

Суд, вислухавши пояснення сторін, представника позивача - адвоката ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення за наступних обставин.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК Україхни, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Судом встановлені факти та відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, наказом ректора ОСОБА_6 акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «ОСОБА_4 академія управління персоналом» № 114 від 01.09.2011 року, був призначений на посаду директора Полтавської філії МАУП, на якій працював до 30.08.2013 року, коли був звільнений з посади наказом ректора № 70-п від 30.08. 2013 року за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, що в свою чергу підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_1.

Таким чином, твердження представника про неналдежність відповідача у даній справі, а також про недоведеність даних обставин перед судом є безпідставними, надуманими, та такими, що спростовуються матеравілами справи в їх сукупності.

Так, судом встановлено, що на час звільнення ОСОБА_1 існувала заборгованість по виплаті йому заробітної плати за період з 01.01.2013 року по 30.09.2013 року в загальній сумі 17 917 грн. 30 коп., на підтвердження чого позивачем було надано ОСОБА_5 даних «Відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів», що позивач отримав в ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів і зборів у Полтавській області 18.03.2014 року за № 2419/Г/1601-18-04-33. Згідно даних центральної бази Державного реєстру фізичних осіб ДПА України очевидним є факт, що позивачу була нарахована заробітна плата в одній сумі, а фактично виплачена інша сума: за 1-й квартал 2013 року нараховано 15595,27 грн., виплачено 6007,67 грн., що становить недоплату у розмірі 9587,61 грн.; за 3-й квартал 2013 року нараховано всього на суму 17 548,33 грн., виплачено в сумі 9 218,64 грн, сума недоплати становить 8 329,69 грн.. Таким чином, всього за період з 01.01.2013 року по 30.09.2013 року позивачу була нарахована заробітна плата у розмірі 46 775,31 грн., фактично виплачено на суму 28 858,01 грн..

Вказані фактичні обставини справи не були спростовані представником відпоаідача в установленому законом порядку. Більше того, зазначені відомості з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів є офіційними і сумніву у їх достовірності у суду не виникає.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно – ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Статтею 2 ЗУ «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Позивачем вказувалось про те, що він в письмовому порядку особисто та на запит адвоката звертався на адресу відповідача з проханням виплати заборгованості по заробітній платі. На дані листи позивачем було отримано формальну відповідь з навчального закладу, в якій констатувалась відсутність даних про фактичне нарахування та виплату позивачу заробітної плати, а також те, що документів по заробітній платі у навчальному закладі не збереглося.

Судом встановлено, що заборгованість по виплаті заробітної плати перед ОСОБА_1 обчислюється з 30.09.2013 року та по даний час, а саме по день звернення до суду з вказаним позовом 08.06.2017 року, тому просив стягнути з відповідача заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 38 203, 86 грн..

При цьому, в ході судового розгляду справи стороною відповідача не було надано жодних доказів, в розумінні їх належності та допустимості, які б спростовували встановлені вище судом фактичні обставини справи. Більше того, зазначені стороною відповідача у відзиві на позов обставини, з підстав яких останні не визнають позов, є по своїй природі неспроможними та недоведеними.

В свою чергу, представником відпопідача не заперечувалося тієї обставини, що будь-яких документів з приводу виплати ОСОБА_1 заробітної плати за вказаний період на підприємстві не збереглося, що підтверджується офіційною відповіддю. Будь-яких клопотань про витребування доказів сторонами у справі також не заявлялось, в зв’язку з чим судом розглянуто справу на підставі наявних матераілів справи.

Статтею 116 Кодексу законів про працю визначено строки розрахунку при звільненні, де визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У відповідності до ст. 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Таким чином, з урахуванням встановлених вище судом фактів та норм закону, які регулюють спірні правовідносини, позовні вимоги ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення возову на відповідача.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач ОСОБА_1 у відповідності до положень Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору при подачі позову, який виник з трудових правовідносин, тому судовий збір підлягає стягненню на користь держави з відповідача ОСОБА_6 акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «ОСОБА_4 управління персоналом» у відповідності до ставок визначених ЗУ «Про судовий збір», які діяли на момент звернення позивача до суду та кількості, характеру вимог задоволених судом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 81, 259, 263-265, 430 ЦПК України, ст. ст.2-1,237-1, 116, 117 Кодексу законів про працю України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «ОСОБА_4 управління персоналом» про стягнення заборгованості по заробітній платі – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «ОСОБА_4 академія управління персоналом» ( код ЄДРПОУ 00127522 – вул. Фроментівська, 2, м. Київ) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в загальній сумі 38 203,86 грн., де: 17 917,30 грн., заборгованість по заробітній платі за період з 01.01.2013 року по 30.08.2013 року; -20286,56 грн., інфляційне збільшення боргу за весь час прострочення виплат за період з 01.09.2013 року по 08.06.2017 року.

Стягнути з ОСОБА_6 акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «ОСОБА_4 академія управління персоналом» ( код ЄДРПОУ 00127522 – вул. Фроментівська, 2, м. Київ) на користь держави судовий збір у сумі 640 грн..

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги у 30- денний термін. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_7