Рішення № 74529084, 07.06.2018, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 07.06.2018

ЄУ № 420/375/18

Провадження №2-а/420/9/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Проньки В.В.

за участю секретаря судового засідання Колесник Г.О.

позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Новопсков справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора сектору реагування патрульної поліції Новопсковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області капітана поліції ОСОБА_3 про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області з адміністративним позовом, в якому просить визнати дії відповідача протиправними; скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 940346 від 13.03.2018 та закрити провадження у справі у зв’язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 13.03.2018 о 08 год. 30 хв. він відпочивав у кабіні автомобіля Мерседес-Бенс 208 СДІ, державний номер НОМЕР_1, який стояв по вул. Слобожанській в смт. Новопсков Луганської області. Стоянка автомобіля була вимушена, так як автомобіль знаходився в несправному стані і подальша його експлуатація була неможлива. В цей час до нього підійшов невідомий чоловік і запропонував від’їхати, так як автомобіль перешкоджав йому проїхати. Він вийшов з автомобіля, і в цей час невідомо звідки взялися працівники поліції, не пояснивши в чому причина, не представившись, полізли до кабіни автомобіля, забрали документи і стали звинувачувати його в тому, що він керував автомобілем, не маючи на те права. Його пояснення, що він не рухався на автомобілі, так як він був в несправному стані, відповідачем не були прийняті до уваги та відповідач склав постанову про накладення адміністративного стягнення серії БР №940346 за ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 425 грн., копію якої він отримав поштою 17.03.2018. Вказану постанову вважає необґрунтованою, винесеною з порушенням процесуального права та такою що підлягає скасуванню, оскільки він не керував автомобілем, так як він був в несправному стані, факт несправності автомобіля інспектор ніяким чином не оскаржив, не перевірив технічний стан автомобіля. Крім того, вважає, що інспектор не мав права виносити постанову на місці зупинки автомобіля, а повинен був це зробити в приміщенні управління поліції з розглядом його клопотань, пояснень та наданням можливості скористатися правовою допомогою, що призвело до грубого порушення його конституційних прав. Зазначає, що йому не була роз’яснені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Також посилався на те, що протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП не складався. Тому, вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП безпідставне, незаконне, а постанова підлягає скасуванню.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 27.04.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивач та його представник в судовому засіданні наполягали на своїх вимогах з підстав, викладених в позові, просили позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, надав заяву, в якій просить справу розглянути без його участі у зв’язку з від’їздом до іншого міста, з позовними вимогами не згоден в повному обсязі.

Також, 08.05.2018 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, а постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення залишити без змін. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що 13.03.2018 він разом з поліцейським СРПП Новопсковського ВП ГУНП старшим сержантом поліції ОСОБА_4 здійснювали несення служби згідно графіка СРПП Новопсковського ВП ГУНП на маршруті патрулювання, зони реагування №1-4, в зміну №1, з 08-00 год до 20-00 год. Під час несення служби надійшло анонімне повідомлення про те, що в смт. Новопсков по вул. Айдарській невідомий керує автомобілем Мерседес-Бенс 208, державний номер НОМЕР_1, в стані алкогольного сп’яніння. З метою перевірки зазначеної інформації, їдучи по вул. Айдарській в смт.Новопсков вони помітили як автомобіль Мерседес-Бенс 208, державний номер НОМЕР_1, рухався заднім ходом, після чого був зупинений на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». Після зупинки транспортного засобу, водій відмовився відрекомендуватися та зачинився в своєму автомобілі. По зовнішньому вигляду було помітно, що водій знаходиться в стані алкогольного сп’яніння. Пізніше позивач відчинив двері, але пред’явити документи відмовився, у зв’язку з чим нарядом був доставлений до Новопсковського ВП ГУНП в Луганській області для встановлення особи. Після встановлення особи позивача у відділі поліції на нього було складено протокол про адміністративне затримання серії АА №175757 від 13.03.2018, з правами та обов’язками позивач був ознайомлений, про що свідчить його підпис. Так як пред’явити документи на право керування транспортним засобом позивач відмовився, що є порушенням п. 2.1. (а) Правил дорожнього руху, ним було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. Також зазначив, що бланк постанови відносно позивача заповнював в приміщенні Новопсковського ВП ГУНП, від підпису та отримання копії постанови останній відмовився, тому копія постанови того ж дня була направлена позивачу поштою. Крім того, відносно позивача було складено адміністративний протокол серії БР № 009084 від 13.03.2018 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Посилається на те, що факт порушення 13.03.2018 Правил дорожнього руху позивачем підтверджується відеозаписом, на якому видно, що водій автомобіля Мерседес-Бенс 208, державний номер НОМЕР_1, рухався заднім ходом.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позов і відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 березня 2018 року відповідачем – інспектором сектору реагування патрульної поліції Новопсковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області капітаном поліції ОСОБА_3 відносно позивача було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БР № 940346, згідно якої на позивача було накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 425 грн. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що позивач керуючи транспортним засобом марки Mercedes-Benz 208 CDI, номерний знак НОМЕР_2, 13.03.2018 о 08 год. 30 хв. в смт.Новопсков по вул. Айдарській не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги п. 2.1 «А» Правил дорожнього руху України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.8 Закону України «Про національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно п. 2 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, (далі – Інструкція) зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Разом з тим, як вбачається з положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено ст. 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.

В разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені статтею 251 КУпАП), які у відповідності до статті 252 цього Кодексу повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів в подальшому виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові.

Як вбачається з досліджених судом матеріалів справи, зокрема копії оскаржуваної постанови, остання не містить жодних посилань на будь-які фактичні дані, на підставі яких інспектор дійшов висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

На підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, відповідачем до відзиву було долучено CD-R диск з відеофіксацією порушення, який в судовому засіданні не виявилося можливим відтворити у зв’язку з відсутністю необхідного відеокодеку на комп’ютері суду.

Разом з тим, посилання відповідача на відеофіксацію порушення, зокрема на підтвердження руху автомобіля Мерседес-Бенс під керуванням позивача заднім ходом, долучені до відзиву на позовну заяву, судом не можуть бути враховані, оскільки в оскаржуваній постанові відсутні посилання на неї.

Крім того, відповідачем не зазначено, з яких первинних носіїв була виготовлена надана до суду відеофіксація події. Не містить таких відомостей щодо технічного засобуі оскаржувана постанова.

Таким чином, єдиним наданим відповідачем доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм Правил дорожнього руху.

Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові.

Тобто, відповідачем під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не були встановлені та досліджені належні і допустимі докази на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Таким чином, всупереч вищенаведеним нормам, суб'єктом владних повноважень жодного доказу в обґрунтування законності винесеної ним постанови та накладення на позивача штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 126 КУпАП, не було в наявності та не долучено до оскаржуваної постанови і матеріалів справи.

При цьому, суд також зазначає, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, диспозиція якої передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти, як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Об'єктивна сторона правопорушення ч.1 ст.126 КУпАП - це формальний склад керування транспортними засобами особами, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Таким чином, обов'язковими ознаками об'єктивної сторони правопорушення, за яке позивача було притягнуто до відповідальності, є наявність діяння, тобто, саме факт керування транспортним засобом водієм, чого суб'єктом владних повноважень в даному випадку не доведено.

Таким чином, судом не може бути надано правової оцінки зазначеним у постанові обставинам справи, оскільки така оцінка без підтверджуючих доказів вчинення адміністративного правопорушення може призвести до неправильного висновку про наявність в діях позивача порушення, вказаного у оскаржуваній постанові. Саме по собі описання відповідачем в оскаржуваній постанові складу адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, передуванню якому і є фіксування цього правопорушення, чого інспектором в даному випадку виконано не було.

При цьому, сам позивач стверджує, що не керував транспортним засобом. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Тому, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов'язку доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Стосовно посилань позивача на те, що йому не було роз’яснено його права, передбачені ст.63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

У положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного та справедливого розгляду справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивач був ознайомлений з правами та обов’язками, про що свідчить його підпис в протоколі про адміністративне затримання серії АА №175757 від 13.03.2018, однак доказів на підтвердження вказаного не надає.

Зазначене призвело до порушення процесуальних прав позивача, закріплених у ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, а також порядку підготовки та розгляду справи про адміністративне правопорушення, визначених ст. 278-280 КУпАП.

Дані обставини порушення відповідачем прав позивача також враховані судом при вирішенні питання щодо правомірності складання відповідачем постанови від 13.03.2018 та підстав для її скасування.

Недотримання відповідачем процедурних приписів законодавства України про адміністративні правопорушення, передбачених, зокрема, ст. ст. 278, 279 КУпАП, тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови з огляду на ненадання доказів, які б у достатній мірі і беззаперечно свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення та є підставою для скасування оскаржуваної постанови інспектора поліції.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, з цієї правової норми вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб’єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб’єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність накладення ним адміністративного стягнення, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами факту порушення позивачем вимог п. 2.1 «А» Правил дорожнього руху України, про що відповідачем зазначено в оскаржуваній постанові.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач будь-яких доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові, не надав.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, є недоведеним.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі вищевикладеного, враховуючи положення Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях і всі сумніви щодо недоведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Стосовно доводів позивача щодо розгляду справи на місці зупинки транспортного засобу з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року № 5-рп/2015 суд зазначає наступне.

Так, п. 2 розділу 3 Інструкції передбачено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене, зокрема, ст. 126 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 по справі № 1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП, яке передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення за місцем його вчинення визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

У свою чергу, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14.07.2015 № 596-VIII, який був прийнятий після винесення рішення Конституційним Судом України 26.05.2015 по справі № 5-рп/2015, внесено зміни до ст. 258 КУпАП та передбачено скорочене провадження у справах про адміністративне правопорушення у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а саме відсутність необхідності складати адміністративний протокол, застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Таким чином, приписи рішення Конституційного Суду України по справі № 1-11/2015 від 26.05.2015, на які посилається позивач, повинні застосовуватись з урахуванням законодавчих змін, що відбулися у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, внесених Законом України від 14.07.2015 року № 596-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення дорожнього руху» щодо надання права органам Національної поліції України виносити постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу на місці.

Таким чином, розгляд справи на місці вчинення адміністративного правопорушення не є порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке утворює самостійну підставу для скасування постанови, винесеної за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Такого висновку дійшов і Верховний Суд у постанові в справі № 750/8192/16-а від 25.04.2018.

Суд також не приймає доводи позивача про те, що відповідачем не було складено протоколу про адміністративне правопорушення, з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У випадках, передбачених частинами першою та другою ст. 258 КУпАП уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу (ч. 4 ст. 258 КУпАП).

У відповідності до ч. 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов’язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Зазначені положення узгоджуються з вимогами п. 4 Розділу І Інструкції.

Таким чином, під час оформлення матеріалів про адміністративні порушення за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, у працівників Національної поліції відсутній обов'язок складати протокол про адміністративне правопорушення.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача по складанню оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 425,00 грн. за порушення, передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП, то суд зазначає, що ці дії охоплюються вимогами про скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки відносяться до процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому окремому розгляду не підлягають. У зв'язку з чим, в частині вимог позивача про визнання дій відповідача протиправним слід відмовити.

Приймаючи до уваги, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 288 КУпАП, то підстави для стягнення з відповідача судового збору у відповідності до ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 72-79, 139, 241-244, 250, 268-272, 286, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора сектору реагування патрульної поліції Новопсковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області капітана поліції ОСОБА_3 про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БР № 940346, винесену 13 березня 2018 року інспектором сектору реагування патрульної поліції Новопсковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області капітаном поліції ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України серії ЕЛ 046126, виданий 21.02.2017 Білокуракинським РВ УДМС України в Луганській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач: інспектор сектору реагування патрульної поліції Новопсковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області капітан поліції ОСОБА_3, місце знаходження: вул. Слобожанська, 20, смт.Новопсков Луганської області, код ЄДРПОУ 40108845.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Новопсковський районний суд Луганської області до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Суддя: В.В. Пронька