Ухвала суду № 74525691, 05.06.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 366/1279/17 Головуючий у І інстанції Тетервак Н. А.Провадження № 11-кп/780/595/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 27 05.06.2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Гриненка О.І.,

суддів – Зіміної В.Б., Семенцова Ю.В.,

за участю:

прокурора – Сагей Л.І.,

обвинуваченого – ОСОБА_2,

захисника – ОСОБА_3,

секретаря судових засідань – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 на вирок Іванківського районного суду Київської області від 21 березня 2018 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

- визнано виннуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 246 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Іванківського районного суду Київської області від 21 березня 2018 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 246 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації; періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації за місцем свого проживання; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат, а також задоволено цивільний позов, заявлений ДП «СЛП «Київоблагроліс».

За вироком суду, ОСОБА_2 визнано винуватим у незаконній порубці дерев у лісах, що заподіяло істотну шкоду, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ст. 246 КК України, за наступних обставин.

24 січня 2016 року, 25 січня 2016 року, 26 січня 2016 року та 27 січня 2016 року, точного часу не встановлено, ОСОБА_2, перебуваючи на лісовій ділянці в кварталі 46, виділу 17, Шпилівського агролісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс», що розташована поряд з с. Блідча, Іванківського району, Київської області, діючи умисно, з метою незаконного вирубування лісу, не маючи лісорубного квитка для проведення вирубки дерев, за допомогою бензопили марки «Майстер», здійснив вибіркову незаконну вирубку дерев до ступеня припинення росту породи сосна звичайна в загальній кількості 27 штук без суттєвих ознак ослаблення та одного сухостійного дерева, чим заподіяв навколишньому природному середовищу істотну шкоду та матеріальний збиток на загальну суму 104 131 грн. 15 коп.

Не погоджуючись із вироком Іванківського районного суду Київської області від 21 березня 2018 року, захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_3 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуваний вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження.

Підставами для скасування судового рішення захисник зазначає істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило суду ухвалити законне та обгрунтоване рішення, а також неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність. Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник вказує на неналежність та недопустимість доказів, на які послався суд першої інстанції на підтвердження винуватості ОСОБА_2, що призвело до невідповідності висновків суду, викладених в судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження. Так суд першої інстанції, на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_2, послався на показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_7 Разом з тим, показання вказаних свідків мають істотні суперечності, які не були усунуті судом першої інстанції. Крім того, на думку захисника, при ухваленні обвинувального вироку відносно ОСОБА_2 суд першої інстанції помилково послався, як на доказ його вини, на протокол огляду речей, а саме бензопили, яка була вилучена 27 січня 2016 року під час огляду місця події за допомогою якої, за версією обвинувачення, ОСОБА_2 здійснював незаконну порубку дерев на лісовій ділянці в кварталі 46, виділу 17, Шпилівського агролісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс», що розташована поряд з с. Блідча, Іванківського району, Київської області. Однак, як вбачається з протоколу огляду речей від 03 березня 2017 року, огляд проводився зовсім не того предмету, який вилучався 27 січня 2016 року під час огляду місця події.

Крім того, на думку апелянта, протоколи слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5, на які посилається суд першої інстанції у вироку, складені з порушенням загального порядку складення протоколів, встановлених ст. 104 КПК України, та спеціального порядку проведення слідчого експерименту, передбаченого ст. 204 КПК України, однак суд безпідставно відхилив його клопотання про визнання зазначених процесуальних документів недопустимими доказами.

Також у своїй апеляційній скарзі захисник обвинуваченого звертає увагу апеляційного суду на грубе порушення органом досудового розслідування вимог ст. 291 КПК України, що виразилося в направленні до суду обвинувального акта відносно ОСОБА_2, текст якого є нечитабельним. Така ж копія обвинувального акта була вручена і самому обвинуваченому. Однак суд першої інстанції обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 для приведення його у відповідність до вимог ст. 291 КПК України не повернув та призначив його до судового розгляду. Автор апеляційної скарги наголошує, що наявність у кримінальному провадженні обвинувального акта, зміст якого неможливо зрозуміти, грубо порушили процесуальні права його підзахисного і є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Лише в серпні 2017 року суд та сторона захисту отримали примірник обвинувального акта, текст якого можна прочитати, однак перевірити ідентичність змісту обвинувального акта відносно ОСОБА_2 направленого до суду 26 квітня 2017 року та примірника обвинувального акта скерованого до суду 07 серпня 2017 року неможливо через нечитабельність першого.

Крім того, на переконання захисника обвинуваченого ОСОБА_2О стороною обвинувачення не доведено наявність основної ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України, а саме спричинення незаконною порубкою дерев істотної шкоди.

З урахуванням доводів апеляційної скарги захисник обвинуваченого просить вирок Іванківського районного суду Київської області від 21 березня 2018 року відносно ОСОБА_2 скасувати, а кримінальне провадження закрити.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та обвинуваченого, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, доводи прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Крім того, згідно статті 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Разом з тим, суд першої інстанції при ухваленні вироку відносно ОСОБА_2 зазначених вимог кримінального процесуального закону в повній мірі не дотримався, що призвело до прийняття помилкового рішення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 26 квітня 2017 року начальником Іванківського відділу Броварської місцевої прокуратури Київської області до Іванківського районного суду Київської області направлено обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 по обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ст. 246 КК України. За результатами підготовчого судового засідання Іванківським районним судом Київської області 10 травня 2017 року, відповідно до п.5 ч.3 ст.314 КПК України, постановлено ухвалу про призначення судового розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 за ст. 246 КК України. Разом з тим, призначаючи судовий розгляд на підставі обвинувального акту, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що текст обвинувального акту відносно ОСОБА_2 є нечитабельним, у зв’язку з чим у суду були всі підстави для застосування положень п.3 ч.3 ст.314 КПК України для повернення його прокурору, на що обґрунтовано звертає увагу захисник обвинуваченого у своїй апеляційній скарзі. В ході апеляційного розгляду справи обвинувачений ОСОБА_2 підтвердив, що вручена йому копія обвинувального акта була такої ж якості, а відтак повністю зміст обвинувачення йому зрозумілий не був.

Більш того, в ході судового розгляду кримінального провадження, а саме 07 серпня 2017 року, прокурором Іванківського відділу Броварської місцевої прокуратури Київської області до Іванківського районного суду Київської області направлено копію обвинувального акта по обвинуваченню ОСОБА_2 за ст. 246 КК України, в супровідному листі до якого зазначено, що направляється копія обвинувального акту належної якості, що підтверджує невідповідність оригінала вимогам закону.

Таким чином, на переконання колегії суддів, неможливість обвинуваченого ОСОБА_2 в повній мірі бути поінформованим стосовно висунутого йому обвинувачення, в результаті нечитабельності обвинувального акту, є грубим порушенням його права на захист та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, в розуміння положень ч.1 ст.412 КПК України та є безумовною підставою для скасування оскаржуваного вироку.

Слід звернути увагу, що Європейський суд з прав людини (далі – Суд) у справі «ОСОБА_5 проти Росії» від 09 жовтня 2008 року, зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз’ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред’явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред’явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 року у справі «Даллос проти Угорщини» № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п.3 ст.6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Таким чином, оскільки на момент передачі до суду обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення був не читабельним, що виключало можливість усвідомлення та розуміння пред’явленого йому обвинувачення, тобто обвинувальний акт фактично не відповідав вимогам ст. 291 КПК України, суд першої інстанції не мав жодних підстав призначати судовий розгляд кримінального провадження.

З урахуванням того, що стороною обвинувачення не було пред’явлено ОСОБА_2 чітко сформульованого, зрозумілого обвинувачення у вчиненні інкримінованого йому злочину, а судовий розгляд проведений на підставі обвинувального акту, текст якого неможливо прочитати, вирок суду першої інстанції не може вважатися законним і обґрунтованим та підлягає скасуванню, при цьому суд апеляційної інстанції також позбавлений можливості постановити у справі законне та обґрунтоване рішення.

За таких обставин, вирок Іванківського районного суду Київської області від 21 березня 2018 року, ухвалений відносно ОСОБА_2 необхідно скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання, у зв’язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до ч.2 ст.415 КПК України, суд апеляційної інстанції, призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, а тому доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого підлягають ретельній перевірці під час нового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_2 судом першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Іванківського районного суду Київської області від 21 березня 2018 року, ухвалений відносно ОСОБА_2 - скасувати.

Призначити новий розгляд кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 246 КК України в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Судді:

_____ _______ _____

ОСОБА_1 ОСОБА_8 ОСОБА_9