Вирок № 74523515, 07.06.2018, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/4280/16-к

провадження №1-кп/0274/109/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2018 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді - Замеги О.В.,

за участю секретаря - Бойко В.Л.,

прокурора - Молота Д.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

розглянувши в залі судового засідання Бердичівського міськрайонного суду режимі відеоконференції з Зміївським районним судом Харківської області кримінальне провадження № 42014060360000129 від 13.10.2014 року по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_5 раніше несудимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України,-

в с т а н о в и в :

20.03.2014 року на підставі указу Президента України «Про часткову мобілізацій № 303/2014 від 17.03.2014 року Коростенсько-Луганським об’єднаним районним військовим комісаріатом Житомирської області солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та, в той же день, останнього направлено для проходження військової служби до військової частини А3091 (польова пошта В3231) і, відповідно до ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», солдат ОСОБА_1 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

20.03.2014 року наказом командира військової частини А3091 (польова пошта В3231) № 60 солдата ОСОБА_1 зараховано до спискіВ особового складу військової частини.

03.04.2014 року наказом командира військової частини - польова пошта В3231 № 1 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду номера обслуги 6 обслуги 2 гаубичного самохідно-артилерійського взводу 6 гаубичного самохідно-артилерійської батареї 2 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону,

Так, відповідно до вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов’язком громадян України та кожен повинен додержуватися вимог Конституції України та законів України; ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» визначено, що військовий обов’язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.

Відповідно до вимог ст.ст. 1, 2, 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов’язків, вимог військових статутів, а також зобов’язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.

Разом з тим, відповідно до ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. ст. 11, 16, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, солдат ОСОБА_1 зобов’язаний свято і непорушно додержуватися вимог Військової присяги, Конституції України, законів України та статутів Збройних Сил України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), знати та зразково виконувати свої службові обов’язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

16.09.2014 року солдату ОСОБА_2 надано відпустку за сімейними обставинами тривалістю 10 діб із терміном прибуття до військової частини - польова пошта В3231 до 08 год. 00 хв. 26.09.2014 року

Однак, солдат ОСОБА_1 під час проходження військової служби у Збройних Силах України вирішив стати на злочинний шлях та тимчасово ухилитися від військової служби.

Реалізуючи задумане, 26.09.2014 року о 8 год. 00 хв. військовослужбовець військової частини - польова пошта В3231 солдат ОСОБА_1 в порушення вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» ст. ст. 11, 12, 16, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 2, 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу відповідних командирів і начальників та без поважних причин, не з’явився вчасно з відпустки до військової частини - польова пошта В3231, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Бердичів, вул. Червона Гора, 1, обов’язки за посадою не виконував, перебуваючи поза межами військової частини органи державної влади або правоохоронні органи, в тому числі органи військового управління, про свою залежність до військової служби, про вчинене ним ухилення від неї та його причини, не повідомляв та проводив час на власний розсуд до 17.06.2016 року.

17.06.2016 року солдат ОСОБА_1 самостійно повернувся до військової частини - польова пошта В3231 та приступив до виконання службових обов’язків.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у скоєнні інкримінованого діяння визнав повністю, щиро розкаявся. Суду повідомив, що все було так як зазначено в обвинувальному акті. По закінченню відпустки повертатись до військової частини він не мав можливості у зв"язку з сімейними обставинами, йому потрібно було доглядати за хворою матір"ю та старшим братом інвалідом, а потім в будинку була пожежа.

За клопотанням прокурора, проти задоволення якого не заперечили інші учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорюються.

Оцінивши наведені докази в їх сукупності, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_1 доведеною повністю та кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 407 КК України, як нез’явлення військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць.

При визначенні покарання обвинуваченому суд керується загальними засадами призначення покарання, визначеними у ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 12 КК України, злочин передбачений ч. 3 ст. 407 КК України належить до злочинів середньої тяжкості.

Обвинувачений до кримінальної відповідальності притягується вперше, вчинив умисний злочин середньої тяжкості, свою вину визнав повністю, одружений, по місцю проходження військової служби характеризувався негативно, за час військової служби у військовій частині - польова пошта В3231 за медичною допомогою до медичного пункту не звертався, за місцем реєстрації характеризується позитивно.

Обставиною, що пом’якшує покарання обвинуваченому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.

З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі. Разом з тим, враховуючи обставини скоєння злочину та особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, одружений, працює, суд вважає за можливе застосувати щодо ОСОБА_1 положення ч. 1 ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, що буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Процесуальних витрат по справі немає.

Арешт на майно обвинуваченого не накладався.

Підстав для обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 369-371, 374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням протягом 1 (одного) року іспитового строку, якщо він протягом визначеного судом строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_1 періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_1 не обирати.

Вирок суду може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя: О.В. Замега