Постанова № 74523391, 06.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/7820/17 22-ц/774/1091/К/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2018 року м. Кривий Ріг

справа № 212/7820/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Приватне акціонерне товариство «Суха Балка»

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, у порядку ч.13 ст. 7, ч.2 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 лютого 2018 року, яке постановлено суддею Козловим Ю.В. у місті ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Євраз ОСОБА_3» (нині Приватне акціонерне товариство «Суха Балка»), про стягнення моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я, посилаючись на те, що він працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого захворів на професійне захворювання.

Висновком ЛТЕК від 09.06.1994 року позивачу первинно встановлено 30 % втрати професійної працездатності в зв’язку з професійним захворюванням та встановлено третю групу інвалідності.

Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він відчуває больові відчуття в пальцях рук, оніміння і слабкість в руках, побіління пальців рук на холоді, шум у голові, підвищення AT, головний біль, запаморочення, зниження слуху, а також і моральні страждання, а саме: нічні болі у в пальцях рук та шум у голові не дають спокійно відпочивати, постійне відчуття того, що отримане захворювання неможливо вилікувати, стан здоров’я не поліпшується, що викликає страждання і переживання.

У зв'язку із отриманим професійним захворюванням йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болі та стражданнях яких він зазнав та продовжує зазнавати, розмір моральної шкоди позивач оцінює в 160 000 грн., та просив стягнути з відповідача.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 лютого 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 «Суха Балка» на користь позивача 26061 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов’язкових платежів.

Стягнуто з ОСОБА_4 «Євраз ОСОБА_3» на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_4 «Суха Балка»ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що обов’язок ОСОБА_4 «Суха Балка» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу відсутній, оскільки факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами; розмір моральної шкоди необґрунтований; в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, робота у шкідливих умовах праці з перевищенням гігієнічних нормативів законодавчо дозволяється та наявність шкідливих умов праці є об`єктивним явищем, а тому в діях відповідача відсутня протиправна поведінка.

Відзив на апеляційну скаргу не надавався.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2018 року відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 лютого 2018 року, та визначено, що, відповідно до Указу Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України, справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

ОСОБА_3 встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 працював з з 06.07.1966 року 04.11.1968 року в рудоуправлінні ім.Фрунзе треста «Ленруда» та був звільнений у зв’язку з призивом до лав Радянської армії. З 19.06.1972 року по 04.04.2000 року працював на шахті ім.Фрунзе тресту "Ленруда", правонаступником є ОСОБА_4 "Суха Балка", на різних професіях: підземним електрослюсарем, підземним бурильником, підземним прохідником та був звільнений з підприємства за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію згідно ст.38 КЗпП України. (а.с.6-9).

Відповідно до висновку ЛТЕК від 09.06.1994 року йому первинно було встановлено 30 % втрати професійної працездатності в зв’язку з професійним захворюванням та встановлено 3 групу інвалідності терміном з 07.06.1994 року по 01.07.1995 року, з переосвідченням 01.06.1995 року. (а.с.13). При повторному переогляді 06.06.2005 року ОСОБА_1 встановлено 25 % втрати професійної працездатності у зв’язку із професійним захворюванням.

Суд, задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки виробничу травму отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_3 України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, оскільки питання про відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з’ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодуванню моральної шкоди у цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Порядок та умови відшкодування моральної шкоди, завданої працівникові внаслідок небезпечних або шкідливі умови праці були визначені нормами діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства, а саме: ст. 12 Закону України «Про охорону праці» та Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. № 472 (далі - Правила).

Статтею 12 Закону України «Про охорону праці» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин, а саме станом на час первинного огляду позивача – 09 червня 1994 року щодо втрати ним професійної працездатності, можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, за рахунок роботодавця на підставі рішення суду передбачалися п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (далі - Правила), в розмірі, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Крім того, згідно рішення Конституційного ОСОБА_3 України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з отриманим професійного захворювання, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного ОСОБА_3 України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, колегією суддів відхиляються, оскільки, як вбачається позивач ОСОБА_1 пропрацював на підприємстві відповідача в періоди з 06.07.1966 року 04.11.1968 року та 19.06.1972 року по 04.04.2000 року на підприємстві відповідача — шахті ім. Фрунзе тресту "Ленруда", правонаступником якого є ОСОБА_4 "Суха Балка".

Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 20.06.1994 р., комісією в складі представників керівництва ОСОБА_4 «Суха Балка», в Акті вказано обставини, при яких ОСОБА_1 отримав професійне захворювання, причиною якого є тривала робота позивача в шкідливих умовах.

Відповідно до висновку ЛТЕК від 09.06.1994 року йому первинно було встановлено 30 % втрати професійної працездатності в зв’язку з професійним захворюванням та встановлено 3 групу інвалідності терміном з 07.06.1994 року по 01.07.1995 року, з переосвідченням 01.06.1995 року.

Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Отже, в даному випадку відповідач - ОСОБА_4 «Суха Балка» - повинен виплатити позивачу моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім’ї, і рівних та невід’ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».

Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини – головним обов’язком держави (ст. 3 Конституції України).

При цьому, доводи апеляційної скарги відповідача про добровільність виконання робіт у шкідливих умовах праці позивачем та про те, що саме ОСОБА_1 був зобов'язаний дбати про особисту безпеку, колегією суддів відхиляються, оскільки ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачений обов'язок саме власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_3 України ''Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Зокрема, судом враховано характер отриманого професійного захворювання. відсоток втрати позивачем професійної працездатності, стан здоров'я потерпілого. тяжкість вимушених змін її життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Тому доводи апеляційної скарги про те, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, та є значно завищеним, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказані доводи спростовуються вказаними висновками суду.

Таким чином, підстав для зміни розміру стягнутої моральної шкоди колегія суддів не вбачає, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги позивача про те, що судом не враховано стаж роботи позивача у шкідливих умовах, характер отриманого професійного захворювання та визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності та справедливості, колегія суддів не бере до уваги.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, наведеними в апеляційній скарзі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» – залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 06 червня 2018 року.

Головуючий:

Судді: