Рішення № 74522012, 05.06.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/344/18

Справа № 522/24223/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.

за участі секретаря судового засідання Шевчик В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за участі третіх осіб – Служби у справах дітей Одеської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, до Приватного нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за участі третіх осіб – Служби у справах дітей Одеської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про зобов’язання вчинити певні дії, а саме посвідчити договір дарування частини квартири без дозволу органу опіки та піклування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у листопаді 2017 року позивач звернувся до Приватного нотаріуса ОМНО ОСОБА_2 з проханням посвідчити договір дарування частини квартири №2 в будинку №2 в провулку Компасний у місті Одесі. Проте відповідач відмови, у зв’язку з тим, що право користування вказаною квартирою має малолітня дитина – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Квартира належить на праві спільної часткової власності: ? частина ОСОБА_1, ? ОСОБА_6 та ? ОСОБА_4. Вказує, що позивач не є дитині матір’ю або особою, яка її заміняє, відтак відчуження позивачем своє частки квартири своєму синові не приведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та порушення охоронюваних законом її інтересів. Позивач звернулася до Служби у справах дітей з проханням надати дозвіл на відчуження своєї частки квартири. Проте їй було відмовлено у зв’язку з тим, що батьки дитини не виявили такого бажання. 14.12.2017 року позивач направила лист ОСОБА_4 – батьку дитини, з проханням надати дозвіл та запит до органів опіки та піклування. ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_5 та їх батьки не проживають за місцем реєстрації у квартирі і позивачу не відомо їх місце мешкання.

Ухвалою суду від 26.12.2017 року позовна заява була залишена без руху, позивачу надано десятиденний термін для усунення недоліків позовної заяви.

Після усунення позивачем причин залишення позову без руху, ухвалою суду від 19.01.2018 року провадження у справі відкрите, розгляд призначено проводити у порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 16.04.2018 року закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті на 05.06.2018 року.

В судове засідання 05.06.2018 року сторони не з’явилася, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином. Від представника позивача надходила заява про розгляд справи за їх відсутності.

Від ОСОБА_7 та ОСОБА_1 надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення сторін суд вважає за можливе задовольнити позов з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про права власності на житло від 02.07.2007 року вбачається, що власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 в рівних частках.

Також це підтверджує витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №15607715 від 18.08.2007 року виданого КП «БТІ та РОН» ОМР.

З технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 вбачається, що дана квартира є двохкімнатною, жила площа складає 35,3 кв.м.

ОСОБА_1І звернулася до приватного нотаріуса ОМНО ОСОБА_2 з заявою про посвідчення договору дарування своєї частини квартири АДРЕСА_3 на ім’я ОСОБА_6, який є її рідним сином.

Листом приватного нотаріуса ОМНО ОСОБА_2 №117/01-16 від 29.11.2017 року їй було роз’яснено щодо його права на звернення до служби у справах дітей ОМР за отриманням дозволу на вчинення цього правочину або звернутися до суду, оскільки у квартирі зареєстрована малолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_1 звернулась до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради з проханням щодо надання дозволу на відчуження частки квартири, проте ПРА ОМР своїм листом №Г-3837 від 23.11.2017 року повідомила позивача, що надати дозвіл може служба у справах дітей, тому було рекомендовано звернутися саме до останнього.

15.11.2017 року ОСОБА_1І звернулася до Служби у справах дітей ОМР з заявою про надання висновку (дозвілу) на відчуження частини квартири АДРЕСА_3.

Відповіддю Служби у справах дітей ОМР №07/8919 від 30.11.2017 року ОСОБА_1 повідомлено, що для отримання дозволу на відчуження квартири право власності або право користування якої має неповнолітня дитина необхідно надати пакет документів, серед яких заява кожного з батьків дини. У зв’язку з тим, що позивачка не надала повного пакету документів, то її заява не може бути розглянута.

ОСОБА_1 в свою чергу звернулася до свого сина ОСОБА_4 з листом від 14.12.2017 року з проханням отримати в органах опіки та піклування дозвіл на відчуження частини квартири, в якій зареєстрована донька ОСОБА_4 – ОСОБА_5

Відповідно до ч.5 ст 177 СК України, Органи опіки та піклування можуть відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, якщо ними встановлено, що:

1) мати та/або батько дитини, які (яка, який) звернулися за дозволом, позбавлені судом батьківських прав відповідно до статті 164 цього Кодексу;

2) судом, органом опіки та піклування або прокурором постановлено (прийнято) рішення про відібрання дитини від батьків (або того з них, який звернувся за дозволом) без позбавлення їх батьківських прав відповідно до статті 170 цього Кодексу;

3) до суду подано позов про позбавлення батьків дитини (або того з них, який звернувся за дозволом) батьківських прав особами, зазначеними у статті 165 цього Кодексу;

4) особа, яка звернулася за дозволом, повідомила про себе неправдиві відомості, що мають суттєве значення для вирішення питання про надання дозволу чи відмову в його наданні;

5) між батьками дитини немає згоди стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини;

6) між батьками дитини або між одним з них та третіми особами існує судовий спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернулися батьки дитини (або один з них);

7) вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.

Вирішуючи даний спір суд виходить з положень цивільного законодавства, які визначають зміст права власності, проголошують його непорушність та встановлюють основні способи захисту права власності.

Так відповідно до ст. 319 ЦК України, яка встановлює визначальні принципи здійснення права власності, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 321 цього Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Ст. 391 ЦК України надає власнику майна право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом встановлено, що малолітня ОСОБА_5 за місцем реєстрації не мешкає, і позивачу по справі їх місцезнаходження невідоме. Таким чином позивач позбавлений можливості надати до органу опіки та піклування копію свідоцтва про народження дитини та заяву її батьків, подання яких передбачене п. 66 постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної з захистом прав дитини».

Наведені обставини перешкоджають отриманню передбаченого законом дозволу органу опіки та піклування на вчинення договору відчуження частки квартири, що є підставою для відмови у нотаріальному посвідченні вказаного договору.

Так відповідно до п.п. 1,9, 1.10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України умовою вчинення нотаріальної дії щодо відчуження нерухомого майна, право власності або право користування яким або його частиною мають малолітні або неповнолітні діти, є наявність дозволу органу опіки та піклування на вчинення такого правочину.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма встановлює об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції Судом розглядалися справи щодо порушення права власності, де об’єктами були: усе «власне» майно особи, що може входити до складу спадщини, і яке можна заповісти («Маркс проти Бельгії» (the Marckx case), рішення від 27 квітня 1979 р., п. 64), тобто наявне майно (“existing possessions”); нерухомість, зокрема, маєтки («ОСОБА_10 Греції та інші проти Греції» (The Former King Of Greece and Others v. Greece), заява № 25701/94, рішення від 23 листопада 2000 р.), земельна ділянка та будинок, будинки («Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), рішення від 23 вересня 1982 р., заяви №№ 7151/75; 7152/75, серія А, № 52) та інша нерухомість;

Суд вважає позбавлення позивача права на вільне розпорядження своєї частки майна шляхом його відчуження (дарування) у зв’язку з відмовою приватного нотаріуса вчинити посвідчення вказаного договору без отримання згоди органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації у зв’язку з відсутністю заяв від батьків малолітньої ОСОБА_5, порушенням статті 1 Першого протоколу, оскільки фактично житлові права малолітньої цим правочином не зачіпаються ( вона залишається зареєстрованою за цією адресою) у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу отримання такого рішення органу опіки при відсутності заяв з боку батьків дитини, що призводить до порушення також і «справедливого балансу» між вимогами нотаріуса та органу опіки та піклування та захистом права на мирне володіння майном. Втручання держави в право особи на мирне володіння майном не може вважатися виправданим, якщо порушення закону має суто формальний характер.

Таким чином позивач обмежений у здійсненні свого права на розпорядження своєю власністю через неможливість виконати вимоги нормативних документів з незалежних від нього причин.

Порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов’язання нотаріуса посвідчити, як вбачається з матеріалів справи, договір дарування 1/2 частин квартири ОСОБА_6 без відповідного дозволу органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації

Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд враховує, що відчуження належної їй частини квартири не призведе до порушення прав та законних інтересів малолітньої ОСОБА_5, оскільки належна її батьку ОСОБА_4 частина у квартирі залишається у його власності, і дитина зберігає право на користування житлом.

На підставі викладеного, керуючись ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ст.ст. 16, 316, 317, 319, 321, 361, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 43, 49, 81, 89, 209, 229, 247, 258, 263, 264, 265, 354, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, 65062, АДРЕСА_4) до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (65012, АДРЕСА_5), за участі третіх осіб – Служби у справах дітей Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 25427101, 65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська, буд. 8), ОСОБА_3, ОСОБА_4 (65009, АДРЕСА_6), Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26303264, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 134), про зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов’язати приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 посвідчити договір дарування частини квартири №2 в будинку №2 в провулку Компасний у м. Одесі Гострому ОСОБА_11 без відповідного дозволу органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту цього рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, мають право на поновлення строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення суду складено 07.06.2018 року.

Суддя: Домусчі Л.В.