Постанова № 74520232, 29.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/11/18 Справа № 404/5348/12 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Максюти Ж.І.,

суддів: Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

за участю секретаря - Гречишникової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення без надання іншого жилого приміщення,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення без надання іншого жилого приміщення.

В обґрунтування пред’явлених позовних вимог представник позивача вказав, що 16 липня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 1/0706/YUD/1. Згідно укладеного кредитного договору їй був наданий кредит у сумі 8.000,00 доларів США зі сплатою 16,0 % за користування кредитними коштами з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 15 липня 2010 року. 30 березня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 1/0706/YUD/2 згідно якого їй був наданий кредит у сумі 20.000,00 доларів США зі сплатою 16,0 % за користування кредитними коштами з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 18 березня 2011 року. В якості забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 30 березня 2007 року з відповідачкою ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки № 06YV/1. Предметом іпотеки є нерухоме майно: житловий будинок № 18 по вул. Пархоменка у м. Дніпродзержинську загальною площею 64,30 м.кв., а жилою 41,0 м.кв., який належить відповідачці на праві власності. Відповідно до договору іпотеки вартість предмету іпотеки за погодженням сторін становить 113.625,00 гривень. Однак, у порушення укладених кредитних договорів ОСОБА_2 їх умов не виконує. Тому утворилась заборгованість, яка станом на 19 травня 2012 року за кредитним договором № 1/0706/YUD/1 від 16 липня 2007 року складає 12.366,64 долари США, із яких: 4.584,24 долари США - заборгованість за кредитом; 4.287,20 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 2.975,78 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором та 31,26 доларів США - штраф /фіксована частина/ і 587,39 доларів США - штраф /процентна складова/. Заборгованість за кредитним договором № 1/0706/YUD/2 від 30 березня 2007 року станом на 18 травня 2012 року складає 4.079,91 долар США, із яких: 1.425,88 долари США - заборгованість за кредитом; 1.564,16 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 865,82 долари США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором та 31,26 доларів США - штраф /фіксована частина/ і 192,79 доларів США - штраф /процентна складова/. Добровільно повертати заборгованість відповідачка не бажає,тому ПАТ КБ «ПриватБанк» просив позов задовольнити.

Рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 грудня 2015 року позов задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами № 1/0706YUD/1 від 16 липня 2007 року та № 1/0706YUD/2 від 30 березня 2007 року, укладеними між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 звернуто стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок № 18 загальною площею 64,30 м.кв. та жилою площею 41,0м.кв. по вулиці Пархоменка у м. Дніпродзержинську, який належить на праві власності ОСОБА_4, шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк" укладанням від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування з можливістю здійснення ПАТ КБ "Приватбанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеним рішенням ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме: судом не було застосовано Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року».

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_5.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що із кредитних договорів № 1/0706/YUD/2 від 30 березня 2007 року та № 1/0706/YUD/1 від 16 липня 2007 року, укладених між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 вбачається, що їй були видані кредити у сумі 20.000,00 доларів США зі сплатою 16,0 % за користування кредитними коштами з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 18 березня 2011 року та у сумі 8.000,00 доларів США зі сплатою 16,0 % за користування кредитними коштами з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 15 липня 2010 року.

У якості забезпечення виконання зобов’язань за кредитними договорами з відповідачкою 30 березня 2007 року укладений договір іпотеки № 06YV/1 згідно з яким ОСОБА_4 є майновим поручителем ОСОБА_2

Предметом іпотеки є нерухоме майно: житловий будинок № 18 по вул. Пархоменка у м. Дніпродзержинську загальною площею 64,30 м.кв., а жилою -41,0 м.кв. Вартість предмету іпотеки за погодженням сторін становить 113.625,00 гривень.

18 серпня 2016 року ОСОБА_4 померла, ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року у справі залучено її правонаступника – ОСОБА_3

ОСОБА_2 укладені кредитні договори не виконувала, у зв’язку з цим утворилась заборгованість, яка станом на 19 травня 2012 року за кредитним договором № 1/0706/YUD/1 від 16 липня 2007 року складає 12.366,64 долари США, із яких: 4.584,24 долари США - заборгованість за кредитом; 4.287,20 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 2.975,78 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором та 31,26 доларів США - штраф /фіксована частина/ і 587,39 доларів США - штраф /процентна складова/, а за кредитним договором № 1/0706/YUD/2 від 30 березня 2007 року станом на 18 травня 2012 року складає 4.079,91 долар США, із яких: 1.425,88 долари США - заборгованість за кредитом; 1.564,16 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 865,82 долари США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором та 31,26 доларів США - штраф /фіксована частина/ і 192,79 доларів США - штраф /процентна складова/.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не виконувала умови вищезазначених кредитних договорів, тому наявні всі підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить на праві власності ОСОБА_4

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 ЗУ «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплено в статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено ЗУ «Про іпотеку».

Згідно із частиною третьою статті 33 ЗУ «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Разом з тим, звертаючи стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

7 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов’язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України), що повною мірою відповідає лексичному значенню цього слова, яке розкривається в тлумачному словнику української мови.

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов’язання, а не звільнення від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов’язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) зазначене майно.

Рішення судів про звернення стягнення на предмет іпотеки, ухвалені до і після прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» залишаються в силі, а їх виконання зупиняється до вдосконалення механізму, передбаченого статтею 3 цього Закону.

Крім того, згідно зі статтею 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах: від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1196цс15 та від 10 червня 2015 року у справі № 6-2096цс16.

Оскільки житловий будинок № 18 по вул. Пархоменка у м. Дніпродзержинську виступає як забезпечення зобов’язань за споживчим кредитом, наданим в іноземній валюті, використовувався відповідачем, який є майновим поручителем, як місце постійного проживання, площа цього будинку не перевищує 140 кв.м., суд першої інстанції безпідставно не вирішив питання про відстрочення виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону «Про мораторій».

Оскільки судом першої інстанції не застосовано закон, який підлягав застосуванню, то ухвалене у справі судове рішення на підставі ч. 4 статті 376 ЦПК України необхідно змінити – доповнивши резолютивну частину рішення суду першої інстанції абзацем наступного змісту: «Виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки відстрочити до закінчення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року», в іншій частині рішення залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги залишити за ОСОБА_2, оскільки оскаржуване судове рішення в частині часткового задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» залишаються незмінними.

керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Резолютивну частину рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 грудня 2015 року доповнити четвертим абзацом наступного змісту:

Рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 грудня 2015 року - змінити, доповнивши резолютивну частину рішення абзацем наступного змісту: «Виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки відстрочити до закінчення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 07 червня 2018 року.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: Е.Л. Демченко

ОСОБА_6