Постанова № 74519991, 07.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2932/18 Справа № 185/446/18 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Демченко Е.Л.

суддів – Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

при секретарі – Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів, одночасно подавши заяву про забезпечення свого позову.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2018 року заява про забезпечення позову задоволена частково. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 Накладено арешт на автомобіль марки "Porsche Cayenne", 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, та на автомобіль марки "Chevrolet Aveo", 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, які належать ОСОБА_2

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2018 року в частині накладення арешту скасувати і ухвалити постанову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено того, що існує реальна загроза невиконання рішення, прийнятого за наслідками розгляду даної справи, а її право власності на майно порушується даною ухвалою.

02 квітня 2018 року від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду, позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 унормовано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Положеннями ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов’язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання;зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів, та просив стягнути з відповідача на свою користь безпідставно отримані кошти у розмірі 1.330.000 грн.

Сукупний аналіз даних положень законодавства дає підстави вважати, що при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову, суд повинен, крім іншого, з’ясувати відомості про особу відповідача та про належність йому майна, про накладення арешту на яке просить інша сторона.

З матеріалів справи вбачається, що майно, на яке накладено арешт спірною ухвалою, на праві власності належить саме відповідачу.

Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що ціна позову є значною, а отже у разі задоволення позову дійсно можуть виникнути труднощі з виконанням рішення.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Колегія суддів, враховуючи розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, вважає що обраний спосіб забезпечення позову є спів мірним із заявленими вимогами, а тому вважає ухвалу обґрунтованою.

Розглядаючи подану ОСОБА_3 заяву, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про її часткове задоволення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Колегія суддів наголошує, що майно перебуває у користуванні власника та застосований вид забезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно та рухоме майно має тимчасовий характер та спрямований на запобігання відчуження майна і жодним чином не обмежує права відповідача у можливості володіти та користуватися об'єктом нерухомого майна.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду від 26 січня 2018 року постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, відтак підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст.367,374,375,379,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

ОСОБА_4