Рішення № 74519509, 23.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/67/17 Справа № 186/248/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Бараннік О.П.

Категорія 19/27

23 лютого 2017 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2017 рік лютий 23 дня Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - Бараннік О.П.,

суддів - Пономарь З.М., Посунся Н.Є.,

при секретарі - Самокиша О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди (індексу інфляції) та процентів від простроченої суми, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди (індексу інфляції) та процентів від простроченої суми, посилаючись на те, що на виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.03.2010 року міським судом було видано виконавчий лист № 2-72 і 30 березня 2010 року відділ державної виконавчої служби Першотравенського міського управління юстиції своєю постановою відкрив виконавче провадження ВП № 18323027 про стягнення з ОСОБА_3 на його користь суми боргу у розмірі 15 375 гривень.

Згідно довідки державної виконавчої служби м. Першотравенська кошти у сумі 30.85 грн. з боржника ОСОБА_3 були стягнуті в березні 2013 року та перераховані на користь позивача в рахунок повернення боргу, згідно виконавчого листа № 2-72 від 29.12.2009 року про стягнення заборгованості, який ОСОБА_3 повинен був повернутий в грудні 2007 року.

Станом на 01.04.2013 року залишок суми боргу становить 11 818.60 грн..

Посилаючись на зазначені обставини, а також на те, що відповідно до пункту 6, укладеного 20 жовтня 2007 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 договору позики, у випадку несвоєчасного повернення позики позичальник сплачує позикодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 10 % від простроченої суми, що за розрахунками позивача складає 1 202 гривні 85 копійок, він вимушений був звернутись з даним позовом до суду.

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнута заборгованість по відсотках від простроченої суми у розмірі 1 181 гривні 60 копійок та інфляційне збільшення у розмірі 17 гривень 46 копійок, а всього 1 199 гривень 06 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на те, що розмір інфляційного збільшення повинен складати не 17 гривень 46 копійок, а 21 гривню 25 копійок, просив рішення суду у цій частині змінити, збільшивши таким чином загальну суму заборгованості, яка підлягає стягненню на його користь до 1 202 гривень 85 копійок.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду в частині стягнення з нього на користь позивача ОСОБА_2 10% від простроченої суми, просив його у цій частині скасувати.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, апеляційна скарга ОСОБА_3 – задоволенню, а рішення суду – скасуванню з послідуючим ухваленням по справі нового рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення на його користь суми боргу за договором позики, суд першої інстанції виходив з того, що саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін по договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання ним сум, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

З таким висновком суду повністю погодитись не можливо, виходячи з наступного.

Як видно з матеріалів справи рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2010 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто борг у сумі 15 000 гривень і судові витрати у розмірі 375 гривень.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2011 року з ОСОБА_3, який прострочив виконання грошового зобов’язання у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, на користь ОСОБА_2 стягнуто 10 % від простроченої суми боргу, тобто 1 500 гривень.

Таким чином, з огляду на викладене, а також на те, що за пунктом 6, укладеного між сторонами 20 жовтня 2007 року договору, у випадку несвоєчасного повернення позики позичальник сплачує позикодавцю суму боргу з урахуванням вставленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також десять процентів від простроченої суми, які за рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2011 року вже були стягнуті, та що свідчить про вже понесену ОСОБА_3 встановленою частиною 2 статті 625 ЦК України відповідальність, але що судом першої інстанції належним чином при вирішенні спору по суті не було прийнято до уваги, рішення суду у цій частині не може залишатись в силі і підлягає скасуванню з ухваленням по справі у скасованій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення на його користь 10% від простроченої суми боргу.

Не може залишатися в силі і рішення суду першої інстанції в частині стягнутих на користь позивача інфляційних збитків, оскільки, індекс інфляції хоча і враховується при простроченні виконання грошового зобов’язання у всіх випадках, але з врахуванням наявності рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2016 року про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у цій частині, воно залишатися в силі також не може.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, п.п. 3,4 ст. 309, ст.ст. 313 – 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів –

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди (індексу інфляції) та процентів від простроченої суми – відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але на нього може бути принесена касаційна скарга протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :