Рішення № 74515191, 04.06.2018, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/7373/15-ц

2/212/28/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2018 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Пустовіта О.Г.,

секретаря судового засідання Конограй В.В.,

за участю:

відповідача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність АТ "Дельта Банк", -

ВСТАНОВИВ:

Представник ПАТ «Дельта Банк» звернувся до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області із позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2 у якому просить в рахунок погашення заборгованості в сумі 143903,08 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність банку АТ « Дельта Банк» трикімнатної квартири № 21, розташованої в будинку № 54 по вулиці Кропивницького в м. Кривий Ріг, на другому поверсі триповерхового житлового будинку, житловою пл.. 44,7 кв.м., загальною площею 63,4 кв.м; визнати за ПАТ « Дельта банк» право власності на трикімнатну квартиру, розташовану на другому поверсі триповерхового будинку, житловою пл.. 44,7 кв.м, загальною площею 63,4 кв.м, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 ; всі судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 01 серпня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0307/0808/88-177, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 17 500 дол. США зі сплатою 11,90% відсотків річних, строком до 31 липня 2018 року. З метою забезпечення виконання грошових зобов’язань за вказаним договором 01 серпня 2008 року між банком та відповідачем було укладено іпотечний договір, згідно умов якого останні передав в іпотеку нерухоме майно, а саме трикімнатну квартиру № 21 в будинку № 54 за адресою вул. Кропивницького м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. Зобов’язання за кредитним договором банк виконав належним чином, надавши відповідачу грошові кошти. Свої зобов’язання ОСОБА_1 належним чином не виконує у результаті чого в нього утворилася заборгованість, яка станом на 31.07.2015 року в загальному становить 143903,08 грн. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором просить звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом передачі у власність АТ «Дельта-Банк» трикімнатної квартири № 21, розташованої в будинку № 54 по вулиці Кропивницького в м. Кривий Ріг, на другому поверсі триповерхового житлового будинку, житловою пл.. 44,7 кв.м., загальною площею 63,4 кв.м. та визнати за банком право власності.

До початку судового засідання представник Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» подала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала в повному обсязі, просила задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3А заперечувала проти задоволення позову з підстав викладених раніше у письмових запереченнях, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4, також в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовної заяви поклавшись на письмові заперечення, також посилалась на позасудовий спосіб звернення стягнення не предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису. Крім того, послалася на ч.3 ст.33 ЗУ «Про іпотеку» де вказано , що звернення стягнення а предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Суд, з’ясувавши думку сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши представлені та добуті докази, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Судом встановлено, що 01 серпня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №0307/0808/88-177, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 17 500 дол. США зі сплатою 11,90 % відсотків річних, строком до 31 липня 2018 року.

З метою забезпечення виконання грошових зобов’язань за вказаним договором 01 серпня 2008 року між банком та відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, згідно умов якого вони передали в іпотеку трикімнатну квартиру № 21 в будинку № 54, розташованої за адресою: м. Кривий Ріг, вул.. Кропивницького , загальною площею 63,4 кв.м., житловою площею 44,7 кв.м.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п.п.1.1., 2.1. кредитного договору, банк зобов’язується надати позичальнику грошові кошти в розмірі 17 500 дол. США на строк з 01 серпня 2008 року по 31 липня 2018 року включно та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов’язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов’язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором. Забезпечення виконання зобов’язань позичальника по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, оплаті комісій, пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, відшкодування збитків у зв’язку із порушенням умов даного договору та інших витрат банку, пов’язаних з одержанням виконання виступає іпотека об’єкта нерухомості.

В п.2.3 іпотечного договору зазначено, що іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки, та/або звернутися в суд. У випадку звернення стягнення на предмет іпотеки і при недостатності суми, що виручена від реалізації предмета іпотеки, для повного задоволення своїх вимог, Банк має право одержати суму, якої бракує для повного задоволення своїх вимог, за рахунок іншого майна Позичальника.

У зв’язку із наявною заборгованість за кредитним договором № 0307/0808/88-177 від 01 серпня 2008 року, що в загальному складає 143903,08 грн. банк просить звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом передачі у власність АТ «Дельта-Банк» трикімнатної квартири № 21, розташованої в будинку № 54 по вулиці Кропивницького в м. Кривий Ріг, на другому поверсі триповерхового житлового будинку, житловою пл.. 44,7 кв.м., загальною площею 63,4 кв.м та визнати за банком право власності.

Із таким способом захисту як звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності суд не може погодитись із огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.39 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із ч.3 ст.36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон).

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленою статтею 38 Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду Цивільний кодекс України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина 1 ст. 328 ЦК України).

В статті 392 ЦК України ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

За положеннями ст.ст. 376, 392 ЦК України визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Аналогічна правова позиція висловлено Верховним судом України у постанові №6-1851цс15 від 30 березня 2016 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за банком права власності, тому в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 12, 141, 263, 265 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволення позову публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність АТ "Дельта Банк" - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а в разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 07 червня 2018 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт