Рішення № 74513909, 05.06.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м. Слов’янськ Єд.унік. № 243/1270/18

Провадження № 2/243/947/2018

Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Старовецького В.І.

за участю секретаря судового засідання Каліух К.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, -

В С Т А Н О В И В:

15 лютого 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненим в ході судового засідання позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з відповідачем вони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 14 вересня 2013 року та мають спільних дітей – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивач вказує про те, що на теперішній час вона не працює, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років, відповідач не вважає за потрібне допомагати та забезпечувати потреби дітей на їх повноцінне харчування, купівлю необхідного дитячого одягу та взуття, ліків та інші життєві потреби дітей. Діти проживають разом із позивачкою, перебувають на її утриманні та вихованні. ОСОБА_1 вважає, що оскільки відповідач працездатна особа, має постійний заробіток, тому може надавати кошти на утримання дітей та дружини. У зв'язку із чим, просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, до досягнення дітьми повноліття, та на її утримання в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, а також до досягнення ОСОБА_4 трирічного віку.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила цивільну справу розглянути за її відсутності (а.с. 34).

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав у повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення (а.с.33).

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, приходить до переконання, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про шлюб серії І-НО № 334106 від 14 вересня 2013 року, видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Слов’янську реєстраційної служби Слов’янського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі, про що в Книзі реєстрації шлюбів було складено відповідний актовий запис № 488 (а.с.3).

Відповідно до свідоцтва про народження серії І-БК № 403934 від 05 серпня 2014 року, видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_3 народилась 23 липня 2014 року та її батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.4).

Відповідно до свідоцтва про народження серії І-НО № 706666 від 14 січня 2016 року, видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Слов’янську Слов’янського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_4 народився 25 грудня 2015 року та його батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.5).

Як вбачається із акту № 85 від 13 лютого 2018 року, виданого ОСОБА_1, вона разом із дітьми, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).

Згідно довідки про доходи від 03 квітня 2018 року, виданої ФОП ОСОБА_5, вбачається, що ОСОБА_2 працює у ФОП ОСОБА_5 та займає посаду автослюсаря. Заробітна плата за березень 2018 року ОСОБА_2 складає 1 720 гривень (а.с.22).

Добровільно матеріальної допомоги на утримання дітей та дружини відповідач не надає.

Відповідно до п. п. 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року « Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом ( ст. 129 Конституції) зобов'язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Суд виходить з вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 вищезазначеної Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки, або інші особи, які виховують дитину,

несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно частин 8, 9 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно із ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.

За змістом ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 2, 3 ст. 181 СК України).

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд приймає до уваги обставини, що мають значення, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Також з урахуванням вимог ч. 2 ст. 182 СК України, необхідно зазначити, що розмір аліментів повинен бути не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до положень ст. ст. 183, 184 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, а якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення - у твердій грошовій сумі.

На підставі ст. 191 СК України, аліменти з відповідача підлягають стягненню з моменту пред'явлення позову до суду.

З огляду на викладене, оскільки передбачених законом підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримання дітей судом не встановлено, з врахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, досліджених наданих сторонами доказів у їх сукупності, суд вважає, що слід стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

Визначаючи розмір аліментів в частці від заробітку відповідача, який підлягає стягненню до досягнення дитиною трирічного віку, суд виходить з наступного.

За положеннями ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину визначається судом.

Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я та матеріальне становище дитини, стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ст. 80, 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною трьох років незалежно від того чи вона працює. Аліменти на утримання одного з подружжя присуджуються у частці від доходу батьків чи у твердій грошовій сумі.

Як зазначає ОСОБА_1 у позовній заяві, вона на теперішній час не працює,

оскільки знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідач фінансово не допомагає в утриманні дітей, тому коштів їй недостатньо для забезпечення себе та дітей.

У зв’язку із вищевикладеним, оскільки відповідач офіційно працевлаштований та отримує щомісячний дохід, суд приходить до висновку, що доцільним буде стягнення аліментів з відповідача на утримання позивача у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) відповідача.

Стаття 79 Сімейного Кодексу України передбачає, що аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини (матері дитини) на утримання чоловіком (батьком дитини) до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині (матері дитини) незалежно від цієї обставини.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», яка передбачає пільги щодо сплати судового збору, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

Відповідно до п. 8 статті 6 Закону України «Про судовий збір», розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов’язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, оскільки позивач при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 680 гривень 00 копійок, а 24 гривні 80 копійок компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що є пропорційним до задоволеної частини вимог.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 223, 259, 263 - 265, 273 ЦПК України, ст.ст. 180, 182-184, 191 СК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», ст. ст. 18, 27 Конвенції ООН про права дитинии від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, на

користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП: НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, аліменти на утримання дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 15 лютого 2018 року, до досягнення ОСОБА_3 повноліття, а саме до 23 липня 2032 року, після досягнення ОСОБА_3 повноліття продовжити стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ОСОБА_4 повноліття, а саме до 25 грудня 2033 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП: НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з 15 лютого 2018 року і до досягнення дитиною – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, трирічного віку, тобто до 25 грудня 2018 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, судовий збір на користь держави у сумі 680 гривень 00 копійок на доходний рахунок 31215256700001 Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку 820019, код ЄДРПОУ 37993783, одержувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, а 24 гривні 80 копійок компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя

Слов'янського міськрайонного суду ОСОБА_6