Постанова № 74513567, 07.06.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/3597/17

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

07 червня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюка Р.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року (суддя Петричкович А.І., повний текст рішення складено 23.02.2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування висновку,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради про способи участі ОСОБА_3 у вихованні дитини ОСОБА_4, місце та час їх спілкування від 24.05.2017 року.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт, просить скасувати рішення суду від 19 лютого 2018 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, наголошуючи, при цьому, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного її вирішення.

У відповідності до вимог п.2 ч.1 ст. 311 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія, в ході перевірки матеріалів справи та здійснення аналізу вірності застосування судом першої інстанції норм законодавства, на підставі встановлених фактичних обставин справи, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що органом опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради складено Висновок від 24.05.2017 за №01-34/1072/17, про способи участі ОСОБА_3 у вихованні дитини - ОСОБА_4, місце та час їх спілкування ( далі - Висновок).

Цей Висновок був складений відповідно до п. 73 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 р. № 866, та у зв'язку зі слуханням у Хмельницькому міськрайонному суді справи про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5.

Позивач, вважаючи що висновок, а відповідно і рішення про способи участі ОСОБА_3 у вихованні дитини останнього, складене без дотримання вимог п.п.73-74 постанови KM України № 866 від 24.09.2008 року, Сімейного кодексу України і Закону України "Про охорону дитинства", звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, розглядаючи спір по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки права позивача з боку відповідача не порушено, а оскаржуваний Висновок не є рішенням суб'єкта владних повноважень, він має рекомендаційний характер і є одним з доказів у цивільній справі №686/5903/17. Оскаржуваний Висновок не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків, тому він не порушує прав та обов'язків жодного з батьків. Правові наслідки виникнуть виключно в результаті прийняття рішення Хмельницьким міськрайонним судом, який під час розгляду справи буде давати оцінку Висновку в сукупності з іншими доказами у цивільній справі.

При цьому, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, виходив з того, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

На думку колегії суддів суду апеляційної інстанції такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб’єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв’язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб’єкта владних повноважень або іншої особи.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Тобто, з урахуванням спірних правовідносин, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні Zand v. Austria від 12.10.1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд який розглянув справу не віднесену до його юрисдикції, не може вважатись "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що в даному випадку оскаржуваний Висновок не є рішенням суб'єкта владних повноважень, він має рекомендаційний характер і є одним з доказів у цивільній справі №686/5903/17. На думку суду, необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов'язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин. Якщо за результатами справи факту такого порушення не встановлено, у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову. Разом з тим, дійшовши такого висновку, суд, в порушення вимог статті 238 КАС України прийняв рішення про відмову в задоволенні позову, тоді як повинен був закрити провадження у справі.

Колегія суддів звертає увагу, що в позовні вимоги позивача спрямовані не на статусні та процедурні повноваження органу опіки Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, а на обгрунтованість визначення способу участі батька у вихованні дитини у відповідності до вимог Сімейного кодексу України і Закону України "Про охорону дитинства", а відтак в даному випадку наявні цивільні правовідносини, на які юрисдикція адміністративних судів не поширюється.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції, розглянувши та вирішивши справу по суті, не врахував юридичної природи спору, що виник між сторонами, та не звернув увагу на те, що цей спір не належить до категорії спорів, які підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, за суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду в порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.

За таких обставин, встановивши фактичні обставини справи та проаналізувавши правові норми, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору порушена підсудність позовних вимог, які мали б бути вирішенні судом в порядку цивільного судочинства.

Пункт 1 частини 1 статті 238 КАС України, передбачає, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування висновку закрити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 07 червня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7