Постанова № 74512726, 05.06.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/4668/18 Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л.В. Провадження № 22-ц/773/658/18 Категорія: 30 Доповідач: Карпук А. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів – Осіпука В.В., Здрилюк О.І.,

секретар Галицька І.П.

з участю: позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького об’єднання управління Пенсійного фонду України Волинської області про відшкодування завданої шкоди за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з указаним позовом покликаючись на те, що незаконними діями посадових осіб Луцького об’єднання управління Пенсійного фонду України Волинської області йому завдано шкоду, яку він визначив в розмірі 87075,90 грн.

Просив зобов’язати відповідача сплатити на його користь 87075,90 грн.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 квітня 2018 року позовну заяву залишено без руху та на підставі статті 185 ЦПК України надано строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Судове рішення вмотивоване тим, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідала вимогам частин 4 статті 177 ЦПК України та пунктам 5, 8, 10 частини 3 статті 175 ЦПК України.

14 квітня 2018 року позивачем подано заяву про усунення недоліків відповідно до ухвали суду від 03 квітня 2018 року, в якій заявник вказав, що він звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди завданої посадовою особою, а тому відповідно до положень п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» (надалі - Закону) він звільнений від сплати судового збору.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто йому.

Не погоджуючись з ухвалою суду позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказав, що місцевим судом вірно зазначено, що позивач в даному позові по суті оскаржує протиправність рішень та бездіяльність посадових осіб, а тому він зобов’язаний сплатити судовий збір у розмірі визначеному судом.

Позивачем подано спростування відзиву на апеляційну скаргу де зазначено, що відповідач помилково вважає, що в даному випадку не підлягають застосуванню положення п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону, оскільки ним позовна заява подана саме щодо відшкодування шкоди, заподіяної посадовою особою державного органу в розмірі 87075,90 грн.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без руху, а пізніше визнаючи її неподаною та повертаючи позивачу суд першої інстанції виходив з того,, що ОСОБА_1 позов названо «про відшкодування завданої шкоди в розмірі 87075,90грн.», проте зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує протиправність рішень та бездіяльність посадових осіб Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо невиплачених пенсійних сум. А тому місцевий суд прийшов до висновку, що в дану випадку позивачу слід сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі.

Такий висновок суду зроблений з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду від 17 квітня 2018 року.

Згідно з положеннями ч.І статті 4 чинного ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Приписами пункту 8 частини 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.

Із змісту позовної заяви та заяви про усунення недоліків вбачається, що позивач звернувся до суду з вимогами про зобов’язання сплатити на його користь 87075,90 грн., визначивши ці кошти як шкоду, заподіяну незаконними діями посадових осіб Луцького об’єднання управління Пенсійного фонду України Волинської області та вважає, що саме указаний ним відповідач повинен здійснити відшкодування.

ОСОБА_1 не оскаржує неправомірних, на його думку, дій чи бездіяльності, або ж процесуальних рішень посадовий осіб.

Системний аналіз положень статтей 4, 5, 13 чинного ЦПК України дає підстави для висновку, що позивачеві належить право вибрати передбачений законом або договором спосіб захисту порушеного права.

Позивач на власний розсуд визначив спосіб захисту порушеного права, звернувшись з вимогами про захист цивільного права шляхом відшкодування шкоди, а в позовній заяві, уточнивши вимоги в заяві про усунення недоліків, послався на норми матеріального права, які на його думку підлягають до застосування до спірних правовідносин та навів обгрунтування, з яких слідує, що такий спосіб захисту передбачений законом, а тому у суду не було підстав для висновку, що позивач оскаржує протиправність рішень та бездіяльність посадових осіб Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо невиплачених пенсійних сум і він повинен сплатити судовий збір, а отже, і підстав для повернення позовної заяви позивачу зв'язку з несплатою судового збору.

Також слід відзначити, що у силу приписів пункту 13 частини другої статті 3 Закону судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю зазначених у цій нормі органів та осіб. Питання стосовно незаконності відповідних рішень, дій чи бездіяльності можуть вирішуватися судом лише за результатами розгляду справи по суті, тому пов'язані з цим обставини не підлягають з'ясуванню під час прийняття судом позовної заяви і останню не може бути повернуто судом у зв'язку з несплатою судового збору. Розподіл судових витрат між сторонами здійснюється в подальшому згідно з судовим рішенням, прийнятим по суті справи, з урахуванням приписів статті 141 ЦПК.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку, що позивач повинен сплатити судовий збір за подання даного позову.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст. 379 ЦПК України).

З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 367-369, 371, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Луцького об’єднання управління Пенсійного фонду України Волинської області про відшкодування завданої шкоди скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту даної постанови.

Головуючий

Судді: