Постанова № 74511288, 06.06.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року справа №417/5040/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Блохіна А.А., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 р. у справі № 417/5040/17 (головуючий І інстанції Борзаниця С.В.) яке складено в повному обсязі 11 квітня 2018 року у м.Сєвєродонецьку, за позовом ОСОБА_1 до Біловодського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області про зобов’язання правильно нарахувати пенсію з 01.10.2017,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, апелянт) звернулась до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовомдо Біловодського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі- відповідач) в якому просила суд зобов’язати правильно нарахувати пенсію з 01.10.2017 року.

В обґрунтування позову зазначила, що перебуває на обліку в Біловодському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію з 22.08.2002. У зв'язку з набранням чинності Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення до деяких законодавчих актів України щодо підвищення» позивачу зроблений перерахунок пенсії, доплата пенсії по перерахунку складає 40 грн. Позивач вважає перерахунок пенсії неправильним, просить правильно нарахувати пенсію.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про зобов’язання правильно нарахувати пенсію з 01.10.2017 – було відмовлено.

З рішенням суду першої інстанції не погодилась позивачка, звернулась з апеляційною скаргою у якій зазначила, що пенсійним фондом не правильно зроблено підвищення пенсії з 01.10.2017 року. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та начислити гідну пенсію.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.

ОСОБА_1 є інвалідом II групи та пенсіонером за віком довічно, про що свідчить пенсійне посвідчення №1840908908 від 07.08.2012, видане Пенсійним Фондом України (арк.спр.7,32).

За даними матеріалів пенсійної справи позивача, копію якої надано відповідачем (арк. спр.126-157), судом встановлено таке:

- позивач 23.05.2005 звернулась до органу ПФУ із заявою про переведення на пенсію за віком. Зазначила, що на момент звернення працює головою Фермерського господарства «Нове життя» (арк. спр. 127);

- 21.06.2005 Біловодським РУПФУ винесене розпорядження № 115851, здійснено перерахунок у зв’язку із переведенням позивача з одного виду пенсії на інший. Зі змісту зазначеного розпорядження станом на 21.06.2015 вбачається, що позивач працює; з 22.08.2002 має II групу інвалідності загального захворювання (з 01.09.2003 довічно); стаж 28 років 4 місяці 27 днів (31.12.2003); призначено пенсію щомісячно з 23.05.2005 – 337, 63 грн., з 28.05.2005 – 337, 63 грн. (арк. спр.126).

- згідно довідки про сплату збору до Пенсійного фонду України від 08.10.2002 вих. в 22, виданої фермерському господарству «Нове життя», ОСОБА_1 за період з 1992 до 30.08.2002 сплачувала збір до Пенсійного фонду України (арк. спр.137);

- 21.06.2005 Інформаційним центром систем персоніфікованого обліку за запитом Управління ПФУ в Біловодському районі Луганської області сформовано розгорнуту виписку з облікової картки застрахованої особи № НОМЕР_1 за роки: з 2002 по 2003. Відомості передані 21.06.2005 (арк. спр. 139);

- відповідно до розгорнутої виписки з облікової картки за 2002 звітній рік визначено дані про трудові відносини у звітному році: початок – 01.01.2002, кінець – 31.12.2002, нараховано суму страхового збору за звітній період із заробітку застрахованої особи – 31,70; нараховано роботодавцем на зарплату застрахованої особи – 0,00 (арк.спр. 140);

- згідно розгорнутої виписки з облікової картки за 2003 звітній рік визначено дані про трудові відносини у звітному році: початок – 01.01.2003, кінець – 31.12.2003, нараховано суму страхового збору за звітній період із заробітку застрахованої особи – 24,60; нараховано роботодавцем на зарплату застрахованої особи – 0,00 (арк.спр. 141);

- згідно матеріалів пенсійної справи встановлено, що відповідачем проводились перерахунки пенсії позивача у період з 2005 по 2018 рік, про що були винесені розпорядження, а саме: 21.06.2005 №; 19.08.2005, 01.01.2006; 01.01.2007; 01.04.2007; 01.06.2007; 01.01.2008; 01.07.2008, 01.11.2009; 01.01.2010; 01.04.2011; 01.12.2011; 01.01.2012; 01.04.2012; 01.05.2012; 01.07.2012; 01.12.2012; 01.12.2013; 01.09.2015; 01.05.2016; 01.05.2017; 01.10.2017; 15.01.2018,

- щодо інформації, зазначеній у індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1, встановлено, що Фермерським господарством «Нове життя» як страхувальником було відраховано для пенсії за звітні роки: 2002 – 2085.00грн.; 2003 – 2460.00 грн.; 2004 -2351,00 грн.; 2005-898,00 грн. (арк. спр. 154).

Як вбачається з матеріалів справи, що відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області від 27.11.2017 № 600/к-7 на звернення позивача з питання підвищення пенсійного забезпечення з 01.10.2017 було проведено перерахунок складових пенсійних виплат, які базуються на розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: мінімальної пенсії за віком, доплати за понаднормовий стаж, підвищення, надбавок, доплат, виходячи із розміру прожиткового мінімуму у 1452,00 грн. При цьому, доплату пенсії по перерахунку в сумі 40,00 грн. позивачу нараховано в листопаді 2017 року разом з поточної виплатою пенсії (а.с.10).

Згідно листа щодо нарахування заробітної плати та сплати внесків ОСОБА_1 вбачається, що станом на 03.04.2018 за 2006-2018 роки даних про нарахування заробітної плати та сплати внесків до органів Пенсійного фонду України в базі даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України немає (арк.спр. 171).

Спірним по справі є правилтність розрахування відповідачем пенсії, яку отримує ОСОБА_2

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про основі засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів.

Законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду є Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058).

Закон № 1058 набрав чинності з 01.01.2004.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону № 1058 регламентовано, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється у місяцях.

Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах (абзац восьмий частини третьої статті 24 Закону № 1058).

У відповідності до статті частини 1 статті 28 Закону №1058 розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп х Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що індивідуальний коефіцієнт страхового стражу позивача розрахований із загального стажу роботи 28 років 04 місяці 28 днів з урахуванням величини 1,00-0,28333 (з урахуванням величини 1,35-0,38250). Стаж враховано по 31.12.2003.

Частиною першою статті 28 Закону № 1058 передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Разом з тим, відповідно до абзацу другого частини 1 статті 28 за кожний повний рік страхового стажу понад 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Суд апеляційної інстанції вважає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.10.2017 №2148-VIII внесені зміни в Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стосовно перерахунку призначених пенсій.

Отже, пенсії, призначені до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії», з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (3764,40 грн.) із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

У той же час, питання щодо індексації та перерахунку пенсій врегульовані у статті 42 Закону №1058.

Відповідно до абзацу першого частини 4 статті 42 Закону № 1058, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

Як вбачається з матеріалів справи, що після призначення пенсії з 22.08.2002 позивач продовжувала працювати у фермерському господарстві «Нове життя».

При цьому, фермерським господарством «Нове життя» як страхувальником у встановленому законом порядку сплачувались за позивача як застраховану особу відповідні страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у періоди після призначення останній пенсії, а саме: з вересня 2002 року по 11 листопада 2004 року, з березня 2005 року по червень 2005 року, жовтень 2005 та грудень 2005.

На підставі доказів, які містяться у матеріалах справи, судом встановлено, що станом на 03.04.2018 за 2006-2018 у базі даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування відсутні відомості про нарахування заробітної плати та сплати внесків до органів Пенсійного фонду України за застраховану особу - ОСОБА_1 (а.с.171).

Таким чином, виходячи із матеріалів справи, вбачається, що останнім місяцем сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування є грудень 2005 року.

Крім того, судом встановлено та сторонами не оспорюється факт проведення 21.06.2005 перерахунку пенсії позивача у зв’язку із переведенням ОСОБА_1 з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії по інвалідності II групи на пенсію за віком, про що органом Пенсійного фонду України було винесено відповідне розпорядження № 115851 від 21.06.2005.

Також перевірено розпорядження № 115851 від 21.06.2005 та встановлено про обґрунтованість розрахунку стажу із зазначенням кінцевої дати його нарахування, а саме: по 31.12.2003.

Окрім того, що на виконання вимог Закону № 1058 відповідачем проводились у період часу з 19.08.2005 по 15.01.2018 перерахунки пенсії позивача у зв’язку із забезпеченням індексації шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), про що були винесені відповідні розпорядження.

Зі змісту абз.1 ч.4 статті 42 Закону №1058, якою визначені порядок та підстави перерахунку пенсії, вбачається, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

В свою чергу, абз. 3 ч. 4 статті 42 Закону №1058 передбачено, що у разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Законом № 2148-VIII від 03.10.2017, який набрав чинності 11.10.2017, частина 4 статті 42 Закону №1058 була доповнена абзацом п’ятим, згідно якого органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відтак, зазначеною правовою нормою встановлені чіткі вимоги та підстави для проведення перерахунку пенсії застрахованим особам, які після призначення пенсії продовжували працювати.

Крім того, відповідно до абзацу шостого частини 4 статті 42 Закону № 1058 передбачено, що обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Аналізуючи зміст спірних правовідносин та досліджуючи докази, якими вони обумовлені, судом встановлено, що останній перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу позивача був здійснений Розпорядженням № 115851 від 21.06.2005 (а.с.126), відповідно до змісту якого був врахований страховий стаж за період роботи позивача по 31.12.2003.

Натомість, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 Фермерським господарством «Нове життя» як страхувальником було відраховано для пенсії за звітні роки: 2004 рік -2351,00 грн. – 11 місяців, та за 2005 рік - 898,00 грн. –за березень-червень по 15 днів за кожний місяць, за жовтень – 15 днів, за грудень – 15 днів (а.с. 154).

За період з 2006 по 2018 роки відносно позивача відсутні відомості про сплату внесків до органів Пенсійного фонду України як за застраховану особу (а.с.171).

Таким чином, позивач як застрахована особа після перерахунку пенсії 21.06.2005 має 1 рік 2 місяці 01 день страхового стажу, що менше як 24 місяці.

Судом також встановлено, що після останнього перерахунку 21.06.2005 сплинуло два роки.

Як наслідок, стосовно позивача були в наявності підстави, визначені абз. 3 ч. 4 ст. 42 Закону № 1058, що обумовлювало необхідність проведення перерахунку пенсії відносно позивача за його зверненням у жовтні 2017 року.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відносно позивача у 2018 році мало місце перерахування пенсії відповідно до положень абз.5 ч.4 ст.42 Закону № 1058. При цьому відповідачем був проведений перерахунок пенсії позивачу на підставі абз. 3 ч. 4 ст. 42 Закону № 1058 з урахуванням стажу роботи 29 років 06 місяців 28 днів по 15.12.2005. Загальний розмір пенсії з 01.04 2018 склав 1452,00 грн. (арк. спр. 173).

Таким чином, після перерахунку усього страхового стажу, який має позивач, станом на 01.04.2018 найбільш вигідних умов не виявлено, що позбавляє суд зобов’язати відповідача сплачувати позивачу пенсію у більшому розмірі, ніж був розрахований після врахування усього страхового стажу.

У зв’язку з наведеним судом встановлене порушення з боку відповідача, яке виявилося у не проведенні перерахунку пенсії відповідно до положень абзацу 3 частини 4 ст. 42 Закону № 1058 на предмет з’ясування найбільш вигідних умов після звернення позивача, яке було оформлене листом відповідача від 27.11.2017 № 600/к-7. Такий перерахунок, по-перше, передбачений нормою закону, по-друге, в разі проведення такого перерахунку та визначення більшого розміру пенсії, ніж того, який позивач отримував станом на жовтень 2017 року, позивач мав би право отримувати більший розмір пенсії.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, який дійшов висновку, що після перерахунку станом на 01.10.2017, так і після перерахунку станом на 01.04.2018 (з урахуванням усього страхового стажу) розмір пенсії повинен становити 1452,00 грн., що вказує на відсутність порушеного права позивача на отримання пенсії у більшому розмірі.

Суд апеляційної інстанції застосовуючи частину 2 статті 77 КАС України, яка передбачає, що, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, вважає, що з цього приводу пенсійний фонд надав докази щодо своєї правомірності.

При таких обставинах суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що основним обґрунтуванням апеляційної скарги є загальні твердження про неправильність розрахунку пенсії, без зазначення конкретних недоліків при розрахунку пенсії Пенсійним фондом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач за певних умов може мати право відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» на кваліфіковану безоплатну правову допомогу.

Статтею ст.316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Керуючись статями 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 417/5040/17– залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 417/5040/17– залишити без змін.

Повне судове рішення складено та підписано 06 червня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.О.Шишов

Судді І.В. Сіваченко

ОСОБА_3